Постанова

від 06.08.2024 по справі 285/6168/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/6168/21 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.

Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 285/6168/21 за заявою Державного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» в особі директора Паламарчука Миколи Євгеновича про відстрочення виконання судового рішення у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Семеньки Василя Михайловича на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Коцюби О.М. у місті Звягелі,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року Державний навчальний заклад «Новоград-Волинське вище професійне училище» в особі директора Паламарчука М.Є. (далі ДНЗ «Новоград-Волинське вище професійне училище», заявник) звернувся до суду із заявою, в якій просив відстрочити виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі №285/6168/21 щодо стягнення з ДНЗ «Новоград-Волинське вище професійне училище» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на відшкодування моральної шкоди до вирішення питання по суті Касаційним цивільним судом Верховного Суду.

Заява обґрунтована тим, що постановою Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Визнано незаконним та скасовано наказ №115-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року. Стягнуто з ДНЗ «Новоград-Волинське вище професійне училище» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 48369,46 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів та у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Заявник зазначав, що у нього наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його фактично неможливим, оскільки головним розпорядником коштів є Департамент освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації. Виконання рішення на даному етапі призведе до заборгованості по заробітній платі інших працівників закладу так і поточних платежів по утриманню навчального закладу.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року заяву задоволено та відстрочено виконання рішення Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у цивільній справі №285/6168/21до винесення рішення судом касаційної інстанції, але не довше ніж на 1 (один) рік з дня винесення ухвали.

У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Семенька В.М. просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Зазначає, що посилання відповідача, що виконання даного судового рішення призведе до заборгованості по заробітній платі працівників закладу інших поточних платежах по утриманню закладу, не підтверджені відповідними доказами.

Крім того, вищенаведені суми, які підлягають стягненню не є занадто значними і не можуть бути надмірним тягарем для навчального закладу, їх стягнення не потягне за собою настання вищевказаних негативних наслідків, на які вказує навчальний заклад.

Також, у зв`язку з дією воєнного стану, підстави матеріальних ускладнень безумовно відобразились на всіх учасниках справи, є однорідними за джерелом виникнення, а за ступенем впливу на рівень матеріального забезпечення не лише схожими, але й більш відчутними саме для фізичної особи, яка позбавлялась можливості отримувати заробітну плату протягом певного періоду та була змушена звернутись до суду за захистом порушеного права.

Тому відстрочення виконання судового рішення, що пов`язане із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідатиме принципу пропорційного судового реагування.

У відзиві на апеляційну скаргу Державний навчальний заклад «Новоград-Волинське вище професійне училище», скаргу не визнав, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились.

Представник навчального закладу надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці директора ОСОБА_2 .

За правилами частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що за клопотанням директора Державного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» Паламарчука М.Є. вже було відкладено розгляд справи 16 липня 2024 року.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 тривалий час перебуває на розгляді в апеляційній інстанції, юридична особа не позбавлена можливості при необхідності забезпечити явку в судове засідання іншого представника, колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача і вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2статті 247 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Із матеріалів справи убачається, що постановою Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення. Визнано незаконним та скасовано наказ №115-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року. Стягнуто з Держаного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 48369,46 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів та у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

У березні 2024 року ДНЗ «Новоград-Волинське вище професійне училище» в особі директора Паламарчука М.Є. звернувся до суду із заявою, в якій просив відстрочити виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року про стягнення коштів із навчального закладу на користь ОСОБА_1 до вирішення питання по суті Касаційним цивільним судом Верховного Суду.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року вказану заяву задоволено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що для забезпечення збалансованості інтересів сторін необхідно відстрочити виконання постанови апеляційного суду до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом цієї постанови але не довше одного року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, мотивуючи таким.

Статтею 1291Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно частини 1статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю ( частини 1, 3, 4, 5, 7статті 435 ЦПК України).

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Цивільним процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою, відповідач по справі,як на підставу для відстрочення виконання рішення суду вказував на те, що у нього наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його фактично неможливим, оскільки головним розпорядником коштів є Департамент освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації. Виконання рішення на даному етапі призведе до заборгованості по заробітній платі інших працівників закладу так і поточних платежів по утриманню навчального закладу.

Проте належнихта допустимихдоказів напідтвердження того,що навчальнийзаклад перебуваєу скрутномумайновому стані,що унеможливлюєвиконання рішеннясуду,а його виконання призведе до заборгованості по заробітній платі інших працівників закладу та поточних платежів, представником відповідача не надано і такі не встановлені судом.

Сам факт оскарження постанови апеляційного суду до касаційної інстанції не є підставою для відстрочення відповідачу виконання судового рішення.

Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивачки, не дає підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Таким чином, у відповідності до положень пунктів 2, 4 статті 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Згідно із частиною 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволена, на користь останньої підлягає стягненню із відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 353, пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК касаційному оскарженню постанова апеляційного суду не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384, 435 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Семеньки Василя Михайловича задовольнити

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Державного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» в особі директора Паламарчука Миколи Євгеновича про відстрочення виконання судового рішення по справі № 285/6168/21 відмовити.

Стягнути із Державного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді