Ухвала

від 07.08.2024 по справі 336/7217/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/7217/24

Провадження №: 1-кп/336/1157/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,потерпілої ОСОБА_4 ,обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,її законного представника ОСОБА_7 (в режимі відео конференції),захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

Встановив:

До Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійши матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України ,по якому затверджено обвинувальний акт.

Прокурор просить суд призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні,в яке викликати обвинувачених,захисників,потерпілу,законного представника,підстав для прийняття іншого процесуального рішення не вбачає.

Також прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 ,який спливає 14.08.2024 р.,на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав,що при обранні відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,судом були враховані як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину,так і ризики,що обвинувачений,перебуваючи на волі,отримає можливість продовжити злочинну діяльність, існує ризик переховування від суду,незаконно впливу на потерпілу .На час судового розгляду кримінального провадження вказані ризики не відпали,тримання обвинуваченого під вартою є необхідним,жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам та не може бути застосований до обвинуваченого,який не обтяжений міцними соціальними зв`язками,які могли б утримати його від вчинення вказаних вище дій.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_6 ,який спливає 13.08.2024 р.,на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав,що при обранні відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ,судом були враховані як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину,так і ризики,що обвинувачена,перебуваючи на волі,отримає можливість продовжити злочинну діяльність, існує ризик переховування від суду,незаконно впливу на потерпілу . На час судового розгляду кримінального провадження вказані ризики не відпали,жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам та не може бути застосований до обвинуваченої,яка переслідується в інших кримінальних провадженнях ,мешкає в іншому місті,де контроль за її процесуальною поведінкою ускладнений.

Потерпіла,обвинувачені,захисники не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

При обговоренні клопотання прокурора щодо запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_5 висловив заперечення та зауважив,що він є батьком 4-х малолітніх дітей,яких наразі виховує його мати,тому просив обрати запобіжний захід менш суворого виду задля реалізації обов`язку батька виховувати та утримувати дітей.

Захисник ОСОБА_8 звернув увагу суду на ті обставини,що ОСОБА_5 в цілому визнає винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину,ризики,наведені у клопотанні щодо нього,на даний час суттєво зменшились,переслідування в інших кримінальних провадженнях не може бути єдиною підставою для сумнівів у його належній процесуальній поведінці.

Просить суд змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_5 на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_6 заперечень проти клопотання прокурора щодо запобіжного заходу у власних інтересах не висловила,просила врахувати сімейний стан ОСОБА_5 .

Законний представник обвинуваченої ОСОБА_7 заперечень не висловила.

Захисник ОСОБА_9 просив врахувати при вирішенні клопотання прокурора відносно ОСОБА_6 ті обставини,що вона 23.07.2024 р.народила дитину,тому просив дати їй можливість протягом денного часу вільно залишати власне помешкання.

Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши відповідність обвинувального акту вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про призначення судового розгляду справи,виходячи з такого.

Як передбачено ст.315 КПК України,якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень,передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 цього Кодексу,суд проводить підготовку до судового розгляду і з цією метою визначає дату та місце проведення судового розгляду,у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд,з`ясовує питання про склад осіб,які братимуть участь у судовому розгляді,вчиняє інші дії,необхідні для підготовки судового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні суд не встановив підстав для прийняття рішення повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування,закриття провадження у справі,повернення обвинувального акта прокурору,направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності.

Підстав для відводів,самовідводів складу суду не встановлено.

Обставини справи не вимагають її судового розгляду у закритому судовому засіданні, судом присяжних.

Справа буде розглядатись суддею одноособово.

Грунтуючись на матеріалах кримінального провадження,необхідним є виклик учасників кримінального провадження,а саме прокурора,обвинувачених,захисників,потерпілої,законного представника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо запобіжного заходу,перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора наданими суду матеріалами ,суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора з таких підстав.

Як передбачено ст.181 ч.1,2 КПК України,домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1)наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до положень ст.ст.132 КПК України,заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст.197,199 КПК України,за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин,які свідчать про те,що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою,строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р.Суд зазначив,що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов,які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи.Це означає,що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства,а й обгрунтованість підозри,яка стала підставою для затримання,а також мети,з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою(також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

У Рішенні «Тимошенко проти України»(2013 рік) Європейський суд з прав людини зазначив:»Щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції,самого факту,що цей захід застосовується згідно з національним законодавством,що відповідає визначеним стандартам,ще недостатньо-він також повинен бути необхідним за даних обставин(також рішення у справах «Нештяк проти Словаччини»,від 27.02.2007 р.,»Хайредінова проти України» від 14.10.2010 р.)

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави:ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд(рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.),ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення,процесові здійснення правосуддя(рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.),вчинення ним подальшого правопорушення(«Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.)або спричинення ним порушень громадського порядку(«Летельєр проти Франції» 1991 р.)

Обґрунтованість підозри відносно обвинувачених підтверджується відомостями з Реєстру матеріалів досудового розслідування про результати проведення слідчих та процесуальних дій.

Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

З матеріалів провадження вбачається,що відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наразі розглядається обвинувачення у вчиненні інших тяжких злочинуівпід час дії воєнного стану,що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки їх поведінки та переконує суд в у тому, що ризик втечі та продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності.

Тяжкість обвинувачення ,хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою,проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки,що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р.ЄСПЛ зазначив,що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини,згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас,Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те,що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Аналізуючи дані про особу обвинувачених, суд переконаний,що жодна із встановлених обставин не спростовує висновки суду про можливе продовження обвинуваченими злочинної діяльності та ризик їх втечі,незаконно впливу на потерпілу,місце проживання якої їм відомо.

Обвинувачені не мають постійного місця проживання в м.Запоріжжі, офіційного працевлаштування,тобто тих міцних соціальних зв`язків,які можливо розглядати як дієві запобіжниками,які стримали б обвинувачених від вчинення тих дій,які суд розцінює як встановлені ризики.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на наявність 4-х дітей не впливає на висновки суду,оскільки ці обставини не впливали на поведінку обвинуваченого до затримання та не перешкоджали ті дії,які йому інкриміновані за змістом обвинувачення.

Обвинувачена ОСОБА_6 як особа,раніше засуджена за вчинення корисливих злочинів,вчинила дії ,за які наразі перебуває під кримінальним переслідуванням,у період іспитового строку,що вказує на стійку антисоціальну орієнтацію,небажання критично оцінити свої дії та змінити спосіб життя,тому зменшення тривалості часу перебування під домашнім арештом сприятиме тим ризикам,запобігти яким є метою запобіжних заходів.

Зважаючи на суспільний інтерес,який,з урахуванням презумпції невинуватості,виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів,до 05.10.2024 р.включно,оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи,а також продовжує на 60 днів запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 ,не вбачаючи підстав для зменшення часу його тривалості

Розмір застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 визначсений ухвалою слідчого судді від 16.05.2024 р.,підстав для його зміни суд не вбачає.

З урахуванням викладеного,доводи захисника ОСОБА_8 про можливість забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 у разі обрання до нього менш суворого запобіжного заходу суд знаходить неспроможними,документального підтвердження неможливості перебування обвинуваченого в умовах попереднього ув`язнення за станом здоров`я суду не надано.

Керуючись ст.314,315,392 КПК України, суд -

Постановив:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України 16 серпня 2024 року об 11 годині 00 хвилин, яке відбудеться у залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

Справу розглядати суддею одноособово,у відкритому судовому засіданні.

Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку,передбаченому ст.135-139 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів до 05 жовтня 2024 року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 -відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_6 у виді домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 60 днів до 05 жовтня 2024 року включно щодо обвинуваченої ОСОБА_6 ,заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинувачену ОСОБА_6 такі обов`язки:

-прибувати до суду за викликом у встановлений термін

-не відлучатись з населеного пункту,в якому вона зареєстрована,без дозволу суду

-повідомляти суд про зміну місця проживання

-утриматись від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 .

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання в частині запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_6 .

Ухвала підлягає негайному виконанню,в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя,обвинуваченим,який тримається під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1