Постанова

від 06.08.2024 по справі 175/323/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5761/24 Справа № 175/323/22 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Полімер-Гуп», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Верховецька Валерія Едуардівна про визнання договорів удаваними та поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бесчасова Дар`я Олегівна,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

01.02.2022 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Полімер-Гуп», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Верховецька Валерія Едуардівна про визнання договорів удаваними та поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, в якому позивачка просила:

визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 16.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №202 удаваним;

визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 30.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №247 удаваним;

визнати укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір міни квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ; визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв.м, житловою площею 40,8 кв.м.;

визнати договір купівлі продажу автомобіля марки BMWX5, номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, номер VIN: НОМЕР_2 від 14.03.2018 року, укладений в ТСЦ №1242/2018/857976 недійсним;

визнати автомобіль марки BMWX5, номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, номер VIN: НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя, поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_3 , колір сірий,2017 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 ;

визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки BMWX5, номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, номер VIN: НОМЕР_2 ;

поділити спільне сумісне майно подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7694 грн. 00 коп.

24.03.2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, в якому відповідач-позивач просив визнати за ним право особистої приватної власності на транспортний засіб MAZDA 3, VIN: НОМЕР_4 , 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,ТОВ «Полімер-Груп», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Верховецька Валерія Едуардівна про визнання договорів удаваними та поділ майна подружжя задоволені частково.

Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 16.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №202 удаваним.

Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 30.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №247 удаваним.

Визнано укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір міни квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв.м, житловою площею 40,8 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв.м, житловою площею 40,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право приватної власності на 1/2 частину автомобіля марки MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_3 , колір сірий,2017 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 .

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право приватної власності на 1/2 частину автомобіля марки MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_3 , колір сірий,2017 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 .

Поділено спільне сумісне майно подружжя та стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 накористь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 - 7694 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

19.04.2024 року від ОСОБА_3 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року в частині визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 16.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №202 та квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 30.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №247 удаваними, визнання укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору міни квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Скасувати додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 31300 грн., та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що 16.03.2021 року його брат ОСОБА_5 подарував йому квартиру АДРЕСА_1 , а він 30.03.2021 року подарував брату свою квартиру АДРЕСА_2 . Позивачка підписала нотаріально посвідчену заяву, що не заперечує.

Суд не врахував, що мети укладання договору міни не було, це вбачається із різних дат укладання договорів дарування.

22.04.2024 року від ОСОБА_2 ,в інтересахякого дієадвокат БесчасоваДар`я Олегівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року у повному обсязі.

Задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Скасувати додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_6 надала добровільну згоду нотаріусу на укладання договору дарування квартири, яка була спільним сумісним майном подружжя.

Крім того договори дарування укладені з різницею у часі майже 2 тижня 16.03.2021 та 30.03.2021, що свідчить про те, що ніякої міни не було.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги свідчення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що саме вони подарували гроші на придбання автомобілю МАЗДА 3.

При ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що в Актах виконаних робіт не вказано по якій саме справі та в якому суді адвокатом Опарою Г.В. було вчинено певні дії, за які було сплачено її клієнтом.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Опара Ганна Вікторівна надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначено на безпідставність вимог апеляційної скарги та зазначено, що апелянт за 2,5 роки розгляду справи у суді першої інстанції не цікавився розглядом справи і його версія, викладена у відзиві на позов значно відрізняється від апеляційної скарги. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Від ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Опара Ганна Вікторівна надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що встановлені судом обставини справи щодо міни квартир, належності автомобілів та вартості витрат на професійну правничу допомогу відповідають дійсності, а тому не має законних підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування рішень суду першої інстанції.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокат Бесчасова Д.О. апеляційну скаргу свого довірителя підтримала, просила скасувати рішення та додаткове рішення за викладеними доводами.

Представник позивачки-відповідачки ОСОБА_1 адвокат Опара Г.В. проти задоволення обох апеляційних скарг заперечувала. Просила рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 28 липня 2012 року по 27 січня 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року розірвано, що сторонами по справі не оспорюється.

Під час перебування у шлюбі, а саме 12 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12-14), про що ОСОБА_1 було надано відповідну згоду на укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу в інтересах сім`ї.

Також під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 було придбано транспортний засіб автомобіль марки MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_3 , 2017 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 , про що свідчить наданий ОСОБА_2 інвойс від 04 листопада 2018 року та витяг щодо транзакції по сплаті грошових коштів за інвойсом здійснених ОСОБА_2

14 березня 2018 року відповідачем по первісній позовній заяві ОСОБА_4 (батько відповідача за первісною позовною заявою ОСОБА_2 ) та ТОВ «ПОЛІМЕР-ГРУП» (відповідач за первісною позовною заявою) було укладено договір купівлі продажу транспортного засобу автомобіля марки BMWX5, номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний, 2012 року випуску, номер VIN: НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним договором купівлі продажу, згідно якого ОСОБА_4 придбав у власність зазначений транспортний засіб (т.1 а.с.78).

В подальшому під час перебування у шлюбі, а саме 16 березня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (який є братом ОСОБА_2 по лінії матері) було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , та в подальшому, а саме 30 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 .

Згідно наданої відповіді представнику позивача за первісним позовом від ТОВ «МЕГА ЛІНК» надання послуг з доступу до мережі Інтернет за адресою квартира АДРЕСА_2 здійснюється на ім`я абонента ОСОБА_1 з 05 лютого 2021 року та по час надання відповіді переоформлень на іншу особу не здійснювалося.

На ухвалу суду про витребування доказів від 19 квітня 2023 року надійшла відповідь АТ «Універсал Банк», згідно якої станом на 15 жовтня 2021 року (фактичне припинення шлюбних відносин сторін) на банківському рахунку на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_7 знаходилися грошові кошти у розмірі 5025,30 гривень, а на банківському рахунку № НОМЕР_8 10364,53 гривні.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо визнання договорів дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого 16 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е. та зареєстрованого в реєстрі за №202 та договору дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Верховецькою В.Е., зареєстрований в реєстрі за №247 удаваними, оскільки встановлена обставина підтверджується допустимими та належними доказами, а саме показаннями свідків, які підтвердили факт домовленості щодо обміну майном та проживання ОСОБА_1 до укладення спірних договорів, що також підтверджується укладенням останньою договору щодо надання доступу до мережі Інтернет. В свою чергу відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано достатніх та беззаперечних доказів та мотивів укладення договорів дарування в незначний проміжок часу. Також суд критично ставиться до пояснень відповідачів щодо переїзду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_2 лише після укладення договору дарування, оскільки зазначені обставини цілком спростовуються матеріалами справи, та доказів протилежного суду не надано.

Судом першої інстанції не прийняте до уваги заперечення представника ОСОБА_10 щодо різниці в площі квартир які обмінювалися у зв`язку з тим що матеріалами справи підтверджено різний стан готовності об`єктів до експлуатації, що також підтверджено показами свідків та співвідповідачем ОСОБА_4 , а отже підлягає задоволенню вимога про визнання укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору міни квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 та визнання квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя з поділом спільного сумісного майна подружжя та визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв.м, житловою площею 40,8 кв.м., оскільки судом встановлено, що дійсною волею сторін правочинів був намір укладення договору міни квартирами, через укладення удаваних договорів дарування.

Щодо позовних вимог сторін щодо транспортного засобу автомобіля марки MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_3 , колір сірий,2017 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 , суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на зазначений автомобіль по 1/2 за кожним, оскільки матеріалами справи підтверджено придбання останнього за період перебування сторін у шлюбі, та здійснення оплати за автомобіль особисто ОСОБА_2 . Доводи зустрічної позовної заяви щодо визнання права особистої приватної власності на транспортний засіб MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_3 , колір сірий, 2017 року випуску, номер VIN: НОМЕР_4 за ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною позивача не надано переконливих доказів щодо отримання ним коштів у подарунок для купівлі спірного транспортного засобу, до того ж судом приймаються до уваги надані ОСОБА_1 докази щодо фактичної та постійної експлуатації нею транспортного засобу, як такого, що був придбаний в інтересах сім`ї.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Статтею 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, що також передбачено ст. 372 ЦК України, згідно якої у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У відповідності до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно ст. 718-719 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі; договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 1-4 статті 715 ЦК України визначено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар; кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін; договором можебутивстановленадоплата затоварбільшоївартості,щообмінюєтьсяна товарменшоївартості; право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 716 ЦК України встановлено ,що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З копії нотаріально посвідченої заяви (т.3 а.с.79) вбачається, що ОСОБА_1 надає згоду на дарування квартири ОСОБА_3 та підтверджує, що цей договір укладається в інтересах сім`ї.

Але як було встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції ніяких інтересів сім`ї там не було.

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 фактично подарував своєму брату ОСОБА_3 квартиру, що належала йому на праві спільної часткової власності з ОСОБА_1 16.03.2021 року перед тим, як вже з 15.10.2021 року ОСОБА_2 фактично припинив шлюбні відносини з ОСОБА_1 , залишивши її без її частини у спільному майні, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться лише до переоцінки висновків суду.

Щодо автомобілю МАЗДА 3.

Відповідачем-позивачем ОСОБА_2 не надано жодного допустимого доказу на підтвердження того факту, що цей автомобіль є його особистою власністю.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватись на припущенням, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог по первісному позову і відмову у задоволенні позовних вимог по зустрічному позову.

Щодо додаткового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачкою за первісною позовною заявою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року з адвокатом Опарою Г.В.(т.1 а.с. 38).

На підтвердження понесених судових витрат стороною позивача надано суду Договір про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року з адвокатом Опарою Г.В., акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 26 січня 2022 року, акт приймання-передачі виконаних робіт №2 від 29 березня 2024 року, прибутковий касовий ордер №26/01/22 від 26 січня 2022 року на суму 10300 грн. 00 коп. та прибутковий касовий ордер №29/03/24 від 29 березня 2024 року на суму 27 500 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції враховані складність справи, фактичні надані послуги з надання правової допомоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача у даній справі щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги та стягнення з відповідачів 31 300 грн. 00 коп. судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, зменшивши витрати пов`язані зі складанням заяви про збільшення позовних вимог до 3000 грн., складання відзиву на зустрічну позовну заяву до 3000 грн. 00 коп. та виключенням з вартості наданих послуг з відібрання адвокатом пояснень.

Розрахунок вартості відшкодування послуг з професійної правничої допомоги суду першої інстанції відповідає вимогам ст.137 ЦПК України, а тому зміні або скасуванню за доводами апеляційних скарг не підлягає.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бесчасова Дар`я Олегівна залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 06.08.2024 року.

Судді: