Постанова

від 07.08.2024 по справі 278/2036/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/2036/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/2036/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати недійсним рішення 29-ї сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 листопада 2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3200 га з метою передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні частиною земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га, яка знаходиться та рахується за домогосподарством АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності та користуванні, як успадковане майно її батьків, шляхом відновлення первісних зовнішніх меж земельної ділянки на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2019 року з ОСОБА_5 , заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га, яка знаходиться та рахується за домогосподарством АДРЕСА_1 та належить спадкоємцям, а саме їй та ОСОБА_3 ;

- стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом справи та на правничу (професійну) допомогу адвоката.

В обґрунтування позову зазначає, що вона з лютого 1979 року постійно проживає та зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_6 , яка склала заповіт на неї та її сестру щодо нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 у визначених частках та на земельну ділянку в рівних частинах. Зазначає, що до 01.03.1996 за вказаною вище адресою постійно проживав її батько ОСОБА_7 , якому рішенням загальних зборів членів місцевого колгоспу виділялися земельні ділянки. Вказує, що відповідно до записів посподарських книг за 1986-1990 р.р., 1991-1995 р.р., 1995-2000 р.р., 2001-2005 р.р., з 2005 по 2021 роки за домогосподарством АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка загальною площею 0,85 00 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,6000 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що 28.12.2015 вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Вказує, що 20 січня 2021 року рішенням 3-ої сесії 8 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області затверджена технічна документація із землеустрою та передана їй у власність присадибна земельна ділянка площею 0,2500 га з кадастровим номером 1822080900:04:001:172 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2019 придбав житловий будинок АДРЕСА_2 та суміжну присадибну земельну ділянку площею 0,1329 га з кадастровим номером 1822080900:04:001:0089 по АДРЕСА_1 . Вказує, що рішенням 29-ої сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 листопада 2019 року в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України (2001 року) було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3200 га з метою передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що при прийнятті вказаного рішення не враховано, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_3 і більше вільних земель по вказаній вулиці немає. Стверджує, що ОСОБА_2 уклав договір із землевпорядною організацією на виготовлення проекту землеустрою за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого незаконно самоуправно зайняв частину (біля 0,1000 га) її приватної суміжної земельної ділянки, яка перебувала у законному володінні її батьків та яка знаходиться в постійному її користуванні. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, а саме записи погосподарських книг, протокол зборів членів колгоспу, фінансові документи, рішень сільської ради та акту про накладення земельних ділянок. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 386, 391 ЦПК України та ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України. Вказує, що зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні частиною земельної ділянки шляхом відновлення первісних зовнішніх меж земельної ділянки на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2019 року, заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га, яка знаходиться та рахується за домогосподарством АДРЕСА_1 ґрунтуються на нормах матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що право користування громадян, які проживали у сільській місцевості засвідчувалося записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських рад. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

22 липня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не надано жодного доказу реєстрації права користування успадкованою нею земельною ділянкою. Вказує, що сплата земельного податку за користування даною земельною ділянкою не є підтвердженням належного набуття права власності такою ділянкою. Зазначає, що позивачем не долучено до апеляційної скарги та не подано суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження своїх доводів та на спростування висновків суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням звітних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Карла Маркса від 08.02.1975 ОСОБА_7 було наділено присадибний участок (так в документі) 0,30 га; рішенням того ж колегіального органу від 05.07.1985 року ОСОБА_7 виділено 0,30 га земельної ділянки. Наведене підтверджується архівним витягом №С-562 від 19.08.2020 (а. с. 39 т.1).

З листа Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №95 від 14.08.2020 вбачається, що за покійними батьками ОСОБА_1 станом на:

- 01.01.1986 рік рахувалось 0,30 га земельної ділянки,

- 01.06.1986 рік - 0,55 га

- 01.06.1989 рік - 0,70 га, відповідно погосподарської книги за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 ,

- з 1991 по 1995 роки рахувалось 0,70 га, відповідно погосподарської книги №3-6, особового рахунку № НОМЕР_2 ,

- з 1995 по 2000 роки рахувалось 0,70 га, відповідно погосподарської книги №3, особового рахунку № НОМЕР_3 ,

- 2001 рік - 0,70 га, рішенням виконкому №51 від 21.06.2001 надано 0,15 га за будинком оператора, і за господарством рахується 0,85 га, відповідно погосподарської книги №2, особового рахунку № НОМЕР_4 за 2001-2005 роки.

Також, зазначено, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рахується земельна ділянка площею 0,85 га, в рівних частках, відповідно погосподарської книги №5, особового рахунку № НОМЕР_5 (а. с. 32, т. 1).

На підтвердження зазначеного до матеріалів долучено копії витягів з погосподарських книг та копію архівного витягу протоколу №3 та 4 (а. с. 34-39, т. 1).

Згідно довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №924 від 08.09.2020, на час та протягом шести місяців після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його адресою проживання: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_6 (дружина, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_8 (дочка) та ОСОБА_3 (дочка) (а. с. 17, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1662 ОСОБА_1 є власником 38/100 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18, т. 1).

Право власності на зазначену частку житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_1 - 28.12.2015 (а. с. 20-21, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н. В., зареєстрованого в реєстрі за №1665 ОСОБА_3 є власником 62/100 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22, т. 1).

Право власності на зазначену частку житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_3 - 28.12.2015 (а. с. 24-25, т. 1).

Відповідно до листа Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №59 від 05.06.2020 земельна ділянка площею 0,85 га перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 та її сестри ОСОБА_3 з 2015 року; ця ж земельна ділянка використовувалася їх батьками (покійними); за використання зазначеної земельної ділянки сплачується податок (а. с. 15, т. 1).

Рішенням 33 сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 09.04.2020 надано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,25 га в натурі на місцевості з метою передачі її в спільну приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а. с. 122, т. 1).

Рішенням 33 сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 09.04.2020 надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, всього 0,185 га, з метою передачі її у приватну власність, для ведення ОСГ, у с. Василівка (а. с. 123, т. 1).

Також, рішенням 33 сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 09.04.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, всього 0,185 га, з метою передачі її у приватну власність, для ведення ОСГ, в с. Василівка (а. с. 124, т. 1).

У вересні 2020 року на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20-51, т. 2).

Рішенням 3 сесії 8 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20.01.2021 затверджено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га кадастровий номер 1822080900:04:001:0172 за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер 1822080900:04:001:0172 за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарстких будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а. с. 26, т. 1).

До матеріалів справи додано викопіювання із схеми інвентаризації земель населеного пункту с. Василівка Житомирського району, де земельна ділянка, яка передається громадянкам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділена зеленим кольором; червоним кольором виділена земельна ділянка площею 0,3202 га (а. с. 29, т. 1).

Рішенням 4 сесії 8 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03.02.2021 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу, орієнтовною площею 0,2000 га за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а. с. 53, т. 1).

Рішенням 4 сесії 8 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03.02.2021 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу, орієнтовною площею 0,2000 га за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а. с. 54, т. 1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 1822080900:04:001:0172 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; дата державної реєстрації 04.03.2021 (а. с. 27, 28, том 1).

Також встановлено, що згідно план-схеми акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 29.09.2020, за загальна площа земель ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складає 0,6230 га (а. с. 117, т. 1).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №898 від 21.08.2020 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно списку про сплату за землю, рахується по 0,125 га земельної ділянки для обслуговування їх житлового будинку в АДРЕСА_1 та по 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, загальною площею за господарством 0,85 га; плата за землю проводилась вчасно; заборгованості по сільській раді не рахується (а. с. 52, т. 1).

З витягу з декларації ОСОБА_3 вбачається, що остання має загальну площу земельних ділянок 0,8069 га + 0,1250 га землі, яку було поділено в спадщину у рівних частинах з ОСОБА_1 , в сумі отримано 0,9319 га (а.с. 119, т. 1).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Житомирській області №5304/6/06-30-12-04-17 від 24.05.2022 року, згідно переліку земельних ділянок зареєстрованих в інформаційних системах ДПС України, за фізичною особою ОСОБА_1 обліковуються наступні земельні ділянки, які знаходяться на території Житомирської області, Житомирського району, с. Василівка:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари, площею 0,3 га;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села - не більш як 0,25 гектара), площею 0,125 га.

За наявною інформацією з інформаційних баз даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці по земельному податку з фізичних осіб за кодом платежу 18010700 по ОСОБА_1 нараховано та сплачено:

- на земельну ділянку площею 0,3 га: у 2019 році - нараховано 116,94 грн, сплачено 116,94 грн; у 2020 році - нараховано 116,94 грн, сплачено 116,94 грн; у 2021 році - нараховано 116,94 грн, сплачено 116,94 грн;

- на земельну ділянку площею 0,125 га: у 2019 році - нараховано 95,19 грн, сплачено 95,19 грн; у 2020 році - нараховано 95,19 грн, сплачено 95,19 грн; у 2021 році - нараховано 95,19 грн, сплачено 95,19 грн.

Згідно переліку земельних ділянок зареєстрованих в інформаційних системах ДПС України, за ОСОБА_3 обліковуються наступні земельні ділянки, які знаходяться на території Житомирської області, Житомирського району, с. Василівка:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари, площею 0,3 га;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села - не більш як 0,25 гектара), площею 0,125 га.

За даними інтегрованої картки ОСОБА_3 по земельному податку з фізичних осіб, на земельну ділянку площею 0,3 га: у 2019 році - нараховано 116,94 грн, сплачено 116,94 грн; у 2020 році - нараховано 116,94 грн, сплачено 116,94 грн; у 2021 році - нараховано 116,94 грн, сплачено 116,94 грн.

- на земельну ділянку площею 0,125 га: у 2019 році - нараховано 95,19 грн, сплачено 95,19 грн; у 2020 році - нараховано 95,19 грн, сплачено 95,19 грн; у 2021 році - нараховано 95,19 грн, сплачено 95,19 грн (а. с. 235-236, т. 1).

На підтвердження сплати податку надано фінансові документи за 2019-2021 роки (а. с. 40-51, т. 1).

Також встановлено, що рішенням восьмої сесії V скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 17.01.2007 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 (а. с. 60, т. 2).

Рішенням чотирнадцятої сесії V скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та складання договору оренди, з метою передачі її в оренду ОСОБА_5 для обслуговування будівлі їдальні з господарськими спорудами в АДРЕСА_2 ; передано ОСОБА_5 в оренду терміном на один рік, земельну ділянку, площею 0,1329 га для обслуговування їдальні з господарськими спорудами в АДРЕСА_2 , шляхом укладення договору оренди землі, з послідуючим правом викупу (а. с. 61, т. 2).

У жовтні 2011 року на замовлення ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_5 , загальною площею 0,1329 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (а. с. 221-236, т. 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2019, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Силіним С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1477 ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1329 га, кадастровий номер 1822080900:04:001:0089, яка відчужується одночасно (а. с. 93-95, т. 1).

Також, відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2019, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Силіним С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1478 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1329 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1822080900:04:001:0089 (а. с. 90-91, т. 1).

Право власності на зазначений будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 - 07.10.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; номер запису про право власності: 33557193 та 33556438 (а. с. 92, та 94 (зворот) т. 1).

Рішенням 29 сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 листопада 2019 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, всього 0,32 га, з метою передачі її в приватну власність, в тому числі: площею 0,32 га для ведення ОСГ, біля будинку (а. с. 100, т. 1).

До матеріалів справи додано викопіювання із схеми інвентаризації земель населеного пункту с. Василівка Житомирського району, де земельна ділянка площею 0,3202 га, яка передається громадянину ОСОБА_2 виділена червоним кольором (а. с. 101, т. 1).

У травні 2020 року на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (01.03) в межах с. Василівка, Житомирського району Житомирської області (а. с. 81-118, т. 2).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4614096592020 від 21.09.2020, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,2756 га з кадастровим номером 1822080900:04:001:0170, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Василівка, відсутня (а. с. 102-104, т. 1, а. с. 76-80, т. 2).

Рішенням 3 сесії 8 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20.01.2021 відмовлено у затверджені ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га кадастровий номер 1822080900:04:001:0170 за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства в межах с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області у зв`язку з відсутністю акту погодження меж із суміжними землекористувачами та сільською радою (а. с. 106, т. 1).

27.04.2021 відповідачем подано заяву до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області згідно якої, він просив здійснити виїздне засідання постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, земельних відносин, екології та охорони довкілля за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення існуючих меж та затвердження акту погодження меж, який виданий розробником земельної документації у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від його підписання (а. с. 110, т. 1).

20.10.2022 завідувачем відділу земельних відносин та екології Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_9 , техніком-землевпорядником ФОП Гайдамака м. Житомир ОСОБА_10 , за участю старости Василівського старостинського округу Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Черпицького С.Й. в присутності заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та за відсутності ОСОБА_2 складено акт про обстеження земельних ділянок загальною площею 0, 6610 га, що рахується за домогосподарством АДРЕСА_1 ; межі фактичного користування земельними ділянками домогосподарства АДРЕСА_1 визначено шляхом кадастрової зйомки, про що додано схему до акту (а. с. 212, 213-214, т. 2).

Згідно висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №62-Е/22 від 20.12.2022 (а.с. 131-168, т. 2):

- площа фактичного користування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 0,1329 га; для ведення особистого селянського господарства становить 0,1758 га (загальна площа 0,3087 га);

- площа фактичного користування земельними ділянками (біля будинку) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства становить 0,4107 га, (загальна площа 0,6607га);

- межі фактичного користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та 8 не відповідають межам відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою;

- загальна площа фактичного користування земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (0,8107 га) менша за площу земельних ділянок, що зазначена в погосподарській книзі (0,85 га) на 0,0393 га;

- у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства у с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області площею 0,1500 га.

Зі схеми №7 видно, що межа земельної ділянки за кадастровим номером 1822080900:04:001:0172 (зелений колір) зведена з межами (земельних ділянок за кадастровими номерами 1822080900:04:001:0089 (червоний колір) та 1822080900:04:001:0170 (синій колір) - накладання чи міжсмужжя відсутні (а. с. 158, т. 2).

Зі схем №11, №12, №13 видно, що спільна межа земельних ділянок за кадастровим номером 1822080900:04:001:0089 та 1822080900:04:001:0172 (зелений колір) не відповідає межі фактичного користування (чорний колір). Фактичне користування ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 1822080900:04:001:0172, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Площа накладання становить 0,0034 га.

А також межа земельної ділянки за кадастровим номером 1822080900:04:001:0079 (жовтий колір) не відповідає межі фактичного користування (чорний колір). Фактичне користування ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 1822080900:04:001:0079. Площа накладання становить 0,0041 га (а. с. 161- 162, т. 2).

Зі схеми №14 видно, що межа земельної ділянки за кадастровим номером 1822080900:04:001:0172 (зелений колір) не відповідає межам фактичного користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (чорний колір) (а. с. 162, т. 2).

Зі схеми №15 видно, що межа земельної ділянки за кадастровим номером 1822080900:04:001:0089 (червоний колір) не відповідає межам фактичного користування ОСОБА_2 (чорний колір) (а. с. 163, т. 2).

Зі схеми №16 видно, що межа земельної ділянки за кадастровим номером 1822080900:04:001:0170 (синій колір) не відповідає межам фактичного користування ОСОБА_2 (чорний колір) (а. с. 163, т. 2).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доказів зареєстрованого набуття права користування спірною земельною ділянкою позивачем не надано. Сама по собі сплата земельного податку з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою не є підтвердженням належного набуття права користування (власності) такою ділянкою. ОСОБА_7 (батьком позивача) за життя (на момент смерті) не було належним чином оформлене набуте право на земельну ділянку. Також, суд першої інстанції виходив з того, що виписки з погосподарських книг не є належними доказами в розумінні діючого законодавства, які свідчать про набуття особою певного права на земельну ділянку.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо права ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,85 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила про порушення її прав, як землекористувача, суміжним землекористувачем під час виготовлення проекту землеустрою. Вказуючи про порушення своїх прав, позивач зазначила, що відповідачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3200 га з метою передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, частина площі якої завжди перебувала і перебуває по даний час в користувані позивача без вилучення в останньої.

Колегія суддів виходить з того, що правовідносини щодо користування земельною ділянкою виникли до набрання чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ, тому до таких правовідносин підлягає застосуванню положення чинних на той час ЗК Української РСР 1970 року та норм ЗК України.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.

Відповідно до статті 13 ЗК Української РСР 1970 року, земля в Українській РСР надається в користування: колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; громадянам СРСР. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК Української РСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року в справі №702/1026/18 зазначив, що документами, які підтверджують право землекористування, є записи про розміри земельної ділянки у земельно-шнуровій та погосподарських книгах сільських рад.

Подібного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 квітня 2018 року в справі №718/567/15-ц, вказавши, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів).

Отже, документами, які підтверджують право землекористування, є записи про розміри земельної ділянки у земельно-шнуровій та погосподарських книгах сільських рад.

Відповідно до частини першої статті 90 ЗК УРСР (1970 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Згідно до частини першої статті 30 ЗК України (1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Пункт 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18 грудня 1990 року передбачав, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до відведення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно із пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Наведене також узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом України у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі №6-127цс15.

Відповідно до частини першої статті 29 ЗК України 1990 року та частин третьої, четвертої статті 142 ЗК України 2001 року припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.

Примусове припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки могло відбуватись у судовому порядку, передбаченому частиною четвертою статті 29, частиною шостою статті 31 ЗК УРСР 1990 року та статті 143, частини десятої статті 149 ЗК України 2001 року.

У справі, що переглядається встановлено, що рішенням звітних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Карла Маркса від 08.02.1975 ОСОБА_7 (батькові позивача) було наділено присадибний участок (так в документі) 0,30 га; рішенням того ж колегіального органу від 05.07.1985 року ОСОБА_7 виділено 0,30 га земельної ділянки.

Згідно витягів з погосподарських книг за покійними батьками ОСОБА_1 станом на:

- 01.01.1986 рік рахувалось 0,30 га земельної ділянки,

- 01.06.1986 рік - 0,55 га

- 01.06.1989 рік - 0,70 га, відповідно погосподарської книги за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 ,

- з 1991 по 1995 роки рахувалось 0,70 га, відповідно погосподарської книги №3-6, особового рахунку № НОМЕР_2 ,

- з 1995 по 2000 роки рахувалось 0,70 га, відповідно погосподарської книги №3, особового рахунку № НОМЕР_3 ,

- 2001 рік - 0,70 га, рішенням виконкому №51 від 21.06.2001 надано 0,15 га за будинком оператора, і за господарством рахується 0,85 га, відповідно погосподарської книги №2, особового рахунку № НОМЕР_4 за 2001-2005 роки.

З листа Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №95 від 14.08.2020 вбачається, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рахується земельна ділянка площею 0,85 га, в рівних частках, відповідно погосподарської книги №5, особового рахунку № НОМЕР_5 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1662 ОСОБА_1 є власником 38/100 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену частку житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_1 - 28.12.2015.

Матеріали справине містятьданих проте,що ОСОБА_1 відмовилася відземельної ділянки площею 0,85 га, що належала її батькам ще за часів УРСР.

Відтак, ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 .

Право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі 0,85 га, підтверджено відомостями з погосподарських книг.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено належного набуття права користування (власності) земельною ділянкою, площею 0,85 га.

Також суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що виписки з погосподарських книг не є належними доказами в розумінні діючого законодавства, які свідчать про набуття особою певного права на земельну ділянку, оскільки вказане не узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом.

Щодо вимоги про визнання недійсним рішення Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22.11.2019.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20).

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186 ЗК України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно пункту 6 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

Системний аналіз норм статей 22, 116, 118 ЗК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) та постанові Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі №240/16949/21 (провадження №К/9901/48479/21).

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16 (провадження №11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) та постановах Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №607/19806/18 (провадження №61-15223св21), від 04 жовтня 2023 року у справі №187/919/21 (провадження №61-494св23). За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (постанова Верховного Суду від 01 липня 2022 року у справі №700/309/20, провадження №61-11769св21).

Колегія суддів підкреслює, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16 (провадження №11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) і підставі відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

У справі, що переглядається встановлено, що рішенням 29 сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 листопада 2019 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, всього 0,32 га, з метою передачі її в приватну власність, в тому числі: площею 0,32 га для ведення ОСГ, біля будинку.

У травні 2020 року на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (01.03) в межах с. Василівка, Житомирського району Житомирської області.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4614096592020 від 21.09.2020, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,2756 га з кадастровим номером 1822080900:04:001:0170, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Василівка, відсутня.

Рішенням 3 сесії 8 скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20.01.2021 відмовлено у затверджені ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га кадастровий номер 1822080900:04:001:0170 за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в межах с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області у зв`язку з відсутністю акту погодження меж із суміжними землекористувачами та сільською радою.

Відтак, ОСОБА_1 не доведено порушення її прав при прийнятті Василівською сільською радою Житомирського району Житомирської області рішення від 22 листопада 2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3200 га, враховуючи те, що останньому відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га кадастровий номер 1822080900:04:001:0170.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у частині визнання недійсним рішення 29-ї сесії VII скликання Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 листопада 2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3200 га.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент прийняття оспорюваного рішення частина земельної ділянки, що входить у площу 0,3200 га перебувала у комунальній власності, а тому сільська рада мала право приймати рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, оскільки така була вільною від жодних забудов, а зареєстроване речове право інших осіб на неї відсутнє.

Наведене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року у справі №607/10862/22 (провадження №61-13281св23).

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення первісних зовнішніх меж земельної ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц (провадження №14-545цс19).

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення первісних зовнішніх меж земельної ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем таких обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, площею 0,32 га, з кадастровим номером 1822080900:04:001:0170 ОСОБА_2 Василівською сільською радою Житомирського району Житомирської області у приватну власність не передавалася.

Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 не зареєстровано.

Разом з тим, позивач вказує, що ОСОБА_2 порушуються її права як суміжного землекористувача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункти 70-71)), зокрема заявити негаторний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки.

Відтак, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення первісних зовнішніх меж земельної ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га є неналежними способами захисту прав та інтересів позивача, так як захист порушених прав власника земельної ділянки у випадку фізичного зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, можливий шляхом пред`явлення негарного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення спірної земельної ділянки.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення первісних зовнішніх меж земельної ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки 0,8500 га не підлягають задоволенню з підстав обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту прав.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у задоволенні позову, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 08 серпня 2024 року.

Головуючий

Судді