Постанова

від 06.08.2024 по справі 200/7497/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2001/24 Справа № 200/7497/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідачаГапонова А.В.

суддівНовікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданніу м. Дніпро цивільну справу запозовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації та припинення права власності,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

16.05.2019 рокуДніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації та припинення права власності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

РішеннямБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року позов Дніпровської міської ради задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно побудоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , під літ. «Г-1», загальною площею 19 кв.м.

Скасовано державну реєстрацію із закриттям розділу на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , позначене літ. «Г-1», загальною площею 19 кв.м, реєстраційний номер 105480512104.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

14.12.2023 рокувід ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішенняБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Зазначає, що під час розгляду даної справи позивачем одночасно змінено і підстави і предмет позову.

Вимоги Дніпровської міської ради порушують права добросовісного набувача майна відповідача, тому майно не може бути від неї витребувано. У даному випадку ризики незаконного відчуження майна мають покладатися на орган місцевого самоврядування.

Вказує про неналежний спосіб захисту (зокрема належною була б віндикаційна вимога).

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ВідДніпровської міської радинадійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначено, що ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій іншою особою здійснено самочинне будівництво є вимога про знесення такого будівництва, відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, а тому вимоги апеляційної скарги є безпідставними.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представник ОСОБА_1 адвокат Шпиганович Є.А. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник Дніпровської міської ради Кузюр О.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.2 а.с.242-249), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2011 у справі №2-3397/11 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Дніпровської міської ради, серед іншого визнано за позивачем право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 19 кв.м.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.01.2016 відкрито апеляційне провадження щодо оскарження вказаного рішення. Апеляційна скарга подана особами, що не брали участі у справі (мешканці сусіднього будинку).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2011, у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наступне.

26.06.2013, на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2011, право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 1660258).

18.03.2016, на підставі двох договорів купівлі-продажу від 18.03.2016 (кожен на частину), право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 (номери записів про право власності 13832256 та13832556).

Із витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що вказана земельна ділянка є сформованою, проте в Державному земельному кадастрі відсутня інформація про зареєстроване право щодо неї.

Спірна будівля визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №22022040000000254, як таке, що зазнало пошкодження в результаті ракетної атаки країни-агресора.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно спадкової справи після смерті останнього його дружина ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини в користь ОСОБА_2 . Остання подала заяву про прийняття спадщини.

В обох вказаних заявах вказано, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 . Цей факт сторонами не заперечується.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить територіальній громаді.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 у справі №2-3397/11 встановлено, що на цій земельній ділянці ОСОБА_3 самочинно збудоване нежитлове приміщення, площею 19,0 кв.м.

Право власності на цю будівлю зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення суду, яке в подальшому скасовано.

Відповідачем у справі №2-3397/11 був ОСОБА_4 , а право власності на приміщення відчужено в користь ОСОБА_1 . При чому договори купівлі-продажу укладені 18.03.2016, вже після відкриття апеляційного провадження у вказаній справі (14.01.2016). Відтак не можна говорити про добросовісність набуття ОСОБА_1 права власності на приміщення.

Позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудоване нежитлове приміщення, а також скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на таке приміщення.

Враховуючи, що земельна ділянка не вибувала із володіння позивача (принцип реєстраційного підтвердження володіння), вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов) є належним способом захисту.

За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, та правильно зазначив, що позивач правильно заявив вимогу до останнього набувача самочинного будівництва.

Також правомірною є вимога про скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що охоплює скасування як реєстрації права власності за ОСОБА_6 та і за ОСОБА_1 та звільняє земельну ділянку від юридичного її обтяження.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Із витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що вказана земельна ділянка є сформованою, проте в Державному земельному кадастрі відсутня інформація про зареєстроване право щодо неї. З цього слідує, що земельна ділянка належить територіальній громаді.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року, яке має приюдиційне значення (т.1 а.с.13-15) встановлено, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 є самочинно побудованим.

Згідно зістаттею 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи, що не має предмету власності, то в даних правовідносинах не може застосовуватись ст.388 ЦК України (щодо добросовісного набувача), бо не має чого набувати.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

Крім того, дрібні недоліки, що зазначені у апеляційній скарзі не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 06.08.2024 року.

Судді: