Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/18572/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/18572/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг»доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 723 454 705,18 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Грибик Р.Г.;

від відповідача: Драчова М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18572/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі також - позивач, ТОВ «Д.Трейдінг») до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також - відповідач, ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 62 780 244,26 грн суми основного боргу за договором про врегулювання небалансів, 1 106 177,48 грн пені, 1 885 925,30 грн інфляційних втрат, 1 449 882,81 грн 3% річних.

27.12.2023 відповідачем подано відзив на позов.

Крім того, 08.02.2024 до суду звернувся відповідач із клопотанням про зупинення провадження у справі № 910/18572/23 до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/1359/22 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Позивач, у свою чергу, 08.02.2024 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 632 339 429,60 грн, пеню в розмірі 2 778 547,39 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 430 874,72 грн, 3% річних в розмірі 2 821 171,64 грн.

Також, 08.02.2024 позивачем заявлено про продовження строку на подання акту звірки взаєморозрахунків.

22.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.03.2024 відповідачем подані письмові заперечення проти заяви про збільшення ціни позову, а 14.03.2024 подано заяву про відстрочення виконання рішення.

Позивач, у свою чергу, 14.03.2024 звернувся до суду із заявою про долучення акту звірки та доказів надсилання на адресу відповідача.

Суд долучив подані позивачем 14.03.2024 докази до справи.

Відповідно до ухвали від 14.03.2024 суд зупинив провадження у справі № 910/18572/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 911/1359/22, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду та зобов`язав учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення.

04.06.2024 до суду звернулося ТОВ «Д.Трейдінг» із клопотанням про поновлення провадження у справі в якому повідомлено про закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 911/1359/22 та оприлюднення повного тексту постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024, ухваленої за результатами перегляду судових рішень у справі № 911/1359/22.

Крім того, позивачем 04.06.2024 подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення 2 778 547,39 грн пені та 18.06.2024 заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог до 723 454 705,18 грн.

Ухвалою від 05.06.2024 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 27.06.2024.

Враховуючи те, що вимоги позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 08.02.2024 до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням вимог по стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 632 339 429,60 грн, пені в розмірі 2 778 547,39 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 430 874,72 грн, 3% річних в розмірі 2 821 171,64 грн, а всього 640 370 023,35 грн.

Крім того, суд задовольнив клопотання позивача про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 2 778 547,39 грн пені, про що винесено ухвалу.

Зважаючи на те, що вимоги позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд задовольнив заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 18.06.2024, а спір у справі буде вирішений з урахуванням вимог по стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 717 215 685,25 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн, а всього 723 454 705, 18 грн.

Також, представником позивача повідомлено суд, що між сторонами із спірних правовідносин відбувається коригування платежів.

У зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог і залишенням його частини без розгляду, представником відповідача надано усне клопотання про подання контррозрахунку ціни позову.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 11.07.2024.

10.07.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі щодо коригування платежів між сторонами за договором.

Відповідач, у свою чергу, 11.07.2024 подав додаткові письмові пояснення, до яких долучив контррозрахунок з урахуванням кожної заяви про збільшення розміру позовних вимог. Крім того, у додаткових поясненнях від 11.07.2024 відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 336 320 981,10 грн.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 11.07.2024 наголосив, що оплати на суму 336 320 981,10 грн підтверджуються долученою позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.06.2024 довідкою АБ «Укргазбанк» з додатком № 1 «Надходження грошових коштів на рахунок ТОВ «Д.Трейнінг» (код ЄДРПОУ 42751799) за період з 25.11.2023 по 28.05.2024.

Представник позивача, у свою чергу, просив відкласти судове засідання з метою надання пояснення з урахуванням заяви відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 336 320 981,10 грн.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.07.2024.

22.07.2024 відповідач додатково заявив про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 156 476 720,94 грн, обґрунтувавши такі вимоги наявністю Актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2024 та від 22.04.2024.

Позивач, 25.07.2024 надав письмові пояснення з урахуванням заяв відповідача про закриття провадження у справі та не заперечив проти закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 492 797 702,04 грн.

З урахуванням положень ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд долучив до справи заяви та письмові пояснення сторін, які подані після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Вказані заяви та пояснення прийняті до уваги під час вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 25.07.2024 суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.07.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 15.02.2019 № 222.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 31, 33, п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»; постанови НКРЕКП від 17.07.2014 № 1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго», від 17.12.2021 № 2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»; п. 2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).

Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі також - Закон про ринок) в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 3 статті 3 та частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Відповідно до пункту 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР (адміністратора системи розрахунків) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до Правил ринку.

З урахуванням п. 1.1.4 гл. 1.1 р. І Правил ринку, надалі за текстом використовуються скорочення, що мають такі значення:

АР - адміністратор розрахунків (відповідач);

ОСП - оператор системи передачі (відповідач);

СВБ - сторона, відповідальна за баланс (позивач);

СУР - система управління ринком.

Згідно з пунктом 1.1, 1.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком № 1 до Правил ринку, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона відповідальна за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.

На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» затверджує та оприлюднює умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, положення заяви на укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом їх розміщення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за адресою: www.ua.energy. Даний договір встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони відповідальної за баланс, у тому числі її балансуючої групи.

Наказом № 204 від 03.04.2019 затверджені умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів ПрАТ «НЕК «Укренерго» № 366 від 08.07.2019, № 423 від 07.08.2019, № 85 від 06.03.2020, № 634 від 26.11.2020, № 709 від 21.12.2020, № 6 від 05.01.2021, № 111 від 25.02.2021, № 141 від 16.03.2021, № 303 від 01.06.2021, № 161 від 21.04.2022, № 176 від 16.05.2022, № 236 від 09.06.2022 та № 58 від 27.01.2023.

ТОВ «Д.Трейдінг» подало заяву про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» листом № 01/17011 від 13.05.2019 повідомило про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії із ідентифікатором Договору № 0065-01024, дата акцептування 07.05.2019.

Таким чином, 07.05.2019 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ТОВ «Д.Трейдінг» укладений договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0065-01024 (далі - Договір).

Відповідно до у п. 1.1 Договору, цей Договір є публічним договором приєднання який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.

Відповідно до п. 1.5 Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.

В п. 2.2 Договору зазначено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.

Позивач на доведення заявленого позову наголошує, що в період з третьої декади листопада 2022 по першу декаду квітня 2024 позивачем здійснено продаж відповідачу електричної енергії за Договором. Проте, відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання з своєчасної оплати виставлених рахунків-фактур за Договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 717 215 685,25 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач наголошував на такому:

- додані до позовної заяви рахунки-фактури не є первинними документами, оскільки вони не фіксують господарських операцій, розпоряджень або дозволів на проведення господарської операції;

- відповідач може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку;

- позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунка ПрАТ «НЕК «Укренерго» зі спеціальним режимом використання, проте не заявив відповідних вимог;

- в діях відповідача відсутня вина як складовий елемент господарсько-правової відповідальності, відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати;

- ПрАТ «НЕК «Укренерго» не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відтак відсутні підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних;

- враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, беручи до уваги добросовісність поведінки відповідача та винятковість обставин, що склались на ринку електричної енергії, наявні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі керуючись положеннями ст. 331 ГПК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Як вбачається з наявних у справі фактичних даних, в період з третьої декади листопада 2022 по першу декаду 2024 (включно) позивачем здійснено продаж електричної енергії відповідачу за Договором згідно з наступними рахунками-фактурами та коригуючи ми рахунками:

- № 0612202200204 від 06.12.2022;

- № 261220220555 від 26.12.2022;

- № 2601202300188 від 26.01.2023;

- № 0602202300187 від 06.02.2023;

- № 2606202300319 від 26.06.2023;

- № 2612202300365 від 26.12.2023;

- № 0112202300604 від 01.12.2023;

- № 2112202300370 від 21.12.2023;

- № 0801202400607 від 08.01.2024;

- № 1801202400618 від 18.01.2024;

- № 602202400142 від 06.02.2024;

- № 15022202400388 від 15.02.2024;

- № 0603202400391 від 06.03.2024;

- № 1604202400164 від 16.04.2024;

- № 0103202400387 від 01.03.2024.

Вказані рахунки були підписані кваліфікованим електронним підписом та скеровані позивачем на офіційну електронну пошту відповідача.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував, що наведені позивачем дати виставлення рахунків не співпадають з датами отримання таких рахунків ПрАТ «НЕК «Укренерго», а самі по собі рахунки-фактури не є первинними документами.

Відповідно до п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку.

Таким чином, положеннями Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено, що порядок здійснення платежів за поставлену електричну енергію для врегулювання небалансів, визначається Правилами ринку.

Згідно з абз.6 п.3 ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП) для ефективного та виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, до яких, серед іншого, відносяться Правила ринку.

З урахуванням вищевикладеного, Правила ринку є нормативно-правовим актом, затвердженим регулятором на ринку електричної енергії, тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.08.2018 № 307, оплата платіжного документа з банківського рахунку ПрАТ «НЕК «Укренерго» на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку.

Отже, Правилами ринку встановлено, що документом який породжує виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати за придбану електричну енергію згідно з Договором є саме рахунок-фактура, а не будь-який інший документ.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем здійснювалось виставлення відповідачу рахунків-фактур за спірний період, які не були оплачені в законодавчо встановлені строки.

ТОВ «Д.Трейдінг» було долучено до позовної заяви та заяв про збільшення розміру позовних вимог рахунки-фактури за спірний період, як документи, що підтверджують виникнення в ПрАТ «НЕК «Укренерго» платіжних зобов`язань за придбану електричну енергію для врегулювання небалансів згідно Договору.

Згідно з пунктом 5.14.10 глави 5.14 відповідач використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.

Отже, Правилами ринку встановлено, що направлення платіжних документів відповідачем стороні договору про врегулювання небалансів здійснюється через систему управління ринку.

Відповідно до пункту 5.29.4 глави 5.29 Правил ринку для кожного розрахункового місяця здійснюється 3 подекадні розрахунки - один для кожної декади. Подекадний розрахунок здійснюється на п`ятий робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця.

Таким чином, виходячи зі змісту положень Правил ринку, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зобов`язана виставити стороні договору про врегулювання небалансів платіжні документи (рахунки-фактури) подекадно на 5 (п`ятий) робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця за кожний день відповідної декади. Платіжні документи, які надсилає відповідач через систему управління ринком містять інформацію про суми грошових коштів, які повинен сплатити або відповідач, який діє в якості оператора системи передачі за договором про врегулювання небалансів або сторона відповідальна за баланс, тобто позивач. Сума коштів, яка підлягає сплаті або оператору системи передачі, або стороні відповідальній за баланс формується після взаємозаліку вартості поставленої електричної енергії у відповідному дні декади.

Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку ПрАТ «НЕК «Укренерго» на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку.

Аналіз вищевикладених положень Правил ринку дає підстави зробити висновок, що строк для здійснення відповідачем, як оператором системи передачі, оплати за поставлену електричну енергію для врегулювання небалансів починає обраховуватись не після виставлення рахунку відповідачем в системі управління ринком, а після направлення такого рахунку стороною. Тобто сторона договору про врегулювання небалансів здійснює вивантаження платіжного документу з системи управління ринком, виставленого відповідачем, з метою звірки даних вказаних в платіжному документі, після чого підписує вказаний платіжний документ та направляє його на оплату ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Таким чином, відповідач зобов`язаний оплатити вартість електричної енергії, поставленої йому за договором про врегулювання небалансів протягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту направлення стороною договору (стороною відповідальною за баланс) такого платіжного документа відповідачу як оператору системи передачі.

Доводи відповідача про те, що обов`язок з оплати настає саме з моменту отримання ним рахунків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки п. 7.7.4. Правил ринку чітко встановлений обов`язок сплатити рахунок протягом 4 днів з дати направлення рахунку, а не отримання такого рахунку.

Судом також прийнято до уваги пояснення сторін щодо способу захисту позивачем порушеного права та порядку розрахунків на балансуючому ринку.

Відповідно до абз.1 ч. 4 ст. 75 Закону про ринок постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Абз. 2 ч. 4 ст. 75 Закону про ринок визначено, що кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до Правил ринку, серед іншого, на поточні рахунки сторін, відповідальних за баланс.

З наведеного вище положення ч. 4 ст. 75 Закону про ринок вбачається, що її зміст не містить імперативного обов`язку для відповідача щодо розрахунку з СВБ (в тому числі з позивачем) виключно грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на спеціальний рахунок ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Поточна редакція загаданої вище норми не містить заборони відповідачу використовувати грошові кошти з інших рахунків ПрАТ «НЕК «Укренерго» для належного виконання грошових зобов`язань перед учасниками ринку, зокрема і СВБ.

Отже, наявність обов`язку відповідача щодо сплати за отриману електричну енергію у розмірі 717 215 685,25 грн підтверджується матеріалами справи.

У той же час, 11 та 22 липня 2024 (після відкриття провадження у справі) відповідачем заявлено про наявність підстав для закриття провадження за відсутністю предмета спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 492 797 702,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Однак, слід зауважити, що закриття провадження у справі на підставі Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04).

На підтвердження своїх доводів про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині, відповідач посилався на:

- Довідку АБ «Укргазбанк» НЕК «Укренерго» за період з 25.11.2023 по 28.05.2024, що підтверджує оплату на користь ТОВ «Д.Трейдінг» за Договором 336 320 981,10 грн;

- Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2024 з додатками (сума зарахування 66 601 405,33 грн);

- Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.2024 з додатками (сума зарахування 89 875 270,61 грн).

Відповідно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені у статті 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено припинення існування предмету спору після відкриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 492 797 702,04 грн.

Позивач, у письмових поясненнях від 25.07.2024 не заперечив проти закриття провадження у справі в частині стягнення 492 797 702, 04 грн основного боргу та не спростовував доводи та докази відповідача з цього приводу.

Тож, з урахуванням наданих відповідачем доказів оплати суми основного боргу та зарахування сум зустрічних однорідних вимог з позивачем, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 492 797 702, 04 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Решта позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 224 417 893,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 816 686,18 грн інфляційних втрат та 3 422 333,75 грн 3% річних.

Відповідач проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заперечував у повному обсязі та надав контррозрахунок з урахуванням заяв про збільшення предмета позову.

За твердженнями відповідача, вірний розрахунок з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.02.2024 становить: 3% річних 2 789 706,45 грн, інфляційні втрати 2 352 108,35 грн.

Вірний розрахунок з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.06.2024 становить: 3% річних 3 390 868,56 грн, інфляційних втрат 2 737 775,18 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було наголошено вище, виставлення рахунків та оплата платежів відбувається відповідно до положень Правил ринку.

Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.08.2018 № 307, оплата платіжного документа з банківського рахунку Укренерго на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку.

Тож доводи відповідача, наведені у контррозрахунку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже строк оплати відраховується від дати направлення рахунку, а не отримання його відповідачем.

Тому, суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати за Договором.

Також, судом надано оцінку твердженням відповідача про відсутність підстав для стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційних втрат і встановлено наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові».

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.

У ст.75 Закону про ринок нічого не зазначається про неможливість користування ОСП грошовими коштами, що надходять на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Навпаки, відповідно до згаданої норми Закону про ринок ПрАТ «НЕК «Укренерго» має право використовувати грошові кошти, що надходять на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для проведення подальших розрахунків з учасниками ринку (СВБ) за поставлену електричну енергію.

Вказане свідчить не просто про наявність права відповідача користуватись грошовими коштами, які надійшли на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, а й про право розпоряджатися вказаними коштами, тобто визначити їхню юридичну долю, відчужуючи їх.

Таким чином, твердження відповідача про не можливість застосування позивачем такого механізму захисту майнового права та інтересу як стягнення інфляційних втрат та 3%річних, у зв`язку з тим, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» не користується грошовими коштами, які надходять на його поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, протирічить нормам Закону про ринок та Правилами ринку, практиці Верховного Суду та доводам відповідача, викладеним у відзиві.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 3 422 333,75 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 816 686,18 грн підлягають задоволенню.

Відповідач посилався на ст. 617 Цивільного кодексу України як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Відповідно до п.6.4 Договору наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, у разі наявності форс-мажору, останній не є автоматичною підставою за якою здійснюється звільнення від виконання зобов`язань за договором. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, має підтвердити не тільки факт настання таких обставин, а також їх здатність впливати на реальну можливість виконання таких зобов`язань.

Законом передбачено конкретний порядок підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП. При цьому такий сертифікат не має преюдиційного значення для суду - суд в свою чергу оцінюватиме його в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності, затримки чи відсутності коштів.

Несвоєчасна оплата відповідачем за Договором призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Враховуючи зазначене, відповідачем було здійснено порушення встановлених ним же умов Договору та допущено порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

Водночас, відповідачем не було надано разом із відзивом на позовну заяву сертифікату про настання форс-мажорних обставин, виданого у порядку передбаченим чинним законодавством України, який б засвідчував факт неможливості виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем за Договором, а, відтак, лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач не може вважатись допустим доказом в розумінні ст.76 ГПК України, що підтверджує настання по відношенню до Укренерго форс-мажорних обставин.

Лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 України має виключно інформаційний характер та лише констатує, що агресія російської федерації по відношенню до України є форс-мажорною обставиною в розумінні чинного законодавства України, однак даний лист жодним чином не підтверджує вплив даної обставини на виконання зобов`язань конкретними суб`єктами господарювання.

Факт прострочення відповідачем оплати за отриману електричну енергію підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.

Крім того, 14.03.2024 ПрАТ «НЕК «Укренерго» заявило клопотання про відстрочення виконання рішення у справі № 910/18572/23 на один рік з дня прийняття відповідного рішення.

Як стверджує відповідач, ПрАТ «НЕК «Укренерго» не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/18572/23 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні ПрАТ «НЕК «Укренерго», а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії. Невідкладне стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування відповідача, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, посилання відповідача на відсутність необхідних коштів не є виключними обставинами. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише відповідача, а й позивача (стягувача) у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Окрім того, нормами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Натомість, зазначеними положеннями Закону передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Зазначені висновки щодо застосування ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21.

В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2023 у справі №910/9374/21 зазначено, що твердження ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО" про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.

З огляду на викладене, заява ПрАТ НЕК "Укренерго" про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/18572/23 в частині позивних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8, літ. 20Д; код ЄДРПОУ 42751799) заборгованість в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 939 400,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

5. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко