Постанова

від 15.01.2025 по справі 643/122/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Харків

справа № 643/122/24

провадження № 22з/818/12/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Львової С.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання припиненими трудових відносин та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання припиненими трудових відносин та відшкодування моральної шкоди, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ, виданий директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» № 7 від 25 березні 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року включно в розмірі 153 482,70 грн; визнати припиненими з 01 січня 2024 року трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» та ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 46 000,00 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн; у задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішенням ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року - скасовано, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання припиненими трудових відносин та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково; скасовано наказ, виданий директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» № 7 від 25 березні 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 в частині призупинення дії трудового договору в період з 28 лютого 2022 року до 25 березня 2022 року; визнано припиненими з 01 січня 2024 року трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» та ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» на користь ОСОБА_1 2000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; в іншій частині позову - відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4673,73 грн; додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року - змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

22 листопада 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» до суду апеляційної інстанції подало заяву про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що до закінчення судових дебатів у даній справі, представником відповідача було заявлено клопотання, що докази понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України. З огляду на викладене, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи № 643/122/24 у розмірі 35 000,00 грн.

27 листопада 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника до суду апеляційної інстанції подала заперечення щодо задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких посилалася на те, що апеляційна скарга фактично є ідентичною змісту судового рішення та раніше поданим процесуальним документам відповідача, не містить у собі нових доказів, правової аргументації тощо. Під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача не з`явився у судове засідання. Предмет спору у даній справі не є складним та стосується призупинення дії трудового договору та припинення трудових відносин, що не вимагає вивчення великої кількості законів та підзаконних нормативно - правових актів. Вказала, що вона має невисокий дохід (пенсійне забезпечення), має поганий стан здоров`я та потребує постійного лікування, яке тягне за собою фінансові витрати, має поважний пенсійний вік, а також не мала коштів навіть на сплату судового збору для звернення до суду за захистом своїх прав. Посилалася на те, що копія вказаної заяви не була належним чином направлена їй (не здійснено направлення на адресу фактичного місця її проживання та направлено за її рахунок на адресу реєстрації місця проживання, а також копія заяви не направлена її представнику, що унеможливило ознайомлення із її змістом. Про факт подачі заяви її представнику стало відомим із одержаного через портал «Електронний суд» протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 лютого 2021 року між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що клієнт оплачує працю Об`єднання по наданню правової допомоги за договірною ціною, яка визначається шляхом виставлення Об`єднанням рахунків клієнту, але не нижче, ніж розмір гонорару адвоката. затвердженому рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21 березня 2018 року.

Відповідно до додаткової угоди від 09 лютого 2022 року Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Мельник і Квашин» перейменовано на Адвокатське об`єднання «Мельник та партнери».

26 вересня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «Мельник та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» укладено додаткову угоду, якою доповнили договір про надання професійної правничої допомоги від 23 лютого 2021 року пунктом 2.2.а: сторони погодили, що гонорар (винагорода) за надання адвокатських послуг (правової допомоги) за договором про надання професійної правничої допомоги від 23 лютого 2021 року б/н, а саме ведення цивільної справи № 643/122/24 в суді апеляційної інстанції, тобто в Харківському апеляційному суді, буде обчислюватись у фіксованому розмірі та складає 35 000,00 грн, яка підлягає сплаті клієнтом не пізніше 30 днів на реквізити Об`єднання після набрання рішення (ухвали) законної сили, в незалежності від результату розгляду цивільної справи в Харківському апеляційному суді.

22 листопада 2024 року Адвокатським об`єднанням «Мельник та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» складено акт виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 23 лютого 2021 рок б/н з урахуванням додаткової угоди від 26 вересня 2024 року, за яким дата (період) надання послуг: з 26 вересня 2024 року по 22 листопада 2024 року; найменування послуг: ведення цивільної справи № 643/122/24 в суді апеляційної інстанції, тобто в Харківському апеляційному суді, в незалежності від кількості витраченого часу адвокатом Обєднання на складання будь-яких процесуальних документів та участь у судових засіданнях в Харківському апеляційному суді в незалежності від кількості судових засідань, зокрема, аналіз та вивчення апеляційної скарги, узгодження з клієнтом правової позиції в суді апеляційної інстанції, складання відзиву на апеляційні скарги по справі № 643/122/24, остаточне узгодження з клієнтом відзиву на апеляційні скарги по справі № 643/122/244 кількість годин 10 год., ціна за годину без ПДВ - 3500,00 грн, всього 35 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 604/484/23 (провадження № 61-17933св23), додаткові постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 752/24975/20 (провадження № 61-9599св23).

Як вбачається з матеріалів справи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» в суді апеляційної інстанції представляла адвокатка Кузнецова А.А., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1142793 від 04 серпня 2023 року та договору про надання правничої (правової) допомоги від 23 лютого 2021 року.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» адвокаткою Кузнецовою А.А. подано до суду відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи. У суді апеляційної інстанції проведено одне судове засідання, в яких адвокатка Кузнецова А.А. участь не приймала.

При цьому слід звернути увагу на позицію Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно якої при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи позиція відповідача з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції не подавалось. Тобто, обсяг наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» адвокаткою Кузнецовою А.А. правничої допомоги в суді апеляційної інстанції фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» 1000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання припиненими трудових відносин та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст додаткової постанови складено 15 січня 2025 року.