Ухвала

від 01.08.2024 по справі 18/266-20/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.08.2024Справа № 18/266-20/318

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі за позовом Yard Corp LLC

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП"

про стягнення 166200 доларів США

представники сторін:

від державного виконавця: не з`явився

від стягувача: не з`явився

від боржника (скаржника): Янчук О. С.

ВСТАНОВИВ:

Yard Corp LLC звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" про стягнення 162 200,00 доларів США заборгованості, яка виникла у зв`язку з невиконання відповідачем умов додаткової угоди від 04.02.2003 до договору доручення № МВ006/02 від 03.01.2003; додаткової угоди від 27.04.2005 до договору доручення №29-09pr від 26.07.2004; додаткової угоди від 04.01.2005 до договору доручення № 26/07/04 від 26.07.2004.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 по справі №18/266 позовні вимоги задоволено повністю.

11.09.2006 ТОВ "Фінансова компанія "РАНП" звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 по справі №18/266 за нововиявленими обставинами. Заявник посилався на те, що позивач не мав права звертатися до суду за захистом прав, оскільки станом на час пред`явлення позову до суду позивач передав права кредитора Компанії "DEVELOPMENTS INC" за Договором відступлення права вимоги від 21.01.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 у справі № 18/266 заяву відповідача про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 у справі №18/266 апеляційну скаргу Компанії Yard Corp LLC на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 по справі №18/266 повернуто заявникові.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2007 у справі №18/266 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 по справі №18/266 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 22.08.2007 справа передана на новий розгляд судді Палію В.В.

Справа прийнята до розгляду суддею Палієм В.В., справі присвоєно номер №18/266-20/318.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2007 у справі №18/266-20/318 заяву ТОВ "Фінансова компанія "РАНП" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 у справі №18/266-20/318 апеляційну скаргу Компанії Yard Corp LLC задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2007 у справі №18/266-20/318 скасовано, відмовлено ТОВ "Фінансова компанія "РАНП" у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2008 у справі №18/266-20/318 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 у справі №18/266-20/318 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

23.05.2008 судом одержано заяву від ТОВ "Фінансова компанія "РАНП" про перегляд рішення у справі №18/266 від 29.06.2005 за новивовиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2008 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" у прийнятті заяви про перегляд рішення у справі №18/266 за нововиявленими обставинами та повернуто вказану заяву заявнику.

28.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" звернулося до суду із скаргою на бездіяльність начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у зв`язку із звільненням судді Палія В.В., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів вищевказаної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" від 28.05.2024 у справі №18/266-20/318, за результатом якого вказану скаргу відповідача передано на розгляд судді Турчину С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 вказану скаргу залишено без руху.

10.06.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 призначено розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" на бездіяльність начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на 27.06.2024.

27.06.2024 через систему "Електронний суд" від Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на скаргу.

Протокольною ухвалою від 27.06.2024 відкладено розгляд скарги на 01.08.2024.

15.07.2024 через систему "Електронний суд" від скаржника надійшли додаткові пояснення.

30.07.2024 через систему "Електронний суд" від Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли доповнення до відзиву на скаргу.

У судове засідання 01.08.2024 представники стягувача та органу державної виконавчої служби не з`явилися.

Представник скаржника у судовому засіданні 01.08.2024 надав пояснення щодо скарги, просив суд її задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Крім того, у відзиві на скаргу орган державної виконавчої служби просив суд розглядати скаргу без участі представника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Розглянувши в судовому засіданні 01.08.2024 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" на дії (бездіяльність) державного виконавця, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 по справі №18/266 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто зі Скаржника на користь Компанії "YardCorp LLC" борг в розмірі 163822 доларів США.

11.07.2005 на виконання рішення видано наказ.

Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва І.М.Плюта від 21.12.2005р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду м. Києва за №18/266 від 11.07.2005р. про стягнення зі Скаржника на користь Компанії "YardCorp LLC" боргу в сумі 163822 доларів США. Вказаною постановою накладено арешт на все майно боржника.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2006 у справі №13/106-Б за заявою компанії "Yard Corp LLC" порушено провадження про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В ухвалі від 18.04.2006 у справі №13/106-Б визначено, що безспірність грошових вимог у розмірі 163822 доларів США підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва у справі №18/266 від 29.06.2005, що станом на 01.04.2006 залишилося невиконаним.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 14.12.2011 замінено первісного ініціюючого кредитора у даній справі №13/106-Б - компанію "Yard Corp LLC" на нового кредитора - компанію "Walkson Trade LLP".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2012 у справі №13/106-Б затверджено мирову угоду (з додатком №1), укладену 17.05.2012 між боржником та кредиторами, а провадження у справі №13/106-Б припинено.

Відповідно до умов мирової угоди, підписаної від кредиторів - головою комітету кредиторів представником компанії "Walkson Trade LLP" та від боржника - арбітражним керуючим ліквідатором Рудим А.М., та додатку №1 до мирової угоди "Графік погашення кредиторської заборгованості згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ "Фінансова компанія "РАНП"", було передбачено розстрочення сплати заборгованості перед кредитором четвертої черги - компанією "Walkson Trade LLP", у сумі 1 809 912,93 грн протягом січня 2016 року по грудень 2016 року щомісячними платежами у розмірі 150 826 грн, а за останній місяць - 150826,93 грн.

Відповідно до Угоди № 29/01-2016 від 29.01.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.01.2016, укладеної між ТОВ "Фінансова компанія "РАНП" та "Walkson Trade LLP", заборгованість ТОВ "Фінансова компанія "РАНП" перед "Walkson Trade LLP" за мировою угодою від 17.05.2012 в розмірі 1809912,93 грн, було зараховано як зустрічну однорідну (грошову) вимогу.

Посилаючись на наведені вище обставини, скаржник стверджує, що заборгованість, яка зазначена у наказі Господарського суду міста Києва за № 18/266 від 11.07.2005 є погашеною, а відтак арешт майна скаржника має бути скасований.

Однак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про обтяження: 5538005 (арешт нерухомого майна) від 29.12.2005 на підставі постанови від 21.12.2005 Державної виконавчої служби у Подільському районі міста Києва (інформаційні довідки №377370814 від 06.05.2024, №389316136 від 01.08.2024, №389317150 від 01.08.2024; об`єкт нерухомого майна: споруда оздоровчого комплексу та електромережа оздоровчого комплексу, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 4158,8 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Осташки, вулиця Затишна, будинок 1).

02.05.2024 скаржник звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою-клопотанням (вих.№02/05-2024 від 02.05.2024), в якій просив закінчити вказане виконавче провадження та скасувати арешт і заборону відчуження усього майна, а також арешт коштів, накладених постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва.

У відповідь на звернення скаржника, листом №87494 від 08.05.2024 за підписом начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Віталія Васильовича, повідомлено скаржника про те, що перевіркою даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, неможливо ідентифікувати наказ Господарського суду міста Києва за № 18/266 від 11.07.2005 про стягнення зі скаржника на користь Компанії "YardCorp LLC" боргу в сумі 163822 доларів США. Вказаним листом також повідомлено скаржника про строки зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву Відділу. Також орган державної виконавчої служби зазначив, що для вирішення питання щодо зняття арешту з майна та коштів скаржнику необхідно надати більш детальну інформацію про накладені арешти та виконавче провадження, яке перебувало на виконанні у Відділі.

Скаржник зазначає, що Подільський відділ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ), як орган, який накладав вищевказане обтяження та виносив постанову про арешт майна скаржника, має володіти інформацією про стан вказаного виконавчого провадження та має вчинити дії щодо скасування арештів при умові, що борг є погашеним. За доводами скаржника, начальник Подільського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Віталій Васильович, фактично відмовивши скаржнику у знятті арешту з його майна та коштів в рамках вказаного виконавчого провадження, яке вже не ведеться та можливо є завершеним або закритим, вчинив протиправну бездіяльність, яка порушує права та законні інтереси скаржника, оскільки скаржник обмежений у праві вільного користування та розпорядження своїм нерухомим майном, при цьому, органу державної виконавчої служби невідомо яким є стан цього виконавчого провадження, а борг, який вказаний в наказі Господарського суду м. Києва за №18/266 від 11.07.2005, є погашеним.

У своїй скарзі скаржник просить суд:

"Визнати протиправною бездіяльність начальника Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Віталія Васильовича щодо не закінчення виконавчого провадження, не скасування арешту та заборони відчуження усього майна і арешту коштів Скаржника, а також щодо не надання інформації про перебування на виконанні Подільського відділу ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) наказу Господарського суду м. Києва за № 18/266 від 11.07.2005 та про стан виконавчого провадження.

Скасувати арешт та заборону відчуження усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП", накладених постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 21.12.2005 та 27.01.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження під час примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва за № 18/266 від 11.07.2005.

Скасувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП", накладених Постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 21.12.2005 та 27.01.2006, під час примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва за № 18/266 від 11.07.2005.

Виключити інформацію про арешт майна та коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" з державних реєстрів заборон та обтяжень".

Проаналізувавши вищенаведені обставини та надаючи оцінку доводам стягувача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних виконавців.

Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Згідно із наданих скаржником у матеріали справи ухвали Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2012 у справі № 13/106-Б, мирової угоди від 17.05.2012, додатку №1 до мирової угоди, угоди № 29/01-2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.01.2016, можна дійти висновку, що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2005 у справі №18/266 та визначена у наказі Господарського суду міста Києва за №18/266 від 11.07.2005 заборгованість є погашеною.

У той же час, орган державної виконавчої служби не надав жодних доказів, які б спростували доводи скаржника про відсутність заборгованості за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого документа у справі №18/266, як в частині заборгованості так і в частині можливих виконавчих зборів. При цьому орган державної виконавчої служби не надав жодних доказів на підтвердження того, що наразі вчиняться дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва за №18/266 від 11.07.2005, як і не надав відомостей щодо стану виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 21.12.2005 на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимоги в частині скасування арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 27.01.2006, оскільки така постанова в матеріалах справи відсутня, а з відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про арешт нерухомого майна згідно із постанови від 29.12.2005. Відтак, обставини накладення арешту на майно боржника саме постановою державного виконавця від 27.01.2006 не підтверджені. Судом враховано, що у заяві від 02.05.2024 боржник зазначав про накладення арешту на майно згідно із постановою від 27.01.2006 та відповідно міг надати документально підтверджені відомості щодо арешту майна на підставі такої постанови.

Суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Наведені норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Наявність протягом тривалого часу (більше 18 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності відомостей щодо виконавчого провадження, майнових претензій з боку стягувача та підтверджених боржником обставин щодо погашення заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/266 є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11.

Щодо вимоги про зняття арешту коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП", накладених постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 21.12.2005 та 27.01.2006, під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва за № 18/266 від 11.07.2005, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги, з огляду на те, що: постановою державного виконавця від 21.12.2005 накладено арешт виключно на майно боржника (крім коштів); постанова державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 27.01.2006 у матеріалах справи відсутня та скаржником не надано суду такої постанови; зі змісту заяви від 02.05.2024 вбачається, що згідно із постановою від 27.01.2006 накладено арешт на майно, а не на кошти боржника; боржник зазначав про накладення арешту на майно та відповідно міг надати документально підтверджені відомості щодо скаржник не надав доказів наявності арешту коштів на рахунку боржника. При цьому у судовому засіданні представник скаржника зазначив, що арешт на рахунки боржника не накладений, та наразі значиться арешт майна (про що встановлено судом вище) боржника. Відтак, за відсутності відомостей щодо чинного станом на цей час арешту коштів боржника, наразі підстав для задоволення скарги у цій частині не вбачається.

У той же час скарга в частині визнання протиправної бездіяльності начальника Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

У ході розгляду скарги судом встановлено, що скаржник звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою-клопотанням (вих.№02/05-2024 від 02.05.2024), в якій просив закінчити вказане виконавче провадження та скасувати арешт і заборону відчуження усього майна, а також арешт коштів, накладених постановами державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва.

До заяви додані лише ухвала Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2006 у справі №13/106-Б, постанова Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2008 та ухвала Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2012 у справі №13/106-Б, зі змісту яких не вбачається за можливе встановити факт погашення заборгованості стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 18/266. Також у заяві скаржник посилався на наявність підстав для закінчення виконавчого провадження згідно із ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у зв`язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами виконавчого провадження, у той час як з матеріалів справи не вбачається укладення такої угоди у виконавчому провадженні, а при зверненні до органу державної виконавчої служби було надано ухвалу про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство.

У свою чергу, листом вих.№87494 від 08.05.2024 начальник Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Віталій Васильович повідомив скаржника про те, що перевіркою даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, неможливо ідентифікувати наказ Господарського суду міста Києва за № 18/266 від 11.07.2005 про стягнення зі скаржника на користь Компанії "YardCorp LLC" боргу в сумі 163822 доларів США, а також зазначив, що для вирішення питання щодо зняття арешту з майна та коштів скаржнику необхідно надати більш детальну інформацію про накладені арешти та виконавче провадження, яке перебувало на виконанні у Відділі (копії постанов ДВС від 21.12.2005, від 27.01.2006 та від 11.01.2006).

27.05.2024 скаржник повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою-клопотанням про зняття арешту з майна і коштів та закінчення виконавчого провадження №27/05- 2024 від 27.05.2024 та 28.05.2024 звернувся до суду із скаргою.

З наданих скаржником та органом державної виконавчої служби у матеріали справи документів вбачається, що звертаючись із заявою від 02.05.2024 скаржник документально не підтвердив погашення заборгованості стягнутої рішенням суду; станом на час звернення скаржника до суду відмова органу державної виконавчої служби у знятті арешту з майна боржника та не закінченні виконавчого провадження була відсутня; докази того, що орган державної виконавчої служби було повідомлено про погашення заборгованості за виконавчим документом матеріали скарги не містять. За таких обставин, наразі відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання протиправної бездіяльність начальника Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Віталія Васильовича щодо не закінчення виконавчого провадження, не скасування арешту та заборони відчуження усього майна і арешту коштів скаржника, а також щодо не надання інформації про перебування на виконанні Подільського відділу ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) наказу Господарського суду міста Києва за № 18/266 від 11.07.2005 та про стан виконавчого провадження.

Щодо вимоги про виключення інформації про арешт майна та коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" з державних реєстрів заборон та обтяжень, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.5, 6 ст.43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей, про припинення. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Згідно із ч.1,3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За таких обставин, оскільки виключення інформації про арешт майна з державних реєстрів здійснюється держателем або державним реєстратором на підставі, зокрема, заяви обтяжувача, то наразі вимоги у цій частині є передчасними, а права скаржника не порушені, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги у наведеній частині.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведеного, оскільки за результатами розгляду скарги встановлено наявність підстав для скасування арешту та заборони відчуження усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП", накладеного постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 21.12.2005 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва за №18/266 від 11.07.2005, суд дійшов висновку про задоволення скарги у цій частині. В іншій частині скарга задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості.

Керуючись ст.233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" на дії (бездіяльність) державного виконавця - задовольнити частково.

2. Скасувати арешт та заборону відчуження усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РАНП" (31315, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Осташки, вул. Затишна, 3, код ЄДРПОУ 31725468), накладеного постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 21.12.2005 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва за № 18/266 від 11.07.2005.

3. В іншій частині скарги відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 01.08.2024 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 06.08.2024.

Суддя С.О. Турчин