Рішення

від 08.08.2024 по справі 910/5855/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2024Справа № 910/5855/24Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез"

до підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

про стягнення 214 801,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" про стягнення 214 801,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати поставленого товару по договору поставки №20/680 від 02.06.2020 року.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 202 800,00 грн. та неустойку в розмірі 12 001,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

23.05.2024 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.06.2024 відкрито провадження у справі №910/15210/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

14.06.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в позовних вимогах повністю. Подано клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати оригінали доказів у ТОВ «Метал Сінтез», а саме: лист №1612-01 від 16.12.2020, товарно-транспортну накладну №18 від 17.12.2020.

21.06.2024 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просив суд позовні вимоги задовольнити повному обсязі. Також, зазначено, що документів, що свідчать про вивезення шнек прибирання просипу кр. 3-193018 відсутня. Посилання відповідача на ТТН №18 від 17.12.2020 є необґрунтованим, оскільки ТТН №18 датована 05.11.2020 та в відомостях про вантаж зазначено: 1. Лебідка маневрова ЛМ-71, 2. Лебідка скреперна ЛМ-30. На підтвердження зазначеного позивачем надано товарно-транспортну накладну №18 від 05.11.2020р.

28.06.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення в яких відповідач просить суд відмовити в позовних вимогах ТОВ «Метал Сінтез» повністю. Надано скріншот з електронної пошти про отримання ТТН №18 від 17.12.2020 на 1арк., проєкт ТТН №18 від 17.12.2020 на 2арк., скріншот з електронної пошти про отримання листа №1612-01 від 16.12.2020 на 1 арк., копія листа №1612-01 від 16.12.2020 на 1 арк.

Щодо поданого клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Дослідивши надані пояснення сторін та подані докази по справі, зокрема, твердження позивача щодо відсутності товарно-транспортної накладної №18 від 17.12.2020, а натомість наявність ТТН №18 датованої 05.11.2020 та надання її суду, суд не вбачає підстав для витребування доказів, у зв`язку з чим клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.06.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" (постачальник) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (покупець) укладено договір поставки №20/680.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування , асортимент, ціна, кількість, код за УКТЗЕД і термін поставки якого вказується в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість договору на момент підписання становить без ПДВ - 3 080 140,00 грн., ПДВ - 616 028,00 грн., з ПДВ - 3 696 168,00 грн.

Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід`ємними частинами даного договору (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість товару, що поставляється за умовами цього договору, визначається в специфікаціях.

Умови поставки товару вказуються в специфікаціях до договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання товару оригінали наступних документів: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару (сертифікат відповідності, сертифікат якості, ДСТУ, ТУ, ISO та ін.).

Зобов`язання постачальника по поставці товару не вважається виконаними до надання документів, зазначених в п.3.2 цього договору (п.3.3 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі (п.4.1 договору).

Оплата товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях (п.4.2 договору).

02.06.2020 року між сторонами підписано специфікацію №2 від 02.06.2020 року до договору №20/680 від 02.06.2020 на загальну суму 1 985 880,00 грн.

Вищезазначеною специфікацією передбачено наступне:

Умови поставки: DDP склад ПрАТ «ЗЗРК» (Запорізька область, Василівський район, с. М. Білозерка, Веселівське шосе, 7 км) в редакції «Інкотермс 2010».

Умови оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів від дати поставки товару.

17.07.2020 року позивачем здійснено на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 776 400,00 грн. з ПДВ, а саме: 1. Вісь стрічки живильника ПП1-18 в кількості 40 шт., сума без ПДВ 478 000,00 грн., 2. Шнек прибирання просипу кр. 3-193018 у кількості 1 шт., сума без ПДВ 169 000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактура №15 від 17.07.2020р., видатковою накладною №7 від 17.07.2020р., товарно-транспортною накладною №5 від 17.07.2020р.

Як зазначено позивачем, на момент звернення до суду, відповідачем не здійснено розрахунку в сумі 202 800,00 грн. з ПДВ за поставлений шнек прибирання просипу кр. 3-193018 у кількості 1 шт.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. На сьогоднішній день Малобілозерська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області, де знаходиться підприємство, згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 визнана тимчасово окупованою територією України з 26.02.2022. 15.06.2022 наказом № 130 призупинено виробничу діяльність ПрАТ «ЗЗРК» з використанням майна над яким втрачено контроль. 15.06.2022 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило всі органи держаної влади, правоохоронні органи, обласну військову адміністрацію про втрату контролю над виробничими потужностями та майном. 15.06.2022 листом вих. №20/67 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило Державну податкову службу України про втрату усіх первинних документів. 22.06.2022 в ЗМІ газеті Верховної Ради України «Голос України» в №127(7877) було опубліковано оголошення ПрАТ «ЗЗРК» про втрату контролю над виробничими потужностями комбінату та майном. Тому, ПрАТ «ЗЗРК» може надати відзив на позовну заяву виключно на підставі документів, що додані до позовної заяви та відомостей, що наявні у ПрАТ «ЗЗРК» в електронному вигляді, а також протоколу №11\20 ВК невідповідності при вхідному контролі та платіжної інструкції № 59523 від 18.11.2020 (оригінал протоколу №11/20 ВК невідповідності при вхідному контролі, знаходиться на тимчасово окупованій території та доступу до нього у відповідача на разі не має, доступ можливий після деокупації території. На сьогодні, у ПрАТ «ЗЗРК» наявна лише скан-копія цього протоколу, яка збереглася в електронному вигляді).

Так, вісь стрічки живильника ПП1-18 в кількості 40 шт. та шнек прибирання просипу кр. 3-193018 в кількості 1 шт. були завезені на територію ПрАТ «ЗЗРК» ТОВ «Метал Сінтез» 17.07.2020 про що свідчить підпис уповноваженої особи «покупця» на видатковій накладній № 7 від 17.07.2020.

20.07.2020 ПрАТ «ЗЗРК» були виявлені недоліки, в поставленому товарі, які зазначені в протоколі № 11\20 ВК невідповідності при вхідному контролі, а саме невідповідність конструкторській документації.

ПрАТ «ЗЗРК» здійснило оплату за вісь стрічки живильника ПП1-18 в кількості 40 шт. про що свідчить платіжна інструкція № 59523 від 18.11.2020. Шнек прибирання просипу через виявлені недоліки був підготовлений до повернення для усунення виявлених недоліків.

Згідно інформації, що наявна у відповідача в електронному вигляді, листом № 1612-01 від 16.12.2020 ТОВ «Метал Сінтез» просило дозволу ПрАТ «ЗЗРК» про вивіз поставленого раніше товару 17.12.2020, в тому числі і шнеку підбору просипу кр. 3-193018 в кількості 1 шт. для усунення технічних зауважень.

17.12.2020 позивач вивіз обладнання (товар) з території ПрАТ «ЗЗРК» для усунення недоліків відповідно до ТТН № 18 від 17.12.2020.

Дата повернення шнеку підбору просипу після усунення недоліків на ПрАТ «ЗЗРК» невідома.

Відповідач зазначає, що поставка шнеку прибирання просипу не відбулася 17.07.2020, як на те вказує позивач, а тому штрафні санкції не можуть бути нараховані за вказаний період з 01.09.2020 по 27.02.2021.

Так, з наданого відповідачем протоколу №11\20ВК (невідповідність при вхідному контролі) поставки ПрАТ «ЗЗРК» склад №3, постачальником ТОВ «Сетал Сінтез» відповідно договору (видаткової накладної) №5 та №7 від 17.07.2020 (який підписаний тільки представниками відповідача), дата проведення: 20.07.2020р. вбачається, що товар, зокрема: вісь стрічки живильника ПП1-18 (кр.4-374452) в кількості 40 шт., шнек прибирання просипу (кр. 3-193018) у кількості 1 шт., не відповідають КД (конструкторській документації). Та, наявне зауваження: відсутнє маркування, передбачене конструкторською документацією.

Згідно з п.6.1 договору у разі, якщо товар приймається на складі покупця, за кількістю і якістю, товар вважається прийнятим в момент підписання видаткової накладної. У разі поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також товару пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником) приймання припиняється, товар не приймається і повертається постачальнику. За погодженням сторін постачальник може передати, а покупець прийняти товар неналежної якості на зберігання до усунення зауважень щодо якості, про що складається акт.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом трьох календарних днів або в інший термін, погоджений сторонами, з моменту надіслання йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) товару, про доукомплектування товару, про заміну товару, про відшкодування покупцеві всіх понесених витрат і збитків, пов`язаних з товаром, поставлених з порушенням умов договору (в т.ч. витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всього або частини товару, усунення його недоліків).

Отже, вищезазначеним пунктом договору сторони передбачили, що у разі поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, то приймання товару припиняється.

Та, якщо товар приймається на складі покупця, за кількістю і якістю, товар вважається прийнятим в момент підписання видаткової накладної.

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт щодо прийняття товару неналежної якості на зберігання до усунення зауважень щодо якості.

Також, суд зазначає, що в пункті 6.3 договору передбачено, що у випадках приймання товару, не обумовлених умовами цього договору, сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. №П-7.

Відповідно до п.14 Інструкції №П-7 від 25.04.66р., приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.16 Інструкції №П-7 від 25.04.66р., при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції) , одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акту є обов`язковою.

У разі поставки з того ж міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковими.

В матеріалах справі відсутній вищезазначений акт та повідомлення відповідача щодо необхідності складання даного акту.

Отже, укладеним сторонами договором та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р., передбачено у разі поставки товару неналежної якості приймання товару припиняється/призупиняється та складається відповідний акт.

Складання протоколу №11\20ВК (невідповідність при вхідному контролі) поставки ПрАТ «ЗЗРК» укладеним між сторонами договором не передбачено.

Отже, суд вважає, що підписанням видаткової накладної №7 від 17.07.2020 без будь-яких зауважень відповідач прийняв товар за кількістю і якістю.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Специфікацією №2 від 02.06.2020 року передбачено, що оплата здійснюється з відстрочкою платежу 45 календарних днів від дати поставки товару.

Оскільки поставка товару була здійснена 17.07.2020 року, то останнім днем оплати є 31.08.2020 року, а першим днем прострочення 01.09.2020 року.

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №59523 від 18.11.2020р. на суму 573 600,00 грн. з призначенням платежу: «згідно з рахунком №15 від 17.01.2020 та згідно договору №20/680 від 02.06.2020 сума 573600,00 грн. за шнек, вісь ПДВ (20%) 95600,00».

Будь-яких інших доказів оплати поставленого товару по видатковій накладній №7 від 17.07.2020, згідно договору №20/680 від 02.06.2020 матеріали справи не містять.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вивезення шнек прибирання просипу кр. 3-193018 позивачем від відповідача (для усунення недоліків) та його повернення.

Так, відповідачем надано проєкт товарно-транспортної накладної №18 від 17.12.2020 року (як зазначено відповідачем надісланої ТОВ «Метал Сінтез» на електронну адресу керівника групи постачання устаткування та запасних частин комерційної дирекції ПрАТ «ЗЗРК» для подальшого підпису та направлення разом з товаром для усунення технічних зауважень ТОВ «Метал Сінтез»).

З наданого проєкту товарно-транспортної накладної №18 від 17.12.2020 року, а саме її зворотнього боку у відомостях про вантаж зазначено: «шнэк уборки просыпи черт. 3-193018» у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 120 000,00 грн., документи з вантажем: рахунок-фактура №31 від 5 листопада 2020р., видаткова накладна №18 від 5 листопада 2020р.

Проте, з підписаної між сторонами видаткової накладній № 7 від 17.07.2020 вбачається, що вартість шнеку прибирання просипу кр. 3-193018 в кількості 1 шт. становить без ПДВ 169 000,00 грн.

Крім того, як зазначено позивачем та вбачається з наданої товарно-транспортної накладної №18 від 5 листопада 2020 року, яка підписана та скріплена печатками сторін вбачається, що ТТН №18 датована 05.11.2020 року, а не 17.12.2020 (як зазначено відповідачем), та по ній позивачем поставлено відповідачу товар: лебідка маневрова ЛМ-71РВ у кількості 2 шт,. лебідка скреперна ЛМ-30 в кількості 1 шт. на загальну суму 844 800,00 грн. з ПДВ, та зазначено документами з вантажем є: рахунок-фактура №31 від 5 листопада 2020р., видаткова накладна №18 від 5 листопада 2020р.

Таким чином, твердження відповідача спростовані наявними в матеріал справи доказами.

Крім того, листом №05-23/25 від 12.05.2023 відповідач повідомляв позивача про те, що не може виконати зобов`язання за договором №20/680 від 02.06.2020 з надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, що підтверджується сертифікатами ТПП №3100-23-2187 (вих.. №273/05-4 від 08.05.2023р.) та ТПП №3100-23-2188 (вих. №274/05-4 від 08.05.2023р.) відповідно, просив з розумінням поставитись до ситуації та почекати з виконанням зобов`язань за договорами, зокрема: №20/680 від 02.06.2020 до завершення форс-мажорних обставин.

Вищевикладені обставини свідчать про ознаки суперечливої поведінки в діях відповідача. Наразі, відповідач посилається, що вивіз обладнання (товару) з території ПрАТ «ЗЗРК» для усунення недоліків та відсутності підстав для стягнення заборгованості по договору, а у вищезазначеному просить позивача почекати з виконанням зобов`язань по договору №20/680 від 02.06.2020 до завершення форс-мажорних обставин, тобто фактично визнає наявну заборгованість, оскільки обов`язками по договору відповідача (покупця) є прийняття та оплата поставленого товару.

Суд вважає за можливе застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливоі? поведінки), базується ще на римськіи? максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своі?и? попередніи? поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесніи? діловіи? практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаціи?ного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №20/680 від 02.06.2020р. у відповідача перед позивачем в сумі 202 800,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 12 001,00 грн. за період з 01.09.2020 по 27.02.2021 на підставі п.7.1 договору та ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що в укладеному між сторонами договорі не передбачено стягнення неустоуки (пені) за невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором, а тому відповідальність відповідача за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді неустоуки (пені), не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати наданих послуг не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання у вигляді неустоуки (пені), тому позовні вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 12 001,00 грн. є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на форс-мажорні обставини на підтвердження чого надано сертифікат Торгово-Промислової палати України №3100-23-2188 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. №274/05-4 від 08.05.2023.

Вищезазначеним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, проведення воєнних (бойових) дій та перебування в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) Василівського р-н, Запорізької обл.., захоплення підприємства. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення тривають на 08 травня 2023 року. також, зазначено, що зазначені обставини унеможливили виконання договору поставки №20/680 від 02.06.2020р. в зазначений термін.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п.8.2 договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 3 робочих днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню довідкою Торгово-промислової палати України за місцем знаходження сторони, у якій наступили форс-мажорні обставини. Після її отримання, але не пізніше 20 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, вона направляється іншій стороні.

Як зазначено відповідачем та вбачається з матеріалів справи, про настання форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача листом №05-23/25 від 12.05.2023, тобто з порушення п.8.2 договору.

Крім того, пунктом 8.4 договору передбачено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був сплатити за отриманий товар до 31.08.2020 року, тобто до настання форс-мажорних обставин, що відповідно до п.8.4 договору, що не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку оплатити вартість поставленого товару.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ст..ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (04116, місто Київ, вулиця Старо-Київська, будинок 10-Г, корпус С, ідентифікаційний код 00191218) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" (01011, місто Київ, вулиця мирного Панаса, будинок 11, офіс 2/12, ідентифікаційний код 41154321) основного боргу в розмірі 202 800 (двісті дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та 3 041 (три тисячі сорок одна) грн. 91 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий