Рішення

від 01.08.2024 по справі 917/2289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024 Справа № 917/2289/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача Шендрик С.І., представника відповідача - Сегал Є.А., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка-Кобеляки", вул. Дружби, 1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", вул. Дружби, 1Є, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням

встановив:

28.12.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка-Кобеляки" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна - протирадіаційного укриття літ. Мп площею 235,0 м.кв., реєстраційний номер нерухомого майна 15281532 (адреса: вул. Дружби, 1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200) та зобов`язання передати позивачеві вказане приміщення, ключі від нього по акту прийому-передачі та забезпечити вільний доступ до приміщення (вх. № 2463/23). Також у позові позивач просив витребувати від ТОВ Агрофірма «Добробут», код ЄДРПОУ 32682703, адреса: індекс 39200, м.Кобеляки, Полтавська область, вул. Дружби, 1-Є, як правонаступника ТОВ «Стожари», код ЄДРПОУ 32115224: належним чином завірену копію рішення про створення ТОВ «Стожари» та акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від ВАТ «Агротехніка», код ЄДРПОУ 03757198, до ТОВ «Стожари», при створенні ТОВ «Стожари» в 2003 році; належним чином завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ Агрофірма «Добробут» за адресою: індекс 39200, м. Кобеляки, Полтавська обл., вул. Дружби, 1-Є, та м. Кобеляки, Полтавська обл., вул .Дружби 1, а також технічні паспорти на таке нерухоме майно.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 01.01.2023 р. справу № 917/2289/23 передано судді Тимощенко О. М.

Ухвалою суду від 09.01.2024 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів в учасників справи, докази реєстрації позивача в електронному кабінеті відповідно до статті 6 ГПК України, зазначити ціну позову; надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; сплатити судовий збір в сумі 2684,00 грн та надати суду докази його сплати (оригінал платіжного документа).

18.01.2024 року до суду від представника позивача надійшов лист (з додатками та уточненою позовною заявою, вх. № 701) з виконаними вимогами ухвали від 09.01.2024 року, де зазначено, що позивач має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказано ціну позову - 258 500,00 грн, надано інформацію що позивачем не вживалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви. Також зазначено, що в уточненій позовній заяві від 17.01.2024 року ТОВ "Агротехніка-Кобеляки" відмовляється від вимоги немайнового характеру, а тому недолік позовної заяви щодо доплати судового збору просить вважати усунутим.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.02.2024 року на 11:30 год.

07.02.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, пропущений строк позовної давності, не подано доказів вибуття спірного укриття з володіння позивача у володіння відповідача (вх. № 1606, арк. справи 87-92).

У зв`язку із прийняттям судді Тимощенко О.М. участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів в дистанційному режимі, засідання суду 15.02.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 19.02.2024 року суд призначив підготовче судове засідання по справі № 917/2289/23 на 28.03.2024 року на 11:00 год.

В підготовчому судовому засіданні 28.03.2024 року представником позивача було подано заяву про зміну предмету позову (вх. №4283, арк. справи 101-102). Відповідно до даної заяви позивач просив прийняти її та виклав позовні вимоги наступним чином:

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут", код ЄДРПОУ 32682703, адреса: індекс 39200, м. Кобеляки, Полтавська область, вул. Дружби, 1-Є, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням - нерухоме майно - протирадіаційне укриття літ Мп. площею 235,0 м. кв., реєстраційний номер нерухомого майна 15281532, яке зареєстроване за адресою: індекс 39200, м. Кобеляки, Полтавська область, вул. Дружби, 1-, шляхом звільнення зазначеного приміщення та надання вільного доступу товариству з обмеженою відповідальністю "Агротехніка-Кобеляки" до належного йому на праві власності нежитлового приміщення та надання ключів від вхідних дверей протирадіаційного укриття.

В підготовчому судовому засіданні 28.03.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та оголосив перерву 02.05.2024 року на 11.00.

Ухвалою від 01.04.2024 року суд прийняв заяву позивача (вх. № 4283 від 28.03.2024 року) про зміну предмету позову прийняти до розгляду та ухвалив розглядати позов з урахуванням зміни предмету позову.

05.04.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання заперечень на заяву про зміну предмету позову до 19.04.2024 року включно (вх. № 4680)

Ухвалою від 09.04.2024 року суд клопотання ТОВ "Добробут" про продовження строку для подання заперечення на заяву про зміну предмету позову (вх. №2289 від 05.04.2024 року) задовольнив, продовжив відповідачу процесуальний строк для подання заперечення на заяву про зміну предмету позову до 19.04.2024 року.

19.04.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про повторне продовження строку для подання заперечень на заяву про зміну предмету позову до 02.05.2024 року включно (вх. № 5460).

У даному клопотанні представник відповідача зазначив, що не має можливості подати заперечення на заяву про зміну предмету позову у строк встановлений судом до 19.04.2024 року у зв`язку з тим, що у відповіді на адвокатський запит від 10.04.2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях не надало запитувані документи, а повідомило, що об`єм документів, які необхідно надати є великим та складає 1192 сторінки. Разом з відповіддю на запит Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надало адвокату Вовку М. В. рахунок №2 від 10.04.2024 року для здійснення оплати на копіювання або друк документів, що надаються за запитом.

При цьому, після отримання відповіді на запит відповідачу необхідно буде надати оцінку документам та підготувати заперечення, що потребує часу.

Ухвалою від 22.04.2024 року суд клопотання ТОВ "Добробут" про повторне продовження строку для подання заперечення на заяву про зміну предмету позову (вх. №5460 від 19.04.2024 року) задовольнив, продовжив відповідачу процесуальний строк для подання заперечення на заяву про зміну предмету позову до 02.05.2024 року.

26.04.2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів ( арк. справи 141-145).

01.05.2024 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову (арк. справи 147-154). У своїх запереченнях відповідач вказав, що позивач не надав суду жодних доказів, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні майном; позивачем не доведено як, чим та ким саме порушені його права.

В судовому засіданні 02.05.2024 року суд поновив позивачу строк на подачу доказів та долучив їх до справи, задовольнив клопотання позивача про відкладення та оголосив перерву до 04.06.2024 року на 09.30.

03.06.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення вх. № 7783 із доказами (арк. справи 161-174).

В судовому засіданні 04.06.2024 року суд протокольною ухвалою за клопотанням відповідача поновив йому строк на подачу доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.07.2024 року на 11 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 04.07.2024 року не відбулося. Ухвалою від 24.07.2024 року суд призначив розгляд справи по суті на 01.08.2024 року на 10.00.

26.07.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення вх. №10219 (арк. справи 182-184).

01.08.2024 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подачу доказів та долучення до справи як докази Акт обстеження від 30.07.2024 року з фотоматеріалами та лист Управління майном Полтавської обласної ради від 14.06.2024 року.

В судовому засіданні 01.08.2024 року суд, заслухавши представників учасників справи щодо вказаного клопотання, протокольною ухвалою задовольнив його частково, поновивши пропущений строк на подачу листа Управління майном Полтавської обласної ради від 14.06.2024 року, оскільки позивач отримав цей лист вже після закриття підготовчого провадження. В частині поновлення строку на подачу Акту обстеження від 30.07.2024 року з фотоматеріалами, складеного керівником позивача, його представником в суді у даній справі та представником охоронної фірми, яку позивач мав намір найняти для охорони спірного приміщення (за поясненнями представника позивача), то суд відмовив у поновленні пропущеного строку, оскільки складання такого Акту залежало виключно від волі самого позивача, позивач не вважав за необхідне складати такий Акт та фотоматеріали до звернення із позовом або на стадії підготовчого провадження, причини, з яких такий Акт та фотоматеріали не могли бути складені раніше позивач не навів, отже відсутні поважні причини для поновлення строку.

В судовому засіданні 01.08.2024 року суд заслухав пояснення представників учасників справи, дослідив всі подані докази, після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В обґрунтування позову ТОВ «Агротехніка-Кобеляки» вказує, що згідно рішення загальних зборів групою фізичних осіб та Кобеляцьким ВАТ «Агротехніка», правонаступником якого є ТОВ «Агротехніка-Кобеляки», було прийнято рішення про створення ТОВ «ТОВ «Стожари», державна реєстрація юридичної особи 17.02.2003 року, реєстраційний запис № 15661200000000148 здійснено 14.09.2005 року. ВАТ «Агротехніка», як засновник ТОВ «Стожари», до статутного фонду ( капіталу) вищевказаного товариства внесло майно на загальну суму 332510,40 грн (триста тридцять дві тисячі п`ятсот десть гривень) 40 копійок, серед якого значилося: станція техобслуговування (лінійно-монтажна ремонтна дільниця-виробничий корпус з адмінпобутовими приміщеннями), що згідно технічного паспорту ВАТ «Агротехніка» відповідало літері М.

30 березня 2010 року ТОВ «Стожари» (код ЄДРПОУ 32115224) припинило свою діяльність внаслідок реорганізації шляхом приєднання до ТОВ Агрофірма «Добробут», про що було вчинено державним реєстратором Кіт О.Д. відповідний запис № 15661120011000148. Правонаступником ТОВ «Стожари» на даний час є ТОВ Агрофірма «Добробут» ( Відповідач).

ТОВ «Агротехніка-Кобеляки» у позові також зазначило, що володіє правом власності на протирадіаційне укриття літ Мп, площею 235 кв.м., як окремою одиницею, що підтверджується відомостями з Єдиного Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 15281532).

Протирадіоційне укриття літ.Мп, площею 235 кв.м до статутного капіталу ТОВ «Стожари» при його створенні ВАТ «Агротехніка», як засновник, не передавало, але вказаним об`єктом в даний час, без достатньої правової підстави, користується ТОВ Агрофірма «Добробут», як власник станції техобслуговування (лінійно-монтажною ремонтною дільницею-виробничим корпусом з адмінпобутовими приміщеннями), якими володіло ТОВ «Стожари».

Про наявність права власності на вказане нерухоме майно (укриття) позивачу стало відомо в кінці 2021 року, при отриманні від податкових органів листа про неподання декларації щодо несплати податку на нерухомість на протирадіаційне укриття літ.Мп площею 235 кв.м. Після чого, ТОВ «Агротехніка-Кобеляки», як власник, сплатило податок на нерухомість за різні періоди, та сплачує даний податок і по цей час.

Спірна споруда розміщена в підвалі виробничого корпусу з адмінпобутовими приміщенням будівлі ТОВ АФ «Добробут» (відповідач) в м. Кобеляки, вул. Дружби, 1 є, колишня адреса м. Кобеляки вул. Дружби, 1, під реєстраційним номером 15281532, літера Мп.,та зареєстрована в реєстрі нерухомого майна 05.07.2006р. за ВАТ «Агротехніка» (код ЄДРПОУ 03757198) за адресою м. Кобеляки вул. Дружби,1, перетвореного пізніше в ТОВ «Агротехніка- Кобеляки» ЄДРПОУ 03757198.

За твердженням позивача, на даний час ТОВ «Агрофірма «Добробут» (відповідач) провело ряд ремонтних робіт в підвальному приміщення (протирадіаційне укриття), серед яких демонтаж частини блоків стін і монтаж в отвори скляних вікон, також засипку та асфальтування запасного виходу, будівництво паркану, який перешкоджає вільному доступу до протирадіаційного укриття в результаті цих робіт змінилась загальна площа об`єкта, та ставить під сумнів використання цього приміщення за призначенням, тобто як протирадіаційне укриття, і це можна побачити при візуальному його огляді, проведено низку інших робіт, без погодження з власником ТОВ «Агротехніка-Кобеляки».

Оскільки майно - об`єкт нерухомості (протирадіаційне укриття), вибуло із володіння позивача поза його волею, право власності на вказане майно за позивачем не припинялося, та останнім не приймалося жодних рішень щодо його відчуження чи передачі в оренду, чи управління, позивач з посиланням на ст.ст. 386-388, 400 ЦК України просив суд задовольнити позов про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна - протирадіаційного укриття літ. Мп площею 235,0 м.кв., реєстраційний номер нерухомого майна 15281532 (адреса: вул. Дружби, 1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200) та зобов`язання передати позивачеві вказане приміщення, ключі від нього по акту прийому-передачі та забезпечити вільний доступ до приміщення. З урахуванням заяви про зміну предмету позову просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут", код ЄДРПОУ 32682703, адреса: індекс 39200, м. Кобеляки, Полтавська область, вул. Дружби, 1-Є, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням - нерухоме майно - протирадіаційне укриття літ Мп. площею 235,0 м. кв., реєстраційний номер нерухомого майна 15281532, яке зареєстроване за адресою: індекс 39200, м. Кобеляки, Полтавська область, вул. Дружби, 1-, шляхом звільнення зазначеного приміщення та надання вільного доступу товариству з обмеженою відповідальністю "Агротехніка-Кобеляки" до належного йому на праві власності нежитлового приміщення та надання ключів від вхідних дверей протирадіаційного укриття.

Як докази обґрунтованості позовних вимог позивачем подано такі докази: копії висновку про вартість майна протирадіаційне укриття, виписки з ЄДР ТОВ «Агротехніка-Кобеляки», Акту від 01.02.2003 про передачу від ВАТ «Агротехніка» до ТОВ Стожари» станції техобслуговування, техпаспорту ВАТ «Агротехніка» від 15.11.2008 року на нерухоме майно включаючи спірне приміщення, витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2023.року щодо ТОВ «Стожари», Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.12.2021р сторінки 1,9,10 та від 21.09.2023р. сторінки 1,2; Довідка про перетворення та зміну назви Позивача, довідки Кобеляцької Районної ради народних депутатів Полтавської області №17 від 10.03.95р про наявність підвалу - протирадіаційного укриття, листа Головного Управління ДПС в Полтавській області № 41496/6/16-31-04-03- 16 від 02.12.2021, доказів про сплату податку на нерухомість - протирадіаційне укриття літ.Мп, площею 235,0 м. кв.: дані про сплату податку на нерухоме майно реєстраційний номер 15281532 в період з 01.01.2021 по 01.11.2023 (таблиця), платіжних інструкцій по сплаті податку на нерухомість з відмітками банку, листа пропозиції Вих. №13/02/22-01 від 13.02.2022 року, вимоги вих № 16/08-01/22 від 16 серпня 2022 року про повернення майна з описом цінного листа, відповіді ТОВ Агрофірма «Добробут» від 31 серпня 2022 року № 08-509-08/22, свідоцтва про право власності ТОВ Агрофірма «Добробут» від 28.03.2012 року з витягом про державну реєстрацію прав від 09.04.2012 року, рішення виконкому Кобеляцької міської ради від 26.01.2012 року про присвоєння Відповідачу нової адреси, запит про надання інформації від 24.03.2024 року та відповідь начальника Полтавського РУ ГУ ДСНС України в Полтавській області на нього від 12.04.2024 року, лист Управління майном Полтавської обласної ради від 14.06.2024 року.

Відповідачем подано як докази: копії адвокатських запитів до РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, листи РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях від 10.04.2024 року та від 12.03.2024 року, лист Управління майном Полтавської обласної ради від 09.04.2024 року.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Агротехніка-Кобеляки» є власником протирадіаційного укриття літ Мп, площею 235 кв.м., як окремою одиницею, (реєстраційний номер нерухомого майна 15281532), що підтверджується відомостями з Єдиного Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно (арк. справи 30-32).

Протирадіаційне укриття літ.Мп, площею 235 кв.м, є підвалом Станції техобслуговування, власником якої є відповідач (лінійно-монтажна ремонтна дільниця-виробничий корпус з адмінпобутовими приміщеннями) літ.М.МІ., про що свідчить технічний паспорт, план схема, довідка Кобеляцької Районної Ради народних депутатів №17 від 10.03.95р підписана В.о. начальника штабу цивільної оборони О.В.Безнос (арк. справи 12-23,36).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення аналогічного змісту містить ч. 2 ст. 20 ГК України.

Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частинами 2 та 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вказаної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 09.11.2021 у справа № 466/8649/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторною звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 41 Конституції України та статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь- які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321, ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №926/3881/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №924/1220/17 (провадження № 12-26гс19).

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №909/392/19 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №910/1310/19 .

Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 924/224/16).

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №916/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15-10488-2012.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стверджуючи про те, що відповідач обмежив доступ позивачу до спірного приміщення позивач посилається на такі докази : лист Головного Управління ДПС в Полтавській області № 41496/6/16-31-04-03- 16 від 02.12.2021 (арк. справи 37-38), вимогу вих № 16/08-01/22 від 16 серпня 2022 року про повернення майна (арк. справи 48-49), відповідь ТОВ Агрофірма «Добробут» від 31 серпня 2022 року № 08-509-08/22 (арк. справи 52), рішення виконкому Кобеляцької міської .ради від 26.01.2012 року про присвоєння Відповідачу нової адреси ( арк. справи 55), лист ГУ ДСНС України у Полтавській області від 12.04.2024 (арк. справи 144).

Оцінивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд вказує, що вони не відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не є належними доказами, які свідчать про перешкоджання відповідачем позивачу у користуванні орендованим майном, оскільки не є тими документами, за допомогою яких можливо однозначно встановити або спростувати наявність тих обставин, на які посилається позивач.

Вказані докази лише підтверджують ту обставину, що позивач є власником спірного укриття, отримав лист від органів податкової служби щодо необхідності сплати відповідних платежів та сплатив їх, було змінено адресу належного відповідачу майна (станції), позивач направив відповідачу вимогу, на яку відповідач надав відповідь, що не використовує укриття.

Лист ГУ ДСНС України у Полтавській області від 12.04.2024 (арк. справи 144) також жодним чином не свідчить про те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні спірним приміщенням, а свідчить лише про те, що ТОВ "АФ "Добробут" вказано в листі балансоутримувачем та підписання акту огляду за участю сформованою комісією ТОВ "АФ "Добробут", що не є беззапеченим доказом чинення перешкод позивачу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Таким чином, для задоволення вимог власника (титульного володільця) необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів факту вчинення відповідачем перешкод в користуванні позивачем спірним приміщенням.

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно того, що майно - протирадіаційне укриття літ. «Мп» пл. 235,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Кобеляки, вул. Дружби, 1, вибуло з власності держави не з волі власника, оскільки протирадіаційне укриття не могло бути приватизоване, то з`ясовування обставин правомірності приватизації спірного укриття виходить за межі доказування у даній справі. Наявні в матеріалах справи листи Полтавської обласної прокуратури, Управління майном Полтавської обласної ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях свідчать, що їм відомо про розгляд даної справи господарським судом та суть заперечень відповідача щодо неправомірної, на його думку, приватизації протирадіаційного укриття (оскільки відповідач звертався до них), а тому вказані особи за наявності порушень щодо цього можуть самостійно вжиті відповідні заходи та звернутися до суду.

Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повний текст рішення складено 06.08.2024 року

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М.