Постанова

від 02.08.2024 по справі 184/48/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 184/48/24 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.

Провадження № 22-ц/811/1516/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання протиправним дій та скасування рішення, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, яка у 2021-2022 р.р. самовільно привласнила собі повноваження голови правління ОСББ «Скіфське містечко».

Розгляд справи просив провести за обов`язковою участю позивача в режимі відеоконференції з застосуванням програмного забезпечення «EasyCon» з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року передано справу № 184/48/24 за позовом ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення до канцелярії Орджонікідзевського міського суду для визначення судді для розгляду справи у порядку, встановленому статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року передано справу № 184/48/24 за позовом ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення на розгляд Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області як найбільш територіально наближеного до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області.

Розпорядження мотивовано тим, що в Орджонікідзевському міському суді Дніпропетровської області здійснює правосуддя один суддя, яким заявлено собі самовідвід.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року самовідвід судді Рунчевої О.В. задоволено.

Цивільну справу № 184/48/24, провадження № 2/0182/1308/24 за позовом ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення передано на розгляд іншому судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який визначається у порядку, встановленому статті 33 ЦПК України.

25 березня 2024 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областінадійшла заява ОСОБА_1 про передачу справи до іншого суду, яка мотивована тим, що у зв`язку із тим, що Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області знаходиться в зоні бойових дій, що фактично унеможливлює розгляд справи у зв`язку із загрозою життю учасників справи, персоналу суду, справу слід передати на розгляд Залізничного районного суду м. Львова, за місцем проживання позивача, який забезпечить участь учасників справи в режимі відео конференції, що не порушуватиме права учасників на доступ до правосуддя, дозволить їм реалізувати у повному об`ємі свої прав.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення передано до Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки даний спір не відноситься до юрисдикції Нікопольського міськрайонного суду і був переданий до суду лише тому, що виявився найближчим судом до Орджонікідзевського суду по територіальності, враховуючи також ту обставину, що відповідачка зареєстрована та проживає в м. Покров, а позивач в м. Львів, в зв`язку з чим, побоюючись за власне життя, надав клопотання про передачу справи до м.Львів, суд вважав за можливе клопотання позивача, відповідно до статті 28 ЦПК України задовольнити і передати справу на розгляд суду, про який просив позивач.

В ухвалі також міститься посилання на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25 квітня 2022 року № 75, у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 27 липня 2022 року за № 169, яким оновлено перелік територіальних громад, які розташовані на території проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані) станом на 23 липня 2022 року, та внесено до переліки Нікопольський район та Нікопольську міську територіальну громаду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про про визнання протиправними дій та скасування рішення - передано за підсудністю на розгляд до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи відсутність підстав, які б свідчили про належність даної цивільної справи до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова, з метою недопущення розгляду такої справи з порушенням правил підсудності, справу слід передати до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду судом, до територіальної юрисдикції якого належить така справа.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши в травні 2024 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвали, визначити підсудність розгляду справи за Залізничним районним судом м. Львова, повернути справу до цього суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не врахував того, що Нікополь місто на правому березні Дніпра, всього за п`ять кілометрів від окупованих рф територій і всього за одинадцять від також окупованої Запорізької атомної електростанції в місті Енергодарі, обстріли якого здійснюються тричі на день.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).\

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

01 грудня 2021 року набрав чинності Закону України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

За статтею 2 Закону № 1871-IX витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Відповідно до пункту 2 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.

Частиною першою статті 4 Закону № 1871-IX визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

На виконання Закону України № 1871-ІХ Кабінетом Міністрів України 07 лютого 2022 року прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі Порядок).

Згідно з пунктом 4 Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Особа, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) якої знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Відомості про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами таких територій.

Внесення до реєстру територіальної громади відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, здійснюється на підставі:

- документа, що підтверджує право на проживання в житлі, що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, або інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про таке житло; або

- відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), внесених до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; або

- відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), внесених до відомчої інформаційної системи ДМС.

Пунктом 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1871-IX передбачено, що на період тимчасової окупації Російською Федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положенняміститься в підпункті 6 пункту 21 Порядку.

За зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб`єкт звернення) орган реєстрації або центр надання адміністративних послуг видає витяг із реєстру територіальної громади (далі - витяг) (пункт 36 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265).

Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами статті 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

Якщо особа є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, має фактичне місце проживання, відмінне від зареєстрованого (задекларованого), таке повинно також бути зареєстрованим, проте вона звільняється від обов`язку зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням саме зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Згідно зчастиною першоюстатті 31ЦПК Українисуд передаєсправу нарозгляд іншомусуду,якщо: 1)справа належитьдо територіальноїюрисдикції (підсудності)іншого суду; 2)після задоволеннявідводів (самовідводів)чи зінших підставнеможливо утворитиновий складсуду длярозгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду (частина четверта статті 31 ЦПК України).

За приписами частини другої цієї статті справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Колегія суддів зауважує, що суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 125/1267/16-ц.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.

З матеріалів справи не убачається, що позивач підтвердив як своє зареєстроване місце проживання, так і фактичне місце проживання, а характер спору не свідчить, що на нього поширюється положення статті 28 ЦПК України.

За таких обставин неправильними є висновки Нікопольського міськрайонного суду про передачу справу на розгляд до Залізничного районного суду м. Львова.

Доводи клопотання позивача, з якими погодився Нікопольський міськрайонний суд, про передачу справи до районного суду м. Львова з підстав того, що він побоюється за власне життя, адже Нікопольський район та Нікопольську міську територіальну громаду внесені до переліку територіальних громад, які розташовані на території проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, не ґрунтуються на положеннях процесуального законодавства, зокрема не узгоджуються з положеннями статей 28 та 31 ЦПК України.

Мотиви ухвали цього суду про те, що оскільки даний спір не відноситься до його юрисдикції і був переданий до суду лише тому, що виявився найближчим судом до Орджонікідзевського суду по територіальності, також не ґрунтуються на положеннях статей 31 та 32 ЦПК України, адже остання встановлює категоричне правило про недопустимість спорів про підсудність, незалежно від підстав передачі справи з одного суду до іншого, визначених статтею 31 цього Кодексу.

Тобто, саме Нікопольський міськрайонний суд порушив процесуальну заборону щодо спорів про підсудність, адже позбавлений можливості, зокрема, надіслати справу іншому суду, у разі передання такому суду справи за правилами статті 31 ЦПК України.

Встановлено та убачається з матеріалів справи, що відповідачка зареєстрована та проживає в м. Покров, на який поширюються повноваження Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області до якого і звернувся позивач у справі, що переглядається з відповідним позовом.

Залізничний районний суд м. Львова передаючи справу для розгляду до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, врахував наведене вище, дійшов обґрунтованого висновку для вчинення такої дії та постановлення відповідної ухвали з цього питання.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що оскаржувана ухвала не є відступом від дотримання принципу недопустимості спорів про підсудність, а є ухвалою, яка визначає встановлений законом суд, задля гарантування розгляду справи яким, сприятиме забезпеченню завдань цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується також з тим, що розгляд справи цієї справи за місцем проживання відповідача, з урахуванням того, що з самого початку ініціюванню позивачем спору, останній просив проводити розгляд справи з його обов`язковою участю, проте в режимі відеоконференції, жодних чином не порушує процесуальних прав позивача, зокрема, права на доступ до правосуддя, навпаки запобігає безпідставній судовій тяганині, яка може загрожувати своєчасному розгляду справи.

У цьому зв`язку, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали місця розташування міста Нікополя, оскільки такі, за обставинами справи, що переглядається не мають вирішального значення для вирішення питання про підсудність цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержання норм процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме те, що оскаржуване рішення залишено без змін, підстави для здійснення розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич