Рішення

від 24.06.2024 по справі 466/10362/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/10362/22

Провадження № 2/466/264/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«24» червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

Головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ПОПЕНКО І.І.

представник позивача ОСОБА_1

представники відповідача ОСОБА_2

представник третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_4 (ІНПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «ЛВВТП «Прогрес» (ЄДРПОУ 00308235, м.Львів, вул.Жовківська, 30), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

22.12.2022 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «ЛВВТП «Прогрес», в якому просив:

визнати дії відповідача протиправними щодо відмови надання довідки про розмір заробітної плати за виконання службових обов`язків у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов`язати ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» провести належний розрахунок заробітної плати йому за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС за період з 08.05.1986 по 30.09.1986 з відображенням його в особовому рахунку;

зобов`язати ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» здійснити нарахування та виплату йому, ОСОБА_4 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 29.06.2006 по 01.12.2022 внаслідок невчасної нарахованої заробітної плати у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати».

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, особою з інвалідністю ІІІ групи, І категорії, згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 01.01.2012 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає проведення перерахунків та осучаснення пенсії для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії у 1986 1990 і були визнані інвалідами.

Зазначеною постановою було затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. ст. 54 та 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Цією постановою задекларовано положення про те, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990р.р. у розмірі відшкодування фактичних збитків.

На час коли відбулась аварія на ЧАЕС, в 1986 році він працював у м. Львові на ЛПО «Прогрес» в транспортному цеху - водієм.

Йому стало відомо, що розрахунок та виплата заробітної плати за період праці по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році були нараховані невірно, без врахування вимог Уряду, з яких знято гриф «таємно» та « Для службового користування», які регламентували порядок оплати праці у 30-ти км зоні відчуження, а саме:

постанова РС УРСР і УРРПС за № 207-7 від 10.06.1986 року (встановлено премії 60% тарифної ставки)

- постанова РМ УРСР і УРРПС за № 207 - 7 від 10.06.1986 року ( оплата праці у вихідні та свідкові дні у 2-х кратному розмірі).

постанова СМ УРСР за N9 168-5 від 08.05.1986р.

розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986р № 964р (3-х, 4-х, 5-ти кратна оплата праці).

Згідно постанов йому мали нарахувати: підвищення до 100% тарифної ставки, вихідні та святкові дні з оплатою в подвійному розмірі, максимальної премії 60% від тарифної ставки, понадурочний час, що не було зроблено.

В листопаді 2000 році його викликали в управління Шевченківського Пенсійного фонду України у Львові, надали зразок Довідки для заповнення та нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження врахування всіх постанов КМУ для визначення розміру його пенсії. В травні 2001 року підприємство заповнило зразок Довідки, однак нарахувало йому зарплату за основним місцем роботи та за роботу в зоні відчуження з грубим порушенням, розрахована була тільки кратність.

В червні 2006 року він знов звернувся особисто до підприємства щоб йому видали нову довідку, врахували всі розрахунки до постанов. З довідки, яку видало підприємство від 29.06.2006р № 492 про заробіток в зоні відчуження йому не було проведено нарахування згідно Постанов КМ , а саме тарифної ставки у подвійному розмірі, вихідні та святкові дні понадурочний час не було нараховано премії. Бухгалтер в довідку включила доплату за роботу в зоні відчуження згідно наказу № 141-К від 27.03.1987року розпорядження Ради Міністрів СРСР та розмір виплат командировочні згідно Довідки, виданої військоматом Шевченківського району м. Львова.

Видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, що передбачено ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А це означає що, якщо в 1986-1990р йому не були нараховані і виплачені дані кошти, то зараз коли він дізнався, що кошти повинні були йому нараховані та виплачені і включені до довідки про заробітну плату за виконання службових обов`язків у зоні відчуження під час ліквідації аварії на ЧАЄС, і саме з цієї заробітної плати (де нараховане все) йому повинна була нарахована пенсія.

Він неодноразово звертався як письмово, так і особисто до бухгалтерів підприємства, приносив копії документів, постанов, розрахунків.

Підприємство ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» відповідає йому, що не має підстав щодо донарахування заробітної плати та відповідно надання нової довідки про доходи. Підприємство ТДВ « ЛВВТП «Прогрес» повинно було дорахувати та видати нову довідку.

З такою відповіддю, він не погоджується, оскільки:

В Довідці № 492 видано 29.06.2006 року зазначена тарифна ставка 0.596.

В постанові № 207 -7 від 10 червня 1986 року - також зазначено розмір премії 60% тарифної ставки. В довідці про премії ніде не зазначено.

В довідці в таблиці - Фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження із якої визначається пенсія, в колонці «Премії за діючими преміюваннями за роботу в зоні відчуження з повним поясненням» - вказані зовсім не ті нарахування.

В довідці, яку надало Управління Пенсійного фонду, для заповнення та нарахування всіх розрахунків за роботу в зоні відчуження зазначено про постанови на які потрібно звернути увагу при нарахуванні заробітної плати за роботу в зоні відчуження, та працівники підприємства проігнорували ці вказівки чинних постанов і недорахували йому заробітну плату, що суттєво зменшило розмір пенсії.

Тому в жовтні 2022р він звернувся до ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» з новою заявою з проханням видати нову довідку про доходи за роботу в зоні відчуження для нарахування йому пенсії, при цьому щоб було зазначено всі нарахування та виплату заробітної плати, яку йому недорахували, та повинні були виплатити.

У своїй відповіді №27 від 25 жовтня 2022р. відповідач зазначив що підприємство не має правових підстав щодо нарахування заробітної плати та відповідно надання нової довідки про доходи.

Із зазначеним розміром його заробітної плати, а відповідно нарахованої на її підставі сумою пенсії погодитись не можна, так як при їх визначенні не було враховане ряд обставин і допущено ряд неправомірних рішень. Це призвело до суттєвого обмеження його Конституційних прав та інтересів, що виразилось в неповноті наданої інформації, і, як наслідок, в подальшому стало причиною відчутної втрати розміру його пенсії під час її нарахування, осучасненню і виплати управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

З 1 грудня 2022р року внесено зміни до Постанови КМУ від 23.11.2011р № 1210 « Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає проведення перерахунків та осучаснення пенсії для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії у 1986-1990рр і були визнані інвалідами, осучаснена формула з якою нараховується мені пенсія.

Згідно постанов йому мали нарахувати: підвищення до 100% тарифної ставки, вихідні та свідкові дні з оплатою в подвійному розмірі, понадурочний час, максимальної премії 60% від тарифної ставки, що не було зроблено.

Крім цього, згідно з п.3 Порядку проведення компенсацій громадян втрата частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України від 21.02.2001р № 159, він має право на розрахунок і виплату недоотриманої суми з урахуванням індексації грошових доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова Кавацюка В.І. у справі 23.12.2022р. відкрито спрощене позовне провадження.

13.02.2023р. ТзДВ «ЛВВТП «Прогрес» подало відзив на позов, у якому зазначило про безпідставність позовних вимог.

Вказує, що позивач зазначає у позовній заяві, що з 01.01.2012 року набула чинності Постанова КМ України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 1210), як на підставу позовних вимог.

Дія Постанови № 1210 розповсюджується лише на Пенсійний фонд України, Міністерство охорони здоров`я, Міністерство надзвичайних ситуацій та Всеукраїнську громадську організацію інвалідів «Союз Чорнобиль України».

Позивач неправомірно та безпідставно пред`явив позовні вимоги, як в частині посилання на Постанову № 1210, а відповідач не в праві був керуватись Постановою № 1210 при здійсненні нарахування заробітної плати позивачу, так і в цілому саме до відповідача.

Крім цього, позивачем не зазначено коли саме йому стало відомо, що розрахунок та виплата заробітної плати за період по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році були нараховані не вірно, що має значення під час розгляду даної справи. Також, позивачем не зазначено в чому саме полягає невірність нарахування йому заробітної плати.

Згідно Листа Міністерства праці і соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3/1652-018-21 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» було розсекречено ряд нормативно-правових актів урядів СРСР та УРСР. Серед розсекречених в тому числі і Розпорядження РМ СРСР №1512-р від 24.06.1986 року, від 17 червня 1986 року № 207-7, Постанова РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року N9 207-7. А тому, Позивач міг і мав би дізнатись про зазначені нормативні акти саме 13.04.2001 року.

Щодо посилання Позивача на абз.1 пп.1. п. 1 Постанови № 168-5, то таке посилання є безпідставним, так як Розпорядженням РМ УРСР № 199-рс від 14.0.5.1986 року абз. 1 пп 1. п. 1 втратив законну силу.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на роботах у III, II, І зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу 4 пункту і Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункту і пункту і Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207/7), провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 відсотків тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно з постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07.05.1986 року № 524-156.

Зазначений висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 539/2282/16-ц.

Відповідно до Скерування № 4826/3 від 26.03.2012 року Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова до відповідача було скеровано заступника начальника відділу пенсійного забезпечення ОСОБА_5 для проведення перевірки довідки про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС на позивача.

Відповідно до Акту зустрічної перевірки достовірності видачі довідки про заробіток за період роботи в зоні відчуження ЧАЕС за період з 10.05.1986 року по 30.09.1986 року на позивача, який працював на посаді водія на ВАТ ЛВВТП «Прогрес» від 27.03.2012 року (далі - Акт від 27.03.2012 року) встановлено, що у зв`язку із закінченням терміну зберігання стверджуючих первинних документів довідку № 492 від 29.06.2006 року слід вважати дійсною (далі Довідка № 492).

Відповідно до Довідки № 492, яка станом на сьогоднішній день невизнана недійсною, здійснено розрахунок заробітної плати позивачу, згідно якої останньому Пенсійний Фонд України здійснив розрахунок пенсійного забезпечення.

Надавши позивачу Довідку № 492 відповідач зазначив оплату у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно з постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156

Отже, Позивачем неправомірно та безпідставно зазначено про невидачу йому Довідки про заробітну плату, невірність здійснення нарахування відповідачем заробітної плати, що спростовується розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 та Актом від 27.03.2012 року.

У відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем було надано позивачу довідку № 492, яку згідно Акту від 27.03.2012 року встановлено вважати дійсною.

Відповідно до Довідки № 492, яка станом на сьогоднішній день не визнана недійсною, здійснено розрахунок заробітної плати позивачу, згідно якої останньому Пенсійний Фонд України здійснив розрахунок пенсійного забезпечення.

Отже, позивачем неправомірно та безпідставно пред`явлено позовні вимоги до відповідача на підставі ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як факт отримання Довідки № 492 підтверджено самим позивачем, а розрахунок розміру пенсійного забезпечення здійснюється відповідним органом Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області.

Згідно відомостей з трудової книжки позивача (№ запису 16) 02.06.1997 року позивача було звільнено із ВАТ «ЛВВТП «Прогрес», правонаступником, якого є відповідач. Враховуючи, що позивач отримав належні йому грошові кошти (заробітну плату) в день звільнення, факт чого ним не оспорюється, і приймаючи до уваги відсутність спору щодо розміру заробітної плати - відповідач вважає, що саме з 02.06.1997 року слід відраховувати строк позовної давності для пред`явлення позовних вимог в частині здійснення перегляду розміру заробітної плати.

А, відтак, останнім днем для звернення позивача до відповідача із даними позовними вимогами, згідно приписів ст. 233 КЗпП України, є 02.09.1997 року, а не 22.12.2022 року (тобто через 25 років з місяці).

Крім цього, позивач зазначає у позовній заяві, як на підстави своїх позовних вимог, норми Постанови КМ України № 1240 від 22.09.2004 року (далі - Постанова № 1240).

Відповідно до Постанови № 1210 в розділі Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність п. 8 визначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1240 «Про внесення зміни до пункту і Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України. 2004 р. №38 ст. 2497).

Крім того, Постановою № 1240 визначалось внесення змін до Постанови КМ України № 523 від 30.05.1997 року, як, також втратила чинність, у відповідності до п. 2 Постанови № 1210 в розділі Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність.

Таким чином, твердження Позивача про обов`язок Відповідача здійснення додаткових нарахувань в розмірах 100 % тарифної ставки, подвійного розміру заробітної плати за роботу у вихідні і святкові дні, 60 % премії від тарифної ставки за понадурочний час, у відповідності до Постанов КМ України № 1240 та Постанови КМ України № 523, які втратили чинність на підставі Постанови КМ України № 1210 - є безпідставним, суб`єктивним, упередженим та таким, що суперечить нормам процесуального і матеріального законодавства України.

Щодо вимоги Позивача на розрахунок і виплату недоотриманої суми з урахуванням індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до п. 2 Постанови № 159 установлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язки з порушенням термінів їх виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427 (1427-97-n) (Офіційний вісник України, 1997р., число 52, с. 50; 1999 р., №17, ст. 739), до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.

Відповідно до п. 2 Порядку до Постанови № 159 - Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язки з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Отже. Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України № 159 від 21.02.2001 року, визначено компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року, а Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого цією ж Постановою КМ України № 159 від 21.02.2001 року, визначено, що така компенсація проводиться за період, починаючи з 1 січня 2001 року. А позовні вимоги пред`явлені за період з 10.05.1086 року по 30.09.1986 року а відтак, дана Постанова та затверджений нею Порядок не підлягають до застосування при розгляді даної справи.

Таким чином, посилання Позивача на п. 3 Порядку до Постанови № 159 та Постанову № 159 є безпідставним, суб`єктивним, упередженим та таким, що суперечить нормам процесуального і матеріального законодавства України.

Приймаючи до уваги викладене вище, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

17.02.2023 позивач ОСОБА_4 подав заперечення на відзив, в яких позовні вимоги підтримав, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Зазначив, що даний позов поданий до відповідача ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» з вимогою видати нову довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986р. враховуючи всі розсекречені Розпорядження та Постанови.

28.02.2023 представник відповідача ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» - адвокат Билень Т.Я. подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 13.06.2023 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

10.08.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало письмові пояснення у справі.

В обґрунтування пояснень зіслалася на те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як непрацюючий пенсіонер, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 1, особа з інвалідністю III групи внаслідок аварії на ЧАEC (захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), ступінь втрати працездатності 60%, одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) з 15.06.1993 року.

Згідно довідки від 31.03.1997 № 4/25, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 був призваний на військові збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEС з 10.05.1986 по 30.05.1986, як військовозобов`язаний.

Відповідно до ст.54 Закону № 796 пенсії до інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися, за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Порядок обчислення пенсій, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України, від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Порядок № 1210).

У разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше ніж 12 місяців підряд, середньомісячний заробіток визначається, шляхом ділення його загальної суми за повні календарні місяці роботи на кількість цих місяців.

Відповідно до пункту 7 цього Порядку пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого часу (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови; що такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 1). При цьому в усіх випадках заробітна плаха для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період.

Пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обчислюється за формулою, вказаною у пункті 9 Порядку.

Як вбачається із документів пенсійної справи розмір пенсії ОСОБА_4 обчислено із заробітної плати у зоні відчуження за період з 01.05.1986 по 30.09.1986 на підставі довідки про заробітну плату № 492 від 29.06.2006 р., виданої BАT ЛВВТП «Прогрес» та проведеного акту перевірки від 04.05.2007 року.

З огляду на вищевикладене, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, та просить врахувати наведені вище обставини при прийнятті рішення за результатом розгляду даної справи.

Справа прийнята до провадження суддею Шевченківського районного суду м.Львова Луців-Шумською Н.Л. 16.01.2024р. та призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_6 позов підтримала, з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача ТДВ «ЛВВТП «Прогрес» адвокат Билень Т.Я. проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві та запереченнях на позов.

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Заяць Н.М. просила врахувати наведені у письмових поясненнях обставини при прийнятті рішення за результатом розгляду даної справи.

Заслухавши вступне слово учасників провадження, ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, особою з інвалідністю ІІІ групи, І категорії, згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як непрацюючий пенсіонер, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 1, особа з інвалідністю III групи внаслідок аварії на ЧАEC (захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), ступінь втрати працездатності 60%, одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) з 15.06.1993 року.

Згідно довідки від 31.03.1997 № 4/25, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 був призваний на військові збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEС з 10.05.1986 по 30.05.1986, як військовозобов`язаний.

Відповідно до ст.54 Закону № 796 пенсії до інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися, за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Порядок обчислення пенсій, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України, від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Порядок № 1210).

У разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше ніж 12 місяців підряд, середньомісячний заробіток визначається, шляхом ділення його загальної суми за повні календарні місяці роботи на кількість цих місяців.

Відповідно до пункту 7 цього Порядку пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого часу (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови; що такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 1). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період.

Пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обчислюється за формулою, вказаною у пункті 9 Порядку.

Судом встановлено, що 29.06.2006 року відповідачем було видано довідку № 492 про заробітну плату ОСОБА_4 за роботу в зоні відчуження період з 01.05.1986 по 30.09.1986. Ця довідка наявна у його пенсійній справі. Позивачу здійснювався перерахунок пенсії як на підставі цієї довідки, так і масовий /індивідуальний перерахунок пенсії.

04.05.2007 року проведено акт перевірки довідки № 492 від 29.06.2006 року, порушень не виявлено.

01.01.2012 року набула чинності Постанова КМ України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 1 Постанови № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що додається.

Відповідно до п. 2 Постанови № 1210 зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до п. 3 Постанови № 1210 зобов`язано Міністерству охорони здоров`я та Міністерству надзвичайних ситуацій забезпечити оптимізацію системи проведення експертизи щодо встановлення причинного зв`язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом ліквідації обласних (міських) спеціалізованих лікарсько-консультативних комісій і скорочення кількості міжвідомчих експертних комісій до трьох і дитячих спеціалізованих лікарсько-консультативних комісій до двох та затвердити порядок участі Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» під час розгляду питання щодо встановлення причинного зв`язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.1 Порядку - цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Також встановлено, що 26.01.2019р. позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив посприяти йому у вирішенні питання нарахування заробітної плати за роботу в зоні відсудження, видачі йому відповідачем ТзДВ «ЛВВТП «Прогрес» довідки про заробітну плату для обчислення пенсії з врахуванням всіх постанов та розпоряджень КМ України.

З цією метою ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області 05.03.2019р. направило на адресу ТзДВ «ЛВВТП «Прогрес» лист про надання для перерахунку позивачеві довідку про заробітну плату ОСОБА_4 за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках за формою, наведеною у листі Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 року №01-3/244-013-2, з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку.

Проте, як встановлено судом, така довідка підприємством ТзДВ «ЛВВТП «Прогрес» видана не була.

Заперечення відповідача про те, що така довідка уже видавалася 29.06.2006 року за № 492 і підстав для повторної видачі довідки немає, суд відхиляє як необґрунтовані, з огляду на те, що з вимогою надання довідки з детальною розшифровкою виплачених сум за видами заробітку звертався не лише позивач, а і ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області. Ці звернення були обумовлені необхідністю вирішення питання правильності проведених нарахувань та можливості проведення перерахунку пенсії заявника. Отже. Вони спрямовані на реалізацію права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Тому суд вважає вимоги позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні довідки про розмір заробітної плати за виконання службових обов`язків у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обґрунтованими. Слід зобов`язати відповідача видати належним чином оформлену довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_4 за виконання службових обов`язків у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Щодо позовних вимог про проведення донарахувань до тарифної ставки, за роботу у вихідні та святкові дні, за преміювання, за роботу в надурочний час, проведення компенсацій втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку, то суд вважає, що сони не знайшли свого доказового підтвердження в суді.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до скерування № 4826/3 від 26.03.2012 року Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова до відповідача було скеровано заступника начальника відділу пенсійного забезпечення ОСОБА_5 для проведення перевірки довідки про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС на позивача.

Відповідно до Акту зустрічної перевірки достовірності видачі довідки про заробіток за період роботи в зоні відчуження ЧАЕС за період з 10.05.1986 року по 30.09.1986 року на позивача, який працював на посаді водія на ВАТ ЛВВТП «Прогрес» від 27.03.2012 року (далі - Акт від 27.03.2012 року) встановлено, що у зв`язку із закінченням терміну зберігання стверджуючих первинних документів довідку № 492 від 29.06.2006 року слід вважати дійсною.

Отже, в даній частині позовних вимог позивачем не доведено належними і допустимими доказами неправильності проведених йому в 1986р. нарахувань за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відтак, відсутні підстави і для компенсацій втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітку.

Щодо вимоги Позивача на розрахунок і виплату недоотриманої суми з урахуванням

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково, зобов`язавши ТзДВ «ЛВВТП «Прогрес» видати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках за формою, наведеною у листі Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 року №01-3/244-013-2, на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 травня 1986 року по 30 вересня 1986 року, з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «ЛВВТП «Прогрес» видати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках за формою, наведеною у листі Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 року №01-3/244-013-2, на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 травня 1986 року по 30 вересня 1986 року, з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 липня 2024р.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська