Рішення

від 29.07.2024 по справі 209/2381/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

29.07.2024 Єдиний унікальний номер 209/2381/23

Справа № 209/2381/23

Провадження № 2/205/290/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Федотової В.М.,

при секретарі - Киричок Л.А.,

за участю представника позивача - адвоката Ворон А.І., відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення часу спілкування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви.

Позов мотивований тим, що 17.02.2018 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який на теперішній час розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня донька після розірвання шлюбу постійно проживає з відповідачем. Після народження доньки сімейні стосунки позивача з відповідачем суттєво погіршилися, вони стали чужими людьми. Відповідач чинить перешкоди позивачу в регулярному спілкуванні та зустрічах із донькою, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. В добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо порядку участі батька у вихованні дитини та визначення графіку побачень з дитиною. Позивач має до доньки почуття батьківської любові, турботи, хвилюється та сумує за нею, бажає надати дитині все можливе для її розвитку, виховання та забезпечення.

Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить:

1) Усунути ОСОБА_2 перешкоди в реалізацій права на виховання та спілкування з дитиною, зобов`язавши відповідача не чинити перешкоди в спілкуванні батька з дитиною ОСОБА_3 ;

2) Визначити позивачу спосіб його участі у вихованні доньки та час спілкування батька з донькою шляхом систематичних побачень (усі дні та часи без присутності матері) наступним чином:

- якщо відповідач разом з дитиною постійно або тимчасово проживає у м. Кам`янське Дніпропетровській області, спосіб спілкування з дитиною має бути таким: у робочі дні (понеділок - п`ятниця): з 14-00 до 18-00 годин; у суботу: з 10-00 до 18-00 годин; - у неділю: з 10-00 до 20-00 годин; - у святкові та неробочі дні: з 10-00 до 20-00 годин; - щороку кожен день народження доньки: з 10-00 до 14-00 години; - половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року; - кожен липень року протягом усього місяця;

- якщо відповідач разом з дитиною постійно або тимчасово проживає за місцем своєї реєстрації (або у своїх батьків), графік спілкування з дитиною має бути таким: - у середу кожного тижня з 10-00 до 20-00 годин; - кожен другий та четвертий тиждень кожного місяця з 16-00 п`ятниці до 12-00 понеділка наступної неділі; - у святкові та неробочі дні з 10-00 до 20-00 годин; - якщо за календарем випадає в році 2 і більше разів декілька святкових і неробочих днів по 2 і більше днів поспіль, тоді 34 години разом, а саме: з 10-00 першого дня і до 20-00 годин другого дня; - кожен день народження доньки з 10-00 до 14-00 години; - половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року; - кожен липень року протягом усього місяця. Всі судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2023 року прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2023 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2024 року застосовано до Служби у справах дітей адміністрації Кам`янської міської ради захід процесуального примусу у вигляді штрафу у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2024 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2024 року про застосування до Служби у справах дітей адміністрації Кам`янської міської ради захід процесуального примусу у вигляді штрафу було скасовано.

Відповідач надала до суду відзив на позовну заяву у якому, посилаючись на необґрунтованість та недоцільність заявлених позивачем вимог, просила відмовити у задоволенні позову, провадження по справі зупинити на час перебування позивача у складі Збройних Сил України. В обґрунтування заперечень зазначила, що вона не перешкоджає позивачу зустрічатись та спілкуватись з донькою. Після розірвання шлюбу між сторонами з вересня 2021 року по вересень 2022 року позивач майже не зустрічався з дитиною, лише декілька разів зустрічався з нею, хоча відповідач наголошувала на цьому. Зустрічі якщо і були то вони були короткочасними через неадекватну поведінку позивача, через приниження честі та гідності відповідача та психологічного насильства на очах дитини, через що відповідачу доводилося йти з цих зустрічей, щоб не травмувати дитину. Приймаючи до уваги маленький вік дитини та невелику кількість зустрічей на рік, позивач став для дитини чужою людиною, дитина його забула і той графік, який позивач надає, буде травмувати дитину, якщо зустрічі будуть проходити без присутності матері, тобто відповідача. Відповідач не чинить перешкоди позивачу у спілкуванні та побаченні з дитиною, однак тільки в обумовленим між сторонами час та лише у присутності відповідача. Проти спілкування батька з дитиною засобами телефонного зв`язку не заперечувала.

Представник позивача - адвокат Ворон А.І. надав до суду відповідь на відзив у якій посилаючись на те, що надані відповідачем у відзиві заперечення є безпідставними, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Звернув увагу суду, що позивач з листопада 2022 року постійно намагався вирішити питання усунення йому перешкод у спілкуванні з дитиною, наслідком чого є його звернення до Органу опіки та піклування із заявою від 19.12.2022 року. Твердження відповідача щодо того, що вона неодноразово зазнавала приниження честі та гідності через неадекватну поведінку позивача є голослівними та абсурдними, оскільки не підтверджені відповідними фактами та доказами. На думку представника позивача такі висловлювання відповідача є фактом поширення відповідачем негативної інформації про позивача, яка ганьбить його та його репутацію хорошого батька та покликані створити негативний імідж позивача в очах суду з метою впливу на суд для ухвалення бажаного рішення для відповідача. Позивачем надано довідки, характеристики та рекомендації, які характеризують його винятково з позитивного боку. Окрім того, наразі позивач перебуває на фронті та боронить Батьківщину, що говорить про його активну громадську позицію. Після розірвання шлюбу позивач добровільно сплачує аліменти на утримання дитини на належному та гідному рівні. Відповідач зазначає, що неодноразову пропонувала позивачу зустрітись з дочкою, але позивач їх проігнорував, а тому ніяких перепон у спілкуванні з дитиною не має, що є підставою для відмови у позові. Такі твердження відповідача вводять суд в оману, оскільки жодних доказів такого листування не має, навпаки відповідач ставила позивачу ультиматуми, від виконання яких залежало чи буде надана можливість позивачу спілкування з донькою при цьому, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо своєї дитини, в тому числі щодо участі у її вихованні, спілкуванні та зустрічей з дитиною. Відповідач постійно нав`язує дитині своє особисте бачення та неприязнь до батька. Вік доньки свідчить про досягнення дитиною певного ступеня розвитку, який, на думку позивача, дозволяє їй перебувати окремо від матері за умови належного догляду зі сторони батька. Враховуючи викладене, позивач наполягає на зустрічах з дитиною саме без присутності матері. Також зазначив, що підстави для зупинення провадження по справі на час перебування позивача у складі Збройних Сил України відсутні, оскільки факт перебування позивача на військовій службі не позбавляє його можливості ефективного використання своїх процесуальних прав, враховуючи наявність уповноваженого позивачем представника на представництво його інтересів, який безпосередньо приймає участь у судових засіданнях.

Відповідач письмово просила заявлене нею клопотання про зупинення провадження по справі не розглядати.

Суд з цього приводу зазначає, що оскільки відповідач не підтримує заявлене нею клопотання про зупинення провадження на час перебування позивача у складі Збройних Сил України, суд вважає за можливе вказане клопотання не розглядати.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, натомість його представник - адвокат Ворон А.І. у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на графіку зустрічей батька з донькою без присутності матері наполягав. Проти долучення до матеріалів справи доказів, наданих відповідачем, та допиту психолога у якості свідка заперечував з підстав, викладених ним у запереченнях. Звернув увагу суду, що між сторонами дійсно існують деякі психологічні конфлікти, у них різні погляди на виховання дитини. Зазначив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня винесення рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Медведєва Л.В. у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Не заперечувала щодо зустрічей батька з дитиною, але щоб такі зустрічі проходили виключно у її присутності, у зв`язку з чим позовні вимоги визнаються стороною позивача частково. Зазначила, що позивач не вітав дитину з днем народження, принижував відповідача при дитині, а тому сам винен, що зв`язок між ним та дитиною не такий стійкий. Також, стороною позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме висновку вчителя початкових класів - практикуючого психолога Атаманюк М.В. , а також просила викликати зазначеного психолога з метою надання пояснень щодо наданого висновку та надання підтверджуючих документів.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні клопотання відповідача про допит практикуючого психолога у якості свідка було відмовлено, оскільки доказів неможливості підготовки та подання таких документів під час підготовчого провадження по справі, відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, відповідачем не надано і вказані клопотання заявлено відповідачем вже на стадії судового розгляду. Окрім того, доказів того, що Атаманюк М.В. є практикуючим психологом суду не надано, у судовому засіданні нею зазначено, що вона працює у школі, має диплом магістра психології, є фрілансером та відповідної ліцензії не має.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо клопотання про долучення доказів, зокрема, результатів психологічного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного практикуючим психологом Атаманюк М.В. 07.05.2024 року та психологічного висновку спеціаліста Атаманюк М.В. без дати, суд долучає такі документи до матеріалів справи, проте не приймає їх як належний та допустимий доказ.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Кільчинська Ю.М. у судовому засіданні, яке було проведено в режимі відеоконференції, наданий Службою висновок про визначення позивачу порядку участі у вихованні дитини підтримала. В подальшому у судове засідання не з`явилася, письмово просила розгляд справи проводити за відсутності представника третьої особи, рішення просила винести на підставі наявних доказів та з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Із заяви ОСОБА_2 від 19.12.2022 року вбачається, що він звертався до Органу опіки та піклування із заявою про затвердження графіку спілкування батька з донькою (а.с. 16).

Із акту про проживання № 25 від 27.01.2023 року, наданого Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Добробут» вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживають без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», позивач ОСОБА_2 станом на 28.12.2022 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 81).

Згідно побутової характеристики ОСББ «Моноліт-2016» від 26.12.2022 року, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за період роботи правління ОСББ «Моноліт-2016» скарг на позивача від мешканців будинку не надходило (а.с. 82).

ОСОБА_2 також має позитивну характеристику із ТОВ «Хіт Геймз Компані», де працював з 29.07.2020 року по 12.07.2022 року, та показав себе як активний та зацікавлений у своїй діяльності фахівець, відрізняється пунктуальністю, тактовністю та гнучкістю у спілкуванні, сумлінно підходить до вирішення завдань (а.с. 83).

Згідно довідки КНП «Міська лікарня № 1» КМР від 23.12.2022 року, ОСОБА_2 ознак наркологічного захворювання не має (а.с. 85).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.11.2023 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 135).

За виняткову відданість, мужність, відвагу, розумну ініціативу та за старанне виконання службових обов`язків щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_2 нагороджений подякою командира 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 (а.с. 136).

Позивач добровільно сплачує аліменти на утримання дитини на належному та гідному рівні, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 88-107). Добровільну сплату позивачем аліментів на утримання дитини також підтвердила відповідач у судовому засіданні.

Службою у справах дітей адміністрації Кам`янської міської ради було надано до суду висновок № 8 вих-20/520 від 18.09.2023 року про визначення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому Службою у справах дітей адміністрації Кам`янської міської ради визначено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період проходження батьком військової служби в ЗСУ та під час перебування його у відпустці наступним чином: понеділок з 16:00 год. до 18:00 год., середа з 16:00 год. до 18:00 год., п`ятниця з 16:00 год. до 18:00 год., субота з 10:00 год. до 13:00 год., безперешкодне та необмежене спілкування батька з донькою засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку з урахуванням віку дитини та режиму її дня, всі зустрічі проводити за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та у її присутності (а.с. 112-113).

Надаючи правову оцінку фактичним відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).

Згідно із ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно із ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Як визначено ст.ст. 150, 151 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

На підставі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 1 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

У відповідності до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. З ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п`ята та шоста статті 19 СК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14.09.2023 року по справі № 176/2855/19 зазначив, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Службою у справах дітей адміністрації Кам`янської міської ради було надано до суду висновок № 8 вих-20/520 від 18.09.2023 року про визначення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому Службою у справах дітей адміністрації Кам`янської міської ради визначено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період проходження батьком військової служби в ЗСУ та під час перебування його у відпустці наступним чином: понеділок з 16:00 год. до 18:00 год., середа з 16:00 год. до 18:00 год., п`ятниця з 16:00 год. до 18:00 год., субота з 10:00 год. до 13:00 год., безперешкодне та необмежене спілкування батька з донькою засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку з урахуванням віку дитини та режиму її дня, всі зустрічі проводити за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та у її присутності (а.с. 112-113).

Наданим висновком Службою у справах дітей запропоновано порядок участі батька у вихованні дитини, проте суд не погоджується із наданим висновком, оскільки порядок участі батька у вихованні дитини у ньому визначено на період проходження батьком військової служби в ЗСУ та під час перебування його у відпустці, а також у присутності відповідача, що категорично заперечувалось позивачем.

Окрім того, необмежене спілкування батька з дитиною засобами телефонного зв`язку не враховує режиму дня та зайнятості дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно існують тривалі напружені конфліктні відносини, які носять особистий характер та які вочевидь не сприяють у реалізації батьком можливості регулярно, комфортно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Факт наявності напружених відносин сторони не заперечували, а навпаки підтвердили. У зв`язку з цим загострились взаємовідносини сторін і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання порядку спілкування з дитиною, який би влаштовував кожну зі сторін.

До того ж, судом у судовому засіданні пропонувалось сторонам укласти мирову угоду, у якій обумовити всі нюанси та умови щодо зустрічей батька з дитиною, встановлення графіку побачень, який буде підходити кожному з батьків, проте сторони категорично заперечували проти укладення мирової угоди, кожен наполягав на своєму.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07.12.2006 №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 §78).

На підставі ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь- якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (МАМСНUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При цьому, суд наголошує, що основним завданням суду є здійснення своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які не можуть між собою домовитися.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) зазначено, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02.11.1989 (статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні доньки і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною без відповідних і достатніх підстав для цього.

У зазначеній справі під час розгляду по суті судом не встановлено доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої неприязності дитини до батька, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з донькою перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало необхідність проведення побачень позивача з дитиною лише у присутності матері.

Суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості, потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати й інтересам дитини.

У цьому контексті суд переконаний, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Враховуючи вищевикладене, позицію позивача та його бажання спілкуватися зі своєю дитиною, приймаючи до уваги малолітній вік дитини, її індивідуальні потреби у цьому віці для здорового розвитку, з урахуванням принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, забезпечення якнайкращих інтересів дитини, підтримку зв`язків з батьком, приймаючи до уваги постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2023 року по справі № 176/2855/19, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, усунути ОСОБА_2 перешкоди в реалізації права на виховання та спілкування із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні батька із малолітньою дитиною, та визначити спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , шляхом систематичних побачень наступним чином:

- перші три місяці з дня набрання даним рішенням суду законної сили - у робочі дні (понеділок-п`ятниця) з 17:30 год. до 19:30 год. та кожної суботи з 10:00 год. до 13:00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини, її графіка сну та відпочинку, у присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога, забезпечення участі якого покласти на батьків дитини;

- після спливу трьох місяців з дня набрання даним рішенням суду законної сили - кожний вівторок, четвер, п`ятницю та суботу з 16:00 год. до 19:00 год. за бажанням дитини та врахуванням стану її здоров`я без присутності матері ОСОБА_1 та психолога з правом батька забирати дитину з дитячого садочка, з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання батька ОСОБА_2 ;

- у день народження доньки ОСОБА_3 , 22 лютого кожного року з 10:00 год. до 12:00 год. без присутності матері;

- у період хвороби доньки ОСОБА_3 безперешкодно відвідувати її за місцем її проживання;

а також шляхом безперешкодного спілкування батька з донькою засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку з урахуванням віку дитини та її режиму дня.

На переконання суду, визначений судом порядок спілкування позивача з дитиною є достатнім, таким, що відповідає віковим потребам дитини та принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини, підтримку зв`язків з родичами, та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання малолітньої доньки.

Суд зазначає, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах та в інший час, за погодженням батьків. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати віковим інтересам дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14.09.2023 року по справі № 176/2855/19 зазначив, що відповідачка не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини у визначеному судом порядку на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, на звернення до суду із відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом було задоволено частково, позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача половину судового збору в розмірі 1 073,60 грн., інші 50 % судового збору суд покладає на позивача.

Також суд роз`яснює сторонам що, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 51, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 141, 151, 153, 155, 157-159 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення часу спілкування - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в реалізації права на виховання та спілкування із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні батька ОСОБА_2 із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_2 спосіб його участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та час спілкування батька з донькою шляхом систематичних побачень наступним чином:

- перші три місяці з дня набрання даним рішенням суду законної сили - у робочі дні (понеділок-п`ятниця) з 17:30 год. до 19:30 год. та кожної суботи з 10:00 год. до 13:00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини, її графіка сну та відпочинку, у присутності матері дитини ОСОБА_1 та психолога, забезпечення участі якого покласти на батьків дитини;

- після спливу трьох місяців з дня набрання даним рішенням суду законної сили - кожний вівторок, четвер, п`ятницю та суботу з 16:00 год. до 19:00 год. за бажанням дитини та врахуванням стану її здоров`я без присутності матері ОСОБА_1 та психолога з правом батька забирати дитину з дитячого садочка, з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання батька ОСОБА_2 ;

- у день народження доньки ОСОБА_3 , 22 лютого кожного року з 10:00 год. до 12:00 год. без присутності матері;

- у період хвороби доньки ОСОБА_3 безперешкодно відвідувати її за місцем її проживання;

а також шляхом безперешкодного спілкування батька з донькою засобами телефонного, електронного чи іншого зв`язку з урахуванням віку дитини та її режиму дня.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 073,60 грн. покласти на позивача ОСОБА_2 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 :

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ: 23928331, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 2/1.

Повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року.

Суддя: Федотова В.М.