Рішення

від 05.08.2024 по справі 910/6680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2024Справа № 910/6680/24Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/6680/24

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ( 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімед Лабораторіз" (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, б. 10-И, офіс 101, код ЄДРПОУ 41771751)

про стягнення 196 315,66 грн.,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімед Лабораторіз" (далі - відповідач) про стягнення 196 315,66 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків по оплаті наданих позивачем послуг за Договором №02.4-14/10-1 від 09.06.2021 у розмірі 196 315,66 грн. з яких: 49 910,00 грн. основного боргу, 124 142,01 грн. пені, 8 118,16 грн. 3% річних та 14 145,49 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Вищевказана ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім 04.06.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

25.06.2024 до канцелярії суду Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2024 надано для огляду оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, що стосуються предмету спору.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подано заяву про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 196 315, 66 грн.

18.06.2024 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» подано відзив на позовну заяву.

21.06.2024 через систему «Електронний суд» Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подано відповідь на відзив відповідача.

27.06.2024 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» подано заперечення на відповідь на відзив відповідача.

01.07.2024 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» подано заперечення на заяву позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 196 315, 66 грн.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» (далі - Замовник) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг № 02.4-14/10-1, за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги з забору біологічного матеріалу для проведення тестування на SARS-CoV-2 (далі - Послуги), у порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатку № 1, а Замовник їх оплачує відповідно до умов цього Договору (п.1.1).

Відповідно до п. 3.1 Договору Виконавець зобов`язується: надавати Послуги у порядку, передбаченому умовами Договору та Додатку № 1; виписувати Замовнику рахунки-фактури на оплату за надані Послуги та Акти приймання-здачі виконаних послуг (надалі - Акт); виконавець гарантує надання Послуг, які відповідатимуть високому рівню професійної кваліфікації, а також Виконавець зобов`язується використовувати кваліфікований персонал; надавати послуги при потребі в кількості 100 заборів протягом 1 години.

Відповідно до п. 3.2 Виконавець має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані Послуги; здійснювати робочі контакти із Замовником щодо надання Послуг.

Згідно п. 3.2. Замовник зобов`язується, зокрема, у встановлені Договором строки здійснювати розрахунки за фактично надані Виконавцем Послуги та підписувати Акти; своєчасно сплачувати Виконавцю вартість отриманих послуг відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 4.1 Договору Вартість (ціна), надалі - вартість Послуг, що надаються за цим Договором, визначена у Додатку №3 до цього Договору. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Пунктом п. 4.2 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату наданих Послуг за місяць двома частинами протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку. Загальна вартість послуг визначається відповідно до акту приймання-здачі виконаних послуг, складеного Виконавцем та який має містити інформацію про кількість наданих послуг.

Оплата здійснюється на підставі рахунків, які виставляються за період з 01-15 числа поточного місяця до 20 числа, та за період з 16 по 31 число поточного місяця до 5 числа місяця що, настає за звітним. Виконавець направляє на e-mail: office@umedlab.com.ua Замовника рахунок-фактуру за звітний період та Акт приймання-здачі виконаних послуг. В подальшому, оригінал рахунку-фактури та Акт приймання-здачі виконаних послуг направляються Замовнику рекомендованим листом на адресу, що вказана в Розділі 11 Договору. Сторони домовились, що датою отримання Замовником рахунку-фактури та Акту приймання-здачі виконаних послуг вважається дата його відправлення на e-mail: office@umedlab.com.ua (п. 4.2.1).

Відповідно до п. 4.3 Договору разом з рахунком Замовник отримує складений Виконавцем Акт. Підписаний Акт Замовник зобов`язаний повернути в бухгалтерію Виконавця протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками Сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті Актів не керівниками, Сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують Акти. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернено Виконавцю, він вважається підписаним Сторонами.

У разі зміни вартості та/або назви Послуг за Договором, Виконавець зобов`язаний повідомити про це Замовника рекомендованим листом (з поштовим повідомленням), який буде вважатися невід`ємною частиною Договору, не пізніше, ніж за 15.календарних днів до введення її в дію. Якщо Замовник, не пізніше, ніж за два дні до введення в дію нової вартості Послуг, не повідомить письмово Виконавця про відмову прийняти до розрахунку нову вартість Послуг, вона вважається прийнятою.

Якщо Замовник не приймає нову вартість Послуг, він зобов`язаний письмово повідомити про це Виконавця не пізніше, ніж за два дні до введення нової вартості Послуг в дію. У такому випадку Виконавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку з дати введення в дію нової вартості. Виконавець направляє Замовнику лист про розірвання Договору, який буде вважатися невід`ємною частиною Договору.

Договір набирає чинності з дати укладання його Сторонами та діє по 31.12.2021 включно. Якщо Договір підписується Сторонами окремо, датою укладання вважається пізніша дата (п. 8.1).

Відповідно до п. 9.1 Договору Додатки №1, №2, № 3, № 4 є невід`ємною частиною цього Договору.

Між вказаними сторонами укладено до Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 підписано Додаток № 1 «Технологія про порядок забору біологічного матеріалу, проведення експрсс-тестів для визначення антигена SARS-CoV-2, друку та видачі результату проходження тесту на SARS-CoV-2 працівниками служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу», Додаток № 2 «Перелік витратних матеріалів, які надає Замовник для надання Послуг», Додаток № 3 «Вартість (ціна) послуг з забору біологічного матеріалу, проведення експрес-тесту для визначення антигену на SARS-CoV-2, друку та видачі результату, виїзду для проведення тестування на COVID-19», Додаток № 4 «Акт приймання - передачі біологічного матеріалу (зразок)».

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» (далі - Замовник) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Виконавець) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1, п. 1 якої продовжено строк дії Договору по 31.12.2022 (включно).

31.01.2022 Виконавцем на виконання умов Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 та рахунок-фактуру від 31.01.2022 №736/15 згідно якої сума до плати за наданні Замовнику послуги становить 272 892, 00 грн., в тому числі ПДВ 45 482,00 грн.

15.02.2022 Виконавцем на виконання умов Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 та рахунок-фактуру від 15.02.2022 №736/44 згідно якої сума до плати за наданні Замовнику послуги становить 156 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 26 000,00 грн.

28.02.2022 Виконавцем на виконання умов Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 та рахунок-фактуру від 06.04.2022 №736/60 згідно якої сума до плати за наданні Замовнику послуги становить 49 290, 00 грн., в тому числі ПДВ 8215,00 грн.

09.11.2022 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" вказані акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури було направлено на електрону пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» (office@umedlab.com.ua).

21.04.2023 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» претензію про сплату заборгованості у розмірі 284 504,00 грн. за отримані у період з 16.01.2022 по 28.02.2022 послуги за Договором від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1.

Дану претензію було отримано відповідачем 15.05.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» повідомило Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про відсутність коштів щодо повного погашення боргу та зазначило про можливе часткове її погашення.

31.07.2023 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімед Лабораторіз» лист про сплату заборгованості у розмірі 239 504, 00 грн., який було отримано останнім 22.09.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач надані послуги повністю не оплатив, з огляду на що позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач у поданому до суду відзиві від 18.06.2024 зазначає, що ним було допущено прострочення оплати послуг за період січня по лютий 2022 року, про що зазначено ним у відповіді від 16.06.2023 № 06/16-2 на претензію від 21.04.2023 № 35-28/5-97. За спірний період, відповідачем у лютому 2022 - травні 2024 року сплачено за Договором від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 суму у розмірі 384 594,0 грн., в підтвердження чого до надано до відзиву копії відповідних платіжних інструкцій. Також в травні місяці (29.05, 30.05.), відповідачем сплачено заборгованість за договором у розмірі 50 000, 00 грн. (у повному обсязі) в підтвердження чого також до надано до відзиву копії відповідних платіжних інструкцій.

З огляду на вказане вище, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що оскільки ним було погашено всю суму заборгованості до відкриття провадження у даній справі, на момент відкриття провадження у справі предмет спору вже не існував. За вказаних обставин, розрахунок та нараховані суми як пені так і інфляційних та трьох відсотків річних не відповідає дійсності, суперечить нормам чинного законодавства та є неправомірними.

Подаючи до суду відповідь на відзив від 21.06.2024, позивач зазначає, що нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України і заявлені до стягнення суми 8 118,16 грн. 3% річних і 14 145,49 грн. інфляційних втрат від простроченої суми основного боргу не є штрафними санкціями, а є платою за користування чужими грошовими коштами, адже спрямовані на відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

У поданому до суду запереченні на відповідь на відзив 27.06.2024, відповідач повторно зауважував, що заборгованість за надані послуги погашена до відкриття провадження в справі, тому ще на стадії вирішення питання наявності підстав для судового розгляду стягнення боргу вже не існувало.

Відповідач у поданих до суду 01.07.2024 письмових поясненнях заперечував щодо закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 196 315, 66 грн. та просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазнчає наступне.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Як зазначалось вище, на підставі договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1 відповідачу було надано послуги з забору біологічного матеріалу для проведення тестування на SARS-CoV-2 на загальну суму 478 182, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи належними чином засвідченими копіями первинних документів.

Згідно долученої до матеріалів позовної заяви копії претензії від 21.04.2023 № 35-28/5-97, відповідачем частково сплачено суму заборгованості (на суму 193 678, 00 грн. - платіжне доручення від 31.01.2022, від 18.02.2022, від 31.03.2022).

Також згідно платіжних інструкцій, копії яких представником відповідача долучено до відзиву на позовну заяву, ним було сплачено частину суми заборгованості, а саме згідно платіжної інструкції від 23.06.2023 № 110 відповідачем сплачено 45 000, 00 грн., від 28.08.2023 № 6808 - 150 000, 00 грн., від 12.12.2023 № 7043 - 5 000, 00 грн., від 21.01.2024 № 7428 - 5 000, 00 грн., від 29.02.2024 № 7560 - 6 000, 00 грн., від 29.03.2024 № 7704 - 5 000, 00 грн., від 26.04.20524 № 7812 - 5 000, 00 грн., від 09.05.2024 № 7851 - 13 594,00 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою (29.05.2024) позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 196 315,66 грн. з яких: 49 910,00 грн. основного боргу, 124 142,01 грн. пені, 8 118,16 грн. 3% річних та 14 145,49 грн. інфляційних витрат.

Відповідач подаючи до суду 18.06.2024 відзив на позовну заяву в додаток до нього надав копії платіжних інструкцій від 29.05.2024 № 7955 - 15 000, 00 грн., та від 30.05.2024 №7980 на суму 35 000, 00 грн. відповідно.

Позивач подаючи до суду заяву від 13.06.2024 просив закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 49 910, 00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

При цьому предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

Водночас особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суд зазначає, що, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що 29.05.2024 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, що підтверджується відміткою суду про отримання позовної заяви за № 6680/24 від 29.05.2024.

Як було встановлено вище, згідно платіжних доручень від 29.05.2024 № 7955 - 15 000, 00 грн., та від 30.05.2024 №7980 на суму 35 000, 00 грн. відповідач оплатив позивачу суму несплаченого основного боргу відповідно до договору від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Таким чином, предмет спору (в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 910,00 грн. основного боргу) був відсутній до порушення провадження у справі (відкриття провадження в справі), а саме до 03.06.2024.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі № 910/6680/24 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 49 910, 00 грн. та відмови в задоволені позовних вимог в даній частині.

Щодо стягнення з відповідача 124 142,01 грн. пені, 8 118,16 грн. 3% річних та 14 145,49 грн. інфляційних витрат, суд зазнає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг за Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості за договором включаючи день оплати. При відсутності оплати і пені більше як 20 днів, з дня отримання рахунку Виконавець має право призупинити надання послуг до повного погашення заборгованості.

Таким чином, викладені у відзиві на позовну заяву твердження про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.

Також, відповідно до п. 5.3 Договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за цим Договором, винна Сторона несе відповідальність згідно з положеннями цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

З розрахунку позивача доданого до позовної заяви вбачається, що ним розрахунок суми штрафних санкцій розраховано з загальної суми заборгованості (284 504, 00 грн.)

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за договором про надання послуг від 09.06.2021 № 02.4-141/24-1, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 124 142,01 грн. пені, 8 118,16 грн. 3% річних та 14 145,49 грн. інфляційних витрат.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи те, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, що належним чином доведено позивачем, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 253-257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімед Лабораторіз" (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, б. 10-И, офіс 101, код ЄДРПОУ 41771751) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) пеню в розмірі 124 142,01 грн. (сто двадцять чотири тисячі сто сорок дві гривні 01 копійку), 3% річних в розмірі 8 118,16 грн. (вісім тисяч сто вісімнадцять гривень, 16 копійок) та інфляційних витрат в розмірі 14 145,49 грн. (чотирнадцять тисяч сто сорок п`ять гривень 49 копійок).

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімед Лабораторіз" (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, б. 10-И, офіс 101, код ЄДРПОУ 41771751) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 (дві тисячі чотириста двадцять дві 40 копійок).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА