Рішення

від 06.08.2024 по справі 907/357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/357/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород, в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

позивача 2 Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, с. Поляна Закарпатської області

до відповідача державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Свалявське лісове господарство», м. Свалява Закарпатської області

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Закарпатська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 38015668 та Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04351587 до відповідача ДСГП "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 421 930.17 грн.

Ухвалою від 11.04.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з виявленими в ній недоліками, та встановлено позивачу строк для їх усунення - не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

16.04.2024 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№02.3.1-02/3054/24, вх.№02.3.1-02/3059/24)

Ухвалою від 28.05.2024 позовну заяву повторно було залишено без руху у зв`язку з виявленими в ній недоліками, та встановлено позивачу строк для їх усунення - не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 07.06.2024 надійшла заява вх. №02.3.1-02/4720/24, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою від 10.06.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду 26.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція прокурора.

Прокурор просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що під час опрацювання матеріалів кримінального провадження, внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000013 від 27.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Заявник зазначає, що розмір завданої шкоди за порушення лісового законодавства за даним порушенням становить 421 930,17 грн, що підтверджується, зокрема, розрахунком розміру шкоди, зробленим спеціалістом ДЕІ у Закарпатській області та, висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 29.04.2022 № СЕ-19-22/5537-ЕЛ, а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені у кварталі 32 виділу 9.3 Полянського лісництва ДП «Свалявське лісове господарство» підтверджено висновком дендрохронологічної експертизи від 28.06.2022.

Водночас вказує на те, що факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено двома протоколами огляду місцевості від 08.09.2021.

Обласною прокуратурою 22.12.2023 попередньо повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну. інспекцію у Закарпатській області та Полянську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області, водночас уповноваженими органами не вжито належних заходів до відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення заданих кримінальним правопорушенням збитків.

Така бездіяльність уповноважених органів оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Правова позиція позивача 1.

Позивач-1 не скористався своїм правом на подання письмових пояснень по суті спору.

Правова позиція позивача 2.

Позивач-2 не скористався своїм правом на подання письмових пояснень по суті спору.

Правова позиція відповідача.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що подані позивачем докази (протоколи огляду місця події, розрахунки розміру шкоди, протокол огляду відеозапису та висновок дендрохронологічної експертизи) містять суперечності, неточності та складені з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що у наявних у справі доказах (протоколи огляду місця події) відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено їх розмір та яким приладом здійснено їх заміри та чи проходив даний прилад сертифікацію відповідно до вимог ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність»., відсутні посилання на нормативно-правові акти, якими керувались при складанні, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди.

Стверджує, що відсутність передбаченого законодавством акта Державної екологічної інспекції ставить під сумнів правильність вимірювання та вірність розрахунків, які наявні у матеріалах справи.

Зазначає, що висновок експерта не може вважатись належним та допустим доказом у справі враховуючи те, що у розділі 2 «Експерт та його кваліфікація» зазначено особу ОСОБА_1 - завідувач кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів України, професор, експерт ГО «Лісові ініціативи та суспільство» тощо.

Наголошує, що ДСГП «Ліси України» в особі філії «Свалявське ЛГ» додає до матеріалів справи лісорубний квиток від 10.02.2020 року, згідно якого у кварталі 32 виділ 9.3 відбувались законні рубки, що в свою чергу ставить під сумнів незаконність рубок та предмет позову в цілому, що потребує окремого дослідження.

Стверджує, що позивачем не вказано які саме обов`язки і норми чинного законодавства України порушені з боку відповідача, які дії не були виконані з боку відповідача, а міститься тільки посилання на норми ЦК щодо деліктної відповідальності.

Зазначає, що в позовні заяві вказано, що особу яка , яка здійснила незаконну порубку дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - ДП «Свалявське ЛГ"

Таким чином, вважає, що лісові господарства несуть відповідальність, лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки водночас стверджує, що філія «Свалявське лісове господарство» вчасно і повною мірою здійснила комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до затверджених планів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Закарпатською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, встановлено порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме - виявлено факт наявності невідшкодованих збитків, завданих кримінальним правопорушенням в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, під час опрацювання матеріалів кримінального провадження №42023070000000013 від 27.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

За результатами судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №42023070000000013 від 27.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України 19.04.2023 (справа №306/241/23) Свалявським районним судом Закарпатської області винесено ухвалу про закриття вказаного кримінального провадження та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв?язку з передачею його на поруки трудовому колективу Полянського лісництва філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Відповідно до вказаної ухвали суду встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді майстра лісу Полянського лісництва по трудовому договору з 12.01.2021 року, не доповідав письмово керівництву підприємства про факти незаконної рубки дерев, які мали місце у ввіреному йому обході, не провів оглядів місць незаконної рубки дерев, не склав вчасно акти (протоколи) про лісопорушення на ввіреній йому території Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство», зокрема, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов?язків, перебуваючи на робочому місці на території Полянського лісництва, знаючи свої права та обов?язки, маючи об?єктивну можливість виконувати їх, через несумлінне ставлення до них, в порушення Положення про державну лісову охорону, Посадової інструкції майстра лісу Полянського лісництва, з якою він ознайомлений, положень Лісового кодексу України, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень на території кварталу 32 виділу 9.3 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» та їх фіксуванню, не здійснив заходів щодо попередження, порушень лісового законодавства, незаконної рубки дерев, не вжив заходів до виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності.

Внаслідок неналежного виконання майстром лісу Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_2 своїх службових обов?язків на території кварталу 32 виділі 9.3 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» проведено незаконну рубку 50 дерев породи «Бук», що причинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров?я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 421930,17 грн. (чотириста двадцять одна тисяча дев?ятсот тридцять гривень 17 коп.), що у 250 і більше раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками, згідно примітки до ст. 364 КК України.

Свалявським районним судом Закарпатської області встановлено, що такими cвоїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України - службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов?язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

Відповідно до листа ДЕІ у Закарпатській від 20.01.2022 року, 09 вересня 2021 року спеціалістом Інспекції на основі протоколу огляду від 03.09.2021 року та відповідно до наданої в листі слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області інформації проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками в кварталі 32 виділ 9, ділянка 3 Полянського лісництва ДП «Свалявське ЛГ». Розрахунок направлено до СУ ГУНП в Закарпатській області листом від: 09.09.2021 року № 2711-06. Cума заборгованості відповідно до вказаного розрахунку становить 421 930,17 грн.

Крім того, за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 29.04.2022 № СЕ-19-22/5537-ЕЛ встановлено розмір збитку (шкоди заподіяної довкіллю) заподіяної лісу в кварталі 32 виділі 9 ділянці З Полянського лісництва Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» становить 421 930,17 (чотириста двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять грн. 17 коп.) та не допущення недотримання вимог нормативних актів в галузі охорони природного середовища при видачі (отриманні) лісорубного квитка серії ЗА ЛРК № 007593 від 10.02.2020 Полянське лісництва «Свалявське ЛГ» Закарпатської області.

Згідно з доданим до матеріалів справи висновком експерта за результатами проведення дендрохронологічної експертизи від 28.06.2022, дерева, пні від яких виявлені під час огляду місця події 08.09.2021 р. в кварталі 32 виділу 9:3 Полянського лісництва ДІ "Свалявське лісове господарство" Закарпатської області були зрубані у кінці літнього або початку осіннього періоду 2021 року.

Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено двома протоколами огляду місцевості від 08.09.2021.

Враховуючи принцип необхідності повного відшкодування шкоди, з огляду на те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів передбачає, в тому числі, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, і покладається на постійних лісокористувачів, прокурор зауважує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та завданню відповідних збитків в розмірі 421 930,17 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, на території якої було виявлено факт незаконної рубки, та в особі Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Обласною прокуратурою 22.12.2023 попередньо повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну. інспекцію у Закарпатській області та Полянську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області, водночас уповноваженими органами не вжито належних заходів до відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення заданих кримінальним правопорушенням збитків.

В спірних правовідносинах Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є уповноваженим органом на подання відповідного позову з метою реалізації компетенції щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та застосування принципу компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а Полянська сільська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, відповідний позов органом місцевого самоврядування до відповідача не подавався.

Відтак, прокурором доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.

Встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконною рубкою лісу, яка здійснена невстановленими особами є предметом судового дослідження та оцінки в даній справі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі N 909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі N 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі N 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі N 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі N 925/382/17, від 09.12.2019 у справі N 906/133/18, від 20.02.2020 у справі N 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі N 926/2174/20.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на час виявлення лісопорушення покладено саме на відповідача.

Також Свалявським районним судом Закарпатської області встановлено, що внаслідок неналежного виконання майстром лісу Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_2. своїх службових обов?язків на території кварталу 32 виділі 9.3 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» проведено незаконну рубку 50 дерев породи «Бук», що причинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров?я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 421930,17 грн. (чотириста двадцять одна тисяча дев?ятсот тридцять гривень 17 коп.), що у 250 і більше раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками, згідно примітки до ст. 364 КК України.

Такими cвоїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України - службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов?язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

Розмір завданої шкоди за порушення лісового законодавства в сумі 421930,17 грн підтверджується розрахунком розміру шкоди складеним Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області та, висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 29.04.2022 № СЕ-19-22/5537-ЕЛ

Щодо тверджень відповідача про те, що докази, надані позивачем, містять суперечності, неточності та складені з порушенням норм чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).

Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

При цьому, відповідач не надав жодних доказів, які би об`єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів факт наявності незаконної рубки дерев або заперечували б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев, їх діаметри тощо. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 6 328,95 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити повністю.

2. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Свалявське лісове господарство» (Україна, 89300, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, місто Свалява, вул. Шевченка, будинок 59, код в ЄДРПОУ: 45025512) шкоду в сумі 421 930,17 грн (чотириста двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень 17 коп.), завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на користь держави в особі Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (вул. Духновича, буд. 63, с. Поляна, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89313, код в ЄДРПОУ: 04351587).

3. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Свалявське лісове господарство» (Україна, 89300, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, місто Свалява, вул. Шевченка, будинок 59, код в ЄДРПОУ: 45025512) на користь Закарпатської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000018475, код 02909967, МФО 820172 ДКС України) 6 328,95 грн (шість тисяч триста двадцять вісім гривень 95 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 06.08.2024

Суддя Андрейчук Л.В.