Постанова

від 24.09.2024 по справі 917/1161/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/1161/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» (вх. №2043) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 (рішення ухвалено суддею Сірошем Д.М. в приміщенні Господарського суду Полтавській області 24.07.2024 о 16:34, повний текст складено 05.08.2024) у справі №917/1161/19

за позовом заступника військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України в особі Міністерства оборони України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ»,

2. Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України

про визнання недійсним договору № 1 від 14.11.2017 про спільну обробку (використання) земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 у справі №917/1161/19 (суддя Сірош Д.) позов задоволено; визнано недійсним договір № 1 від 14.11.2017 про спільну обробку (використання) земельної ділянки, укладений між КЕВ м. Полтава і товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» на користь військової Прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України 960,50 грн судового збору; стягнуто з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України на користь військової Прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону 960,50 грн судового збору рівними частинами.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України в особі Міністерства оборони України.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» зазначає, що на момент звернення до суду із позовом, позовну заяву подано неповноважною особою, оскільки заступник військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України не обґрунтував підстав представництва у даній справі, не вказав на обставини, які б дозволяли за чинним законодавство прокурору звертатися до суду з таким позовом. Крім того, як стверджує відповідач, матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, що перешкоджали захисту прав та інтересів держави саме належним суб`єктом Міністерством оборони України.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що спірний договір є договором про спільну діяльність, оскільки при укладенні договору сторонами була визначена певна мета, їх права та обов`язки, вклади кожного учасника, а умови спірного договору є елементами договору про спільну діяльність, наявність яких не змінює правової природи такого правочину, адже можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами, є однією із форм реалізації принципу свободи договору, при якому контрагенти, які є самостійними суб`єктами господарювання врахували вимоги імперативних норм щодо змісту договору, а також погодили всі його істотні умови, тому були відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» (вх. №2043) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 у справі №917/1161/19, встановлено учасникам справи строк по 13.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 24.09.2024.

18.09.2024 від керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВАгрофірма «ЧБГ», у якому прокурор просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 року у справі №917/1161/19 - без змін.

23.09.2024 від ТОВ Агрофірма «ЧБГ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому воно просить визнати причини неявки його представника поважними та відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату та час.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України підтримав клопотання представника ТОВ Агрофірма «ЧБГ» про відкладення розгляду справи та апеляційну скаргу і просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники справи у засідання не з`явилися.

Розглянувши клопотання ТОВ Агрофірма «ЧБГ» про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно частин 11, 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

ТОВ Агрофірма «ЧБГ» у клопотанні зазначено про те, що його представник не може взяти участь в судовому засіданні у зв`язку із перебуванням юрисконсульта Шкляревської Л.М. у щорічній відпустці. На підтвердження відповідної інформації надано копію наказу ТОВ АФ «ЧБГ» про надання відпустки №82-к(в) від 05.09.2024 Шкляревській Л.М. з 16.09.2024 по 29.09.2024.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не надано доказів того, що Шкляревська Л.М. була уповноважена представляти інтереси ТОВ Агрофірма «ЧБГ» у даній справі в суді апеляційної інстанції, а також, що він не може забезпечити явку в судове засідання керівника або будь-якого іншого представника.

Окрім того, явка представників сторін не була визнана обов`язковою.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позиція та вимоги відповідача були викладені в його апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд не вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 269 ГПК України, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: Пісківська, Токарівська сільські ради, Лохвицький район, Полтавська область, Лубенського гарнізону, квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (землекористувач Державне підприємство «Бориспільське», госпрозрахунковий, балансоутримувач) від 17.07.2015 проведено перевірку облікових даних земельної ділянки (№40) військового містечка №3 за адресою: Пісківська, Токарівська сільські ради, Лохвицький район, Полтавська область, якою вирішено розгляд питання подальшого обліку Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава земельної ділянки обліковою площею 359,9 га у військовому містечку №3 на прийняття рішення командуванням вищого рівня. Як вбачається з відповідного акту обстеження, право постійного користування земельною ділянкою за Міністерством оборони закріплено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №1073-094 р.с. від 06.03.1958, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні.

Рішенням 24 сесії 7 скликання Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області №4 від 24.05.2018 «Розгляд клопотання начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Камзист В.В. від 26.04.2018 №1700/2» вирішено погодити Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтава щодо спільного використання з ТОВ АФ «ЧБГ» згідно договору №1 від 14.11.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава та ТОВ АФ «ЧБГ» земельної ділянки загальною площею 270,4 га згідно земельного звіту станом на 01.01.2017 числиться за Міністерством оборони України та знаходиться за межами села Шевченки Лохвицького району Полтавської області на території Пісківської сільської ради.

Відповідно до рішення 24 сесії 7 скликання Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 07.06.2018 «Про погодження щодо використання земель військового містечка в адміністративних межах Токарівської сільської ради» погоджено використання земель військового містечка Лохвицького району Полтавської області (землі оборони на території Токарівської сільської ради) згідно договору від 14.11.2017 №1 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава та ТзОВ Агрофірма «ЧБГ» про спільну обробітку (використання) земельної ділянки площею 89,50 га.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації №717 від 01.11.2017 «Про надання дозволу Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Полтава на проведення інвентаризації земельної ділянки та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» погоджено надати Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки та складення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 359,9 га військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону, що знаходиться на території Пісківської та Токарівської сільських рад Лохвицького району Полтавської області з метою формування земельної ділянки, для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, рекомендовано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава забезпечити у встановленому законодавством порядку погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Відповідно до рішення 23 сесії 7 скликання Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області «Про погодження щодо використання земель військового містечка в адміністративних межах Токарівської сільської ради» сільська рада вирішила погодити використання земель військового містечка Лохвицького району Полтавської області (землі оборони на території Токарівської сільської ради) згідно договору від 14.11.2017 №1 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава та ТзОВ Агрофірма «ЧБГ» про спільну обробітку (використання) земельної ділянки площею 89,50 га.

14.11.2017 між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ч.Б.Г» укладено договір №1 про спільну обробку (використання) земельної ділянки (далі договір), за умовами якого метою ефективного використання земель оборони, залучення додаткових джерел фінансування відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності в Квартирно експлуатаційному відділі м.Полтава, недопущення захоплення земельних ділянок сторонніми особами, на виконання доручення заступника Міністра оборони №11268/3/12 від 17.10.16 року, листа начальника Головного КЕУ ЗС України №303/6/27/1297 від 20.07.2017 року згідно з Витягом з переліку земельних ділянок землекористувачів МО України, сторони домовилися про спільну діяльність і співробітництво з питань сумісного використання земель, а саме вирощування зернових, технічних та решти культур, не внесених до інших класів рослинництва, збирання та їх подальшої реалізації на частині земельної ділянки загальної площі 320 га, розташованої за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Піски, Піськівська та Токарівська с/рада.

До вказаного договору були укладені додаткові угоди №1 від 07.04.2018, №2 від 07.02.2019, якими вносилися зміни щодо вартості договору, порядку здійснення оплат за договором та порядку одностороннього розірвання договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що спільний обробіток землі буде здійснюватися силами та коштами Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ч.Б.Г» по проведенню повного комплексу заходів із забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором.

Відповідно до положень п. 3.1. договору Квартирно - експлуатаційний відділ м. Полтава за цим договором зобов`язується задіяти до спільної обробки, що буде проводитися з ТОВ Агрофірма «Ч.Б.Г» частину земельної ділянки, що надана Квартирно експлуатаційному відділу м. Полтава Міністерством оборони України та перебуває на її обліку та балансі. Частина земельної ділянки площею 320,0 га, що підлягає до подальшого уточнення після виготовленого проекту землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і проведених топогеодезичних робіт, що розташовані за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, Піськівська та Токарівська с/рада, с. Піски, в межах, указаних в плані.

Згідно з абзацом 2 пункту 3.2 договору ТОВ Агрофірма «Ч.Б.Г» зобов`язується приступити до господарської діяльності з використанням залучених земельних ділянок.

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість договору складає 9 % від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2017 рік, а саме 986472,29 грн (вартість 1 га землі складає 34252,51 грн), який відповідно до додаткової угоди №1 від 07.04.2018 було викладено у наступній редакції: «вартість цього договору складає 9% від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2018 рік, а саме 872163,94 грн (вартість 1 га землі складає 30283,47 грн) та податок на додану вартість у розмірі 20%, а саме 174432,79 грн, таким чином загальна сума договору складає 1046596,72 грн», а відповідно до додаткової угоди № 2 від 07.02.2019 змінений та викладений у наступній редакції: «Вартість договору складає 9 % від середньої обласної нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь на 2019 рік, а саме 875232,00 грн (вартість 1 га землі складає 30390,00 грн) та податок на додану вартість у розмірі 20%, а саме 175046,40 грн, таким чином загальна сума договору складає 1050278,40 грн».

Пунктом 8.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним на 7 сільськогосподарських років, тобто до 01.12.2024 і набирає чинності з моменту укладення з 14.11.2017 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору.

Відповідно до п.8.4. договору якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством, зміни в цей договір можуть бути внесені за домовленістю сторін, які оформлюються додатковими угодами до договору.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що оспорюваний договір є удаваним, оскільки за своєю суттю не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, а його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому він підлягає визнанню недійсним.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановлено, що фактично між сторонами укладено договір оренди землі, укладенням якого порушено вимоги законодавства щодо передачі військового майна в оренду та укладенням якого фактично відповідач 2 перевищив свої повноваження, в порушення вимог статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у збройних силах України» та Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 11.05.2000 № 778, а тому договір підлягає визнанню недійсними.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд при розгляді даної позовної заяви у рішенні не дослідив питання підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України. Враховуючи, що на такі питання звертає увагу відповідач в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

Тож, у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункти 8.33 8.41), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.58).

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом у цій справі до суду першої інстанції звернувся заступник військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Прокурор у позовній заяві зазначає, що оскільки уповноважений орган Міністерство оборони України не здійснює упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звертається до суду із відповідним позовом, а відтак неналежно здійснює свої функції щодо захисту інтересів держави, то саме прокурор звертається до суду, адже захисту потребують реальні державні інтереси та майно держави.

При цьому в позовній заяві прокурор стверджував, що дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом надіслання листа військовою прокуратурою Полтавського гарнізону від 08.07.2019 за №50-2388 вих.19 на адресу Міністерства оборони України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2019 позовну заяву заступника військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України залишено без руху, встановлено спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання письмового обґрунтування правових підстав пред`явлення даного позову першим заступником військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального гарнізону України (з урахуванням правових позицій Верховного Суду) та зазначенням об`єктивних причин, які перешкоджають зверненню з даним позовом безпосередньо Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; надання належних та допустимих доказів на підтвердження бездіяльності Міністерства оборони України (з урахуванням правових позицій Верховного Суду).

На виконання ухвали суду від 15.07.2019 прокурором було подано пояснення щодо повноважень прокурора та усунення порушень, які зазначені у вказаній ухвалі. У наданих поясненнях зазначається, що встановивши наявність очевидних порушень закону у зв`язку з укладенням вказаного договору, військовою прокуратурою Полтавського гарнізону направлено до КЕВ м. Полтави лист-зауваження про усунення порушень та розірвання договору, за результатами розгляду якого КЕВ м. Полтава повідомило про відсутність вказаних порушень та відмову у розірванні укладеного договору, оскільки його укладення базувалося на розпорядчих, рекомендаційних та методичних документах командування вищого рівня та рішеннях сільських рад Полтавської області, і посадовими особами КЕВ м. Полтави вживаються заходи щодо продовження строку дії вказаного договору. За твердженням прокурора, у зв`язку із встановленням фактів бездіяльності службових осіб Міністерства оборони України та КЕВ м. Полтава, уповноважені органи, будучи обізнаними про зазначені порушення інтересів держави (понад рік) та використання земель не за цільовим призначенням, до суду з вимогою визнання недійним спірного договору не звертаються.

Також прокурором зазначено, що перед поданням вказаної позовної заяви до Господарського суду Полтавської області здійснено повідомлення Міністерства оборони України про вчинення таких дій, однак належної відповіді не надано, дій спрямованих на встановлення фактів вказаних порушень не здійснено, службове розслідування за даним фактом не проводиться, своєчасно усунення порушень закону та забезпечення розірвання вказаного договору не здійснюється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять лист військової прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України від 08.07.2019 №50-2388 вих.19 до Міністерства оборони України, у якому прокурор зазначає, що договір про спільну обробку (використання) земельної ділянки №1 від 14.11.2017 між КЕВ м. Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» укладений з порушенням встановленого законодавством порядку, а саме його положення не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, статтям 1 та 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», пункту 3 частини 5 статті 20, частини 2 статті 65, частини 4 статті 77 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», частини 1 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони», що є підставою для визнання договору недійсним.

Прокурор у вказаному листі зазначив, що оскільки Міністерство оборони України та КЕВ м. Полтави позовну роботу, спрямовану на розірвання договору не здійснюють, позов до суду про визнання вказаного договору не подають, то на підставі положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» військовою прокуратурою Полтавського гарнізону Центрального регіону України до Господарського суду Полтавської області буде подана позовна заява про визнання недійсним договору №1 від 14.11.2017 про спільну обробку (використання) земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що вказаний лист військової прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України від 08.07.2019 №50-2388 вих.19 був направлений Міністерству оборони України разом із іншими матеріалами позовної заяви, про що свідчить опис вкладення до цінного листа з поштовим штемпелем від 09.07.2019 (ас. 20. 21), а також вихідний номер та дата самого листа, які збігаються із датою та номером позовної заяви.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовна заява подана до суду першої інстанції позов 10.07.2019.

А тому, суд апеляційної інстанції виснує, що навіть якщо врахувати, що вказаний лист від 08.07.2019 №50-2388 вих.19 був направлений Міністерству оборони України, то відповідний орган не мав можливості відреагувати на нього та самостійно вжити заходів щодо захисту інтересів держави або навпаки висунути заперечення щодо нього, адже фактично у день його складення прокурором вже було констатовано бездіяльність відповідного центрального органу виконавчої влади, та від його імені підготовлено та спрямовано позовну заяву до суду.

Суд зазначає, що в силу положень статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України (далі Положення) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Міноборони відповідно до покладених на нього завдань: подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо відчуження військового майна та здійснює в установленому законом порядку його відчуження або передачу; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони (п. 4 Положення).

На підставі положень статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Пунктами 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями визначено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Отже, як встановлено колегією суддів, Міністерство оборони України було повноважним суб`єктом на звернення до суду.

Втім, матеріали справи не містять доказів попереднього звернення прокурора до Міністерства оборони України з повідомленням в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до подання відповідного позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розгляду справи у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а тому мав залишити позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ», скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким позов заступника військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України залишити без розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2024 у справі №917/1161/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов заступника військового прокурора Полтавського гарнізону Центрального регіону України залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.09.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко