Постанова

від 23.07.2024 по справі 910/13230/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 910/13230/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 23.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "КОМИШАНСЬКЕ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 (суддя Карабань Я.А., повний текс складено та підписано 21.12.2023)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "КОМИШАНСЬКЕ"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державний реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирю Максима Анатолійовича

2) ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Чорноземи Зіньківщини"

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне сільськогосподарське підприємство «КОМИШАНСЬКЕ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги».

Позовні вимоги, з посиланням на ст.10, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», мотивовані тим, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки скарга за результатами розгляду якої було прийнято наказ подана з пропуском встановленого законом строку, а також відповідач не мав повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора, так як відносно нерухомого майна був наявний судовий спір. Крім того вказує, що повідомлення на сайті відповідача про розгляд скарги не відповідає вимогам порядку №1128, адже не містить інформації про суть скарги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів суду відповідними засобами доказування наявності підстав для скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги», а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги та зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство «КОМИШАНСЬКЕ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 12.12.2023 по справі №910/13230/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14.12.2022 року №5614/5 «Про задоволення скарги», яким скасовані рішення №60745107 та №60836219 прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирєю Максимом Анатолійовичем.

Скаржник не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням від 12.12.2023, вважає його таким, що не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, судом порушенні процесуальні та неправильно застосовані матеріальні норми права, надана неправильна оцінка фактичним обставинам справи.

Позивач вважає доведеними позовні вимоги та зазначає, що суд, зазначивши про їх недоведеність, фактично покладає на сторону позивача доводити (а не спростовувати) факти, які входять до меж доказування 3-ої особи на етапі подачі скарги та відповідача під судового розгляду.

Клопотання та відзив учасників справи.

21.03.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач вважає правомірним наказ МЮУ від 14.12.2022 №5614/5, а тому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

19.04.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» надійшли пояснення, у яких третя особа заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд відмовити в її задоволенні.

Крім того, за твердженням третьої особи позивач по справі ПСП «Комишанське» систематично вчиняє протиправні дії щодо втручання в реєстрації дії щодо припинення права користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини», у зв`язку із чим третя особа звертається до Міністерства юстиції із подібними скаргами, зокрема посилаючись на аналогічну судову справу №910/3153/22, у якій в задоволенні позову було відмовлено.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

04.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/13230/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/19530/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

25.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13230/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 по справі № 910/13230/23 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

12.02.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 та призначено до розгляду на 23.04.2024.

28.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

23.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 клопотання Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції на 29.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції на 03.07.2024.

03.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції на 23.07.2024.

23.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

23.07.2024 у судове засідання з`явився представник позивача.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Щодо поданого Міністерством юстиції України клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю Міністерством юстиції України забезпечити явку представника через зайнятість в інших судових засіданнях.

Натомість, судова колегія наголошує, що аналогічне клопотання подавалось відповідачем уже під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з`явились у судове засідання.

Відтак, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом та перевірено колегією суддів, 21.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» (орендар за договором, третя особа-3) та ОСОБА_2 (орендодавець за договором) було укладено договір оренди землі, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 5321385000:00:002:0037, яка розташована на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (пункт 1 договору), загальною площею 2,82 га (пункт 2 договору), на підтвердження чого між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печаткою орендаря акт приймання-передачі земельної ділянки розміром 2,82 га. Договір укладено на 7 років і діє до 31.12.2021 (пункт 8 договору).

Вказане право оренди третьої особи-3 земельної ділянки з кадастровим номером: 5321385000:00:002:0037 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2015 зареєстровано державним реєстратором Манойло Н.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21801004.

25.11.2020 до договору оренди укладено додаткову угоду №1, якою пункт 8 договору викладено в наступній редакції «Договір укладено на 26 років 7 місяців 10 днів. Даний договір діє до 31.12.2041».

30.12.2020 державним реєстратором Манойло Ю.Г., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51013619 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни згідно додаткової угоди №1.

Отже, на підставі вказаного договору оренди землі та додаткової угоди № 1 до нього третьою особою-3 набуто право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

14.07.2021 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5321385000:00:002:0037 зареєстровано за ОСОБА_1 (третя особа-2) на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 751, яке видане 14.07.2021 Зіньківською державною нотаріальною конторою Полтавської області.

У подальшому право оренди третьої особи-3 щодо зазначеної вище земельної ділянки було припинено на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича (третя особа-1) від 04.10.2021 індексний номер 60745107.

Відповідно до вказаного рішення підставою припинення права оренди третьої особи-3 є додаткова угода сторін від 01.09.2021 №б/н.

Позивачем для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки третьої особи-3 було надано державному реєстратору Гмирі М.А. угоду від 01.09.2021 щодо договору оренди землі від 21.05.2015, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «АПК Чорноземи Сумщини», відповідно до якої сторони вирішили достроково розірвати договір оренди від 21.05.2015, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Водночас, на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича 08.10.2020 за №60836219 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037 за Приватним сільськогосподарським підприємством «Комишанське» (позивачем).

Право оренди позивача на вказану земельну ділянку було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 16.09.2021, що укладений між позивачем та ОСОБА_1 (третя особа-2).

07.07.2022 третя особа-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини») звернулося до відповідача зі скаргою в якій просило:

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича від 04.10.2021 індексний номер 60745107, згідно якого припинено державну реєстрацію договору оренди землі від 21.05.2015;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича від 08.10.2021 індексний номер 60836219, згідно щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі №258-пз від 06.09.2021, номер запису по інше речове право- 44376229;

- анулювати доступ державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича до Державного реєстру прав.

За результатами розгляду вказаної скарги відповідно до частини 3 статті 26, пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерством юстиції України видано наказ №5614/5 від 14.12.2022 «Про задоволення скарги», яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» задоволено частково:

1. Скасовано рішення від 04.10.2021 за №60745107 та від 08.10.2021 №60836219, що прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирею Максимом Анатолійовичем;

2. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 27.09.2022 за результатами розгляду скарги третьої особи-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.2022 за №СК-1134-22.

Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги».

Підставами позову є незаконність дій відповідача щодо прийняття від 14.12.2022 за № 5614/5 за наслідками розгляду скарги третьої особи-3, оскільки: по-перше, скарга була подана третьою особою-3 з пропуском встановленого законом строку, по-друге, наявність технічної помилки в додатковій угоді не є підставою для скасування реєстраційних дій, по-третє, відповідач не мав повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора так як відносно нерухомого майна був наявний судовий спір, по-четверте, повідомлення на сайті відповідача про розгляд скарги не відповідає вимогам порядку №1128, адже не містить інформації про суть скарги.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Разом із цим, компетенція Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав не є безумовною, адже її межі врегульовано статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент подання скарги, тобто від 07.05.2022) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент розгляду скарги, тобто від 19.08.2022) Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Згідно з ч.6 та 7 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент розгляду скарги, тобто від 19.08.2022) за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Процедура розгляду відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами, встановлюються Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (Порядок № 1128), надалі в редакції від 22.06.2022.

Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно з пунктами 5-6 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін`юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1128 у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.

Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 1128 для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше.

Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Відповідно до пункт 12 Порядку № 1128 матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Заінтересована особа, яка повідомляє про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Так, як установлено судом вище 07.07.2022 третя особа-3 звернулася до відповідача зі скаргою в якій просила, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича від 30.09.2021 індексний номер 60745107 та від 08.10.2021 індексний номер 60836219.

Згідно з ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент подання скарги, тобто від 07.05.2022) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Звертаючись до відповідача зі скаргою третя особа-3 зазначила, що про укладення додаткової угоди від 01.09.2021 на підставі якої було державним реєстратором винесено рішення від 04.10.2021 індексний номер 60745107 та про рішення від 08.10.2021 індексний номер 60836219 дізналася лише в червні 2022 року, так як нею додаткова угода про розірвання договору оренди землі не укладалася, після чого 07.07.2022 було подано скаргу до відповідача, до скарги третьою особою-3, було додано, зокрема, інформаційну довідку з Реєстру речових прав на нерухоме майно за №303776879 від 29.06.2022.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що скарга була подана третьою особою-3 з пропуском встановленого законом строку, оскільки рішення прийняті ще в жовтні 2021 року.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: « 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували дату згідно якої третя особа-3 дізналась про прийняття державним реєстратором рішень, які були скасовані оскаржуваним наказом та позивачем таких доказів, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Як зазначала у скарзі третя особа-3 про порушення своїх прав (вчинення реєстраційних дій про припинення права оренди) вона дізналася лише в червні 2022 року, після чого 07.07.2022 нею було подано скаргу до відповідача.

Відтак, враховуючи, що доказів протилежного матеріали справи не містять та позивачем суду таких доказів не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено порушення третьою особою-3 строку встановленого ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон у редакції чинній на момент подання скарги, тобто від 07.05.2022), а наведені позивачем обставини про порушення такого строку є лише припущеннями останнього, а отже є необґрунтованими.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 27.09.2022 за результатами розгляду скарги третьої особи-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.2022 за №СК-1134-22.

Зокрема, згідно висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 27.09.2022, встановлено, що під час прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором Гмирею М.А. не було належним чином перевірено подані для реєстраційних дій документи, оскільки відомості, що містилися в додатковій угоді про розірвання щодо назви юридичної особи орендаря, суперечать відомостям, що містяться в Державному реєстрі прав.

Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент вчинення реєстраційної дії 04.10.2022, тобто від 19.08.2022) встановлено, що державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Так, відповідно до ч.1 ст.24 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (закон в редакції чинній на момент вчинення реєстраційної дії 04.10.2022, тобто від 19.08.2022) підставами для відмови в державній реєстрації прав є:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Як було зазначено вище, відомості про припинення права оренди третьої особи-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5321385000:00:002:0037 були внесені на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі Максима Анатолійовича (третя особа-1) від 04.10.2021 індексний номер 60745107.

Відповідно до вказаного рішення підставою припинення права оренди третьої особи-3 є додаткова угода сторін від 01.09.2021 №б/н.

Судом встановлено, що позивачем для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки третьої особи-3 було надано державному реєстратору Гмирі М.А. угоду від 01.09.2021 до договору оренди землі від 21.05.2015, що укладена між ОСОБА_1 та ТОВ «АПК Чорноземи Сумщини», відповідно до якої сторони вирішили достроково розірвати договір оренди від 21.05.2015, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Разом з тим, договір оренди землі від 21.05.2015 був укладений між ОСОБА_2 (правонаступником якої, як установлено вище є ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» про що містились відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами комісії, що під час прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором Гмирею М.А. не було належним чином перевірено подані для реєстраційних дій документи, оскільки відомості, що містилися в додатковій угоді про розірвання щодо назви юридичної особи орендаря, суперечили відомостям, що містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, доводи позивача про те, що вказана технічна помилка в частині назви юридичної особи орендаря не впливає на характер правовідносин щодо укладення додаткової угоди та ніяким чином не доводить факту, що такий договір не вчинявся - судом відхиляються, оскільки ні комісією при розгляді скарги, ні в межах даної справи не встановлюється правомірність додаткової угоди від 01.09.2021 №б/н, а лише зазначається про невідповідність відомостей, що містилися в такій додатковій угоді щодо назви юридичної особи орендаря відомостям, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що було підставою для відмови в поведені реєстраційної дії згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чого зроблено державним реєстратором Гмирею М.А. не було.

Щодо посилань позивача на наявність судового спору та відсутність у відповідача повноважень на розгляд скарги згідно пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній до 25.07.2022) вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Мін`юсту немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право підлягає вирішенню в судовому порядку (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20 та від 25.10.2022 у справі № 910/13671/20, від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 26.09.2022 були подані відповідачу пояснення на скаргу третьої особи-3, які зареєстровані за вх.№СК-2532-22, у яких позивач, зокрема, зазначав про наявність судового спору в Зінківському районному суді Полтавської області (справа №530/587/20 за позовом ОСОБА_2 (правонаступник позивача ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зінківщини» про розірвання договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Водночас, суд наголошує, що з 26.07.2022 діє нова редакція частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка і була чинна на момент розгляду скарги, відповідно до якої Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття «прийняття акта», а не набрання чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.

Крім того, це означає, що особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб`єкта владних повноважень у встановлений спосіб та із заявою встановленої форми із наданням всіх необхідних документів (виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права). Ще однією вимогою застосування такого підходу ретроспективного способу реалізації права є те, що у певний момент часу суб`єкт владних повноважень був наділений відповідними повноваженнями та об`єктивними можливостями забезпечити реалізацію такого права.

Таким чином, враховуючи, що як і на момент подання пояснень позивачем на скаргу (26.09.2022), як і на момент прийняття висновку центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (27.09.2022), так і на дату прийняття оспорюваного наказу (14.12.2022), вказана норма щодо відсутності в Мін`юсту повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно в разі наявності судового спору щодо нерухомого майна була виключена із Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд першої інстанції правильного правильного висновку, що у відповідача були наявні повноваження на розгляд скарги третьої особи-3 по суті, а тому посилання позивача на відсутність таких повноважень є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про невідповідність оголошення про розгляд скарги вимогам Порядку №1128 суд зазначає наступне.

Способи повідомлення визначені в п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Відповідно до викладеного вище, Міністерством юстиції України на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення (https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-27-veresnya-2022-roku), розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.2022 за № СК-1134-22.

Тип об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 5321385000:00:002:0037.

Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмиря Максим Анатолійович.

Заінтересовані сторони:

· ОСОБА_1

· ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОМИШАНСЬКЕ» (30794436).

Крім цього, у відповідності до Порядку № 1128 позивач повідомлявся про розгляд скарги телефонограмою шляхом здійснення відповідачем виклику представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Чорноземи Зіньківщини» за номером телефону НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи ним на скаргу 26.09.2022 були подані пояснення та 27.09.2022 додаткові пояснення.

Таким чином, колегія суддів встановила, що відповідачем було вжито всі передбачені Порядком №1128 заходи для належного повідомлення, зокрема і позивача, про засідання, а оголошення містить усю необхідну інформацію для виконання своєї мети - повідомлення сторін, позивач скористався своїм право на надання пояснень.

З наведених підстав доводи позивача про невідповідність повідомлення на сайті вимогам Порядку №1128 визнаються необґрунтованими та судом відхиляються.

За викладених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів суду відповідними засобами доказування наявності підстав для скасування наказу відповідача від 14.12.2022 за № 5614/5 «Про задоволення скарги», а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги фактично аналогічні доводам позовної заяви, а тому судом були належним чином досліджені та їм була надана правова оцінка, що вбачається зі змісту оскаржуваного рішення.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції, зазначивши про недоведеність позовних вимог, перекладає тягар їх доказування на позивача, колегія суддів сприймає критично з огляду на встановлений процесуальним законодавством обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається.

Усі інші доводи та міркування сторін судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "КОМИШАНСЬКЕ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/13230/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/13230/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв