Ухвала

від 06.08.2024 по справі 632/1068/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1068/24

провадження № 2/632/596/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 серпня 2024 р. м. Первомайський

Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» Первомайської міської ради Харківської області про зменшення розміру заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» Первомайської міської ради Харківської області про зменшення розміру заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

25 липня 2024 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу п`ять днів для усунунення недоліків, а саме - сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

30 липня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору. До заяви додано довідку про отримання (неотримання) допомоги від 10 квітня 2024 року №900 за 2023 рік.

1 серпня 2024 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишено без руху та надано позивачу десять днів для усунунення недоліків, а саме - сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

2 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору. В заяві вказано, що особа є малозабезпеченою з доходом 207,80 грн. та безробітною особою. Крім того заявник вказує, що існує виконавче провадження про стягнення за кредитом Приватбанку, за яким йому надавалась відстрочка виконання судового рішення. До заяви не додано документів на підтвердження матеріального стану заявника.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви суд вважає, що зазначена заява про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В ухвалі від 1 серпня 2024 року позивачу було запропоновано надати суду данні з Державного реєстру фізичних осібплатників податків про його джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом за 2023 рік та 1 квартал 2024 рік. Наявність цих данних надало б можливость суду в повному обсязі оцінити доходи отримані позивачем за 2023 рік та у 2024 році. Тобто дохід, який позивач отримував в сумі 207,80 грн., як державну допомогу малозабезпеченій сім`ї може бути не єдиним його доходом.

Щодо відкритого виконавчого провадження про стягнення з позивача богу на корить Приватбанку, то ним не надано жодних підтверджуючих документів про існування цієї забогованості, суму сплаченого богу та звернення до суду про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду після 28.03.2024.

Крім того, на думку суду, оскільки не має жодних даних про доходи ОСОБА_1 у 2024 році, то і не має доказів незадовільного матеріального стану позивача на теперішній час.

Тобто позивачем не надано документи, що підтверджують об`єктивно його майновий стан та які свідчили, що його майновий стан на даний час у повному обсязі чи частково перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Вказане унеможливлює вирішення судом питання щодо дійсної наявності у заявника скрутного матеріального становища для цілей звільнення від сплати судового збору.

Так, цивільне процесуальне законодавство передбачає звернення до суду з клопотанням або про відстрочення, або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від його сплати, або зменшення розміру належних до сплати судових витрат.

Вищевказані положення закону передбачають, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнення від їх сплати є правом суду, а не його обов`язком.

Згідно п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», №10 від 17 жовтня 2014 року, роз`яснено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність рахунку коштів, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за певний період).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно статті 10 ЦПК України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі. Разом з тим, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати, може мати місце за виключних обставин. Суд звертає увагу, що визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується реальний рівень майнового стану.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо. Ще у справі Trukhv. Ukraine (50966/99, 14 жовтня 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити судових витрат, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Правова позиція щодо необхідності підтвердження незадовільного майнового стану була викладена в постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 у справі №904/9117/17, в якій Верховний Суд вказав на те, що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Також, Верховний Суд вказав на те, що вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, обґрунтування та доказування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02) від 20 травня 2010 року зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111)

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно частини 3 статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Таким чином, надання позивачем належних та допустимих доказів відсутності матеріальних ресурсів на момент звернення до суду є визначальним для прийняття судом рішення у відповідності достатті 136 ЦПК України.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У зв`язку з чим, вважаю за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору без задоволення.

.Позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на такі реквізити: Отримувач коштів: ГУК Харків обл/МТГ Первомай/22030101, Код отримувача: 37874947,Банк отримувача КазначействоУкраїни (ел.адм.подат.),код банкуотримувача 899998,Рахунок отримувача:UA188999980313181206000020647,код класифікаціїдоходів бюджету 22030101,призначення платежу-*101;судовий збірза позовом ОСОБА_1 до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» Первомайської міської ради Харківської області про зменшення розміру заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Щодо заявленого клопотання позивача про розгляд його заяви від 02.08.2024 у складі колегії суддів, то в цьому проханні потрібно відмовити, оскільки згідно статті 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати додатковий строк для усунення недоліків. В іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та колегіальний розгляд його заяви - відмовити.

Позовну заявою ОСОБА_1 до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» Первомайської міської ради Харківської області про зменшення розміру заборгованості за послугу з постачання теплової енергії залишити без руху (повторно).

Встановити ОСОБА_1 строк10 днівдля сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: С. Л. Кузьменко