Постанова

від 01.08.2024 по справі 522/12681/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 522/12681/19

провадження № 61-10393св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Будівельний департамент «Південна Пальмира»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» про визнання протиправними дії по розірванню договору в односторонньому порядку, зобов`язання виконувати умови договору та стягнення штрафу за договором.

Позов мотивований тим, що 04 червня 2018 року між нею (як покупцем) та ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» (продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № ЮДЖ-1Б-105, згідно з умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця майнове право, а покупець прийняти майнове право і сплатити продавцю суму договору. По закінченню будівництва дата та факт передачі майнових прав покупцю зазначається у акті приймання-передачі, а також факт отримання покупцем документів, необхідних для оформлення та реєстрації права власності на новозбудоване майно, як нерухомість на нежитлове приміщення № 91 на 10-му поверсі площею 57,2 кв. м. Сума договору складає 286 000,00 грн. Зобов`язання за вказаним договором вона виконала.

Відповідно до сертифікату серії НОМЕР_1 відділу державного архітектурно будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради від 30 жовтня 2019 року, виданого на підставі акта готовності об`єкта нерухомого майна до експлуатації від 17 жовтня 2019 року, багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , ? готовий до експлуатації. Відповідач після отримання сертифікату готовності об`єкта нерухомого майна до експлуатації зобов`язаний був на підставі акта прийому-передачі передати спірне нежитлове приміщення їй у власність, однак не виконав покладених на нього зобов`язань.

12, 19 липня 2019 року та 20 серпня 2019 року вона отримала три листа від ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира», відповідно до яких відповідач вважає, що він достроково розірвав зазначений договір в односторонньому порядку з підстав систематичного порушення нею строків розрахунків та вимагає від неї у найкоротший термін надати банківські реквізити для повернення раніше сплачених грошових коштів за договором.

Вона сплатила відповідачу 286 000,00 грн, а тому відсутні підстави вважати, що вона своїми діями позбавила його можливості отримати грошові кошти, на які відповідач розраховував в обмін на передачу їй майнових прав. Фактично дії відповідача свідчать не про розірвання договору в односторонньому порядку, а про відмову від його виконання в односторонньому порядку з боку відповідача у розумінні статті 615 ЦК України.

У зв`язку з простроченням передачі майнових прав за укладеним між сторонами договором, на підставі пункту 8.7 договору у ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» виник обов`язок сплатити штраф у розмірі подвійної ставки Національного банку України від грошової суми, фактично сплаченої покупцем продавцю, за кожний день прострочення.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:

визнати протиправними дії ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» щодо розірвання в односторонньому порядку договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 04 червня 2018 року № ЮДЖ-1Б-105;

визнати за нею право власності на новозбудоване майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1;

стягнути з ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» на її користь штраф у розмірі 123 890,35 грн за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 04 червня 2018 року № ЮДЖ-1Б-105.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 12 січня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» щодо розірвання в односторонньому порядку договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 04 червня 2018 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на новозбудоване майно ? нежитлове приміщення номер АДРЕСА_1 .

Стягнено з ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 123 890,35 грн за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 04 червня 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору було направлено позивачу та отримано нею 12 липня 2019 року, в якому відповідач посилається на порушення позивачем пунктів 7.2.1, 8.5, 8.6 укладеного між сторонами договору, зокрема щодо систематичного порушення строків оплати платежів. Водночас станом на 03 липня 2019 року позивач сплатила грошові кошти у розмірі 245 800,00 грн (з переплатою на суму 23 368,00 грн), що не може свідчити про відмову від виконання грошових зобов`язань перед відповідачем. Загалом позивач сплатила всю суму в розмірі 286 000,00 грн, передбачену договором, а отже повністю виконала умови укладеного між сторонами договору. Таким чином відсутні підстави вважати, що позивач своїми діями позбавив відповідача можливості отримати грошові кошти, на які відповідач розраховував в обмін на передачу майнових прав позивачу. Дії відповідача свідчать фактично не про розірвання договору в односторонньому порядку, а про відмову від його виконання в односторонньому порядку з боку відповідача.

Встановлено, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 готовий до експлуатації на підставі акта готовності об`єкт нерухомого майна до експлуатації від 17 жовтня 2019 року, а тому у розумінні статей 177, 181, 190 ЦК України є об`єктом цивільного обороту, нерухомою річчю. З огляду на наведене, назва договору «купівля-продажу майнових прав» не відповідає змісту договору в частині його предмету, перевага має надаватися умовам договору про права та обов`язки сторін. Фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення як об`єкта нерухомості, тобто майна, а не майнових прав. Отже покупець має право на застосування речово-правових способів захисту, в тому числі за статтею 392 ЦК, оскільки після прийняття будинку в експлуатацію у нього виникло право власності на майно на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна. За таких обставин судом встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідач в односторонньому порядку порушив умови договору в частині строків його виконання, не повідомивши при цьому позивача відповідно до пункту 7.4.4 укладеного між сторонами договору про зміну терміну закінчення будівництва. З огляду на наведене позовна вимога про стягненню суми штрафу у розмірі 123 890, 35 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 26 000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд вважав за необхідне відмовити, так як такі витрати не підтверджені жодним належним та допустим доказом.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» задоволено частково, рішення Южного міського суду Одеської області від 12 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням порушення ОСОБА_1 умов зобов`язань зі сплати за Договором, ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» направило повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №ЮЖД-1Б-105 від 04 червня 2018 року в односторонньому порядку, яке ОСОБА_1 отримала 12 липня 2019 року. Після розірвання договору з ОСОБА_1 , 19 серпня 2019 року між ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» та ОСОБА_3 був укладений договір № ЮДЖ-1Б-135 купівлі-продажу майнових прав на спірний об`єкт нерухомого майна. 06 вересня 2019 року між ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» та ОСОБА_3 був укладений Договір №91 про надання фронту робіт та відшкодування тимчасових експлуатаційних витрат, відповідно до якого новим власником майнових прав на нежитлове приміщення ОСОБА_3 були здійснені ремонтні роботи та відшкодовано нею витрати з управління багатоквартирним будинком.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).

Оскільки на стадії апеляційного провадження цивільним процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів та співвідповідачів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не встановив коло відповідачів, розглянувши справу без участі ОСОБА_3 , яка є новим власником майнових прав на спірне нежитлове приміщення. Тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав розгляду справи без залучення всіх відповідачів.

Аргументи учасників справи

10 липня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, у якій просила оскаржену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що дії відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку ж протиправними. Матеріали справи не містять доказів, що вона мала намір відмовитись від виконання свої грошових зобов`язань, від прийняття майнових прав на новозбудоване майно або доказів, які би свідчили про небажання продовжувати договірні зобов`язання з відповідачем.

Визнання судом першої інстанції неправомірними дій відповідача щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 04 червня 2018 року, а також задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення умов договору ніяким чином не порушує та не впливає на права і інтереси ОСОБА_3 , оскільки вона не є стороною вказаного договору, відтак суд першої інстанції, як і позивач, правильно визначив суб`єктний склад. Суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив зміст укладеного між сторонами договору в частині підстав розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативи продавця.

У серпні 2023 року ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відзив мотивовано тим, що з моменту укладення договору покупець систематично порушувала порядок розрахунку з продавцем. Допустивши систематичні прострочення по оплаті покупець істотно порушив умови підписаного договору. З урахуванням порушення ОСОБА_1 умов зобов`язань зі сплати за договором, ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» направило ОСОБА_1 повідомлення від 03 липня 2019 року № 42 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку, яке позивач отримала 12 липня 2019 року. Отже, договір вважається розірваним з моменту отримання стороною, договір з якою розривається, повідомлення про таке розірвання, незалежно від того чи була отримана відповідь на вказане повідомлення. Односторонню відмову від договору, якщо вона передбачена договором чи законом, слід кваліфікувати як односторонній правочин. Крім того, позивач ігнорувала прохання щодо надання банківських реквізитів для повернення сплачених нею грошових сум.

Після розірвання договору в односторонньому порядку з ОСОБА_1 , 19 серпня 2019 року між ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на спірний об`єкт будівництва, а 06 вересня 2019 року між цими самими сторонами укладено договір № 91 про надання фронту робіт та відшкодування тимчасових експлуатаційних витрат, відповідно до умов якого новим власником майнових прав на нежитлове приміщення ОСОБА_3 були здійсненні ремонтні роботи та відшкодовано витрати з управління багатоквартирним будинком. Позивач не заявляла клопотання відповідно до вимог статті 51 ЦПК України про залучення до участі у цій справі співвідповідача.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 456/2076/19 (провадження № 61-6357св21)).

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що04 червня 2018 року між ОСОБА_1 (покупець) та ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» (продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № ЮДЖ-1Б-105 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця майнове право, а покупець прийняти майнове право і сплатити продавцю суму Договору та по закінченню будівництва дата та факт передачі майнових прав Покупцю зазначається у акті приймання-передачі, а також факт отримання Покупцем документів, необхідних для оформлення та реєстрації права власності на новозбудоване майно, як нерухомість на нежитлове приміщення.

Відповідно до пункту 2 договору, об`єктом будівництва є житловий будинок АДРЕСА_1. Новозбудоване майно ? нежитлове приміщення № 91, розрахунковою площею 57, 2 кв. м, розташоване на 10 поверсі об`єкту будівництва.

ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» відповідно до п. 6.1 Договору зобов`язувалося після сплати Покупцем 100 % суми Договору та протягом 35 робочих днів з дати надання Продавцю документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкту проектній документації, передати Покупцю майнові права на об`єкт купівлі-продажу та документи, що підтверджують право власності Продавця на майнові права та інші документі, які необхідні для отримання Покупцем свідоцтва про право власності на Новозбудоване майно за актом приймання-передачі.

ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» направило повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №ЮЖД-1Б-105 від 04 червня 2018 року в односторонньому порядку, яке ОСОБА_1 отримала 12 липня 2019 року.Відповідач посилається на порушення п. п. 7.2.1, 8.5, 8.6 Договору позивачем, а саме: позивачем систематично порушувались строки оплати платежів.

Станом на 03 липня 2019 року позивач сплатив позивачу суму Договору у розмірі 245 800 грн з переплатою на суму 23 368 грн.

Загальна сума Договору становить 286 000,00 грн, яку сплачено ОСОБА_1

Будинок, складовою частиною якого є спірне нежитлове приміщення, було введено в експлуатацію 17 жовтня 2019 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору плановий строк введення житлового будинку в експлуатацію - третій квартал 2018 року.

Відповідно до п. 7.3.1. Продавець зобов`язаний ввести об`єкт в експлуатацію у період зазначений у Договорі.

Відповідно до п. 7.4.4. в ході будівництва Будинку у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, які обумовлюють затримку будівництва Будинку, Продавець має право переносити термін закінчення будівництва Будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців від періоду зазначеному в п. 4.3. Договору. Термін будівництва вважається продовженим за умови письмового повідомлення Покупців про таке продовження з обов`язковим зазначенням причин такого перенесення термінів. Дане письмове повідомлення Покупця буде невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 8.7 Договору за прострочення передачі майнових прав Продавець сплачую Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від грошової суми, фактично сплаченої Покупцем Продавцю згідно Договору за кожен день прострочення.

Апеляційний суд також встановив, що після розірвання Договору з ОСОБА_1 , 19 серпня 2019 року між ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» та ОСОБА_3 був укладений договір № ЮДЖ-1Б-135 купівлі-продажу майнових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, об`єкт будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , новозбудоване майно - нежитлове приміщення № 91, розрахунковою площею 57,2 кв. м, розташоване на 10 поверсі об`єкту будівництва.

06 вересня 2019 року між ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» (Сторона-1) та ОСОБА_3 (Сторона-2) був укладений договір № 91 про надання фронту робіт та відшкодування тимчасових експлуатаційних витрат, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 зобов`язується безкоштовно надати Стороні-2 фронт робіт, а Сторона-2 у порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується прийняти цей фронт робіт та відшкодувати тимчасові експлуатаційні витрати.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 31 серпня 2022 року в справі № 521/6739/11 (провадження № 61-12575св21) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження

№ 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Зазначене також зумовлено неприпустимістю вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, що є обов`язковою підставою скасування судових рішень (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21)).

У справі, що переглядається:

встановивши, що після розірвання договору з ОСОБА_1 , 19 серпня 2019 року між ПП «Будівельний департамент «Південна Пальміра» та ОСОБА_3 був укладений договір № ЮДЖ-1Б-135 купівлі-продажу майнових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, тобто на час вирішення справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 є новим власником майнових прав на спірне нежитлове приміщення,апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що за вимогою про визнання права власності на новозбудоване майно - спірне нежитлове приміщення позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Обґрунтованих доводів та підстав оскарження постанови апеляційного суду в цій частині касаційна скарга ОСОБА_1 не містить;

разом з тим, предметом спору за позовом ОСОБА_1 є також вимога про стягнення з ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» на її користь штрафу в розмірі 123 890,35 грн на підставі пункту 8.7 Договору. З огляду на зміст пункту 8.7 Договору та положення статті 549 ЦК України визначена в ньому неустойка є пенею, а не штрафом. ОСОБА_1 обґрунтовувала ці позовні вимоги, крім іншого, тим, що відповідач не розірвав договір купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року в односторонньому порядку, оскільки були відсутні підстави для цього, а фактично відмовився від виконання зобов`язання за Договором, відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором у встановлений строк;

апеляційний суд не мотивував своє рішення, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 до ПП «Будівельний департамент» з підстав неналежного суб`єктного складу відповідачів, не врахував, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача;

зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спірні правовідносини з приводу розірвання та виконання Договору виникли між ОСОБА_1 та ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира», вирішення такого спору не впливає безпосередньо на права та обов`язки ОСОБА_3 ;

апеляційний суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах вирішення позовної вимоги про стягнення неустойки (пені), не з`ясував, чи були підстави для односторонньої відмови ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» від Договору, відповідно, чи зумовив цей односторонній правочин його розірвання. Тому суд касаційної інстанції в силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості ухвалити у справі власне судове рішення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача неустойки (пені), знаправлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

разом з тим, обставини щодо розірвання Договору відповідачем в односторонньому порядку складають сутність доводів позивача у межах наявного між ними спору, в цій справі - про стягнення неустойки (пені) за порушення умов Договору, тому вимога про визнання протиправними дій сторони по договору щодо його розірвання в односторонньому порядку є неналежним способом захисту порушеного права/інтересу позивача. Тому в позові у цій частині судам належало відмовити в зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу. З огляду на це, оскаржену постанову в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частинівирішення позовної вимоги про стягнення неустойки (пені) - скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору- змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будівельний департамент «Південна Пальмира» про стягнення неустойки (пені) скасувати.

Справу № 522/12681/19 в зазначеній частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будівельний департамент «Південна Пальмира» про визнання протиправними дій змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко