Рішення

від 04.10.2010 по справі 39/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/195

04.10.10

За позовом      Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Калигор Авто»

про                    стягнення  20 000,00 грн.

                                                                                                                  Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не з`явилися

Від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Калигор Авто»(відповідач) про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості за договором № 7 про надання юридичних послуг 15.09.2009 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору позивач надав відповідачу юридичні послуги, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

         Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2010 р. порушено провадження у справі № 39/195 та призначено справу до розгляду на 20.09.2010 р. о 11:00 год.

         20.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про надання документів на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, якими просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 20.09.2010 р.

Ухвалою суду від 20.09.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 04.10.2010 р. о 10:40 год.

24.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про виправлення помилки в позовній заяві  щодо реквізитів відповідача, а саме: невірно вказано номер коду ЄДРПОУ. Судом заяву задоволено.

24.09.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 21.09.2010 р.

         Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.10.2010 р., не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений  належним чином.

         Представник відповідача в судові засідання, призначені на 20.09.2010 р. та на 04.10.2010 р., не з’явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2010 р. та 20.09.2010 р.  не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений  належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із  Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами  Господарського суду міста Києва № 39/195 від 30.08.2010 р. та 20.09.2010 р.  були направлені відповідачу за  адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

         Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/195 від 30.08.2010 р. та від 20.09.2010 р. були направлені відповідачу за його поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та  у  Витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № НОМЕР_3, а саме: 02094,  АДРЕСА_1.  Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.

          Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

         У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками  “адресат вибув ”, “адресат відсутній ” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

         Фактично в матеріалах справи наявний конверт поштового відправлення повернуте органами зв'язку з позначкою  “за зазначеною адресою не знаходиться ”.

         Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/195 відповідач  та був повідомлений  своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача  в судових  засіданнях  20.09.2010 р. та 04.10.2010 р.  від останнього  до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.10.2010 р. та за відсутністю  представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.10.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

         Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                                       ВСТАНОВИВ:

15.09.2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калигор Авто» (відповідач) було укладено договір № 7 про надання  юридичних послуг, відповідно до п. 1.1. якого позивач надає відповідачу послуги по юридичному обслуговуванню відповідача.

         Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата вартості послуг складає 20 000,00 грн.

         Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата повинна бути оплачена відповідачем на підставі підписаного акта виконаних робіт. Оплата проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Згідно п. 4.1. договору № 7 про надання юридичних послуг від 15.09.2008 р. сторони погодили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.  

         Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті надання  юридичних послуг  та ґрунтуються на договорі № 7  від 15.09.2008 р.

Позивач на виконання умов договору № 7 від 15.09.2008 р. надав відповідачу юридичні послуги, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-приймання робіт та послуг  від 24.09.2008 р. на суму 20 000,00 грн.

Зібрані у справі доказі свідчать про те, що  позивач надав відповідачу  юридичні послуги, проте, відповідач зобов’язання  по оплаті за надані юридичні послуги не виконав.

         Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем  за договором № 7 від 15.09.2008 р. про надання юридичних послуг становить 20 000,00  грн.

         Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України,  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України).

         Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як зазначалося, порядок оплати, було встановлено п. 3.2. договору.

         Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

20.08.2010 р. позивач  звернувся до відповідача з претензією № 4 від 20.08.2010 р., якою просив відповідача перерахувати позивачу заборгованість в розмірі 20 000,00 грн. за надані юридичні послуги на підставі договору № 7 від 15.09.2008 р. про надання юридичних послуг. Однак відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення.

         Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав юридичні, але зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить по зазначеному договору 20 000,00  грн.  

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

         Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 20 000,00 грн.  обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

         Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

         Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 200,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.  33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

                                                                     В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Калигор Авто»(02094,  м. Київ, вул. Червоногвардійська, 10/20, кв. 1;  код ЄДРПОУ № 34875487; р/р 26006301244262 в ПАТ «Промінвестбанку»м. Київ, МФО 322250), а у разі відсутності грошових коштів -  з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04108,  АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2  в АБ «Діамантбанк»; МФО НОМЕР_4)  20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 200 (двісті) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.  00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із  Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного  рішення: 06.10.2010 р.