Ухвала

від 30.07.2024 по справі 758/377/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/377/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4266/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102070000275 від 07.09.2023 та накладено арешт на вилучений в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , мобільний телефон «One Plus», чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , заборонивши користування та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в накладенні арешту на майно ОСОБА_6 , накладеного в рамках кримінального провадження №42023102070000275 від 07.09.2023 - мобільний телефон чорного кольору марки «One Plus».

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що незважаючи на те, що вилучена особиста річ мобільний телефон чорного кольору марки «One Plus» не має жодних ознак речового доказу, постановою слідчого від 10.01.2024 особисте майно ОСОБА_6 визнано речовим доказом.

Апелянт звертає увагу суду на те, що 10.01.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме телефону чорного кольору марки: «One Plus» належного ОСОБА_6 , проте ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання.

Вказана ухвала була скасована Київським апеляційним судом виключно через недотримання технічних вимог (не виконано вимоги фіксації судового процесу), а не по суті розглянутого клопотання. Разом з тим, 10.01.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме телефону чорного кольору марки: «One Plus» належного ОСОБА_6 . Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/377/24 від 02.04.2024, в задоволенні клопотання про арешт майна, телефону чорного кольору марки: «One Plus» належного ОСОБА_6 також відмовлено.

Однак, не отримавши дозвіл суду, фактично всупереч забороні на вчинення таких дій, прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва у кримінальному провадженні №42023102070000275 постановою від 16.01.2024 призначає проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи. Відповідно, вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон направляється в Київський науково-дослідний інститут судових експертиз на проведення експертизи.

На переконання апелянта, здійснення доступу органами слідства до речей ОСОБА_6 , всупереч забороні суду вже є недопустимим, а направлення персонального мобільного телефону на проведення експертизи є істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією.

Апелянт зазначає також, що судом першої інстанції не досліджувалися вагомі процесуальні документи та не враховані при постановленні ухвали, незважаючи на заявлення в судовому засіданні та наявність в матеріалах справи, а саме: - ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/442/24 від 02.04.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів (наявна в матеріалах справи); - ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/377/24 від 02.04.2024 про арешт (наявна в матеріалах справи); - постанова про проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 16.01.2024 (наявна в матеріалах справи).

Апелянт наголошує на тому, що у період вчинення кримінального правопорушення, розслідуваного у кримінальному провадженні №42023102070000275, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, ОСОБА_6 не був посадовою особою КП "Київтранспарксервіс", повідомлення про підозру ОСОБА_6 не оголошувалося, у даному кримінальному провадженні його не допитували, не викликали як свідка та відповідно він жодним чином не міг бути причетним до вчинення кримінального правопорушення у вказаний період.

Крім того, апелянт вказує на те, що діями органів слідства та дізнання порушується гарантоване право на особисте життя, таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв`язку, і є особистісним, немайновим правом, що традиційно належить до основних природних прав людини.

Апелянт зазначає, що в даному випадку є пряме порушення права власності, а поняття тимчасовості застосоване «абстрактно», оскільки особиста річ, яка використовується щоденно і щогодини, вилучена 10.01.2024 і з того часу власник майна саме позбавлений права власності.

В судове засідання прокурор, власник майна та його представник не з`явились, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином та останні клопотань про відкладення судового засідання не надсилали. Разом з цим, 29.07.2024 прокурор ОСОБА_8 надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні, а також виконань завдань міської прокуратури та керівництва окружної прокуратури, однак підтверджуючих дану інформацію документів не долучив. При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що з витягу з ЄРДР вбачається, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42023102070000275 від 07.09.2023 здійснюється й іншими прокурорами, та які не надсилали клопотань про відкладення даного судового засідання. А тому, з урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, власника майна та його представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, щослідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві розслідується кримінальне провадження №42023102070000275 від 07.09.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Встановлено, що до Подільської окружної прокуратури м. Києва надійшли матеріали аудиторського звіту державного фінансового аудиту виконання Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) бюджетних програм «Утримання та розвиток мостів/шляхопроводів» (КПКВК МБ 1917441), «Утримання та розвиток інших об`єктів транспортної інфраструктури» (КПКВК МБ 1917442), «Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок коштів місцевого бюджету» (КПКВК МБ 1917461), «Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок субвенції з державного бюджету» (КПКВК МБ 1917462), «Інша діяльність у сфері дорожнього господарства» (КПКВК МБ 1917470), «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах (місті Києві), селищах, селах, територіальних громадах» (КПКВК МБ 1910160) за період з 01 січня 2019 по 31 грудня 2022, за результатами якого виявлені ознаки розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою.

Установлено, що Департамент транспорту відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль та координацію діяльності 26 підприємств, установ, організацій територіальної громади м. Києва, підпорядкованих Департаменту, зокрема КП «Київтранспарксервіс».

Аудитом встановлено, що Київською міською радою у період з 2019 по 2022 вилучено 13 паркувальних майданчиків (1425 маш.місць), закріплених за КП «Київтранспарксервіс», у тому числі для експлуатації та обслуговування автостоянок (6 майданчиків на 1 214 маш.місць), що як наслідок призвело до недоотримання (втрати) КП «Київтранспарксервіс» доходів на суму понад 6,6 млн грн.

За результатом проведення аудиту встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві» єдиним оператором з паркування транспортних засобів у місті Києві визначено КП «Київтранспарксервіс».

КП «Київтранспарксервіс» провадить господарську діяльність виключно на спеціально обладнаних паркувальних майданчиках, закріплених за ним згідно з таблицею №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами), та на відведених майданчиках для платного паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва згідно з переліком, затвердженим наказом Департаменту транспорту від 25.03.2021 № Н-67 (зі змінами).

Виконуючи функцію оператора з паркування транспортних засобів, КП «Київтранспарксервіс» має перераховувати 60 відсотків від отриманих за послуги з паркування коштів до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва. Плата в розмірі 60 відсотків встановлюється щорічно у бюджеті міста Києва.

Відведені майданчики для паркування, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс» наказом Департаменту транспорту від 25.03.2021 № Н-67 (зі змінами) можуть виключатися з переліку місць платного паркування безпосередньо Департаментом або за поданням КП «Київтранспарксервіс» наказом директора Департаменту у разі наявності відповідного обґрунтування.

Так, Київською міською радою у період з 2019 по 2022 на користь третіх осіб були прийняті рішення щодо виключення з переліку 13 паркувальних майданчиків на 1425 маш.місць, закріплених за КП «Київтранспарксервіс».

Із загальної кількості переданих паркувальних майданчиків (13), шість паркувальних майданчиків на 1 214 парко-місць рішеннями КМР відведено на користь третіх осіб для експлуатації та обслуговування автостоянок, тобто надання таких самих послуг паркування, як надавав КП «Київтранспарксервіс».

З урахуванням місць безоплатного паркування, внаслідок відведення відповідних майданчиків для паркування на користь третіх осіб - КП «Київтранспарксервіс» втрачено понад 6,6 млн. грн., що є втраченими можливостями КП «Київтранспарксервіс», відповідно - бюджетом міста Києва орієнтовно недоотриманно 4,01 млн грн (60% від загальної суми), оскільки грошові кошти за послуги паркування надходять не в міський бюджет Києва, а на рахунки третіх осіб.

Також, аудитом встановлено, що КП «Київтранспарксервіс», у період з 2019 по 2022 не забезпечив розробку, затвердження та погодження схем організації дорожнього руху на 1 367 паркувальних майданчиках, на яких експлуатується 33 248 маш.- місць, що негативно вплинуло на розвиток паркувального простору міста.

Внаслідок недостатньої та неякісної організації процесу підготовки для експлуатації спеціально обладнаних майданчиків (зволікання з розробкою, погодженням та затвердженням схем ОДР, невирішення спірних земельно-майнових питань, непроведения аукціонів тощо) майже 60% закріплених за КП «Київтранспарксервіс» паркувальних майданчиків протягом 2019-2022 не використовувалось, в результаті чого втрачено КП «Київтранспарксервіс» орієнтовно 421,7 млн грн. та є його втраченими вигодами, відповідно, бюджетом міста Києва - 253,0 млн грн.

Крім того, через брак управлінських рішень не забезпечено належне зберігання придбаного обладнання (роторної парковки), що, як наслідок призвело до пошкодження силових агрегатів, елементів та конструкцій роторної парковки, унеможливлення подальшої її встановлення (використання) без додаткових витрат на відновлення її технічного стану до придатного з можливістю гарантійного (безкоштовного) обслуговування (ремонту), що свідчить про неефективне використання коштів міського бюджету на суму 3,6 млн грн.

Департаментом транспорту, як головним розпорядником бюджетних коштів та Замовником з придбання товару у 2017 році коштом міського бюджету було придбано підіймально-транспортувальне обладнання (роторну парковку) без попереднього визначення (не узгодження) місця її встановлення (монтажу), що як наслідок призвело до неможливості визначення місця її монтажу, установки та використання за призначенням. Водночас не використання (не введення в експлуатацію) роторної парковки упродовж 2017- 2023 років (понад 5 років) призвело до упущеної вигоди від надходження плати за можливість одночасного паркування 10 автомобілів на суму понад 1,2 млн грн та негативно вплинуло на розвиток паркувального простору в місті Києві.

Так, Департамент транспорту уклав з ТОВ «Парк Матік» (ЄДРПОУ 35965445) (далі - Постачальник) договір від 06.04.2017 №1/04-2017 на постачання роторної парковки (місткість парковки -10 автомобілів) вартістю 3.6 млн грн з ПДВ, місце поставки - вул. Хрещатик, буд. 36 у м. Києві.

Додатковою угодою від 03.08.2017 № 2 до цього договору місце поставки змінено та визначено - вул. Набережно-Лугова, у м. Києві.

Пунктом 2.5 цього договору визначено, що Постачальник гарантує якість та надійність товару, що постачається, за умови проведення кваліфікованого планового-технічного обслуговування обладнання за умови дотримання Покупцем умов зберігання та експлуатації товару від двох до п`ятнадцяти років в залежності від категорії (виду) вузлів та агрегатів.

Приймання-передача роторної парковки проведено 04 серпня 2017 року, про що складено Акт приймання-передачі товару від 04 серпня 2017 року. Прийняття роторної парковки відбувалось в присутності першого заступника директора Департаменту ОСОБА_9 , заступника начальника управління розвитку транспортної інфраструктури - начальника відділу розвитку транспортної інфраструктури ОСОБА_10 , виконувача обов`язків КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_11 та заступника директора з розвитку та фінансових питань КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_12 .

Станом на 11.04.2023 роторна парковка перебуває на балансі КП «Київтранспарксервіс».

Також листом ТОВ «Парк Матік» від 16.09.2021 № 15-09 повідомлено, що орієнтовний розрахунок вартості встановлення роторної парковки складе від 1,4 млн грн. до 1,7 млн грн. з ПДВ. У зазначену вартість включено геодезичні та геологічні дослідження передбачуваної ділянки, проектно-технічне обстеження майданчика, архітектурно-планувальні рішення, конструкторський розділ, будівельні роботи, монтаж обладнання, запуск, налагодження та сертифікація. Враховуючи зазначене, роторна парковка (тип Ротор-DFPRPIOHV для 10 авто класу SUV, серійний номер JL 170415РСХ290) вартістю 3.6 млн грн., яка була закріплена на правах господарського відання за КП «Київтранспарксервіс», протягом тривалого періоду не була змонтована та не використовується у виробничій діяльності та не приносить очікуваних економічних вигід Підприємству.

Тобто, Департаментом транспорту, як головним розпорядником бюджетних коштів та Замовником з придбання товару у 2017 коштом міського бюджету було придбано підйомно-транспортувальне обладнання (роторну парковку) вартістю 3,6 млн грн. без попереднього визначення місця її встановлення (монтажу), що як наслідок терміном понад 5 років призвело до неможливості визначення місця її монтажу, установки та використання за призначенням. Зважаючи на викладене, через брак управлінських рішень Департаментом транспорту, як головним розпорядником бюджетних коштів не забезпечено належне зберігання придбаного обладнання (роторної парковки), що, як наслідок призвело до пошкодження силових агрегатів, елементів та конструкцій роторної парковки, унеможливлення подальшого її встановлення (використання) без додаткових витрат на відновлення її технічного стану до придатного з можливістю гарантійного (безкоштовного) обслуговування (ремонту), що свідчить про неефективне використання коштів міського бюджету на суму 3,6 млн грн. Водночас не використання (не введення в експлуатацію) роторної парковки упродовж 2017-2023 років (понад 5 років) призвело до упущеної вигоди від надходження плати за можливість одночасного паркування 10 автомобілів на суму понад 1,2 млн. грн. та негативно вплинуло на розвиток маркувального простору вмісті Києві.

У ході здійснення досудового розслідування з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення 10.01.2024 в період часу з 07:39 по 08:16, за адресою АДРЕСА_1 проведено обшук у помешканні ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон чорного кольору марки : «One Plus», у чохлі з матеріалу схожого на силікон чорного кольору.

Постановою слідчого від 10.01.2024 зазначене вилучене майно було визнано речовим доказом, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

11.01.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна, а саме мобільного телефону «One Plus», чорного кольору, який належить ОСОБА_6 та який було вилучено в ході обшуку 10.01.24 за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання останнього, з метою збереження речових доказів

20.05.2024 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вилучений в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , мобільний телефон «One Plus», чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , заборонивши користування та розпорядження вказаним майном.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №42023102070000275, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, слідчий суддя виходив з того, що матеріалами клопотання доведено, що майно на яке прокурор просив накласти арешт може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою його збереження, тобто запобігання спробам його приховування, знищення тощо, наявні підстави для накладення на нього арешту.

Крім того, слідчим суддею враховано, що 16.01.2024 прокурором винесено постанову про призначення у кримінальному провадженні №42023102070000275 від 07.09.2023 комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи. Супровідним листом скеровано на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз /а.с.126/.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення представника власника майна щодо задоволення клопотання прокурора про арешт вище вказаного майна, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42023102070000275, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задовольнив частково клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як вбачається зі змісту клопотання, проведеним оглядом встановлено, що вилучений в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , мобільний телефон «One Plus», чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки є наявність достатніх підозр вважати, що вищезазначене майно є доказом у даному кримінальному провадженні, а тому постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_13 від 10.01.2024 /а.с. 89/, а також постановою прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 від 16.01.2024 призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, з наданням експертам вказаного мобільного телефону /а.с. 127-132/.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Твердження апелянта про те, що 10.01.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, проте ухвалою слідчого судді від 02.04.2024 було відмовлено у задоволенні даного клопотання прокурора. А також те, що вказана ухвала була скасована Київським апеляційним судом виключно через недотримання технічних вимог (не виконано вимоги фіксації судового процесу), а не по суті розглянутого клопотання. Тому колегія суддів звертає увагу на те, що дані твердження не відповідають матеріалам даної судової справи та не підтвердженні будь-якими доказами долученими до апеляційної скарги, виходячи з того, що з матеріалів справи №758/377/24 вбачається, що прокурор 11.01.2024 звертався до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а не з клопотанням про тимчасовий доступ, як стверджує в апеляційній скарзі апелянт.

Однак, якщо і наявна в матеріалах кримінального провадження №42023102070000275 від 07.09.2023 вказана апелянтом ухвала слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2024 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 10.01.2024, а саме до мобільного телефону «One Plus», чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , то вона не є предметом даного апеляційного розгляду.

За результатом розгляду клопотання прокурора від 11.01.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102070000275 від 07.09.2023, а саме: мобільного телефону «One Plus», чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , дійсно ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2024 в задоволенні вказаного клопотання прокурора було відмовлено. Дана ухвала слідчого судді була скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 29.04.2024 та призначено новий судовий розгляд клопотання прокурора від 11.01.2024 про арешт вище зазначеного майна.

При цьому ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/377/24 від 02.04.2024 та ухвала Київського апеляційного суду від 29.04.2024 також не є предметом даного апеляційного розгляду.

Однак ухвалою Київського апеляційного суду від 29.04.2024 скасовано ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/377/24 від 02.04.2024 про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, а не ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02.04.2024 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, як зазначає апелянт. Проте як встановлено під час апеляційного розгляду ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/377/24 від 02.04.2024 скасовано через відсутність технічного носія інформації, а не по суті розглянутого клопотання, тобто доводи апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для накладення арешту та необґрунтованість ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/377/24 від 02.04.2024 апеляційним судом не перевірялась, а тому такі твердження прокурора були предметом під час нового судового розгляду клопотання про арешт майна.

Не знайшли й свого підтвердження доводи апелянта, що слідчим суддею не досліджено вагомі процесуальні документи та не враховані при постановленні ухвали, так як з ухвали слідчого судді вбачається, що судом першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Щодо тверджень апелянта, що діями органів слідства та дізнання порушується гарантоване право на особисте життя, таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв`язку, і є особистісним, немайновим правом, що традиційно належить до основних природних прав людини, колегія суддів звертає увагу на наступні вимоги закону.

Ст. 31 Конституції України передбачено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

А тому, на переконання суду, враховуючи обставини кримінального провадження та вищевказані вимоги законодавства, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Доводи апелянта, що в даному випадку є пряме порушення права власності, а поняття тимчасовості застосоване «абстрактно», оскільки особиста річ, яка використовується щоденно і щогодинно, вилучена 10.01.2024 і з того часу власник майна саме позбавлений права власності, також не беруться колегією суддів до уваги, оскільки накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності на вказане майно, однак такий захід є тимчасовим. Тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду та підлягають з`ясуванню під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4