Рішення

від 24.07.2024 по справі 917/1161/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024 Справа № 917/1161/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України в особі Міністерства оборони України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ",

2. Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України

про визнання недійсним договору № 1 від 14.11.2017 про спільну обробку (використання) земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Тумко Д. І.;

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: Шкляревська Л. М.;

від відповідачів 2: Лутченко Я. О.

Обставини справи: Військовий прокурор Полтавського гарнізону Центрального регіону України звернувся в суд з позовом в інтересах Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України про визнання недійсним договору № 1 від 14.11.2017 про спільну обробку (використання) земельної ділянки.

Прокуратура обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що оспорюваний договорів є удаваним, оскільки за своєю суттю не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому він підлягає визнанню недійсним. Цей правочин вчинено сторонами з метою приховати договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності. Між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є вирощування та отримання у власність врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірних правочинів слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

30.08.2019 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9237), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що за спірним договором КЕВ м. Полтави не передає земельну ділянку у користування ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та предметом договору є не самі земельні ділянки, а право доступу до них та їх обробки, то право власності на плоди, продукцію та доходи від користування цими земельними ділянками мають обидві сторони, враховуючи умови договору.

Отже, умови договору про строковість, платність та отримання у користування певної земельної ділянки є елементом договору про спільний обробіток земельної ділянки, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору. Крім того, дії сторін по виконанню спірного договору свідчать про те, що їх наміри відповідають меті договору про спільний обробіток земельної ділянки.

Вважає позов безпідставним оскільки жодних належних та допустимих доказів у справі не вбачається, щоб вважати цей договір договором оренди, а не договором про спільну діяльність, оскільки в договорі № 1 від 14.11.2017 відсутні істотні умови для договору оренди такі як об`єкт оренди, строк, ціна, тощо, натомість містяться всі необхідні дані для договору про спільну діяльність та фактично виконувались всі умови згідно з чинним законодавством України.

06.09.2019 від відповідача 1 надійшов відзив на позов (вх. № 9477), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не зазначає в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін правочину та не подає доказів на підтвердження цих обставин.

02.10.2019 від позивача - Міністерства оборони надійшли пояснення (вх. № 10645), в яких зазначає про відсутність повноважень військового прокурора щодо захисту інтересів держави в особі визначених органів державної влади. Вказує, що матеріали справи не місять належних, допустимих доказів того, що Міністерство оборони України та Квартирно - експлуатаційний відділ м. Полтави не можуть здійснювати захист інтересів держави чи здійснюють такий захист неналежним чином, тому в цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором не доведена.

Також позивач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за спірним договором КЕВ м. Полтави не передає земельну ділянку у користування ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та предметом договору є не самі земельні ділянки, а право доступу до них та їх обробки, то право власності на плоди, продукцію та доходи від користування цими земельними ділянками мають обидві сторони, враховуючи умови договору.

Ухвалою від 15.07.2019 суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, у встановлений судом строку, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 05.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10:20 05.09.2019.

05.09.2019 суд відклав підготовче засідання на 10:00 03.10.2019.

02.10.2019 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів: протоколу огляду місця події від 10.07.2019, протоколів допитів свідків, Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Суд залучив зазначені докази до матеріалів справи.

Ухвалою від 03.10.2019 суд відклав підготовче засідання на 23.10.2019 - 11:40.

23.10.2019 від військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України надійшло клопотання про витребування у КЕВ м. Полтави наявні підтверджуючі документи права власності спірної земельної ділянки площею 320 га, розміщеної за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, в межах Токарської та Пісківської сільських рад, яка входить до складу земель військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону.

Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

23.10.2019 від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення доказів на підтвердження факту понесених витрат на виконання спірного договору, а саме: платіжних доручень та актів виконаних робіт.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

Також, представник відповідача 1 в судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі до виготовлення висновку земельно - технічної експертизи на замовлення сторони.

Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання за безпідставністю.

23.10.2019 від відповідача 2 надійшло клопотання про залучення доказів (лист № 303/юв/448 від 30.07.2019, лист № 513/юг/3352 від 03.10.2019).

Суд задовольнив зазначене клопотання.

Ухвалою від 23.10.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11:00 21.11.2019.

Ухвалою від 21.11.2019 зупинено провадження у справі № 917/1161/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 912/2385/18. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 917/1161/19, шляхом подання копії судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.

Ухвалою від 19.03.2024 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 14:50 16.04.2024.

Ухвалою від 16.04.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 11:00 16.05.2024.

16.05.2024 від відповідача 1 надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 1161).

10.06.2024 від Прокуратури надійшли заперечення щодо призначення експертизи (вх. № 8138).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи (вх. № 1161 від 16.05.2024) та відклав розгляд справи по суті на 15:30 24.07.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення ради міністрів УРСР від 06.03.1958 за вих. № 1073-094 рс земельна ділянка розташована на території Токарської та Пісківської сільських рад, Лохвицького району Полтавської області та входить до складу земель військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону (земельна ділянка № НОМЕР_2 та перебуває на обліку відповідача 2 згідно форми № 405 «відомість наявності та використання земельних ділянок») площею 320 га передана на праві постійного користування та належить квартирно - експлуатаційному відділу м. Полтава (далі - КЕВ м. Полтава).

01.11.2017 згідно з розпорядженням Голови обласної державної адміністрації за № 717 Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Полтава надано дозвіл на проведення інвентаризації указаних земельних ділянок та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

14.11.2017 КЕВ м. Полтава (далі - відповідач 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» (далі - відповідач 1) уклали договір № 1, за умовами якого відповідач 2 надав відповідачу 1 для вирощування сільськогосподарських культур земельну ділянку площею 320 га за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, в межах Токарської та Пісківської сільських рад, яка входить до складу земель військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону (земельна ділянка № НОМЕР_2 та перебуває па обліку відповідача 2 згідно форми № 405 «відомість наявності та використання земельних ділянок»).

Пунктом 1.1 договору визначено, що з метою використання земель оборони, залучення додаткових джерел фінансування, недопущення захоплення земельних ділянок сторонніми особами, Сторони за цим договором домовились про спільну діяльність і співробітництво з питань сумісного використання земель, а саме вирощування зернових, технічних та решти культур, не внесених до інших класів рослинництва збирання та їх подальшої реалізації на частині земельної ділянки загальної площі 320 га за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, в межах Токарської та Пісківської сільських рад, яка входить до складу земель військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону.

Водночас, пунктом 1.2 визначено, що Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися силами та коштами відповідача 1 по проведенню повного комплексу заходів із забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору відповідач 2 зобов`язується надати відповідачу 1 можливість виконувати комплекс заходів по вирощуванню сільськогосподарських культур, передбачених у договорі, на земельній ділянці площею 320 га за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, в межах Токарської та Пісківської сільських рад, яка входить до складу земель військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону (земельна ділянка № НОМЕР_2 та перебуває на обліку відповідача 2 відповідно до форми № 405 «відомість наявності та використання земельних ділянок»).

Згідно з абзацом 2 пункту 3.2 договору відповідач 1 зобов`язується приступити до господарської діяльності з використанням залучених земельних ділянок.

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість договору складає 9 % від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2017 рік, а саме 986472, 29 грн (вартість 1 га складає 34 252,51 грн), який відповідно до додаткової угоди № 2 від 07.02.2019 змінений та викладений у наступній редакції: «Вартість договору складає 9 % від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2019 рік, а саме 875 232,00 грн (вартість 1 га землі складає 30 390,00 грн) та податок на додану вартість у розмірі 20 % а саме 175046, 40 грн».

Згідно з пунктом 5.2 договору відповідач 1 сплачує земельний податок за користування зазначеною земельною ділянкою.

Пунктом 8. 1 договору передбачено, що цей договір укладений строком на 7 сільськогосподарських років до 01.12.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до частини статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, згідно з вимогами пунктів 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Як дослідив суд казана земельна ділянка використовується відповідачем 1 для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Відповідач 1, не залежно від порядку реалізації продукції на ринку, виплачує відповідачу 2 грошові кошти в залежності від вартості 1 га землі у поточному році, без врахування економічної складової ведення спільної діяльності та отримання прибутку від цього, а відповідач 2 у будь-якому випадку повинен отримати річний дохід, що фактично виключає здійснення спільної діяльності між відповідачами, оскільки вони не об`єднані єдиною економічною ціллю, та не здійснюють спільної діяльності, а відповідач 2 не здійснює будь-яких заходів щодо саме спільного обробітку (використання) указаної земельної ділянки, а саме не залучає технічні засоби, працівників чи іншим чином не сприяє відповідачу 1 у досягненні цілей, визначених у предметі договору - пункт 1.1, тобто фактично не залучається до сумісного використання земель оборони, а саме земельної ділянки площею 320 га за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, в межах Токарської та Пісківської сільських рад.

Крім того, згідно з пунктом 5.2 договору відповідач 1 сплачує земельний податок за користування зазначеною земельною ділянкою.

Пунктом 8. 1 договору передбачено, що цей договір укладений строком на 7 сільськогосподарських років до 01.12.2024.

Отже, вказаними умовами оскаржуваного договору сторонами фактично узгоджені істотні умови договору оренди землі, такі як об`єкт оренди (земельна ділянка, розмір, місце розташування), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення), дата укладення та строк дії договору.

Відсутність акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17).

Водночас, відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пункту третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Закону України "Про використання земель оборони".

Частинами першою, другою та четвертою статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

За змістом статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Однак, на час укладення спірного договору таке рішення (погодження) було відсутнє.

Крім цього, згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, то перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі оборони.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як право володіння та користування земельною ділянкою; права землекористувачів передбачено статтею 95 Земельного кодексу України. Разом з тим, право постійного користування після одержання землекористувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України). Разом з цим правом оперативного управління (в тому числі землею, як активом, закріпленим за військовою частиною) за змістом статті 137 Господарського кодексу України визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Отже, законодавство не надає квартирно - експлуатаційному відділу м. Полтава Міністерства оборони України право передавати землю в оренду (суборенду), водночас будь-якого рішення щодо земельної ділянки, оренда якої фактично була предметом спірного договору, не приймалось, спірний договір був укладений з порушеннями встановленого законодавством порядку, тобто положення укладеного сторонами договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, зокрема, статтям 1 та 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пункту 3 частини 5 статті 20, частини 2 статті 65, частини 4 статті 77 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України "Про Збройні сили України", частини першої статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", що є підставою для визнання договору недійсним.

Ураховуючи те, що фактично між сторонами укладено договір оренди землі, укладенням якого порушено вимоги законодавства щодо передачі військового майна в оренду та укладенням якого фактично відповідач 2 перевищив свої повноваження, в порушення вимог статті 7 Закону України "Про господарську діяльність у збройних силах України" та Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду", затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 11.05.2000 № 778, спірний договір підлягає визнанню недійсними.

З огляду на те, що зобов`язання за договором оренди (суборенди) може бути припинено лише на майбутнє, у зв`язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то оспорювний договір підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов`язань за ним на майбутнє.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 1 від 14.11.2017 про спільну обробку (використання) земельної ділянки, укладений між КЕВ м. Полтава і товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ЧБГ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вул. Леоніда Каденюка, 34, c. Піски, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37233, код ЄДРПОУ 32517276) на користь військової Прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України (м - н Незалежності, 1Б, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 38347014) 960,50 грн судового збору.

Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 08377170) на користь військової Прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України (м - н Незалежності, 1Б, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 38347014) 960,50 грн судового збору рівними частинами.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.08.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ