Постанова

від 17.07.2024 по справі 754/7092/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року місто Київ

справа № 754/7092/23

провадження №22-ц/824/8154/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Панченко О.М.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ «Про звільнення ОСОБА_1» від 3 травня 2023 року № 82/к з посади старшого організатора ритуалу кремаційного цеху Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого організатора ритуалу кремаційного цеху; стягнути з Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 3 травня 2023 року у розмірі 6621,20 грн.; стягнути з Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» 10000 грн. моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 15 квітня 1994 року на підставі наказу від 14 квітня 1994 року № 52-к була зарахована до КП «Київський крематорій» на посаду робочої ритуальних послуг, з 20 лютого 1997 року на підставі наказу від 19 лютого 1997 року № 29-к тимчасово переведена на посаду організатора ритуалу, з 21 квітня 1997 року на підставі наказу від 20 березня 1997 року № 51-к переведена на постійну роботу організатора ритуалу.

З 1 квітня 2001 року на підставі наказу від 30 березня 2001 року № 66 позивач була переведена на посаду старшого організатора ритуалу кремаційного цеху.

30 серпня 2005 року рішенням Київської міської ради від 23 грудня 2005 року № 875/2285, розпорядження міської державної адміністрації від 28 квітня 2005 року № 708 КП «Київський крематорій» з 30 серпня 2005 року реорганізоване шляхом перетворення у Ритуальну службу СКП «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

3 травня 2023 року позивача було ознайомлено з наказом № 82/К, яким її старшого організатора ритуалу кремаційного цеху звільнено 3 травня 2023 року з займаної посади у зв'язку з систематичним неналежним виконанням Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме за відсутність на робочому місці без поважних причин 21 грудня 2022 року з 16.15 год; за відсутність на робочому місці без поважних причин 14 квітня 2023 року з 16.28 год., та перевищення службових повноважень, які виразилися у привласненні залишків ритуальних атрибутів ( квітів, які залишилися після ритуальної процесії у Великому ритуальному залі Ритуальної служби 13 квітня 2023 року) відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає, що наслідками її звільнення стали її звернення до Держпраці та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не виплати їй премії.

У зазначені в наказі дні позивача не було на робочому місці, проте вона була відсутня з поважної причини, перший за поганим самопочуттям, другий у зв`язку з поганим самопочуттям її чоловіка, який напередодні був виписаний з лікарні. Про причини залишення робочого місця в зазначені дні вона ставили до відома безпосереднє керівництво, в подальшому зазначила в своїх поясненнях. Також вважає, що в її діях відсутнє перевищення службових повноважень, оскільки позивач квіти не привласнювала, а просто прибрала їх із приміщення після ритуальної процесії.

Звільнення позивача відбулося без погодження з профспілкою, членом якої є позивач.

Діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в позбавленні права позивача на працю та можливості заробляти собі на життя; незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані. Всі зазначені моральні страждання негативно відобразилися на здоров'ї позивача. Розмір моральної шкоди оцінила в 10000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 3 травня 2023 року № 82/к з посади старшого організатора ритуалу кремаційного цеху Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого організатора ритуалу кремаційного цеху Ритуальної служби СКП «Київський крематорій»; стягнуто з Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 3 травня 2023 року по 19 грудня 2023 року у розмірі 50725,95 грн., та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22 грудня 2023 року виправлено описку, допущено в рішенні суду (вступна та резолютивна частини) від 19 грудня 2023 року, викладено абзац 4 наступним чином: «Стягнути з Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул з 03.05.2023 по 19.12.2023 у розмірі 50725 грн.95 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального прав, на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до наказів: № 217/к від 23 грудня 2022 року у зв`язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин 21 грудня 2022 року з 16.15 год та порушення такими діями п.1 абз.1 розділу III, абз.3 розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку, п.4.3 розділу 4 Посадової інструкції старшого організатора ритуалу позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани; № 67/к від 24 квітня 2023 року у зв`язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин 14 квітня 2023 року з 16 год.28 хв. та порушення такими діями п.1 абз.1 розділу III, абз.3 розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку, п.4.3 розділу 4 Посадової інструкції старшого організатора ритуалу позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді повторної догани. Дані накази не були предметом оскарження у суді, та за вчинені проступки заходи дисциплінарного стягнення не втратили юридичної сили за давністю та не зняті достроково.

Також залишено поза увагою суду і пояснення самої позивачки, яка підтвердила, що лишила робоче місце: 21 грудня 2022 року з дозволу безпосереднього керівника, яка перебувала на лікарняному; 14 квітня 2023 року з дозволу безпосереднього керівника, але належних та допустимих доказів щодо відсутності її на роботі з поважних причин так і не було надано суду.

Звільнення позивача відбулось не на підставі виявленого порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, вчиненого 13 квітня 2023 року, а саме за систематичні порушення трудових обов'язків за короткий час, а саме 4 календарних місяці на підприємстві яке на період особливості воєнного стану відноситься до критичної інфраструктури.

Судом невірно обчислена середньоденна заробітна плата.

Проголошуючи 19 грудня 2023 року вступну та резолютивну частину рішення, судом не проголошувалося про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Рішення про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. було прийнято судом додатково шляхом виправлення описки та викладено в ухвалі суду від 22 грудня 2023 року. Визначаючи стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди в розмірі 5000 грн. по своїй суті не являється опискою, не усуває неточність письмово-вербального викладу рішення, а змінює рішення по суті, що є грубим порушенням норм ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Лященко А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване без змін.

В судовому засіданні представники Ритуальної служби СКП Київський крематорій Довганич О.О. та Чехоєва Н.М. апеляційну скаргу підтримали і просили задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник Лященко А.М. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що 15 квітня 1994 рок на підставі наказу від 14 квітня 1994 року №52-к була зарахована до КП «Київський крематорій» на посаду робочої ритуальних послуг, з 20 лютого 1997 року на підставі наказу від 19 лютого 1997 року № 29-к тимчасово переведена на посаду організатора ритуалу, з 21 квітня 1997 року на підставі наказу від 20 березня 1997 року №51-к переведена на постійну роботу організатора ритуалу.

З 01 квітня 2001 року на підставі наказу від 30 березня 2001 року №66 позивачка була переведена на посаду старшого організатора ритуалу до Комунального підприємства «Київський крематорій».

03 травня 2023 року позивачку було ознайомлено із наказом № 82/к яким її, старшого організатора ритуалу кремаційного цеху звільнено 03 травня 2023 року із займаної посади у зв`язку із систематичним неналежним виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: за відсутність на робочому місці без поважних причин 21 грудня 2022 року з 16 год. 15 хв., за відсутність на робочому місці без поважних причин 14 квітня 2023 року з 16 год. 28 хв. та перевищення службових повноважень, а саме привласнення залишків ритуальних атрибутів (квітів, які залишилися після ритуальної процесії у великому ритуальному залі) відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Підставами для звільнення позивачки є акти службової перевірки від 22 грудня 2022 року, 24 квітня 2023 року, накази: від 23 грудня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1», від 24 квітня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

В своїх письмових поясненнях на акт службової перевірки від 25 квітня 2023 року позивачка зазначила, що вона не привласнювала залишки ритуальних атрибутів, а саме квітів, які залишилися після ритуальної церемонії. Крім того, в своїй пояснювальній записці позивачка зазначила про те, що 14 березня 2023 року з дозволу начальника кремації ОСОБА_6 з зв`язку із хворобою свого чоловіка вона пішла трохи раніше з роботи.

В акті службової від 22 грудня 2022 року позивачкою зазначено: «Ознайомлена з викладеним в акті не згодна».

У наказі від 23 грудня 2022 року №217/к про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачку остання зазначила: «Я премію не отримую з квітня місяця 2022 року За період моєї роботи в Київському крематорії не маю ніяких доган. Не згодна».

Згідно акту службової перевірки від 25 квітня 2023 року за наслідками зібраних матеріалів комісія встановила, що позивачкою були перевищені повноваження. Зокрема, за наслідками перевірки фактів, викладених в доповідних записках першого заступника директора ОСОБА_7 , механіка кремаційного цеху ОСОБА_8 , головного інженера ОСОБА_9 та кадрів фото фіксації, комісією було встановлено, що 13 квітня 2023 року позивачкою були привласнені квіти у великій кількості, які залишилися після церемонії прощання для подальшої передачі стороннім особам, але встановити чи передавалися грошові кошти чи ні, як винагорода від сторонніх осіб комісія не має можливості.

З вказаним актом позивачку було ознайомлено 03.05.2023 р., на якому нею власноруч було зазначено: «З цією брехнею, викладеною в акті я не згідна. Це все брехня».

Підставами для звільнення позивачки є акти службової перевірки від 22 грудня 2022 року, 24 квітня 2023 року, накази: від 23 грудня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », від 24 квітня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Судом установлено, що письмові пояснення у позивачки відібрані не були.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що законність оголошення ОСОБА_1 доган відповідачем не доведена. Документи, які стали підставами для оголошення ОСОБА_1 23 грудня 2022 року догани, були складені першим заступником директора, який не був безпосереднім керівником позивачки, не заміщував безпосереднього керівника позивачки, відповідно доповідна записка та акт службової перевірки від 22 грудня 2022 року є неналежними доказами відсутності позивача на робочому місця без поважних причин.

Що стосується догани, оголошеної ОСОБА_1 24 квітня 2023 року, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доповідна записка від 17 квітня 2023 року , акти службової перевірки від 24 квітня 2023 року про відсутність працівника на роботі 14 квітня 2023 року, є неналежними доказами відсутності позивачки на робочому місця без поважних причин, оскільки пояснення ОСОБА_1 щодо її відсутності на робочому місці з дозволу начальника кремаційного цеху ОСОБА_6 , роботодавцем не були перевірені, зокрема не відібрані пояснення з цього приводу у ОСОБА_6 .

Крім того, врахувавши, що з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну у працівників підприємства з керівництвом була домовленість про графік роботи з 9.00 год. до 16.00 год. без обідньої перерви, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність позивачки на робочому місця 21 грудня 2022 року з 16.15 год. та 14 квітня 2023 року з 16.28 год. не може вважатися прогулами.

Що стосується того порушення, за яке ОСОБА_1 була звільнена, то в цій частині суд першої інстанції, врахувавши пояснення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дійшов висновку про те, що не може вважатися перевищенням службових повноважень позивачкою здійснення прибирання ритуальної зали, оскільки у відповідності до інструкції про посадові обов`язки позивачка виконувала свої завдання та обов`язки, слідкувала за чистотою в ритуальній залі. Факт привласнення позивачкою квітів та їх передачу стороннім особам не знайшов свого підтвердження при розгляді справи.

Визначаючи середньоденну заробітну плату позивача, суд першої інстанції врахував заробітну плату позивача за два останні місяців роботи: березень і квітень 2023 року, а також 165 робочих днів вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода полягає у неправомірних діях відповідача, а саме незаконному звільненні позивачки, через що остання була позбавлена на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивачки, яка майже 29 років працювала у відповідача, а наслідком її незаконного звільнення стала втрата позивачкою нормальних життєвих зв`язків, погіршення її життєвих умов та матеріального становища, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел доходу, крім того суттєво погіршився стан здоров`я позивача. Врахувавши зазначені обставини, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Саме вказана правова норма в даній справі роботодавцем-відповідачем вказана як правова підстава звільнення працівника-позивача.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

На роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ст. 149 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У своїй постанові від 03.06.2020 у справі №203/905/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення є законним, якщо у ньому вказано відомості про конкретні проступки, вчиненні особою зазначено конкретні нормативні і локальні акти, пункти посадової інструкції, які порушені, конкретні обставини за яких були вчиненні правопорушення.

З системного аналізу п.3 ст.40 (підстава для розірвання трудового договору), ст.147 КЗпП України (види дисциплінарних стягнень) вбачається, що працівник на підставі п.3 ст.40 КЗпП України може бути звільнений у випадку невиконання ним без поважних причин своїх трудових обов`язків у випадку, якщо до такого працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Тобто на час прийняття роботодавцем рішення про звільнення працівника з підстав п.3 ст.40 КЗпП України повинна мати місце сукупність таких обставин: наявність порушення трудових обов`язків працівником (щодо реагування на яке роботодавець обирає той чи інший вид дисциплінарного стягнення), а також попереднє застосування до цього працівника за інші порушення трудової дисципліни дисциплінарних стягнень.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку - п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів».

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1, 148, 149 КзпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правильного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п.3 с.1 ст.40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконання обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного і громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оголошені ОСОБА_1 23 грудня 2022 року та 24 квітня 2023 року догани є незаконними, оскільки факт прогулу позивача 22 грудня 2022 року та 14 квітня 2023 року не підтверджений належними та допустимими доказами.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що позивачка була відсутня на робочому місця 21 грудня 2022 року з 16.15 год. та 14 квітня 2023 року з 16.28 год. Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності позивачки на робочому місця ОСОБА_1 , у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду не надала.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона 21 грудня 2022 року залишила робоче місце з дозволу свого безпосереднього керівника ОСОБА_12 , є безпідставними і не свідчить про поважність причин відсутності позивача на роботі в той день, оскільки сама ОСОБА_12 була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Відповідно будь-яких розпоряджень надавати не могла.

Складання 22 грудня 2022 року доповідної записки та акту службової перевірки про відсутність ОСОБА_1 на робочому місця першим заступником директора не може вважатися неналежним доказом, оскільки факт відсутності позивачки на робочому місця не заперечується останньою.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Отже, оскільки доповідна записка та акт службової перевірки, що були складені першим заступником директора, містять інформацію щодо відсутність ОСОБА_1 на робочому місця до закінчення робочого дня, такі докази є належними.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 14 квітня 2023 року з 16.28 год. не заперечується самою позивачкою. Натомість належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності позивачки на робочому місці (хвороба чоловіка), останньою, у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду також не надано.

Крім того, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну у працівників підприємства з керівництвом була домовленість про графік роботи з 9.00 до 16.00 год., і відповідно залишення ОСОБА_1 робочого місця після 16.00 год. не може вважатися прогулом, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні рішення керівництва про зміну графіку роботи. Інформація щодо розкладу роботи підприємства для замовників (громадян), яка була розміщена біля входу в ритуальну службу, не свідчить про зміну графіку роботу для працівників підприємства.

Оголошені ОСОБА_1 догани не скасовані.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про безпідставність оголошених ОСОБА_1 доган є помилковим. Відповідно рішення суду першої інстанції підлягає зміни з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт вчинення порушення 13 квітня 2023 року, за яке була звільнена ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження.

В наказі про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 перевищила службові повноваження, а саме привласнила залишки ритуальних атрибутів.

Згідно посадової інструкції старшого організатора ритуалу кремаційного цеху завданням та обов'язками старшого організатора ритуалу, зокрема є слідкування за чистотою в ритуальних залах.

ОСОБА_1 не заперечує, що вона 13 квітня 2023 року після завершення церемонії прощання винесла із ритуальної зали квіти.

Оскільки до обов'язків старшого організатора ритуалу кремаційного цеху належить слідкування за чистотою в ритуальних залах, сам по собі факт прибирання квітів після церемонії прощання не може вважатися перевищенням службових повноважень.

За таких обставин факт порушення трудових обов`язків з боку ОСОБА_1 13 квітня 2024 року не знайшов свого підтвердження, відповідно звільнення позивачки на підставі п.3 ст.40 КЗпП України є незаконним і безпідставним.

Оскільки 13 квітня 2023 року ОСОБА_1 не допустила порушення трудової дисципліни, не вчинила дисциплінарного проступку, а за допущені порушення 22 грудня 2022 року та 14 квітня 2023 року до неї були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани, які не скасовані, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що звільнення позивача відбулось не на підставі виявленого порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, вчиненого 13 квітня 2023 року, а саме за систематичні порушення трудових обов`язків за короткий час, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки у зв`язку з порушення правил внутрішнього трудового розпорядку до ОСОБА_1 двічі були застосовані догани, інших порушень трудової дисципліни або невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, не встановлено.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції невірно обчислена середньоденна заробітна плата, є безпідставними, оскільки середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , суд розрахував відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постаново. Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При цьому, судом першої інстанції врахована заробітна плата ОСОБА_1 за березень і квітень 2023 року та кількість фактично відпрацьованих днів протягом цих місяців.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними і відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Як убачається з мотивувальної частини рішення суду, вимога про відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції розглянута та в цій частині ухвалено відповідне рішення. Натомість, внаслідок технічної описки, відповідний текст «… та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.» не було включено до резолютивної частини короткого тексту рішення Деснянського районного суду м.Києва, що було виправлено шляхом постановлення 22 грудня 2023 року ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , але помилився щодо мотивів його задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 грудня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 5 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус