Постанова

від 18.11.2024 по справі 910/5855/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа№ 910/5855/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024

у справі №910/5855/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез»

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

про стягнення 214 801,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - відповідач) про стягнення 202 800,00 грн заборгованості за поставлений товар та неустойки в розмірі 12 001,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» шнек прибирання просипу кр. 3-193018 у кількості 1 шт загальною вартістю 202 800, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №7 від 17.07.2020, однак не здійснено розрахунку за поставлений товар. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 202 800,00 грн та неустойку в розмірі 12 001,00 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 08.08.2024 у справі №910/5855/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» основного боргу в розмірі 202 800, 00 грн та 3 041, 91 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.

При ухваленні рішення у справі №910/5855/24 судом першої інстанції встановлено, що факт наявності основної заборгованості за договором поставки №20/680 від 02.06.2020 у відповідача перед позивачем в сумі 202 800,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем. Судом також встановлено, що в укладеному між сторонами договорі не передбачено стягнення неустоуки (пені) за невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором, а тому відповідальність відповідача за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді неустоуки (пені), не передбачена.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове рішення в якому відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним фактично втрачено контроль над пiдприємством i до доступу до своїх виробничих процесiв та потужностей, iншого майна та до ycix документiв, у тому числi і до усіх документів, які відносяться до Договору №20/680 від 02.06.2020. Відповідач обмежений у праві на змагальність сторін та не може, через обставини, які не залежали від нього, долучити до матеріалів справи докази, а саме ті які були наявні у відповідача у паперовому вигляді (листи, акти приймання неналежної якості обладнання на зберігання, повідомлення про неналежну якість товару, товарно-транспортні накладні про ввіз та вивіз товару та ін.).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5855/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.08.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5855/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5855/24.

Матеріали справи №910/5855/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 18.09.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.09.2024 відкрив апеляційне провадження у справі №910/5855/24. Розгляд апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5855/24 ухвалив здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 14.10.2024 та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідач у відповіді на відзив вказав, що товар поставлений відповідачу не відповідав умовам Договору, а саме не відповідав конструкторським кресленням та не мав документів, що підтверджують якість Товару, тому зобов`язання по поставці не виконані 17.07.2020. Додатково звернуто увагу суду, що відповідачем вжито заходів для самостійного отримання копій листа № 1612-01 від 16.12.2020 та товаро-транспортної накладної №18 від 17.12.2020, а саме звернулося 06.06.2024 направивши на електрону адресу позивача, та 07.06.2024 направивши на поштову адресу позивача листа №20/84 від 05.06.2024, але ТОВ «Метал Сінтез» запитувані документи не надало.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» (постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (Покупець) було укладено Договір поставки №20/680 (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна, кількість, код за УКТЗЕД і термін поставки якого вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість договору на момент підписання становить без ПДВ - 3 080 140,00 грн., ПДВ - 616 028,00 грн., з ПДВ - 3 696 168,00 грн.

Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід`ємними частинами даного договору (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість товару, що поставляється за умовами цього договору, визначається в специфікаціях.

Умови поставки товару вказуються в специфікаціях до договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання товару оригінали наступних документів: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару (сертифікат відповідності, сертифікат якості, ДСТУ, ТУ, ISO та ін.).

Зобов`язання постачальника по поставці товару не вважається виконаними до надання документів, зазначених в п. 3.2 цього договору (п.3.3 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі (п.4.1 договору).

Оплата товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях (п.4.2 договору).

02.06.2020 між сторонами підписано специфікацію №2 від 02.06.2020 до договору №20/680 від 02.06.2020 на загальну суму 1 985 880,00 грн.

Умови поставки: DDP склад ПрАТ «ЗЗРК» (Запорізька область, Василівський район, с. М. Білозерка, Веселівське шосе, 7 км) в редакції «Інкотермс 2010» (пункт 2 Специфікації).

Умови оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів від дати поставки товару (пункт 3 Специфікації).

17.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» здійснено на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» поставку товару на загальну суму 776 400,00 грн з ПДВ, а саме: вісь стрічки живильника ПП1-18 в кількості 40 шт., сума без ПДВ 478 000,00 грн та шнек прибирання просипу кр. 3-193018 у кількості 1 шт., сума без ПДВ 169 000,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №15 від 17.07.2020, видатковою накладною №7 від 17.07.2020, товарно-транспортною накладною №5 від 17.07.2020.

Згідно платіжної інструкції №59523 від 18.11.2020 Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» згідно з рахунком №15 від 17.07.2020 та згідно договору №20/680 від 02.06.2020 у розмірі 573 600, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Сінтез» надіслало претензію №1 від 08.06.2023 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», в якій вимагав протягом трьох робочих днів з дня отримання претензії перерахувати заборгованість у розмірі 202 800, 00 грн.

У відповідь на претензію відповідач листом від 27.06.2023 №20/239 повідомив позивача про втрату контролю над підприємством і доступ до своїх виробничих процесів та потужностей, іншого майна та до усіх документів, у тому числі і до видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, документів, що посвідчують якість обладнання, які є невід`ємною частиною договору. Також проінформовано позивача, що у листі від 12.05.2023 №05-23/25 відповідач надав позивачу сертифікат №3100-23-2188 ТПП про форс-мажорні обставини.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушив умови Договору щодо своєчасної та повної оплати вартості постановленого товару відповідно до умов Договору поставки.

Аналіз статей 669, 671, 673, 682 ЦК України свідчить про те, що предмет договору купівлі-продажу (поставки), зокрема майно (товар), характеризується певними критеріями (ознаками), встановленим у договорі: кількістю, асортиментом, якістю, комплектністю.

Отже, товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність.

Відповідно до частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.

Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Норми статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачають, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантії якості товару, визначені статтею 675 ЦК України, вказують, зокрема, що договором або законом може бути передбачений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (частина друга статті 675 ЦК України), тобто, строк, протягом якого виробник (продавець) зобов`язаний забезпечити застосування (використання) товару за призначенням. В такому разі продавець приймає на себе зобов`язання, що товар відповідатиме вимогам покупця не лише на час його передачі, але й на строк, встановлений договором.

Разом із цим, статтею 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

За ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

Колегія суддів також відзначає, що законодавець пов`язує повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу з активними діями покупця. Зокрема, статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки №20/680 від 02.06.2020 у разі, якщо товар приймається на складі покупця, за кількістю і якістю, товар вважається прийнятим в момент підписання видаткової накладної. У разі поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також товару пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником) приймання припиняється, товар не приймається і повертається постачальнику. За погодженням сторін постачальник може передати, а покупець прийняти товар неналежної якості на зберігання до усунення зауважень щодо якості, про що складається акт. Постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати на зберігання Товару на підставі виставленого рахунку.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом трьох календарних днів або в інший термін, погоджений сторонами, з моменту надіслання йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) товару, про доукомплектування товару, про заміну товару, про відшкодування покупцеві всіх понесених витрат і збитків, пов`язаних з товаром, поставлених з порушенням умов договору (в т.ч. витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всього або частини товару, усунення його недоліків).

Відповідач зазначає, що не може надати ні акти, ні будь-які інші документи, що відносяться до Договору поставки №20/680 від 02.06.2020.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що позивачем поставлено товар на оспорювану суму, а саме шнек прибирання просиву кр. 3-193018 у кількості 1 шт неналежної якості.

На підтвердження надано протокол №11\20 ВК (невідповідність при вхідному контролі) поставки ПрАТ «ЗЗРК» склад №3, постачальником ТОВ «Сетал Сінтез» відповідно договору (видаткової накладної) №5 та №7 від 17.07.2020, з якого вбачається, що товар, зокрема: вісь стрічки живильника ПП1-18 (кр.4-374452) в кількості 40 шт., шнек прибирання просипу (кр. 3-193018) у кількості 1 шт., не відповідають КД (конструкторській документації) та наявне зауваження: відсутнє маркування, передбачене конструкторською документацією (складений в односторонньо порядку лише відповідачем).

Також відповідач зазначає, що згідно інформації яка наявна у відповідача в електронному вигляді, шнек прибирання просипу через виявлені недоліки був підготовлений до повернення для усунення недоліків та посилається на лист від 16.12.2020 в якому позивач просив дозволу у відповідача про вивіз поставленого раніше товару для усунення технічних зауважень. Також зазначає, що відповідно до ТТН №18 від 17.12.2020 позивач вивіз обладнання (товар).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні листи та ТТН на які посилається відповідач, оскільки за поясненням відповідача останній втратив контроль над документацією за договором поставки №20/680 від 02.06.2020.

Позивач, в свою чергу, вказує, що твердження відповідача є не що інше, як введення суду в оману.

Судом першої інстанції зауважено, що відповідачем надано проєкт (без підписів) товарно-транспортної накладної №18 від 17.12.2020, в якій у відомостях про вантаж зазначено: «шнек прибирання просипу кр 3-193018» у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 120 000,00 грн., документи з вантажем: рахунок-фактура №31 від 05.11.2020, видаткова накладна №18 від 05.11.2020. Проте, з підписаної між сторонами видаткової накладній №7 від 17.07.2020 вбачається, що вартість шнеку прибирання просипу кр. 3-193018 в кількості 1 шт. становить без ПДВ 169 000,00 грн.

Отже, з наданих відповідачем документів та пояснень вбачаються розбіжності, оскільки відповідач вказує, що в нього не залишилось первинних документів по Договору поставки №20/680 від 02.06.2020, однак без наявності будь-яких доказів посилається, що поставку товару позивачем було здійснено неналежної якості, а саме шнеку прибирання просипу кр. 3-193018 у кількості 1 шт.

Також суд першої інстанції встановив ознаки суперечливої поведінки в діях відповідача, оскільки заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається, що позивач вивіз обладнання (товар) з території відповідача для усунення недоліків та відсутності підстав для стягнення заборгованості по договору, а у листі №05-23/25 від 12.05.2023 просив позивача почекати з виконанням зобов`язань по договору №20/680 від 02.06.2020 до завершення форс-мажорних обставин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що товар відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від товару покупцем не надано, акти щодо наявності неякісного товару при прийманні-передачі товару, обов`язковість складення яких передбачена п. 6.1. договору відсутні. Тобто покупцем прийнято поставлений йому товар без жодних заперечень за півтора року до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідач надав суду Сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №3100-23-2188 від 08.05.2023, що, на його думку, підтверджує настання форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Водночас Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Вказаним Сертифікатом підтверджено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо здійснення оплати за товар на підставі первинних документів, необхідних для здійснення платежу у термін з 24.02.2022 та, які тривають станом на 08.05.2023, за договором поставки №20/680 від 02.06.2020.

Пунктом 8.4 Договору поставки передбачено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Оскільки відповідач зобов`язаний був сплатити за отриманий товар до 31.08.2020, тобто до настання форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що це не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати та /або звільнення від відповідальності.

Крім того, вказаний доказ також не може бути оцінений судом апеляційної інстанції як достатній, оскільки відповідач не надав суду належних доказів повідомлення позивача за Договором поставки про настання форс-мажорних обставин, оскільки скрін-шот з електронної пошти не є належним доказом направлення Сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №3100-23-2188 від 08.05.2023.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку оплатити вартість поставленого товару.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар за договором поставки №20/680 від 02.06.2020 на суму 202 800,00 грн.

В решті відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки на суму 12 001, 00 грн судове рішення не оскаржено в апеляційному порядку, тоді як згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5855/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5855/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5855/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».

4. Матеріали справи №910/5855/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська