Номер провадження: 22-ц/813/5912/24
Справа № 947/17576/24
Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргуОСОБА_1
на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа Правобережне відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві, про стягнення заборгованості зі сплати допомоги по вагітності та пологам та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з вказаним вище позовом у якому просила стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на її користь заборгованість зі сплати допомоги по вагітності та пологам в сумі 254737,97 грн та зобов`язати Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» нарахувати та сплатити за неї єдиний соціальний внесок за період червень, липень, серпень 2017 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року цивільну справу за вказаним вище позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Малиновського районного м. Одеси.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат - Шахновський О.О. просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для передачі цієї справи для розгляду до Малиновського районного суду м. Одеси на підставі інформації, отриманої судом з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки ця інформація не відповідає дійсності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржниця також посилається на витяг з реєстру територіальної громади, згідно якого зареєстрованою адресою її місця проживання є: АДРЕСА_1 , за якою скаржниця зареєстрована з 08 липня 2005 року.
Відзив наапеляційну скаргуне надходив.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд до іншого суду, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за №619701 від 31 травня 2024,адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Малиновського району м. Одеси, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, пр-т Берестейський, 14, позивачкою не обґрунтовано наявність підстав її звернення з цим позовом саме до Київського районного суду м. Одеси. З урахуванням того, що жодна із сторін не зареєстрована у Київському районі м. Одеси, при цьому позивачкою обрано підсудність за місцем свого проживання, суд дійшов висновку, що є підстави для визначення підсудності за правилами ч.1 ст. 28 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до положень стаття 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Таким чином, положеннями статтей 27,28 ЦПК України закріплено за позивачем право вибору суду при зверненні з позовом, що виникає з трудових правовідносин, за двома критеріями - за зареєстрованим місцем проживання позивача чи місцем місцезнаходженням відповідача, яким є юридична особа.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Відповідно доч.ч.6-9ст.187ЦПК Україниу разіякщо відповідачему позовнійзаяві вказанафізична особа,яка неє суб`єктомпідприємницької діяльності,суд непізніше двохднів здня надходженняпозовної заявидо судузвертається довідповідного органуреєстрації місцяперебування тамісця проживанняособи щодонадання інформаціїпро зареєстрованемісце проживання(перебування)такої фізичноїособи. Інформаціяпро місцепроживання (перебування)фізичної особимає бутинадана протягомп`яти днівз моментуотримання відповідниморганом реєстраціїмісця проживаннята перебуванняособи відповідногозвернення суду. Суддяз метоювизначення підсудностіможе такожкористуватися данимиЄдиного державногодемографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Статею 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (який набрав чинності 01 грудня 2021 року, далі - Закон України N 1871-IX) передбачено, що витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.
Згідно зч.ч.1,3,6ст.26Закону УкраїниN1871-IXза заявоюособи,яка декларуєабо реєструємісце проживання(перебування),власника (співвласника)житла,представників,законних представниківособи абовласника (співвласника)житла,уповноваженої особижитла,іпотекодержателя абодовірчого власника(далі-суб`єкт звернення)орган реєстраціївидає витягіз реєструтериторіальної громади,що підтверджуєзареєстроване абозадеклароване місцепроживання (перебування)особи,виключення інформаціїз реєструтериторіальної громадипро місцепроживання (перебування)особи. Витягіз реєструтериторіальної громади-це документу паперовійабо електроннійформі,що підтверджуєвідомості промісце проживання(перебування)особи абоінформацію провідсутність такихвідомостей надату тачас формуваннявитягу.Порядок формуваннявитягу зреєстру територіальноїгромади встановлюєтьсяКабінетом МіністрівУкраїни. За заявою суб`єкта звернення витяг із реєстру територіальної громади також може містити інформацію про попередні періоди задекларованого місця проживання, зареєстрованого місця проживання (перебування) особи в адміністративно-територіальній одиниці за місцем звернення особи.
Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року N 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року (далі Порядок).
У пункті 4 вказаного Порядку передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Звертаючись з цим позовом до Київського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1 керувалася правилами альтернативної підсудності, тобто пред`явила позов до юридичної особи не за місцезнаходження останнього, а до суду за місцем своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , як про те зазначено у позовній заяві.
Як убачається з матеріалів справи, у порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України, судом першої інстанції отримано відповідь №619701 від 31 травня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, згідної якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35).
Із викладеного убачається, що фактично розбіжності у відомостях про зареєстроване місце проживання позивачки, зазначене нею у позовній заяві та тією адресою, що установлена судом за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру, полягали лише у назві вулиці, що і слугувало підставою для постановлення судом оскаржуваної ухвали.
Рішенням Одеської міської ради 1513-VIII від 27 вересня 2023 року «Про перейменування (найменування) об`єктів топоніміки на території міста Одеси» перейменовано попереднє найменування « ОСОБА_2 » на чинне найменування « ОСОБА_3 », що знаходиться у Київському районі м. Одеси.
З витягу з реєстру територіальної громади №2024/006491792 від 03 червня 2024 року, який долучено скаржницею до апеляційної скарги убачається, що зареєстрованою адресою її місця проживання є: АДРЕСА_1 , за якою ОСОБА_1 зареєстрована з 08 липня 2005 року.
Колегія суддів зауважує, що витяг з реєстру територіальної громади, з урахуванням наведених вище положень законодавства є належним доказом, який підтверджує зареєстроване місце проживання особи.
Згідно вказаного вище витягу, за вказаною вище адресою скаржниця зареєстрована з 08 липня 2005 року, тобто на час звернення з цим позовом до суду, зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 не змінювала.
Як встановлено апеляційним судом, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №708248 від 26 липня 2024 року, скаржниця ОСОБА_1 з 08 липня 2005 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням положень ч.1 ст. 28 ЦПК України, якими регламентовано правила альтернативної підсудності, ОСОБА_1 вірно звернулася із цим позовом, що виникає з трудових правовідносин саме до Київського районного суду м. Одеси, тобто у межах свого зареєстрованого місця проживання на яке поширюється адміністративно-територіальна юрисдикція цього суду першої інстанції.
Вирішуючи питанняпро відкриттяпровадження усправі,встановивши наявність розбіжностей у відомостях про зареєстроване місце проживання позивачки, зазначене нею у позовній заяві та тією адресою, що установлена судом за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру, з метою усунення суперечностей та перевірки цих відомостей, суд мав звернутися до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивачки.
Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, і дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для передачі справи за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі N 536/1267/18 (провадження N 61-1182св19).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування оскаржуваної ухвали Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2024 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 374,379, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районногосуду м.Одеси від03червня 2024року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.А. Коновалова
М.В. Назарова
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2024 |
Оприлюднено | 07.08.2024 |
Номер документу | 120819674 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Лозко Ю. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні