Ухвала

від 03.10.2024 по справі 553/1883/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

03.10.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1883/24

Провадження № 1-кп/553/789/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170460000147 від 17.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів. Прокурором наголошено на тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, в зв`язку з чим його належну процесуальну поведінку зможе забезпечити виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Копія письмового клопотання із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченому та її захиснику.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на не доведеність прокурором продовження існування заявлених ризиків. Обвинувачений пояснив, що має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, повністю виконував покладені на нього обов`язки під час строку випробування, тому посилання прокурора на можливість переховування є лише припущенням.

Заслухавши думки учасників судового провадження, присутніх в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд вказує про наступне.

Як встановлено ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв`язки, майновий стан.

Так, обвинуваченому пред`явлено звинувачення у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення щодо посягання на життя іншої особи. Як пояснював обвинувачений в ході здійснення судового провадження, він неодноразово засуджувався раніше, офіційного джерела існування не має, проживає у м. Полтаві. При цьому обвинуваченому у цій справі інкриміновано вчинення умисного кримінального правопорушення під час іспитового строку за попереднім вироком суду

Таким чином суд вважає, що дієво запобігти встановленим ризикам наразі зможе виключно найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою та надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, за відсутності законних джерел існування та притягнення до кримінальної відповідальності раніше, потенційно може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З`ясувавши позиції сторін, перевіривши матеріали та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів без визначення застави. З аналогічних підстав суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку застосованого запобіжного заходу. Окрім того, жодних нових обставин, які б могли переконати суд у значному зменшенні встановлених ризиків стороною захисту повідомлено не було.

Відповідно до ч.1ст.197 КПК Українистрок дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на положення ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 01.12.2024 включно, без визначення застави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1