Ухвала

від 06.08.2024 по справі 346/2844/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/2844/21

Провадження № 11-кп/4808/416/24

Категорія ст.331КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 липня 2024 року про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 липня 2024 року задоволено частково клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 , обвинуваченому за ч.4 ст.187 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк60днів до16вересня 2024року включно,з визначеннямзастави -80розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить242240грн.

Своє рішення суд мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_7 . Інший більш м`який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

З оскаржуваною ухвалою не погодились та оскаржили в апеляційному порядку обвинувачений ОСОБА_7 , а також його захисник ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник оспорюють обґрунтованість ухвали суду, вважають її незаконною та необґрунтованою. Вказують, що клопотання про продовження строку тримання під вартою не підлягало як задоволенню, так і його розгляду через невідповідність вимогам ст.184 КПК України та внесення в нього неправдивих відомостей прокурором. Прокурор не викладав ніяких обставин з посиланням на матеріали провадження, що підтверджують доведеність ризиків. Суд доведеність ризиків також не мотивував. Крім того, судом не було взято до уваги позитивні характеристики з місця його проживання, працював до затримання, не судимий, має міцні соціальні зв`язки, перебуває уцивільному шлюбі,має малолітнюдитину,маємісцепроживання в АДРЕСА_1 ,надав гарантіїпро належнупроцесуальну поведінку.Окрім іншогозазначають,що післяпередачі справидо Івано-Франківськогоміського судувже понадпів рокусудом небуло проведеножодного судовогорозгляду посуті.Щодо тривалостірозгляду справи,судом невзято доуваги,що наданий часу Європейськомусуді зправ людиниперебуває скарга ОСОБА_7 з приводупорушення розумнихстроків розглядукримінального провадженнята безпідставноготримання йогопід вартою. Суд не надав захиснику можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

Просять ухвалусуду скасуватита застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави до 100000 грн.

До початку апеляційного розгляду прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з його відпусткою та неможливість змінити його іншим прокурором.

В судовому засіданні апеляційного суду сторона захисту підтримала апеляційні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали контрольного кримінального провадження, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальшу дію такого запобіжного заходу.

При цьому,врахована наявністьоб`єктивних причин,які недозволяють закінчитисудовий розглядз ухваленнямвироку доспливу строкутримання обвинуваченогопід вартою, а також існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Апеляційний суд також вважає, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187, яке відповідно до ст.12КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічного позбавлення волі, а отже, існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Доведеність обвинувачення буде перевірятись судом в порядку передбаченому розділом ІV КПК України. Питання запобіжного заходу вирішується судом незалежно від стадії розгляду кримінального провадження та об`єму досліджених доказів.

Вищенаведене спростовує доводи обвинуваченого про недоведеність його винуватості та відсутність у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим такі доводи є недостатньо обґрунтованими.

Таким чином, подальше перебування обвинуваченого під вартою відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються обвинуваченому, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать кримінальне провадження.

Подані обвинуваченим ОСОБА_7 письмові гарантії не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки такі його пояснення не доводять зменшення встановлених ризиків.

Що стосується доводів апеляційної скарги про зменшення застави та непомірність призначеного розгляду судом першої інстанції, вони не заслуговують на увагу апеляційного суду. Розмір застави визначений судом з урахуванням тяжкості обвинувачення та у разі її внесення, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .

Що стосується майнового стану обвинуваченого, апеляційний суд зауважує, що заставу може внести не тільки обвинувачений та його родичі, а й інші особи.

Таким чином, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 липня 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5