Ухвала

від 07.08.2024 по справі 553/1883/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

07.08.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1883/24

Провадження № 1-кп/553/789/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170460000147 від 17.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів. Прокурором наголошено на тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, в зв`язку з чим його належну процесуальну поведінку зможе забезпечити виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Копія письмового клопотання із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченому та її захиснику.

Захисник обвинуваченого проти задоволення клопотання прокурора заперечила за недоведеністю продовження існування заявлених ризиків, прохала врахувати наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та виявлене ним бажання мобілізуватись до лав ЗСУ.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника.

Вирішуючи заявлене клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв`язки, майновий стан.

Так, обвинуваченому пред`явлено звинувачення у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення щодо посягання на життя та здоров`я іншої особи. Як пояснював обвинувачений в ході здійснення судового провадження, він неодноразово засуджувався раніше, офіційного джерела існування не має, проживає у м. Полтаві.

Таким чином суд вважає, що дієво запобігти встановленим ризикам наразі зможе виключно найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою та надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, за відсутності законних джерел існування та притягнення до кримінальної відповідальності раніше, потенційно може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З`ясувавши позиції сторін, перевіривши матеріали та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів без визначення застави. З аналогічних підстав суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку застосованого запобіжного заходу. Окрім того, жодних нових обставин, які б могли переконати суд у значному зменшенні встановлених ризиків стороною захисту повідомлено не було.

Відповідно до ч.1ст.197 КПК Українистрок дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Одночасно в судовому засіданні прокурор прохав призначити на підставі обвинувального акту судовий розгляд та залучити для спільного розгляду цивільний позов пред`явлений в інтересах держави до обвинуваченого про відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Обвинувачений, захисник проти призначення судового розгляду та залучення цивільного позову заперечень не мали.

З`ясувавши думки учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали, судом встановлено, що обвинувальний акт підсудний Ленінському районному суду м.Полтави. Підстав для повернення обвинувального акту прокурору або закриття провадження не виявлено. Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні, з викликом учасників судового провадження.

Вирішуючи питання щодо пред`явленого цивільного позову, суд вказує, що у відповідності до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором, з огляду на що суд вважає за необхідне прийняти цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого для спільного розгляду з кримінальним провадженням.

За таких обставин, враховуючи, що під час підготовчого судового засідання були вирішені передбачені ст.315 КПК України питання, суд вважає за можливе завершити підготовку та призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.316 згаданого Кодексу, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.315 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

На підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170460000147 від 17.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України призначити судовий розгляд на 15.08.2024 о 10 год. 30 хв. в залі судових засідань Ленінського районного суду м.Полтави.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, за участі учасників судового провадження.

Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 05.10.2024 включно, без визначення застави.

Залучити до матеріалів кримінального провадження цивільний позов прокурора про стягнення витрат на лікування потерпілого, для спільного розгляду, копію якого вручити обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1