Рішення

від 30.07.2024 по справі 643/122/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/122/24

Провадження № 2/643/1290/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Осадчого О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Андрєєва Я.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання припиненими трудових відносин та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 08 січня 2024 року звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ», у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ, виданий директором товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 14103790) № 7 від 25.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 14103790) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.02.2022 по 31.12.2023 включно в розмірі 153482,70 грн.;

- визнати припиненими з 01.01.2024 трудові відносини між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 14103790) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 14103790) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 46000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є працівником ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ». 25.03.2022 роботодавцем був прийнятий Наказ № 7 про призупинення дії трудового договору на підставі ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», однак жодних підстав для прийняття такого наказу у відповідача не виникло, оскільки ОСОБА_3 територію м. Харкова не лишала, а відповідач не надав доказів про припинення повністю господарської діяльності. В оскаржуваному наказі відсутні основні дані, визначені ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме: спосіб обміну інформацією, ідентифікуючі дані працівника, умови відновлення дії трудового договору. Вказала, що сама вона не була ініціатором і ніколи не бажала призупинення з ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» дії трудового договору. У зв`язку з чим спірний наказ необхідно визнати незаконним та скасувати його.

Також позивач зазначила, що оскільки мало місце протиправне ненадання працівнику можливості виконувати свої трудові посадові обов`язки, відповідач повинен компенсувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.02.2022 по 31.12.2023 (включно) у розмірі 153 482,70 грн..

Крім того, позивач просила припинити з 01.01.2024 трудові відносини між сторонами на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки остання направляла заяви щодо звільнення за власним бажанням, які відповідачем ігноруються, а також зазначила, що внаслідок протиправних дій відповідача остання зазнала моральної шкоди у розмірі 46000 грн., оскільки в неї погіршився стан психологічного та фізичного здоров`я.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача адвокатом Кузнецовою А.А. 12 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні даного позову з огляду на безпідставність позовних вимог, оскільки підставою видачі наказу про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «Завод «Будінвест» слугувала військова агресія проти України, введення з 24.02.2022 року активних бойових дій в м. Харкові. На підприємстві склалися такі обставини, коли роботодавець не має та не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам безпечні умови праці, у зв`язку із територіальним місцем розташування підприємства, яке неодноразово піддавалося ракетним ударам, що підтверджується витягом з ЄРДР щодо пошкодження нежитлових приміщень. При цьому перевести на дистанційну роботу прибиральницю також не має ніякої можливості, оскільки прибирання виконується безпосередньо на робочому місці, а тому відповідач діяв виключно в межах закону та на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Позивач жодного разу з часу призупинення дії трудового договору не заявляла про готовність вийти на роботу та виконувати свої посадові обов`язки. Крім того, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 порушено порядок оскарження наказу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі незгоди працівника з наказом, то він оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального орган, однак остання вказаних дій не вчиняла, що свідчить про передчасність звернення до суду. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, таким чином в даному випадку ТОВ «Завод «Будінвест» є неналежним відповідачем щодо стягнення заробітної плати. Крім того, на підставі довідки про отримання пенсії за віком за 2023 рік не може розраховуватись середня заробітна плата за один робочий день з 28.02.2022 по 31.12.2023. Також представник відповідача зазначив, що ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» не отримувало заяви про звільнення за власним бажанням від ОСОБА_3 , доказів належного надіслання такої заяви позивачем не надано. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в медичних виписках відсутнє зазначення, що внаслідок саме дій відповідача у позивача погіршився стан, а отже в даному випадку суду необхідно відмовити щодо стягнення моральної шкоди, оскільки докази, що позивач морально та фізично страждає від відповідача відсутні.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Також 12 лютого 2024 року представником відповідача адвокатом Кузнецовою А.А. подано клопотання про витребування доказів.

Представник позивача адвокат Чуприна А.Т. 20 лютого 2024 року подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачем не надано жодних документальних доказів належного повідомлення працівників про призупинення дії трудового договору. Також не надано доказів, які б підтвердили ступінь пошкодження приміщень, що унеможливлюють експлуатацію цих приміщень, а твердження про неодноразові ракетні удари не підтверджуються наданим витягом з ЄРДР. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів припинення діяльності. Протягом 2022-2024 років відповідач активно бере участь у судових справах у різних процесуальних статусах, що свідчить про неповне призупинення діяльності, також відбувається зміни у господарській діяльності, а саме відповідач змінює основний вид діяльності, керівництво, частки у статутному капіталі. Майже 1,5 роки м.Харків не піддається щоденним масованим обстрілам, а відповідач не вчиняє дій, спрямованих на відновлення трудових відносин. Представник позивача вказала, що позивач при усному спілкуванні із керівництвом не заперечувала щодо поновлення дії трудового договору з нею, однак заперечувала щодо його тривалого призупинення і наполягала на звільненні за власним бажанням. Зазначила, що порядок відновлення дії трудового договору за ініціативи працівника Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачено.Крім того, представник позивача зазначила, що законодавством напряму не встановлено заборони оскаржувати накази (розпорядження) роботодавця про призупинення дії трудового договору до суду без обов`язкового попереднього оскарження до органів виконавчої влади, отже твердження відповідача про передчасність звернення до суду позивача не узгоджується з чинним законодавством. Лист Торгівельно-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02-07.1 щодо форс-мажору та невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків є юридично безпідставним. Також наголосила на безпідставне застосування зворотної дії в часі. Моральна шкода на думку представника позивача повинна бути відшкодована оскільки протиправні дії відповідача мали підвищений психологічний тиск на позивача. Щодо застосування строку позовної давності заперечувала, оскільки вважала, що такий строк не пропущений.

Представник позивача адвокат Чуприна А.Т. 05 березня 2024 подала до суду клопотання про визнання належним чином виконаним обов`язок позивача щодо направлення копії відповіді на відзив з додатками іншим учасникам справи.

08 березня 2024 року представником позивача адвокатом Чуприна А.Т. подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме: роздруківки з офіційного сайту Судова влада щодо судових справ за участю відповідача за період з 01.01.2024 по 07.03.2024; дані щодо відповідача з сайту Opendatabot станом на 07.03.2024; роздруківки трекінгу з сайту «Укрпошта» та фотокопії описів вкладення цінних листів, направлених позивачем та її представником на адресу місцезнаходження відповідача.

Представник відповідача адвокат Кузнецова А.А. 18 березня 2024 року подала заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що позивачу достаменно було відомо про наказ № 7 від 25.03.2022 про призупинення дії трудового договору, оскільки відповідачем було сповіщено в телефонному режимі про вказані обставини щонайменше з 25.03.2022 та остання на роботу не виходила, не виявляла бажання працювати. Крім того, ОСОБА_3 не отримувала заробітну плату з 28.02.2022, тобто могла дізнатися про вірогідне порушення її права на оплату праці та звернутися до суду, а отже, позивачем строк на звернення до суду пропущений. Також звернула увагу, що позивачка жодного разу з часу призупинення дії трудового договору не заявляла про готовність вийти на роботу та виконувати роботу відповідно до своїх посадових обов`язків, а підприємство фактично взагалі призупинило свою діяльність, оскільки в даному випадку не можливо забезпечити безпечні умови праці у зв`язку з пошкодженням нежитлових приміщень, що виключає також можливість надати навіть приміщення в якому працівники можуть належно виконувати свої обов`язки, а тому протиправних дій з боку відповідача не вбачається. Протиправного застосування зворотної дії закону не відбулось.

Представником позивача адвокатом Чуприна А.Т. 09 квітня 2024 року подано клопотання у якому вона просила: клопотання представника ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» про витребування доказів залишити без розгляду; визнати неналежно виконаним ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» обов`язок з направлення копій процесуальних документів з додатками іншим учасникам справи та здійснювати розгляд справи без урахування таких документів; визнати зловживанням процесуальними правами у справі адвокатом Кузнецовою Алісою Андріївною та ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ.

Представником відповідача адвокатом Кузнецовою А.А. 10 квітня 2024 року подано заперечення на клопотання представника позивача від 10 квітня 2024 року, у яких, окрім раніше викладених доводів зазначила, що строк на подання відзиву пропущений на два робочих дні, разом з яким подано клопотання про витребування доказів. Її повноваження, як представника відповідача підтверджені належним чином. Заяви по суті справи направлялись позивачу відповідно до вимог закону. Таким чином, представник просила відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

Представником позивача адвокатом Чуприна А.Т. 08 травня 2024 року подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом в частині визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середньої заробітної сплати за час вимушеного прогулу. В частині інших позовних вимого визнати строки позовної давності не пропущеними, оскільки лише у листопаді 2023 року почав спливати строк позовної давності, щодо визнання припиненими трудових відносин та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 травня 2024 року поновлено представнику відповідача строк на звернення до суду з відзивом та клопотанням про витребування доказів. Прийнято до розгляду відзив на позовну заяву. Задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів. У задоволенні клопотання представника позивача про залишення клопотання представника відповідача про витребування доказів без розгляду - відмовлено. Поновлено представнику позивача строк на звернення до суду з клопотанням від 08 березня 2024 року про долучення доказів. Долучено до матеріалів справи докази відповідно до клопотання представника позивача від 08 березня 2024 року. У задоволенні клопотання представника позивача про визнання зловживанням процесуальними правами у справі стороною відповідача відмовлено.

Представником відповідача адвокатом Кузнецовою А.А. 11 червня 2024 року подано заперечення щодо поновлення строку позивачу та клопотання про поновлення строку на подання доказів.

Представником позивача адвокатом Чуприна А.Т. 16 липня 2024 року подано клопотання про поновлення строку на подання доказів.

19 липня 2024 року протокольною ухвалою Московського районного суду м. Харкова поновлено представникам позивача та відповідача строк для подання доказів та долучено їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Чуприна А.Т., посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Кузнецова А.А. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у позові в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_3 є працівником ТОВ «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ», що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до Наказу ТОВ «Завод «Будінвест» від 25 березня 2022 року № 6 «Про призупинення роботи» у зв`язку із припиненням роботи ТОВ «Завод «Будінвест» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022р. №64/2022 та чисельних ракетних та артелерійських обстрілів російською федерацією по території та нежитлових приміщеннях ТОВ «Завод «Будінвест», внаслідок чого було пошкоджені нежитлові приміщення шляхом повного або часткового їх руйнування та знищення засобів виробництва та матеріалів в результаті бойових дій, що унеможливлює забезпечити належні та безпечні умови праці та виключає можливість надання та виконання роботи працівника ТОВ «Завод «Будінвест», призупинено роботу ТОВ «Завод «Будінвест» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022р. №64/2022 до припинення/скасування воєнного стану. Призупинено трудові відносини з працівниками ТОВ «Завод «Будінвест», про що окремо ухвалено винести наказ про призупинення дії трудових договорів у зв`язку з неможливістю забезпечення працівників роботою та виконання такої роботи до припинення/скасування воєнного стану. З території ТОВ «Завод «Будінвест» вивезено обладнання, вироби, матеріали та інші виробничі, організаційні, технічні засоби виробництва, які забезпечували належні умови праці та які не згоріли внаслідок бойових дій до припинення/скасування воєнного стану.

Відповідно до Витягу з наказу ТОВ «Завод «Будінвест» від 25 березня 2022 року № 7 «Про призупинення дії трудового договору» у зв`язку з припиненням роботи ТОВ «Завод «Будінвест» через ведення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, виїздом за межі міста працівників, неможливістю забезпечення працівників роботою та виконання такої роботи оголошено про призупинення трудових відносин з працівником ТОВ «Завод «Будінвест» ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136. Призупинення діє з 28.02.2022, але не пізніше дня припинення скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1Закон України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

При цьому, ч. 3 ст. 13 вказаного закону передбачає, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже наслідками призупинення дії трудового договору є призупинення взаємних прав та обов`язків за трудовим договором без припинення трудових відносин, а саме: з боку роботодавця - призупинення обов`язку щодо повноцінного забезпечення працівника роботою та відмова від права вимагати від працівника виконання роботи, а також відсутність обов`язку оплачувати таку роботу за договором, а з боку працівника відсутність обов`язку виконувати роботу та права отримувати заробітну плату.

З комплексного аналізу норм ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 21, ч. 1 ст. 94 КЗпП та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» можна дійти висновку, що на період призупинення дії трудового договору у роботодавця відсутній обов`язок щодо оплати праці працівника за призупиненим трудовим договором.

Не погоджуючись з наказом про зупинення дії трудового договору позивач зазначила, що вона з міста Харкова не виїжджала, а відповідач не припинив свою господарську діяльність, а отже відповідач протиправно позбавив її можливості виконувати свої трудові посадові обов`язки.

Однак, з такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідно до відповіді Мінсоцполітики ОСОБА_3 з 25.02.2022 фактично проживає в АДРЕСА_1 , що свідчить про виїзд за межі Харкова останньої та добровільного не виконання покладених на позивача трудових обов`язків з 25.02.2022, тобто з наступного дня після введення в Україні воєнного стану.

При цьому відповідь з Красноградського РАД Харківської області УСЗН від 10.07.2024 та відповідь ДП «ІОЦ Мінсоцполітики України» щодо фактичної дати переміщення з 27.04.2022 в АДРЕСА_1 (за заявою самої ОСОБА_3 ) не спростовує відповідь щодо фактичного проживання ОСОБА_3 з 25.02.2022 за межами м. Харкова, а отже твердження позивача щодо фактичного проживання в м. Харкові на період ухвалення наказу про зупинення дії трудового договору та бажання працювати в період активних бойових дій в м. Харкові не знайшли свого підтвердження.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_3 з 28.02.2022 добровільно не виконувала свої посадові обов`язки та не виходила на роботу.

Доказів того, що позивачка з часу призупинення дії трудового договору мала можливість та заявляла про готовність вийти на роботу й виконувати роботу відповідно до своїх посадових обов`язків матеріали справи не містять.

Що стосується твердження позивача, що відповідач не припинив свою господарську діяльність, то дана обставина в ході судового розгляду також не знайшла свого підтвердження, оскільки відповідачем долучений Наказ ТОВ «Завод «Будінвест» від 25 березня 2022 року № 6 «Про призупинення роботи» у зв`язку з припиненням роботи ТОВ «Завод «Будінвест» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022 р. №64/2022 та чисельних ракетних та артелерійських обстрілів Російською Федерацією по території та нежитлових приміщеннях ТОВ «Завод «Будінвест», внаслідок чого було пошкоджені нежитлові приміщення шляхом повного або часткового їх руйнування та знищення засобів виробництва та матеріалів в результаті бойових дій, що унеможливлювало забезпечити належні та безпечні умови праці та виключало можливість надання та виконання роботи працівникам ТОВ «Завод «Будінвест».

Вищезазначений Наказ є дійсним, позивачка вимог щодо його оскарження в межах цієї справи не заявляла, а отже даний доказ підтверджує призупинення роботи ТОВ «Завод «Будінвест» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022 р. №64/2022.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією до територій активних бойових дій у відповідних періодах 2022 року (з 24.02.2022 по 15.09.2022) було включено й Харківську міську територіальну громаду та з 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада не виключена із зазначеного переліку щодо можливості бойових дій, що очевидно впливало на безпечні й належні умови праці працівників.

При цьому відповідачем наданий також витяг з ЄРДР від 27.07.2023 № 12023221200001772, відповідно до якого на території підприємства у період часу з 24.02.2022 по 30.06.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств РФ, що полягало у здійсненні із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території м. Харкова, внаслідок чого було пошкоджено нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_2 , які належать ТОВ «Завод «Будінвест» та ТОВ «Діло», чим спричинило останньому майнову шкоду, що також впливало на безпечні й належні умови праці працівників.

Доводи представника позивача, що ТОВ «Завод «Будінвест» продовжує господарську діяльність, оскільки з сайту «Судова влада» вбачається, що відповідач є учасником значної кількості судових справ суд відхиляє, оскільки під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Тобто участь в судових справах адвоката, який представляє інтереси ТОВ «Завод «Будінвест» не свідчить про ведення господарської діяльності відповідачем в розумінні ч. 1 ст. 3 ГК України.

Зміна керівництва також не може свідчити про активне ведення господарської діяльності. Інших доказів щодо ведення господарської діяльності відповідачем, позивачем суду не надано.

Отже, з урахуванням ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавцю законодавчо надано право призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23), від 18 жовтня 2023 року у справі №303/7508/22 (провадження №61-10153св23), від 17 квітня 2024 року у справі №933/411/22 (провадження 61-13296св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Також судзазначає,що востанній редакції(тобтона моментзвернення позивачадо суду)ч.3ст.13Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»зазначено,що уразі незгодипрацівника (працівників)із наказом(розпорядженням)роботодавця пропризупинення діїтрудового договорупрацівником абопрофспілкою задорученням працівника(працівників)відповідний наказ(розпорядження)може бутиоскаржений доцентрального органувиконавчої влади,що реалізуєдержавну політикуз питаньнагляду таконтролю задодержанням законодавствапро працю,або йоготериторіального органу,який,вивчивши змістнаказу (розпорядження)та підставидля йоговидання,за погодженнямз військовоюадміністрацією можевнести роботодавцевіприпис проскасування відповідногонаказу (розпорядження)або проусунення порушеннязаконодавства пропрацю іншимшляхом,що єобов`язковим довиконання роботодавцемпротягом 14календарних днівз дняотримання такогоприпису. Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частинидругої цієїстатті,можуть бутивнесені роботодавцевіза погодженнямз військовоюадміністрацією. Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що на час призупинення дії трудового договору, за позивачкою зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, а, відповідно до положень частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

У зв`язку з вищевикладеними позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу, виданого директором ТОВ «Завод «Будінвест» №7 від 25.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_3 , не підлягає задоволенню, оскільки відповідач ТОВ «Завод «Будінвест», діяв в межах вимог статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», щодо призупинення дії трудового договору, оскільки ОСОБА_3 виїхала з 25.02.2022 за межі м. Харкова, відповідно до Наказу № 6 ТОВ «Завод «Будінвест» призупинив роботу та з території підприємства було вивезено обладнання, вироби, матеріали та інші виробничі, організаційні, технічні засоби виробництва, які забезпечували належні умови праці та які не згоріли внаслідок бойових дій до припинення/скасування воєнного стану.

Крім того, відомості, що позивач в досудовому порядку передбаченому ч.3 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскаржувала спірний наказ про призупинення дії трудового договору з нею, в матеріалах справи відсутні.

З наданих суду доказів, вбачається, що позивачка не зверталася до роботодавця з вимогою відновити трудові відносини та забезпечити її роботою відповідно до її спеціальності.

При цьому, відповідно частини 3 перехідних положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам, що свідчить про безпідставність твердження щодо зворотної дії в часі.

Додатково суд зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутня належним чином завірена копія оспорюваного наказу № 7, який позивач просив скасувати, натомість позивачем було долучено Витяг з наказу № 7, який позивачем не оскаржувався.

Таким чином, позивачем не надано належний та допустимий доказ у розумінні ст.76-81ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України, позивач не скористався.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 153 482, 70 грн. є похідною вимогою, а тому також не підлягає задоволенню.

Щодо визнання припиненими з 01.01.2024 трудових відносин між ТОВ «Завод «Будінвест» та ОСОБА_3 , у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП, то суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так позивач зазначала, що вона неодноразово направляла заяви про звільнення за власним бажанням, однак відповідачем зави про звільнення ігноруються.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до опису вкладення у цінний лист номер відправлення є 6103802926052, однак позивач долучає рекомендоване відправлення з номером 6109802683582, що не співпадає з номером відправлення яке зазначене в цінному листі, в смс сповіщенні з Укрпошти взагалі містяться інші номери, таким чином доказів належного відправлення заяви відповідачу матеріали справи не містять.

Представником позивача 07.03.2024 було долучено до матеріалів справи опис вкладення №6115305159160 щодо заяви про звільнення за власним бажанням ОСОБА_3 , однак самої заяви представником позивача не долучено, що позбавляє можливість встановити обставини справи в частині належного направлення заяви про звільнення ОСОБА_3 , за яких обставин дана заява складена, дата заяви та чи дійсно в заяві позивач просила звільнити її саме за власним бажанням.

При цьому, відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Отже виходячи із вказаної норми позивач повинен був попередити роботодавця про звільнення за власним бажанням щонайменше 18.12.2023 року (за два тижні до 01.01.2024), однак така заява також в матеріалах справи відсутня.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 38 КЗпП України встановлено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Отже і в даному випадку не підлягає задоволенню дана позовна вимога.

Також суд звертає увагу, що позивач в прохальній частині позовної вимоги не зазначив свою посаду, з якої бажає звільнитись, а суд не може виходити за межі своїх повноважень при вирішенні спору, що також свідчить про безпідставність даної позовної вимоги.

Що стосується стягнення моральної шкоди у розмірі 46000 грн., то дана позовна вимога є похідною вимогою, а тому також не підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову та доводи сторін, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, з урахуванням відповіді ГУПФ України в Харківській області щодо надання ОСОБА_3 12.12.2022 наказу №7 від 25.03.2022 про призупинення дії трудового договору та заяви представника позивача про поновлення строку позивачу, суд зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Отже, з врахуванням того, що суд дійшов до висновку про не доведення позивачем порушень охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, в позові слід відмовити з підстав необґрунтованості позовних вимог, а тому позовна давність в даному випадку судом не застосовується.

Частина 6 статті 141ЦПК України визначає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.01.2024 клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Чуприної А.Т. про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви задоволено та звільнено ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання позовної заяви, однак у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати в частині сплати судового збору компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання припиненими трудових відносин та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «БУДІНВЕСТ», код ЄДРПОУ14103790, місцезнаходження юридичної особи: 61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1.

Повний текст рішення складено 06.08.2024.

Суддя О.В. Осадчий