Рішення
від 25.07.2024 по справі 917/675/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024 Справа № 917/675/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. Старо-Троїцька 13, м. Лубни, 35700 в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Полтавської області, вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, код ЄДРПУО 21048525

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 та

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край", вул. Центральна, 2-Б, с. Галяве, Лубенський район, Полтавська область, 37130, код ЄДРПОУ 39534633,

про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки та повернення земельних ділянок

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дорогейко О. В.

від позивача: не з`явились

від відповідача 1 Попова М. Ю.

від відповідача 2 Магда В. А.

від т третьої особи: Тихонов Д. І .

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, звернувся з позовом в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 в якому просить:

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,4195 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0846, для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.11.2014 за № 7665439;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 14,4528 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0474 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.11.2014 за № 7636108;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,034 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0847 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.11.2014 за № 7664323;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 8,452 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0478 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.11.2014 за № 7652579;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 8,175 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0477 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.11.2014 за № 7652111;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 27,3155 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0480 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.12.2014 за № 7963780;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 12,2001 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0843 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.12.2014 за № 7981355;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,8145 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0472 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.12.2014 за № 8122993;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,6295 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0850 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.12.2014 за № 8122826;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,0403 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0475 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.12.2014 за № 8159233;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 13,7169 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0476 для ведення фермерського господарства, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.01.2015 за № 8334604;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 5,4195 га з кадастровим номером 5322684000:00:002:0846 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 14,4528 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0474 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 4,034 га з кадастровим номером 5322684000:00:002:0847 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 8,452 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0478 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 8,175 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0477 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 27,3155 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0480 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 12,2001 га з кадастровим номером 5322684000:00:002:0843 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 6,8145 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0472 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 5,6295 га з кадастровми номером 5322684000:00:002:0850 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 10,0403 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0475 Лохвицькій міській раді Полтавської області;

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 13,7169 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0476 Лохвицькій міській раді Полтавської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що ураховуючи вимоги статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати лише на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні).

Менше з цим, просить звернути увагу суду на те, що ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою та надання земель в оренду не вказав про вже створене фермерське господарство засновником якого є останній.

03.05.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позов (вх. № 6169), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прав позивача.

Також зазначає, що Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області є неналежним відповідачем у цій справі.

Від відповідача 2 - ОСОБА_1 надійшов відзив на позов (вх. № 7134 від 21.05.2024) в якому проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для проведення земельних торгів при відведенні йому у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Зазначає, що Прокурором не надано доказів на підтвердження наявності інших бажаючих на момент передачі земельної ділянки в користування ОСОБА_1 . Закон України "Про фермерське господарство" не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок. Оскільки, на момент прийняття спірних наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок в оренду, існувала норма, яка виключала проведення загальної процедури продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, відсутні підстави для висновку про недотримання цієї процедури.

Крім того, відповідач 2 вказує, що укладені договори оренди землі в даному випадку не є нікчемними, оскільки не порушують публічний порядок, крім того відсутній факт незаконного заволодіння. Нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Натомість право оренди щодо спірних земельних ділянок виникло на підставі договорів оренди від 04.11.2014 площею 5,4195 га з кадастровим номером 5322684000:002:0846, площею 14,45528 га з кадастровим номером 5322684000:00:001:0474, площею 4,034 га з кадастровим номером 5322684000:002:0847, площею 8,452 га з кадастровим номером 5322684000:001:0478, площею 8,175 га з кадастровим номером 5322684000:001:0477, від 03.12.2024 щодо земельної ділянки площею 27,3155 га з кадастровим номером 5322684000:001:0480, площею 12,2001 га з кадастровим номером 5322684000:002:0843, від 09.12.2024 щодо земельної ділянки площею 6,8145 га з кадастровим номером 5322684000:001:0472, площею 5,6295 га з кадастровим номером 5322684000:002:0850, від 17.12.2024 щодо земельної ділянки площею 10,0403 га з кадастровим номером 5322684000:001:0475, договору оренди від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 13,7169 га з кадастровим номером 5322684000:001:0476. Укладенню зазначених договорів передувало прийняття наказів Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 23.10.2014, 04.11.2014, 27.11.2014, 02.12.2014, 05.12.2014, 15.12. 2014, 22.12.2024 про затвердження проектів землеустрою. Право оренди зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується інформацією що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, передача земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 5322684000:002:0846, 5322684000:00:001:0474, 5322684000:002:0847, 5322684000:001:0478, 5322684000:001:0477, 5322684000:001:0480, 5322684000:002:0843, 5322684000:001:0472, 5322684000:002:0850, 5322684000:001:0475, 5322684000:001:0476 в оренду передувало волевиявлення органу державної влади, як власника майна (прийняття наказів, укладення договору, державна реєстрація права оренди, отримання орендної плати).

Також, відповідач 2 наголошує на тому, що відсутній факт незаконного заволодіння земельними ділянками, оскільки існує правова підстава виникнення права оренди.

Від відповідача 2 ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх. № 7384 від 27.05.2024), в яких зазначає, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності ) має існувати в момент вчинення правочину. Оскільки, на момент прийняття спірних наказівпро затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок в оренду, існувала норма, яка виключала проведення загальної

процедури продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, відсутні підстави для висновку про недотримання цієї процедури. Отже, відсутні підстави стверджувати про нікчемність правочину.

Щодо позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права оренди відповідач 2 зазначає, що законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, а відтак, обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом скасування запису про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки не ґрунтуються на вимогах закону.

Від відповідача 2 - ОСОБА_1 надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог прокурора (вх. № 10039 від 23.07.2024). Обґрунтовуючи зазначену заяву відповідач 2 посилається на те, що починаючи моменту прийняття наказів (12.11.2014, 12.12.2014 та 06.05.2015) прокурор мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про передачу спірних земельних ділянок в оренду у межах встановленої законом позовної давності.

28.05.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 7463), в якій заперечує проти доводів позивача, посилаючись на те, що на момент прийняття ГУ Держгеокадастром спірних наказів та укладення договорів оренди земельних ділянок ФГ «Еко-Зем» засновником якого вже був ОСОБА_1 , набуло (22.10.2014) статусу юридичної особи та мало у користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а отже отримання у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 після 22.10.2014 суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів.

Від відповідача 2 - ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7756).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 09:00 29.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.05.2024 суд відклав підготовче засідання на 09:00 12.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/675/24 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14:30 25.07.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріалі справи, суд

УСТАНОВИВ:

Полтавською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення інтересів держави у зв`язку з незаконною передачею в користування земельних ділянок громадянину для ведення фермерського господарства на території Жабківської сільської ради (колишньої Луценківської) Лохвицького району.

Зокрема, Полтавською обласною прокуратурою встановлено наступне.

Головним управлінням (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області 23.10.2014, 04.11.2014, 27.11.2014, 02.12.2014, 05.12.2014 та 22.12.2014 прийнято накази, на підставі яких затверджено проєкти землеустрою та укладено договори оренди землі з ОСОБА_1 , а саме:

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4104-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 5,4195 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0846 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2014 за № 7665439;

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4106-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 14,4528 га з кадастровий номер 5322684000:00:001:0474 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.11.2014 за № 7636108;

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4108-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 4,034 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0847 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2014 за № 7664323;

- на підставі наказу від 23.10.2014 № 4109-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 8,452 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0478 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2014 за № 7652579;

- на підставі наказу від 30.10.2014 № 4201-СГ укладено договір оренди землі від 04.11.2014 щодо земельної ділянки площею 8,175 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0477 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2014 за №7652111;

- на підставі наказу від 27.11.2014 № 4866-СГ укладено договір оренди землі від 03.12.2014 щодо земельної ділянки площею 27,3155 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0480 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2014 - за № 7963780;

- на підставі наказу від 02.12.2014 № 5020-СГ укладено договір оренди землі від 03.12.2014 щодо земельної ділянки площею 12,2001 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0843 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2014 за № 7981355;

- на підставі наказу від 05.12.2014 № 5236-СГ укладено договір оренди землі від 09.12.2014 щодо земельної ділянки площею 6,8145 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0472 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за № 8122993;

- на підставі наказу від 05.12.2014 № 5233-СГ укладено договір оренди землі від 09.12.2014 щодо земельної ділянки площею 5,6295 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0850 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за № 8122826;

- на підставі наказу від 15.12.2014 № 5541-СГ укладено договір оренди землі від 17.12.2014 щодо земельної ділянки площею 10,0403 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0475 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за № 81592333;

- на підставі наказу від 22.12.2014 № 5737-СГ укладено договір оренди землі від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 13,7169 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0476 для ведення фермерського господарства, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.01.2015 за № 8334604.

22.10.2014 ОСОБА_1 зареєстровано Фермерське господарство «Еко-Зем» код ЄДРПОУ 39452865.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також підтверджено листом Миргородської РДА від 19.10.2021 № 1709/01.1-41, у архіві якої зберігається реєстраційна справа зазначеного господарства, ОСОБА_1 відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», при реєстрації ФГ «Еко-Зем» подано нотаріально посвідчену копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області від 12.08.2014 щодо земельної ділянки площею 41,1056 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4053, яка розташована на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району.

29.05.2015 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство «Полтава-Агро» код ЄДРПОУ 39809618.

Згідно з листом Лубенської районної державної адміністрації від 28.12.2021 № 1164/01-29, у архіві якої зберігається реєстраційна справа зазначеного господарства, при здійсненні державної реєстрації ФГ «Полтава-Агро» подано нотаріально посвідчені копії договорів оренди землі, укладених з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області, а саме: договір від 05.05.2015 щодо земельної ділянки площею 11,8500 га, кадастровий номер 5322686200:00:001:0848, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району, договір від 07.05.2015 щодо земельної ділянки площею 23,3001 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4017, яка розташована на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району та договір від 18.05.2015 щодо земельної ділянки площею 5,3819 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0851, яка розташована на території Жабківської (бувшої Луценківської) сільської ради Лохвицького району.

Надалі, 22.09.2015 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство «Моя земля 2015» код ЄДРПОУ 40023238. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань при здійсненні державної реєстрації ФГ «Моя земля 2015» подано нотаріально посвідчену копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області 06.11.2014 щодо земельної ділянки площею 57,5701 га, кадастровий номер 53251880500:00:001:0017, яка розташована на території Богодарівської сільської ради Чорнухинського району.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.05.2015 та 12.05.2015 ОСОБА_1 за згодою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передано в суборенду СТОВ «Дружба-Нова» спірні земельні ділянки крім земельної ділянку з кадастровим номером 5322684000:00:002:0850.

Договори суборенди зі СТОВ «Дружба-Нова» припинені 16.12.2015.

23.02.2016 ОСОБА_1 за згодою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області передано в суборенду ТОВ «Чорнухинський край» усі спірні земельні ділянки, надані йому на безконкурентних засадах для ведення фермерського господарства ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, площа яких становить 116,2501 га.

Договори суборенди, укладені з ТОВ «Чорнухинський край» є чинними на час звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 16 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Враховуючи викладене, громадяни, з метою створення фермерського господарства, мали право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно- правовими актами України.

Слід зазначити, що у таких правовідносинах Закону України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З комплексного аналізу норм статей 1 та 8 «Про фермерське господарство» слід дійти висновку, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.

Зазначене узгоджується з позиціями Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постановах від 24.04.2019 справа № 525/1225/15-ц, від 20.03.2019 справа № 619/1680/17, від 11.02.2020 справа № 922/614/19, від 15.01.2020 справа № 698/119/18 та у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 справа № 911/436/17, від 25.03.2020 справа № 357/2418/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У статті 24 зазначеного Закону наведено перелік документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи, водночас, в частині 6 даної статті вказано, що у разі державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

Так, 22.10.2014 ОСОБА_1 зареєстровано Фермерське господарство «Еко-Зем» код ЄДРПОУ 39452865.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також підтверджено листом Миргородської РДА від 19.10.2021 № 1709/01.1-41, у архіві якої зберігається реєстраційна справа зазначеного господарства, ОСОБА_1 відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», при реєстрації ФГ «Еко-Зем» подано нотаріально посвідчену копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області від 12.08.2014 щодо земельної ділянки площею 41,1056 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4053, яка розташована на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району.

Так, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Разом з тим, з урахуванням вимог статей 7, 8, та 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 використав своє право на отримання на безконкурентних засадах земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створив на його на основі ФГ «Еко-Зем», отже набуття земельних ділянок мало здійснюватися ФГ «Еко-Зем», а не ОСОБА_1 , через участь у земельних торгах.

Разом з тим, з 23.10.2014 до 22.12.2014 ОСОБА_1 отримував у позаконкурсному порядку спірні земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства.

Також, слід зазначити, що 29.05.2015 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство «Полтава-Агро» код ЄДРПОУ 39809618.

Згідно з листом Лубенської районної державної адміністрації від 28.12.2021 № 1164/01-29, у архіві якої зберігається реєстраційна справа зазначеного господарства, при здійсненні державної реєстрації ФГ «Полтава-Агро» подано нотаріально посвідчені копії договорів оренди землі, укладених з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області, а саме: договір від 05.05.2015 щодо земельної ділянки площею 11,8500 га, кадастровий номер 5322686200:00:001:0848, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району, договір від 07.05.2015 щодо земельної ділянки площею 23,3001 га, кадастровий номер 5322688400:00:001:4017, яка розташована на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району та договір від 18.05.2015 щодо земельної ділянки площею 5,3819 га, кадастровий номер 5322684000:00:002:0851, яка розташована на території Жабківської (бувшої Луценківської) сільської ради Лохвицького району.

Надалі, 22.09.2015 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство «Моя земля 2015» (код ЄДРПОУ 40023238).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань при здійсненні державної реєстрації ФГ «Моя земля 2015» подано нотаріально посвідчену копію договору оренди землі, укладеного з ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області 06.11.2014 щодо земельної ділянки площею 57,5701 га, кадастровий номер 53251880500:00:001:0017, яка розташована на території Богодарівської сільської ради Чорнухинського району.

Проте жоден зі спірних договорів оренди землі не став підставою для створення ОСОБА_1 . фермерського господарства.

Також, згідно з абзацами 1, 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Аналіз приписів вказаного вище законодавства у сукупності свідчить про те, що громадяни, які виявили бажання отримати земельні ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, у поданій заяві зобов`язані обґрунтувати право на отримання землі відповідно до кожної підстави.

Саме наявність цього обґрунтування забезпечує раціональне та ефективне використання земель для розвитку фермерського господарства, запобігає виведенню земель сільськогосподарського призначення із державної власності та її отриманню на пільгових умовах.

Частинами 2 та 4 статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. Водночас норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Отже, за змістом статей 1, 7 та 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтував бажані для отримання великі розміри земельних ділянок на території сільської ради, з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства, не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі.

Отже, відсутність обґрунтування значних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства та відсутність реальної можливості її обробітку, кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

До відповідних висновків дійшов Верховний Суд України також у постановах від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, від 31.05.2016 у справі № 21-445а16, від 07.12.2016 у справі № 6-2237цс16, від 14.06.2017 у справі № 6-2354цс16 та Верховний Суд у постановах від 27.06.2018 у справі 924/863/17, від 20.06.2018 у справі № 378/766/15ц, від 26.09.2018 у справі № 378/765/15ц, від 14.11.2018 у справі №314/3881/15ц.

Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 допущено порушення статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України та вимог Закону України «Про фермерське господарство».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Слід зазначити, що накази ГУ (Держземагенства) Держгеокадастру у Полтавській області щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства є незаконними, проте, вимога про визнання зазначених наказів незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про повернення земельної ділянки власнику.

Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Разом із тим, вказані накази стали підставою для укладення між ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 зазначених договорів оренди землі.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає принципам справедливості, розумності і добросовісності, тобто пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Також у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено, якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Водночас у постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що нікчемність правочину має місце не в наслідок повторного отримання спірної земельної ділянки, а у зв`язку з отриманням її всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку.

У постанові від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22 Верховний Суд вказав, що оскільки спірний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц та від 20.07.2022 зі справи № 923/196/20). Верховний Суд у цій постанові також зауважив, що у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Враховуючи, що спірні договори оренди землі були укладені відповідачами без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, то прокурор не висуває позовні вимоги щодо визнання їх недійсними, оскільки такі договори згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Водночас, у статті 216 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Згідно з частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц), серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19.

Позовною вимогою прокурора у цій справі є повернення відповідній територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради земельних ділянок, які фактично не вибували з комунальної власності, а були передані в оренду з порушенням вимог чинного законодавства.

Тобто за своїм змістом та спрямованістю цей позов є негаторним, тобто позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Фізичне зайняття особою земельної ділянки, іншого нерухомого майна, користування цими об`єктами, право власності на які зареєстровано за іншою особою (володільцем), не є позбавленням володіння цієї особи. Воно не здатне ані позбавити володільця його володіння, ані створити перешкоди у розпорядженні нерухомим майном, а створює натомість лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Отже, у таких випадках особа може захищатися від порушення свого права негаторним позовом. Метою такого позову є усунення порушення з боку третіх осіб у здійсненні прав, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Характерною особливістю цього позову як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі. Негаторний позов має на меті усувати триваючі порушення правомочностей позивача, а не ті, що мали місце в минулому; тобто, вдаючись до такого способу захисту, позивач захищається від порушень, що мають місце на час звернення із позовом, та від відповідного порушника. Триваючий характер правопорушення та наявність його в момент подання позову є однією з умов звернення з негаторною вимогою. Відповідні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/6205/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц викладено висновок: "зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявления вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 отримав у користування за договорами оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку, а тому, враховуючи нікчемність договору оренди, незаконно користується спірними земельними ділянками за відсутності належних правових підстав. Тобто, спірні земельні ділянки із власності міської ради не вибували, а ОСОБА_1 є лише їх фактичним користувачами, що порушує права власника майна.

Отже, відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому цей позов про повернення земельних ділянок у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

Оскільки, спірні договори оренди землі є недійсними (нікчемними), то вони не породжують правових наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю, тому користування ОСОБА_1 земельними ділянок є незаконним, без установлених законом підстав.

З огляду на викладене, вимоги про повернення земельних ділянок їх власнику в особі Лохвицької міської ради підлягають задоволенню.

Також, слід зазначити, що договори оренди землі, укладені ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322684000:00:002:0846, 5322684000:00:001:0474, 5322684000:00:002:0847, 5322684000:00:001:0478, 5322684000:00:001:0477, 5322684000:00:001:0480, 5322684000:00:002:0843, 5322684000:00:001:0472, 5322684000:00:002:0850, 5322684000:00:001:0475, 5322684000:00:001:0476 порушують норми законодавства та створюють умови, за яких громадяни та юридичні особи не мають рівних можливостей для реалізації свого права на отримання у користування земельних ділянок через єдиний законний шлях - участь у земельних торгах, натомість Г У Держгеокадастру у Полтавській області надаються пільги ОСОБА_1 для отримання значної площі земель для ведення фермерського господарства на безконкурентних засадах, не беручи до уваги факту наявності зареєстрованого ОСОБА_1 ФГ «Еко-Зем», відсутності обґрунтування отримання значної площі земель, можливості їх обробітку тощо.

Крім того, передача земель на безконкурентних засадах створила переваги одному суб`єкту - ОСОБА_1 , перед іншими, в частині реалізації конкурентних прав на землю, а також спричинила економічно необґрунтоване встановлення плати за землю, що у наслідку, призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом.

Враховуючи викладене договори оренди землі, укладені ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 є нікчемними.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, слід зазначити наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь - яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Абзацами 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20 при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки: площею 5,4195 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0846 (право зареєстровано 12.11.2014 за № 7665439), площею 14,4528 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0474 (право зареєстровано 10.11.2014 за № 7636108), площею 4,034 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0847 (право зареєстровано 12.11.2014 за № 7664323), площею 8,452 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0478 (право зареєстровано 11.11.2014 за № 7652579), площею 8,175 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0477 (право зареєстровано 11.11.2014 за № 7652111), площею 27,3155 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0480 (право зареєстровано 05.12.2014 за № 7963780), площею 12,2001 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0843 (право зареєстровано 08.12.2014 за № 7981355), площею 6,8145 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0472 (право зареєстровано 17.12.2014 за № 8122993), площею 5,6295 га кадастровий номер 5322684000:00:002:0850 (право зареєстровано 17.12.2014 за № 8122826), площею 10,0403 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0475 (право зареєстровано 19.12.2014 за № 8159233), площею 13,7169 га кадастровий номер 5322684000:00:001:0476 (право зареєстровано 05.01.2015 за № 8334604).

Відносно доводів відповідача 2 - ОСОБА_1 щодо пропуску прокурором позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначає, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною третьою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому позов Прокурора про повернення земельних ділянок у цьому випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначенні у статті 4 цього Кодексу.

Так, сторонами - є особи, між якими виник спір про право, який підлягає розгляду й вирішенню в судовому порядку. Позивачами є особи, які самостійно пред`являють до суду позов в інтересах яких подано позов з метою захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Позивач є активною стороною судового процесу, оскільки він не лише викладає свої вимоги в позовній заяві, але і формує ту систему доказів, яка підтверджує законність його вимог. Відповідачами є особи, до яких пред`явленні позовні вимоги позивачем.

Сторони судового процесу характеризуються низкою ознак: наявністю особистої заінтересованості в результатах розгляду справи, оскільки на них поширюється дія судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи господарським судом; між ними є спір про право, або захисту підлягає охоронюваний законом інтерес; спір є неможливим за відсутності хоча б однієї зі сторін; позивач і відповідач мають протилежний юридичний інтерес.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор визначив відповідачем 1 у справі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Водночас не було пред`явлено жодних позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, якщо позов подано до кількох відповідачів, позовні вимоги щодо кожного з них.

Суд відмовляє в позові щодо до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки прокурор, визначивши Головне управління в позові відповідачем не заявив до останнього жодної позовної вимоги.

Керуючись статтями 232 - 233, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.