Ухвала

від 07.11.2024 по справі 907/357/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 907/357/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів: Галушко Н. А., Желік М. Б., Орищин Г. В.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2024 (суддя Андрейчук Л. В.) у справі

за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, 2) Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Закарпатської області подано позов Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, 2) Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 421 930,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме фактом наявності невідшкодованих збитків, завданих кримінальним правопорушенням в сфері охорони навколишнього природного середовища.

06.08.2024 Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, повний текст якої складений 10.10.2024, про задоволення позову.

18.10.2024 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частин п`ятої та сьомої статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 421 930, 17 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Разом з тим Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» не зазначило у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Отже, скаржник не дотримався умови допуску справи до касаційного оскарження, в якій предметом позову є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, а також зважаючи на те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» не зазначило підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/357/24 за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач