Рішення

від 30.07.2024 по справі 918/456/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/456/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Гуменюк О.С., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (35013, Рівненська область, Рівненський район, с. Малий Мидськ, вул. Шевченка, 170, код ЄДРПОУ 35051305)

до відповідача Костопільської міської ради Рівненської області (35000, Рівненська область, Рівненський район, м. Костопіль, вул.1 Травня,3, код ЄДРПОУ 0291007725)

про визнання рішення протиправним, скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: адвокат Мокрицька Л.Я.;

від відповідача : адвокат Красовський А.С..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" звернулось в Господарський суд Рівненської області із позовом до Костопільської міської ради Рівненської області, в якому просить:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновлені договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська».

2.Визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі від 13 березня 2009 року в наступній редакції:

Додаткова угода

про поновлення Договору оренди землі

м. Костопіль«» 2024 року

Костопільська міська рада Рівненської області в особі В. о. міського голови Дідуха Давида Олександровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Орендодавець), з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська» в особі директора Вдовиченко Галини Михайлівни, яка діє на підставі Статуту (далі - Орендар), з іншої сторони,

уклали цю Додаткову угоду про поновлення дії Договору оренди землі від 13 березня 2009 року, державна реєстрація від 13.03.2009 року, № 040959100002 про наступне:

1.Поновити термін дії Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13.03.2009 року № 040959100002) на 10 (десять) років.

2.Всі інші умови Договору оренди землі від 13 березня 2009 року залишаються без

змін.

3.Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13,03.2009 року № 040959100002) та набирає чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації.

4. Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, один - в Орендаря, третій - в органі, що проводить державну реєстрацію Додаткової угоди.

Реквізити сторін.

Даний позов обгрунтовує наступним. 13 березня 2009 року був укладений Договір оренди землі між Великомидською сільською радою, правонаступником якої є Костопільська міська рада, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська» строком на п`ять років. В оренду за договором передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 0.25 га. Крім того, до цього договору є Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 07 квітня 2014 року та Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 20 березня 2019 року.

У договорі оренди землі від 13 березня 2009 року пунктом 8 передбачено переважне право поновити договір на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач зазначає, що 05 лютого 2024 року за 38 днів до закінчення дії договору оренди ним було направлено лист - повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки до Відповідача, а також Проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Відповідач у своєму листі № 727/02-08 від 26.03.2024 року визнав те, що Позивач має переважне право поновлення дії договору, а питання щодо продовження його дії буде вирішуватися на пленарному засіданні тридцять восьмої сесії Костопільської міської ради 04 квітня 2024 року. Станом на момент звернення до суду Відповідач не розглянув у відповідності до чинного законодавства України на пленарному засіданні сесії питання з порядком денним «Про поновлення договору оренди від 13 березня 2009 року на тих самих умовах», як цього просив Позивач. Натомість, як зазначає Позивач, на другому пленарному засіданні тридцять восьмої сесії Костопільської міської ради 09 квітня 2024 року було прийнято рішення №1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська».

Позивач вважає, що Рішення Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року є протиправним, так як порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, а відтак просить його скасувати.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

23.05.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, при цьому зазначає, що Рішення Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року є законним і обгрунтованим. Відповідач вважає, що безпідставним є посилання позивача на те, що відповідач за результатом розгляду листа ТОВ "Завод мінеральної води "Маломидська" повинен був прийняти виключно рішення про поновлення договору оренди землі, оскільки Костопільська міська рада відмовляючи позивачеві в поновленні угоди діяла в межах своїх повноважень.

29.05.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

04.06.2024 року в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 18 червня 2024 р. на 11:00 год..

13.06.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

18.06.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача подано додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 18.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав, наведених у позовній заяві. Натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

13 березня 2009 року між Великомидською сільською радою, як Орендодавцем, правонаступником якої є Костопільська міська рада, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська», як Орендарем було укладено Договір оренди землі.

В оренду за договором передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 0.25 га..

Відповідно до п. 8 договору його укладено строком на 5 (п`ять) років. В даному пункті також зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За Актом приймання передачі земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

Додатковими угодами про поновлення договору оренди землі від 07 квітня 2014 року та від 20 березня 2019 року термін дії Договору оренди землі від 13.03.2009 року поновлювався на п`ять років кожною такою угодою.

Відтак Договір оренди землі від 13.03.2009 року діяв до 13 березня 2024 року.

05 лютого 2024 року, за 38 днів до закінчення дії договору оренди землі, Позивачем було направлено Відповідачу лист - повідомлення про його поновлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в наступній редакції:

Додаткова угода

про поновлення Договору оренди землі

м. Костопіль«» 2024 року

Костопільська міська рада Рівненської області в особі В. о. міського голови Дідуха Давида Олександровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Орендодавець), з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська» в особі директора Вдовиченко Галини Михайлівни, яка діє на підставі Статуту (далі - Орендар), з іншої сторони,

уклали цю Додаткову угоду про поновлення дії Договору оренди землі від 13 березня 2009 року, державна реєстрація від 13.03.2009 року, № 040959100002 про наступне:

1.Поновити термін дії Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13.03.2009 року № 040959100002) на 10 (десять) років.

2.Всі інші умови Договору оренди землі від 13 березня 2009 року залишаються без

змін.

3.Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13,03.2009 року № 040959100002) та набирає чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації.

4. Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, один - в Орендаря, третій - в органі, що проводить державну реєстрацію Додаткової угоди.

Відповідач у своєму листі № 727/02-08 від 26.03.2024 року визнав те, що Позивач має переважне право поновлення дії договору, а питання щодо продовження його дії буде вирішуватися на пленарному засіданні тридцять восьмої сесії Костопільської міської ради 04 квітня 2024 року.

Натомість на другому пленарному засіданні тридцять восьмої сесії Костопільської міської ради 09 квітня 2024 року було прийнято рішення № 1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська»".

В обгрунтування вказаного рішення зазначено, що дана земельна ділянка використовується позивачем не за цільовим призначенням, недотримання екологічної безпеки землекористування, без письмової згоди орендодавця зведення на орендованій земельній ділянці будівель та тимчасових споруд.

При цьому як на доказ наявності вказаних порушень землекористування відповідач посилається на Акт обстеження земельної ділянки від 04 березня 2024 року, складений комісією у складі Голови - старости Великомидського старостинського округу та членів комісії - працівників Костопільської міської ради, її управлінь та відділів, депутатів Костопільської міської ради.

З огляду на вищенаведене та правовідносини, які склалися між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша стаття 15 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі, яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

У даній справі судом встановлено, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за тридцять вісім днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

В той же час судом встановлено, що Костопільською міською радою 09 квітня 2024 року було прийнято рішення № 1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська»".

В обгрунтування вказаного рішення зазначено, що дана земельна ділянка використовується позивачем не за цільовим призначенням, з недотриманням екологічної безпеки землекористування, без письмової згоди орендодавця на орендованій земельній ділянці зведено будівлі та тимчасові споруди.

Листом повідомленням від 10.04.2024p (надіслано позивачу 13.04.2024) повідомлено орендаря про прийняте рішення від 09.04.20Ц24p.npo відмову у поновленні договору оренди.

Частини 5 та 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

За загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

З огляду на те, що у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення договору з проектом відповідної додаткової угоди відповідач в місячний термін не направив орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) позивач, як орендар має право на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Однак судом встановлено, що відповідач, як орендодавець відмовляється від обов`язкового оформлення шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди землі в частині щодо поновлення вказаного договору на новий строк.

Отже за результатами розгляду справи, можна дійти висновку, що за наявності визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі підстав для поновлення спірного договору оренди землі та, з огляду на те, що відповідач безпідставно відмовив в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі мала бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк, то відповідно наявні підстави для визнання спірної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Частинами 1 та 2 статті 11 ГПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 4 вказаної статті суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

При цьому, суб`єкта владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" суд постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності та майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, викладений, зокрема у постановах від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 16 березня 2023 року у справі № 160/18668/2 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22.

Суд також враховує, що згідно статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

Конституцією України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, суди під час розгляду та вирішення спорів, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Крім того, у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу рішення Костопільської міської ради №1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська», суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки в основу рішення покладені факти, які встановлені самим відповідачем та факти, наявність яких не підтверджена належними та допустимими доказами.

Зокрема, як уже зазначалося вище, Акт обстеження земельної ділянки від 04 березня 2024 року, складений комісією у складі працівників самої ж Костопільської міської ради, її управлінь та відділів, депутатів Костопільської міської ради.

В той же час безпідставним є посилання у рішенні на те, що відповідачем на орендованій земельній ділянці зведені будівлі та споруди, так як сам же відповідач у відзиві на позов доводить те, що свердловина, яка розміщена на земельній ділянці, перебуває на балансі Великомидської сільської ради.

Інші обставини, покладені в основу рішення Костопільської міської ради №1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська», зокрема такі як недотримання екологічної безпеки землекористування, недотримання режиму прибрежних захисних смуг, взагалі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що при прийняття рішення №1619 від 09 квітня 2024 року Костопільська міської рада діяла не добросовісно, тобто без щирого наміру щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, без відданості визначеним законом меті та завданням діяльності, не передбачувано, з корисливими прагненнями досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином вказаним рішенням Костопільська міська рада допустила незаконне втручання у мирне володіння відповідачем майном (правом на оренду) та позбавила відповідача правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (правом оренди), права мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже за результатами розгляду справи, можна дійти висновку, що за наявності визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі підстав для поновлення спірного договору оренди землі та, з огляду на те, що відповідач безпідставно відмовив в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі мала бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк, то відповідно наявні підстави для визнання спірної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, та те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами те, що у нього наявне право на поновлення Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13,03.2009 року № 040959100002), укладеного між Великомидською сільською радою, правонаступником якої є Костопільська міська рада, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська», та те що рішення Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновлені договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська» є незаконним та необгрунтованим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року «Про відмову у поновлені договору оренди землі на новий строк, укладеного між Великомидською сільською радою та ТОВ «Завод мінеральної води «Маломидська».

3. Визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі від 13 березня 2009 року в наступній редакції:

Додаткова угода

про поновлення Договору оренди землі

м. Костопіль«» 2024 року

Костопільська міська рада Рівненської області в особі В. о. міського голови Дідуха Давида Олександровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Орендодавець), з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська» в особі директора Вдовиченко Галини Михайлівни, яка діє на підставі Статуту (далі - Орендар), з іншої сторони,

уклали цю Додаткову угоду про поновлення дії Договору оренди землі від 13 березня 2009 року, державна реєстрація від 13.03.2009 року, № 040959100002 про наступне:

1).Поновити термін дії Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13.03.2009 року № 040959100002) на 10 (десять) років.

2).Всі інші умови Договору оренди землі від 13 березня 2009 року залишаються без

змін.

3).Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 13 березня 2009 року (державна реєстрація від 13,03.2009 року № 040959100002) та набирає чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації.

4). Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, один - в Орендаря, третій - в органі, що проводить державну реєстрацію Додаткової угоди.

Реквізити сторін.

4. Стягнути з Костопільської міської ради Рівненської області (35000, Рівненська область, Рівненський район, м. Костопіль, вул.1 Травня,3, код ЄДРПОУ 0291007725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (35013, Рівненська область, Рівненський район, с. Малий Мидськ, вул. Шевченка, 170, код ЄДРПОУ 35051305) 6056 грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 06 серпня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.