Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/18572/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 910/18572/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Грибик Р.Г. (в залі суду);

від відповідача: Остапенко С.Л. (в залі суду);

при розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, повний текст рішення складено 06.08.2024

у справі № 910/18572/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 723 454 705,18 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18572/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі також - позивач, ТОВ «Д.Трейдінг») до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також - відповідач, ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 62 780 244,26 грн суми основного боргу за договором про врегулювання небалансів, 1 106 177,48 грн пені, 1 885 925,30 грн інфляційних втрат, 1 449 882,81 грн 3% річних.

Позивач 08.02.2024 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 632 339 429,60 грн, пеню в розмірі 2 778 547,39 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 430 874,72 грн, 3% річних в розмірі 2 821 171,64 грн.

Позивачем 04.06.2024 подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення 2 778 547,39 грн пені та 18.06.2024 заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог до 723 454 705,18 грн.

Враховуючи те, що вимоги позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 08.02.2024 до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням вимог по стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 632 339 429,60 грн, пені в розмірі 2 778 547,39 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 430 874,72 грн, 3% річних в розмірі 2 821 171,64 грн, а всього 640 370 023,35 грн.

Крім того, суд задовольнив клопотання позивача про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 2 778 547,39 грн пені, про що винесено ухвалу.

Зважаючи на те, що вимоги позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд задовольнив заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 18.06.2024, а спір у справі буде вирішений з урахуванням вимог по стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 717 215 685,25 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн, а всього 723 454 705, 18 грн.

22.07.2024 відповідач додатково заявив про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 156 476 720,94 грн, обґрунтувавши такі вимоги наявністю Актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2024 та від 22.04.2024.

Позивач, 25.07.2024 надав письмові пояснення з урахуванням заяв відповідача про закриття провадження у справі та не заперечив проти закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 492 797 702,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 закрито провадження у справі № 910/18572/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» заборгованість в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 939 400,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що з положення ч. 4 ст. 75 Закону про ринок вбачається, що її зміст не містить імперативного обов`язку для відповідача щодо розрахунку з СВБ (в тому числі з позивачем) виключно грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на спеціальний рахунок ПрАТ «НЕК «Укренерго». Поточна редакція загаданої вище норми не містить заборони відповідачу використовувати грошові кошти з інших рахунків ПрАТ «НЕК «Укренерго» для належного виконання грошових зобов`язань перед учасниками ринку, зокрема і СВБ. Отже, наявність обов`язку відповідача щодо сплати за отриману електричну енергію у розмірі 717 215 685,25 грн підтверджується матеріалами справи. З урахуванням наданих відповідачем доказів оплати суми основного боргу та зарахування сум зустрічних однорідних вимог з позивачем, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 492 797 702, 04 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Решта позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 224 417 893,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.08.2018 № 307, оплата платіжного документа з банківського рахунку Укренерго на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку. Тож доводи відповідача, наведені у контррозрахунку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже строк оплати відраховується від дати направлення рахунку, а не отримання його відповідачем. Тому, суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати за договором. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 3 422 333,75 грн та 2 816 686,18 грн, відповідно, підлягають задоволенню у повному обсязі. У разі наявності форс-мажору, останній не є автоматичною підставою за якою здійснюється звільнення від виконання зобов`язань за договором. Сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, має підтвердити не тільки факт настання таких обставин, а також їх здатність впливати на реальну можливість виконання таких зобов`язань. відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності, затримки чи відсутності коштів. Несвоєчасна оплата відповідачем за договором призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях. Враховуючи зазначене, відповідачем було здійснено порушення встановлених ним же умов договору та допущено порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань за договором. Водночас, відповідачем не було надано разом із відзивом на позовну заяву сертифікату про настання форс-мажорних обставин, виданого у порядку передбаченим чинним законодавством України, який б засвідчував факт неможливості виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем за договором, а, відтак, лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач не може вважатись допустимим доказом в розумінні ст.76 ГПК України, що підтверджує настання по відношенню до Укренерго форс-мажорних обставин. Лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 України має виключно інформаційний характер та лише констатує, що агресія російської федерації по відношенню до України є форс-мажорною обставиною в розумінні чинного законодавства України, однак даний лист жодним чином не підтверджує вплив даної обставини на виконання зобов`язань конкретними суб`єктами господарювання. Факт прострочення відповідачем оплати за отриману електричну енергію підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був. Посилання відповідача на відсутність необхідних коштів не є виключними обставинами. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що твердження ПрАТ НЕК «Укренерго» про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення. З огляду на викладене, заява ПрАТ НЕК «Укренерго» про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 та відкрити апеляційне провадження у ній. Задовольнити апеляційну скаргу НЕК «Укренерго», скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» в повному обсязі. Стягнути з ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» на користь НЕК «Укренерго» всі судові витрати.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено обставини врегулювання системних обмежень оператором системи передачі, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України, а тому відповідач не міг скористатися правом вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка для проведення розрахунків з позивачем. Разом з цим, Закон України «Про ринок електричної енергії» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини відповідних суб`єктів - учасників ринку електричної енергії. Стаття 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» є спеціальною нормою, що регулює порядок розрахунків на ринку електричної енергії. Отже, у спірних відносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону України «Про ринок електричної енергії» над загальними нормами ЦК України та ГК України, який необхідно було врахувати при вирішенні спору. Законодавство забороняє Відповідачу оплачувати небаланси електричної енергії за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані в оплату послуг з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно технологічного) управління. Господарським судом міста Києва не дослідженні зазначені обставини, зокрема положення частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Скаржник зазначає, що НЕК «Укренерго» до суду першої інстанції подано контррозрахунок (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), в якому враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21. Однак, даний конррозрахунок залишено судом поза увагою. Відтак, судом першої інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат в повному обсязі не враховані дані висновки Верховного Суду, що призвело до стягнення з НЕК «Укренерго» необґрунтовано завищеного сукупного індексу інфляції.

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва при винесенні рішення від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 в частині відмови у задоволенні заяви НЕК «Укренерго» щодо відстрочення виконання рішення суду у зазначеній справі, порушені загальні засади цивільного законодавства України стосовно справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що в свою чергу призвело до порушення принципу рівності прав учасників ринку (ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» та НЕК «Укренерго»), оскільки діяльність енергетичної інфраструктури Відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором рф на енергетичні об`єкти країни. За загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри рф й надалі продовжувати ураження енергетичних об`єктів не змінилися, майбутній опалювальний період прогнозується бути не менш складним за минулий, а тому необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною. Судом першої інстанції відмовляючи у відстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 недосліджені зазначені обставини, які свідчать про наявність виняткових обставин, які сторони не могли передбачити, укладаючи договір про врегулювання небалансів електричної енергії, зокрема масовані обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури. Також, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан. Господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих Відповідачем послуг тощо.

Скаржник зазначає про те, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийнято постанову № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», згідно з пп. 16 п. 1 якої НКРЕКП надала настанови на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Наведені обставини погіршують рівень розрахунків користувачів послуг НЕК «Укренерго» за отримані ними послуги і приводять до об`єктивного зниження рівня платіжної дисципліни. Крім того, тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління НЕК «Укренерго» на 2024 рік установлено лише 09.12.2023 (постанова НКРЕКП від 09.12.2023 № 2323). При цьому, враховується прогнозований необхідний дохід (прогнозовані витрати) НЕК «Укренерго» на прогнозний рік - період тривалістю календарний рік, на який здійснюється розрахунок тарифу. Відтак, акумулювання коштів для виконання судового рішення можливе лише протягом 2024 року. Отже, Господарським судом міста Києва приймаючи рішення від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 не враховано наведеного вище та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на НЕК «Укренерго», а також те, що стягнення значного розміру коштів підірве фінансовий стан відповідача, тому, на думку скаржника, Господарський суд міста Києва безпідставно відмовив НЕК «Укренерго» у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18572/23.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення взагалі не розглянуто клопотання відповідача про зменшення трьох процентів річних, водночас, в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 суд вказав, що майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Скаржник зазначає, що ОСП (НЕК «Укренерго») міг сплачувати позивачу вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування на такому рахунку. При цьому, як вже зверталась увага Відповідачем, оператор системи передачі (НЕК «Укренерго») може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень. Отже, оскільки кошти знаходяться на спеціальному рахунку та їх використання можливо виключно за призначенням у визначеному Законом про ринок порядку, тому є невстановленим факт користування чужими грошовими коштами в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Скаржник вказує на те, що Господарським судом міста Києва безпідставно прийнято рішення в частині стягнення з НЕК «Укренерго» на користь АТ «ЕКУ» судового збору у 100%-му розмірі (939 400,00 грн), з урахуванням того, що в частині 492 797 702,04 грн основного боргу провадження у справі № 910/18572/23 було закрито, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, водночас, на думку скаржника, розмір судового збору, що міг бути покладений на відповідача судом першої інстанції, не міг перевищувати 299 480,72 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що з положення ч.4 ст.75 Закону про ринок вбачається, що її зміст не містить імперативного обов`язку для скаржника щодо розрахунку з СВБ (в тому числі з Позивачем) виключно грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на спеціальний рахунок Укренерго. Навпаки, поточна редакція загаданої вище норми не забороняє скаржнику використовувати грошові кошти з інших рахунків Укренерго для належного виконання грошових зобов`язань перед учасниками ринку, зокрема і СВБ, у зв`язку із чим, твердження скаржника про наявність начебто спеціального алгоритму розрахунку з позивачем як СВБ, який унеможливлює погашення грошових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів з інших рахунків, окрім як з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, не відповідає як нормам матеріального права, так і усталеній практиці господарських судів.

Позивач зазначає, що аргументи скаржника щодо необхідності відстрочення виконання оскаржуваного рішення зводяться до відсутності в останнього достатньої кількості коштів для його виконання. Разом із тим, вказаний аргумент не може бути самостійною підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення. пославшись в заяві про відстрочення виконання оскаржуваного рішення на певні обставини, а саме: на збройну агресію російської федерації, скаржник не підтвердив безпосередній вплив вказаної обставини на можливість виконання ним оскаржуваного рішення, не долучивши відповідні докази. По-суті, ті обставини на які посилається скаржник на стор.11-14 є форс-мажором, про що скаржник неодноразово зазначав на етапі розгляду справи в суді першої інстанції. Сам лише факт неможливості виконання боржником грошового зобов`язання не звільняє останнього від відповідальності, а тим більше від самого грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України). З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції встановивши не доведення скаржником обставин, що ускладнюють виконання оскаржуваного рішення, цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні відповідної заяви про відстрочення.

Позивач вважає посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) підтверджує правомірність оскаржуваного рішення, а не наявність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат. Розмір стягнутого основного боргу відповідно до оскаржуваного рішення практично в 36 разів більший за сукупний розмір стягнутих інфляційних втрат та трьох процентів річних, що очевидно не може свідчити надмірність та непропорційність вказаних мір майнової відповідальності, а у суду першої інстанції не було жодних підстав зменшувати розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних, стягнутих відповідно до оскаржуваного рішення.

Позивач наголошує на тому, що підставою для подання позивачем позовної заяви у справі № 910/18572/23 стало невиконання скаржником власних грошових зобов`язань по договору перед позивачем, тобто спір виник саме із неправильних дій скаржника, а, відтак, суд першої інстанції незалежно від результатів вирішення спору, мав право покласти сплату судового збору у повному обсязі на скаржника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що при обрахуванні індексу інфляції використовував офіційні дані Державної служби статистики України, а розрахунок позивача є арифметично вірним та більш точним, ніж у випадку якби сукупні індекси інфляції заокруглювались до десятих.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/18572/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн;

11.09.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію від 10.09.2024 № АУ-6162, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23. Призначено справу № 910/18572/23 до розгляду у судовому засіданні 22.10.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 21.10.2024, для розгляду справи № 910/18572/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 прийнято справу № 910/18572/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 15.02.2019 № 222.

Відповідач виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 31, 33, п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»; постанови НКРЕКП від 17.07.2014 № 1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго», від 17.12.2021 № 2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»; п. 2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).

Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі також - Закон про ринок) в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 3 статті 3 та частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Відповідно до пункту 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР (адміністратора системи розрахунків) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до Правил ринку.

З урахуванням п. 1.1.4 гл. 1.1 р. І Правил ринку, надалі за текстом використовуються скорочення, що мають такі значення:

АР - адміністратор розрахунків (відповідач);

ОСП - оператор системи передачі (відповідач);

СВБ - сторона, відповідальна за баланс (позивач);

СУР - система управління ринком.

Згідно з пунктом 1.1, 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком № 1 до Правил ринку, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона відповідальна за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

На підставі цього договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» затверджує та оприлюднює умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, положення заяви на укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом їх розміщення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за адресою: www.ua.energy. Даний договір встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони відповідальної за баланс, у тому числі її балансуючої групи.

Наказом № 204 від 03.04.2019 затверджені умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів ПрАТ «НЕК «Укренерго» № 366 від 08.07.2019, № 423 від 07.08.2019, № 85 від 06.03.2020, № 634 від 26.11.2020, № 709 від 21.12.2020, № 6 від 05.01.2021, № 111 від 25.02.2021, № 141 від 16.03.2021, № 303 від 01.06.2021, № 161 від 21.04.2022, № 176 від 16.05.2022, № 236 від 09.06.2022 та № 58 від 27.01.2023.

ТОВ «Д.Трейдінг» подало заяву про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» листом № 01/17011 від 13.05.2019 повідомило про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії із ідентифікатором Договору № 0065-01024, дата акцептування 07.05.2019.

Таким чином, 07.05.2019 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ТОВ «Д.Трейдінг» укладений договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0065-01024 (далі - договір).

Відповідно до у п. 1.1 договору, цей договір є публічним договором приєднання який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до п. 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.

В п. 2.2 договору зазначено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Позивач на доведення заявленого позову наголошує, що в період з третьої декади листопада 2022 по першу декаду квітня 2024 позивачем здійснено продаж відповідачу електричної енергії за Договором. Проте, відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання з своєчасної оплати виставлених рахунків-фактур за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 717 215 685,25 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач наголошував на такому:

- додані до позовної заяви рахунки-фактури не є первинними документами, оскільки вони не фіксують господарських операцій, розпоряджень або дозволів на проведення господарської операції;

- відповідач може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку;

- позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунка ПрАТ «НЕК «Укренерго» зі спеціальним режимом використання, проте не заявив відповідних вимог;

- в діях відповідача відсутня вина як складовий елемент господарсько-правової відповідальності, відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати;

- ПрАТ «НЕК «Укренерго» не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відтак відсутні підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних;

- враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, беручи до уваги добросовісність поведінки відповідача та винятковість обставин, що склались на ринку електричної енергії, наявні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі керуючись положеннями ст. 331 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних у справі фактичних даних, в період з третьої декади листопада 2022 по першу декаду 2024 (включно) позивачем здійснено продаж електричної енергії відповідачу за договором згідно з наступними рахунками-фактурами та коригуючи ми рахунками:

- № 0612202200204 від 06.12.2022;

- № 261220220555 від 26.12.2022;

- № 2601202300188 від 26.01.2023;

- № 0602202300187 від 06.02.2023;

- № 2606202300319 від 26.06.2023;

- № 2612202300365 від 26.12.2023;

- № 0112202300604 від 01.12.2023;

- № 2112202300370 від 21.12.2023;

- № 0801202400607 від 08.01.2024;

- № 1801202400618 від 18.01.2024;

- № 602202400142 від 06.02.2024;

- № 15022202400388 від 15.02.2024;

- № 0603202400391 від 06.03.2024;

- № 1604202400164 від 16.04.2024;

- № 0103202400387 від 01.03.2024.

Вказані рахунки були підписані кваліфікованим електронним підписом та скеровані позивачем на офіційну електронну пошту відповідача.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував, що наведені позивачем дати виставлення рахунків не співпадають з датами отримання таких рахунків ПрАТ «НЕК «Укренерго», а самі по собі рахунки-фактури не є первинними документами.

Відповідно до п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку.

Таким чином, положеннями договору, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено, що порядок здійснення платежів за поставлену електричну енергію для врегулювання небалансів, визначається Правилами ринку.

Згідно з абз.6 п.3 ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП) для ефективного та виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, до яких, серед іншого, відносяться Правила ринку.

З урахуванням вищевикладеного, Правила ринку є нормативно-правовим актом, затвердженим регулятором на ринку електричної енергії, тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.08.2018 № 307, оплата платіжного документа з банківського рахунку ПрАТ «НЕК «Укренерго» на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку.

Отже, Правилами ринку встановлено, що документом який породжує виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати за придбану електричну енергію згідно з Договором є саме рахунок-фактура, а не будь-який інший документ.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем здійснювалось виставлення відповідачу рахунків-фактур за спірний період, які не були оплачені в законодавчо встановлені строки.

ТОВ «Д.Трейдінг» було долучено до позовної заяви та заяв про збільшення розміру позовних вимог рахунки-фактури за спірний період, як документи, що підтверджують виникнення в ПрАТ «НЕК «Укренерго» платіжних зобов`язань за придбану електричну енергію для врегулювання небалансів згідно договору.

Згідно з пунктом 5.14.10 глави 5.14 відповідач використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.

Отже, Правилами ринку встановлено, що направлення платіжних документів відповідачем стороні договору про врегулювання небалансів здійснюється через систему управління ринку.

Відповідно до пункту 5.29.4 глави 5.29 Правил ринку для кожного розрахункового місяця здійснюється 3 подекадні розрахунки - один для кожної декади. Подекадний розрахунок здійснюється на п`ятий робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця.

Таким чином, виходячи зі змісту положень Правил ринку, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зобов`язана виставити стороні договору про врегулювання небалансів платіжні документи (рахунки-фактури) подекадно на 5 (п`ятий) робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця за кожний день відповідної декади. Платіжні документи, які надсилає відповідач через систему управління ринком містять інформацію про суми грошових коштів, які повинен сплатити або відповідач, який діє в якості оператора системи передачі за договором про врегулювання небалансів або сторона відповідальна за баланс, тобто позивач. Сума коштів, яка підлягає сплаті або оператору системи передачі, або стороні відповідальній за баланс формується після взаємозаліку вартості поставленої електричної енергії у відповідному дні декади.

Згідно з пунктом 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку ПрАТ «НЕК «Укренерго» на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку.

Аналіз вищевикладених положень Правил ринку дає підстави зробити висновок, що строк для здійснення відповідачем, як оператором системи передачі, оплати за поставлену електричну енергію для врегулювання небалансів починає обраховуватись не після виставлення рахунку відповідачем в системі управління ринком, а після направлення такого рахунку стороною. Тобто сторона договору про врегулювання небалансів здійснює вивантаження платіжного документу з системи управління ринком, виставленого відповідачем, з метою звірки даних вказаних в платіжному документі, після чого підписує вказаний платіжний документ та направляє його на оплату ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Таким чином, відповідач зобов`язаний оплатити вартість електричної енергії, поставленої йому за договором про врегулювання небалансів протягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту направлення стороною договору (стороною відповідальною за баланс) такого платіжного документа відповідачу як оператору системи передачі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про те, що обов`язок з оплати настає саме з моменту отримання ним рахунків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки п. 7.7.4. Правил ринку чітко встановлений обов`язок сплатити рахунок протягом 4 днів з дати направлення рахунку, а не отримання такого рахунку.

Відповідно до абз.1 ч. 4 ст. 75 Закону про ринок постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Абз. 2 ч. 4 ст. 75 Закону про ринок визначено, що кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до Правил ринку, серед іншого, на поточні рахунки сторін, відповідальних за баланс.

З наведеного вище положення ч. 4 ст. 75 Закону про ринок вбачається, що її зміст не містить імперативного обов`язку для відповідача щодо розрахунку з СВБ (в тому числі з позивачем) виключно грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на спеціальний рахунок ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Поточна редакція загаданої вище норми не містить заборони відповідачу використовувати грошові кошти з інших рахунків ПрАТ «НЕК «Укренерго» для належного виконання грошових зобов`язань перед учасниками ринку, зокрема і СВБ.

Отже, наявність обов`язку відповідача щодо сплати за отриману електричну енергію у розмірі 717 215 685,25 грн підтверджується матеріалами справи.

У той же час, 11 та 22 липня 2024 (після відкриття провадження у справі) відповідачем заявлено про наявність підстав для закриття провадження за відсутністю предмета спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 492 797 702,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідач, на підтвердження доводів про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині, послався на:

- Довідку АБ «Укргазбанк» НЕК «Укренерго» за період з 25.11.2023 по 28.05.2024, що підтверджує оплату на користь ТОВ «Д.Трейдінг» за договором 336 320 981,10 грн;

- Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2024 з додатками (сума зарахування 66 601 405,33 грн);

- Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.04.2024 з додатками (сума зарахування 89 875 270,61 грн).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено припинення існування предмету спору після відкриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 492 797 702,04 грн.

Позивач, у письмових поясненнях від 25.07.2024 не заперечив проти закриття провадження у справі в частині стягнення 492 797 702,04 грн основного боргу та не спростовував доводи та докази відповідача з цього приводу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Решта позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 224 417 893,21 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача 2 816 686,18 грн інфляційних втрат та 3 422 333,75 грн 3% річних.

Відповідач проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заперечував у повному обсязі та надав контррозрахунок з урахуванням заяв про збільшення предмета позову, в якому зазначив, що вірний розрахунок з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.02.2024 становить: 3% річних 2 789 706,45 грн, інфляційні втрати 2 352 108,35 грн, а вірний розрахунок з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.06.2024 становить: 3% річних 3 390 868,56 грн, інфляційних втрат 2 737 775,18 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунки, наявні у матеріалах справи, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, встановила, що сума 3% річних у розмірі 3 422 333,75 грн є арифметично правильною, водночас, правильна сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлено позивачем, тому, враховуючи відсутність можливості виходу за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 2 816 686,18 грн, тобто, у розмірі, заявленому позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідачем не було надано сертифікату про настання форс-мажорних обставин, виданого у порядку передбаченим чинним законодавством України, який б засвідчував факт неможливості виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем за договором, а, відтак, лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач не може вважатись допустимим доказом в розумінні ст.76 ГПК України, що підтверджує настання по відношенню до відповідача форс-мажорних обставин.

Лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 України має виключно інформаційний характер та лише констатує, що агресія російської федерації по відношенню до України є форс-мажорною обставиною в розумінні чинного законодавства України, однак даний лист жодним чином не підтверджує вплив даної обставини на виконання зобов`язань конкретними суб`єктами господарювання.

Факт прострочення відповідачем оплати за отриману електричну енергію підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.

Відповідачем у господарському суді першої інстанції заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення у справі № 910/18572/23 на один рік з дня прийняття відповідного рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.

За змістом ст. ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід наголосити, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Судом встановлено, що заявником не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що в силу приписів ст. 331 ГПК України є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Як вбачається з наведених відповідачем аргументів щодо необхідності відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18572/23, такими, зокрема, ним визначено, що відповідач не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/18572/23 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні ПрАТ «НЕК «Укренерго», а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії. Невідкладне стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.

Однак, колегія суддів зазначає, що стверджуючи про вищенаведені обставини, відповідачем до клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не надано належних доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду без задоволення.

Доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними доказами та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, посилання відповідача на відсутність необхідних коштів не є виключними обставинами. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Окрім того, нормами статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Натомість, зазначеними положеннями Закону передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Зазначені висновки щодо застосування ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії» викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21.

В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 зазначено, що твердження ПрАТ НЕК «Укренерго» про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23, у цій частині, відсутні.

Щодо заяви відповідача, поданої 21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду про закриття провадження у справі № 910/18572/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 в частині стягнення з НЕК «Укренерго» 192 385 345,82 грн основного боргу та ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження, у зв`язку із тим, що після прийняття оскаржуваного судового рішення і до дня засідання в апеляційному суді НЕК «Укренерго» погашено зобов`язання за період, що був предметом спору, на загальну суму 192 385 345,82 грн, що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог з додатками (додається). Наведене свідчить про відсутність предмета спору щодо стягнення заборгованості у розмірі 192 385 345,82 грн. Враховуючи, що відповідні зобов`язання припинені в період після прийняття оскаржуваного рішення, а саме 31.07.2024, це клопотання про закриття провадження не могло бути подане раніше, зокрема до суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки у тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

У разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.

Колегія суддів апеляційної інстанції, частково, не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вже зазначалось, положення статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку ОСП з Постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов`язань, вносити ОСП грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Зазначене свідчить, що ОСП (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань.

Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання ОСП своїх зобов`язань з оплати за договором.

Доводи скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є безпідставними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.

Так, основні аргументи скаржника, за змістом яких він не користувався спірними грошовими коштами, прострочення виникло не з його вини, а використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказані скаржником обставини не виключають застосування до нього відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17.

Щодо твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про зменшення розміру 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, встановила відсутність такого клопотання.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 910/18572/23 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 910/18572/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про відсутність можливості для зменшення розміру 3% річних.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює контррозрахунок, наданий відповідачем, оскільки до зазначеного розрахунку не включені заявлені позивачем періоди нарахування (по 30.05.2024).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 939 400,00 грн судового збору, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

У ч. 4 ст. 231 ГПК України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Отже, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній (див. пункт 10.1 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17). У такому разі (виявлення після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи) суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 3 ст. 232, п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті. Як вже зазначалось вище у цій постанові, висновки з такого питання викладаються у формі ухвали (частина 4 статті 231, частини 2 статті 232 ГПК України), яка приймається у вигляді окремого процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням суду. Тому, вирішення судом у резолютивній частині рішення питання про закриття провадження у справі в частині вимог, є порушенням норм процесуального права, водночас, таке порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, тому не є підставою для його скасування.

Підсумовуючи все вищезазначене, Верховний Суд зауважує, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України «Про судовий збір» у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції, закривши провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 492 797 702,04 грн безпідставно стягнув сплачену суму судового збору з відповідача.

У справі, що переглядається, судом було вирішено лише спір у частині заборгованості в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 816 686,18 грн та 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн, тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 299 506,23 грн. Натомість, витрати по сплаті судового збору в сумі 639 893,77 грн відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідним клопотанням позивача.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що розмір судового збору за позовними вимогами у даній справі складав максимально встановлений розмір - 939 400,00 грн, тому судовий збір вираховувався за пропорцією (939 400,00/723 454 705,18 грн (заявлені позовні вимоги) * 230 657 003,14 грн (задоволені позовні вимоги).

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 підлягає зміні в частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у справі № 910/18572/23 підлягає частковому задоволенню, а саме: рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача 639 893,77 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог апеляційної скарги скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається, при доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції, тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23, в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» заборгованості в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн, слід залишити без змін.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/18572/23 змінити, у частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, виклавши резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:

« 1. Закрити провадження у справі № 910/18572/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення заборгованості в сумі 492 797 702,04 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, 8, літ. 20Д; код ЄДРПОУ 42751799) заборгованість в розмірі 224 417 983,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 816 686,18 грн, 3% річних в розмірі 3 422 333,75 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 299 506,23 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

5. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення відмовити.».

3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 910/18572/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст. 287-289 ГПК України.

Текст постанови складено та підписано 07.11.2024, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці з 04.11.2024 по 06.11.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

С.О. Алданова