Ухвала

від 07.08.2024 по справі 915/920/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

07 серпня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/920/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 9303/24 від 02.08.2024) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез." (57350, Миколаївська область, Баштанський район, с. Першотравневе, вул. Вишнева, 1; e-mail: paek_lawyer@ukr.net; код ЄДРПОУ 41495211) до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; e-mail: info@minjust.gov.ru) про відшкодування збитків в розмірі 22599060,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез." звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків в розмірі 22599060,73 грн.

Наразі позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат 3600,00 грн. витрат, пов`язаних із підтвердженням розташування земельних ділянок в районі проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) внаслідок збройної агресії російської федерації, та 24000,00 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. Також позивач просить стягнути в дохід державного бюджету України 338985,91 грн. судового збору.

В обґрунтування позову заявник посилається на те, що станом на 27.04.2021 у позивача перебували земельні ділянки загальною площею 1264,5213 га у тимчасовому платному користуванні, на яких протягом ІV кварталу 2021 року, відповідно до плану структури посівів на 2022 рік, позивачем проведено агротехнічні процеси, спрямовані на посів озимих культур (ріпак) та оброблено для посіву насіння соняшнику у 2022 році та посіву проса у 2022 році. Так, позивач зазначає, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України території Первомайської селищної територіальної громади, на якій розташовані земельні ділянки, що перебувають у тимчасовому користуванні у позивача, були захоплені військовими угрупуваннями російської федерації, що перешкоджало доступу позивача до вказаних земельних ділянок та відповідно унеможливило проведення господарських операцій з обробітку, вирощування та збору сільськогосподарських культур. Вказані обставини, як стверджує позивач, в подальшому призвели до втрати врожаю сільськогосподарських культур, зокрема, ріпаку на площі 533,55 га, також обумовили те, що позивачем у 2022 році не були засіяні підготовлені для посіву насіння соняшнику на площі 617,3113 га та посіву проса на площі 113,66 га. Відтак, за ствердженнями позивача, останній поніс збитки, розмір яких було визначено на підставі заяви позивача судовим експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області складено висновок експерта № 137-043 від 29.06.2023, згідно з яким розмір збитків, завданих СТОВ "Синтез." внаслідок проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) через збройну агресію Російської Федерації, станом на 24.03.2023 становить 22599060,73грн., що еквівалентно 617990,87 доларів США за офіційним курсом НБУ, які складаються з втрат урожаю (ріпак) на земельних ділянках з кадастровими номерами згідно відомості про наявність земельних ділянок і реєстрацію договорів оренди землі по СТОВ "Синтез." станом на 01.01.2022 загальною площею 533,453 га, та збитків, понесених на проведення агротехнічних робіт під врожай соняшника наступного року на земельних ділянках загальною площею 731,0856 га, які розташовані га території Первомайської селищної ОТГ (Первомайська сільська рада), Миколаївського району Миколаївської області.

При цьому позивач вказує, що оскільки саме внаслідок тимчасової окупації військовими угрупуваннями Російської Федерації території України, в тому числі адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких розташовані земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача, і на яких здійснюється позивачем господарська діяльність, відповідно саме відповідач повинен відшкодувати завдану такими порушеннями позивачу майнову шкоду. Так, з посиланням на правові висновки Верховного Суду у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022, позивач зауважує, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення відповідачем державного суверенітету України, оскільки не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Щодо підсудності даного спору позивач вказує, що оскільки СТОВ "Синтез." розташоване та здійснює господарську діяльність в межах території Миколаївської області, тобто шкоду заподіяно позивачу в межах території Миколаївської області, а тому позивач вважає, що дана справа підсудна Господарському суду Миколаївської області на підставі п. 3 ч. 8 ст. 29 ГПК України. При цьому позивач також посилається на положення п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно з якими суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Дослідивши зміст позовної заяви, суд не погоджується з доводами позивача щодо підсудності даної справи Господарському суду Миколаївської області з огляду на наступне.

Предметом заявленого позову є вимога про відшкодування збитків до відповідача, який є іноземним суб`єктом.

Згідно із ч. 1 ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Частиною 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Вказані положення Кодексу наділяють позивача правом вибору визначення підсудності спору між господарськими судами, яким підсудна справа саме відповідно до цієї статті.

Так, ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається позивач, передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Разом з тим, з аналізу змісту позовної заяви вбачається, що спір у даній справі виник не у зв`язку із заподіянням шкоди саме майну позивача, а через фактичне позбавлення позивача доступу до земельних ділянок і втрати урожаю, зважаючи на що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача неотриманих доходів (упущеної вигоди), тобто, доходів від вирощування сільськогосподарської продукції, які б позивач міг одержати за умови відсутності факту тимчасової окупації території, на якій розташовані земельні ділянки позивача. Отже, оскільки предметом позову у даному спорі визначено саме грошові кошти, які позивач вважає своїми збитками, і цей спір не є спором з приводу пошкодження майна позивача, відповідно суд вважає безпідставними посилання позивача на положення ч. 8 ст. 29 ГПК України як на підставу пред`явлення позову за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Натомість суд доходить висновку, що даний спір про стягнення збитків повинен розглядатися за загальними правилами підсудності, визначеними ст. 27 ГПК України.

Так, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Наразі слід зазначити, що 08.10.1999р. Постановою Кабінету Міністрів України №1871 було затверджено Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв України в Російській Федерації і Російської Федерації в Україні та Протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації стосовно розміру, термінів та порядку компенсації вартості нерухомості, яка взаємно передається для розміщення дипломатичних представництв України в Російській Федерації та Російської Федерації в Україні, підписану 19.11.1998р.

Статтею 2 Угоди від 19.11.1998р. визначено, що українська сторона надає право власності Російській стороні на будинки, розташовані за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Відповідно до ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21.03.1964р. функції дипломатичного представництва полягають, зокрема, у представництві акредитуючої держави в державі перебування, а також у захисті держави перебування інтересів акредитуючої держави і її громадян в межах, допустимих міжнародним правом.

Таким чином, як майно РФ, так і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства РФ, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

До того ж згідно із ч. 10 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна.

За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за останнім місцезнаходженням посольства відповідача, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому суд зауважує, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява N 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез." до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків в розмірі 22599060,73 грн. підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись п.п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез." до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків в розмірі 22599060,73 грн. (вх.№ 9303/24 від 02.08.2024) направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Л.М. Ільєва