Рішення

від 24.06.2024 по справі 214/5271/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/5271/21

2/214/568/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2024 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа Саксаганський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому вказала, що у грудні 2008 року вона познайомилась з відповідачем та почала підтримувати з ним стосунки, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина син ОСОБА_3 . Однак, у зв`язку з тим, що позивач не перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі та останній відмовився подавати спільну заяву до відділу реєстрації актів цивільного стану, прізвище дитини у Книзі реєстрації народжень було записане за прізвищем позивача як « ОСОБА_4 », а відомості про батька були записані за вказівкою позивача згідно з положеннями ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, а саме батьком був записаний « ОСОБА_5 ». У жовтні 2011 року стосунки позивача з відповідачем були припинені та дитина залишилась проживати разом з позивачем, однак відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. У зв`язку з такими обставинами, у позивача виникла необхідність у визнанні батьківства відповідача та стягненні з нього аліментів на утримання дитини, яка має статус інваліда з дитинства підгрупи «А», тому позивач просить суд визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні зміни до актового запису про його народження, а саме у графі «Батько» зазначити відповідача. Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Позивач у судове засідання не з`явилась, але матеріали справи містять надану нею письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, його представник надав до суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та за відсутності його довірителя, а також відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог.

Разом з тим, матеріали справи містять наданий представником відповідача відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначаючи при цьому, що відповідач був колись знайомий з позивачем, але навіть не пам`ятає дату знайомства. Це знайомство відбулось в м. Трускавці Львівської області. Чи були між ними інтимні стосунки його довіритель не пам`ятає, оскільки тоді вони вживали алкогольні напої. Спілкування відбувалось не більше 2-3 діб, тобто у період перебування його довірителя у м. Трускавець. Більше ніяких стосунків його довіритель з позивачем у цій справі не підтримував. Чому позивач вирішила, що відповідач є батьком її дитини, останньому не відомо.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, але матеріали справи містять надану письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2011 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про що 19 липня 2011 року було зроблено відповідний актовий запис за №701.

Разом з тим, як убачається зі змісту витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини та за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутностізаяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу,батьківство щододитини можебути визнанеза рішеннямсуду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю,опікуном, піклувальникомдитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймаєтьсясудом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до вимогст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15.05.2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 у справі №756/4688/19 зазначено, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизиодин із доказів, які суд повинен оцінювати разом з іншими доказами, і є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини від 07.05.2009 року, заява №3451/05).

Так, ухвалою суду від 17.01.2024 року, за клопотанням позивача, було призначено судово-генетичну експертизу на вирішення якої було поставлено питання чи може бути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , разом із дитиною ОСОБА_3 , з`явитись за першою вимогою експертної установи для відібрання зразків, об`єктів або матеріалів для дослідження. Окрім того, покладено на ОСОБА_1 оплату витрат по проведенню судової експертизи, роз`яснивши їй положенняст. 109 ЦПК Українипро наслідки щодо ухилення від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу буде неможливо.

Згідно з ч. 4, п.п. 3-5 ч. 5ст. 12 ЦПК України кожнасторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК Україниу разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, зазначена ухвала суду від 17.01.2024 року про призначення судово-генетичної експертизи була повернута експертною установою до суду без виконання, у зв`язку з неявкою обох сторін 18 березня 2024 року та неявкою ОСОБА_1 разом з дитиною 15 квітня 2024 року на експертизу.

Так, на переконання суду, позивач, яка є ініціатором цього судового провадження, не сприяла всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, будучи обізнаною про розгляд справи, призначення судом експертизи та необхідність з`явлення за відповідними викликами до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи, не проявила зацікавленості у проведенні судової експертизи, двічі не з`явившись за викликами експертної установи, що свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження її дитини на підтвердження своїх доводів та спростування доводів відповідача про його батьківство щодо дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15.05.2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Відтак, зважаючи на вищевикладене, вказані дії та бездіяльність позивача, що призвели до неможливості проведення судово-генетичної експертизи та не надання позивачем будь-якого доказу кровного споріднення між її дитиною та відповідачем, який заперечує своє батьківство, свідчать про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, що надало суду можливість прийти до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, суд зазначає, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо внесення відповіднихзмін доактового записупро народження ОСОБА_3 ,оскільки таківимоги єпохідними відвимоги щодовизнання відповідачабатьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у задоволенніякої позивачувідмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, які позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, залишає їх за позивачем.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.125,126,128,134,135СК України, ст.ст.12,13,19,23,44, 76-81, 109, 141,263-265,268,273,354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про визнання батьківства.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.