Рішення

від 01.08.2024 по справі 926/670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/670/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг-2018", м. Чернівці

до Фізичної особи-підприємця Притули Олега Олександровича , м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мале приватне підприємство "Рейтинг"

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення плати за користування майном - 1790513,20 грн

Суддя Гончарук О.В.

Секретар судового засідання - Чиборак У.Г.

Представники учасників справи:

від позивача - Палій О.С. , ордер № 1079606 від 29.02.2024

від відповідача - Притула О.О. , Мельник Ю.В. , ордер № 1082542, від 05.04.2024;

від третьої особи - не з`явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейтинг-2018" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Притули Олега Олександровича , в якому просить:

- усунути перешкоди у користуванні приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), яке є частиною нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А , зобов`язати відповідача звільнити вищевказане приміщення;

- стягнути з відповідача 1790513,2 грн плати за користування приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), яке є частиною нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м. за період з лютого 2021 по лютий 2024 року.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на обставини, пов`язані з наявністю у нього у власності нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А .

Позивач стверджує, що відповідач, протягом тривалого часу, без достатніх правових підстав, за наявності його (позивача) заперечень, користується частиною нерухомого майна, чим чинить перешкоди позивачеві у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024 відкладено підготовче засідання на 11.04.2024.

Ухвалою суду від 11.04.2024, за клопотанням відповідача, відкладено підготовче засідання на 18.04.2024.

18.04.2024 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1070), в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідач зазначає, між ним та Малим приватним підприємством "Рейтинг" укладено угоду за №63 від 01.01.2016 про надання в користування торгівельного місця, яка, на думку відповідача, автоматично продовжила свою дію, а відтак, відповідач вважає себе законним користувачем торгового місця №63.

18.04.2024 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання (вх. № 1071) про проведення трансляції судового засідання на YouTube каналі "Судова влада України" та на порталі "Судова влада України", обґрунтоване великим суспільним значенням даної справи та зазначає, що вказана справа представляє значний суспільний інтерес.

У підготовчому засіданні 18.04.2024 оголошено перерву до 30.04.2024.

25.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1147), в якій останній не погоджується з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.04.2024 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 1194). Одночасно відповідачем подано заперечення (вх. № 1195) на відповідь на відзив.

Ухвалою суду у підготовчому засіданні 30.04.2024 надано дозвіл та забезпечено проведення судових засідань з розгляду справи по суті у справі № 926/670/24, зі здійсненням їх он-лайн трансляції на YouTube каналі "Судова влада України" та на порталі "Судова влада України".

Ухвалою суду від 30.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження до 01.06.2024 та призначено підготовче засідання на 10.05.2024.

10.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх. № 1298) про встановлення додаткового строку для подання доказів, обґрунтоване тим, що виникла необхідність спростувати письмовими доказами, ті обставини, які викладені відповідачем у запереченнях у справі, а саме: Протокол № 7 від 01.05.2024; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; Акт прийому передачі від 16.05.2018; Технічний паспорт на громадські будівлі; Відеофайл; Договір № 304 від 01.03.2021; Договір № 2015 від 01.03.2021.

Ухвалою від 10.05.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мале приватне підприємство "Рейтинг" та відкладено підготовче засідання на 20.05.2024.

У підготовче засідання 20.05.2024 представник третьої особи не з`явився, що не перешкоджає проведенню підготовчого засідання без участі третьої особи.

Ухвалою від 20.05.2024 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 03.07.2024.

02.07.2024 від третьої особи через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшли письмові пояснення (вх. №1896) з додатками, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалю від 03.07.2024 відкладено розгляд справи на 25 липня 2024 року.

У судовому засіданні 25.07.2024 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи додатковий письмовий доказ, проте, з огляду на недотримання відповідачем порядку подання доказів у відповідності до вимог частин 4-5 статті 80 ГПК України, зазначене клопотання залишено судом без розгляду.

При цьому відповідач у судовому засіданні 25.07.2024 проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.07.2024 оголошено перерву до 01.08.2024 та у цей день продовжено розгляд справи по суті.

У судових дебатах представник позивача наполягає на задоволені позову. Крім іншого, представник позивача, доповнює обґрунтування позову обставинами, на які не посилався у своїх заявах по суті спору та не зазначені ним у вступному слові.

Відповідач та представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» від 08.09.1998 за № 375/11 МПП «Рейтинг» надано в тимчасове землекористування строком на 3 роки земельну ділянку по вул. Дубинська (нині - Шухевича) - провулок Незалежності для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції.

08.09.1998 між Виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів та МПП «Рейтинг» укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого Виконавчий комітет Чернівецької міської Ради народних депутатів на підставі рішення від 08.09.1998 за №375/11 передав, а МПП «Рейтинг» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,3514 га згідно з планом землекористування що додається; земельну ділянку надано в тимчасове користування строком на 3 роки для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції.

Відповідно до рішення державної приймальної комісії, оформленого актом від 07.11.1999 № 499 державної приймальної комісії, призначеної Чернівецькою міською радою на підставі розпорядження від 30.10.1997 № 573р, об`єкт І черга ринку МПП «Рейтинг» по вул. Дубинській: закриті прилавки - 41 шт., прилавки відкриті під навісами на 46 місць, торгові столи під навісами - 36 шт., вбиральня, приміщення для торгівлі м`ясом, м`ясними виробами площею 45,0 кв. м , експрес-бар на 24 пос. місць, готовий до введення в експлуатацію. Також зазначено, що цей акт може слугувати основою для реєстрації у відповідних органах об`єкта як колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики.

03.08.2001 Департамент економіки Чернівецької міської ради звернувся до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради з пропозицією продовжити МПП «Рейтинг» термін тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Дубинській, 8-А у м. Чернівці .

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 24.02.2005 № 688 «Про використання земельної ділянки площею 0,3514 га, розташованої на розі вул. Дубинської та проспекту Незалежності в м. Чернівці, яка перебуває в тимчасовому користуванні малого приватного підприємства «Рейтинг» у зв`язку із необхідністю використання земельної ділянки площею 0,3514 га за наведеною адресою для власних потреб, вирішено відмовитись від договору на право тимчасового користування землею, укладеного між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та МПП «Рейтинг» 08.09.1998.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17.05.2005 № 360/8 дозволено директору міського комунального підприємства «Газкомплектприлад» (далі - МКП «Газкомплектприлад»), після повернення МПП «Рейтинг» земельної ділянки площею 0,3514 га на розі вул. Дубинської (Р. Шухевича) і просп. Незалежності в розпорядження Чернівецької міської ради, використовувати її для функціонування ринку та забезпечити у відповідності з вимогами правил торгівлі на ринках м. Чернівці, затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 30.10.2003 № 316, подальшу діяльність суб`єктів господарювання, які згідно з укладеними договорами є користувачами торгівельних місць, що розташовані на цій земельній ділянці.

Чернівецька міська рада рішенням від 29.05.2014 № 1228 заперечила МПП «Рейтинг» у поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.09.1998 № 1084, укладеного між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та МПП «Рейтинг» щодо земельної ділянки, площею 0,3514 га, за адресою вул. Дубинська (Р. Шухевича) - просп. Незалежності , для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції, термін дії якого закінчився 04.05.2014.

МПП «Рейтинг» на підставі зазначеного рішення від 29.05.2014 № 1228 за актом приймання-передавання земельної ділянки за адресою вул. Дубинська (Шухевича Романа) - просп. Незалежності від 07.07.2014, передав (повернув) зазначену земельну ділянку на місцевості, площею 0,3514 га, у розпорядження Чернівецької міської ради.

03.05.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Микитюком І.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35028906, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване у м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А , за МПП «Рейтинг» податковий номер 23247542; відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Реєстрація права власності МПП «Рейтинг» на нежитлові приміщення в м. Чернівці по вул. Шухевича Романа, 8-А проведена на підставі акта державної приймальної комісії, серія та номер: 499, виданого 07.11.1999 Чернівецькою міською радою, договору про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), серія та номер 1084, виданого 04.11.1998 Виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів України, рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.03.2004 № 3/242, рішення Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2004 № 3/242, рішення Вищого господарського суду України від 16.12.2004 № 3/242, рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2006 № 9/223, технічного паспорта на громадські будівлі від 01.02.2017, виданого інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 15.11.2017, за МПП «Рейтинг» 25.07.2017 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв. м, що розташовані в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А ; складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля А, загальною площею 591,7 кв. м, будівля Б, загальною площею 354 кв. м, будівля В, загальною площею 157 кв. м, будівля Г, загальною площею 461,3 кв. м, навіс Д; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238698973101; номер запису про право власності 20237118.

На підставі акта прийому-передачі від 16.05.2018 МПП «Рейтинг» передало, а ТОВ «Рейтинг 2018» прийняло як внесок до статутного капіталу нежитлове приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв. м.

18.05.2018 приватним нотаріусом Лірниченко Н.М. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 123869873101, що розташоване в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А , за ТОВ «Рейтинг 2018», податковий номер 42070300.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 18.05.2018, за ТОВ «Рейтинг 2018» 16.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв. м, що розташовані в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А ; складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля А, загальною площею 591,7 кв. м, будівля Б, загальною площею 354 кв. м, будівля В, загальною площею 157 кв. м, будівля Г, загальною площею 461,3 кв. м, навіс Д; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238698973101; номер запису про право власності 26211904.

Реєстрація права власності ТОВ «Рейтинг 2018» на вищевказані нежитлові приміщення проведена на підставі актів прийому-передачі № 535, № 536 від 16.05.2018, рішення засновника МПП «Рейтинг» від 26.03.2018 № 6195, протоколу установчих зборів ТОВ «Рейтинг 2018» від 13.04.2018 № 5629 та № 5630.

Рішенням Чернівецької міської ради від 30.06.2021 № 333 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Чернівці за адресою: вул. Шухевича Романа, 8-А , площею 1,6334 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0004) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку) на 2 земельні ділянки: № 1 - площею 1,1696 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0074), № 2 - площею 0,4638га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075).

Так, відповідно до цього рішення:

- МКП «Газкомплектприлад» надано земельну ділянку за адресою: вул. Шухевича Романа, 8-А , площею 1,1696 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0074) в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку);

- ТОВ «Рейтинг-2018» надано земельну ділянку за адресою вул. Шухевича Романа, 8-А , площею 0,4638 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075) в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку), і надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 0,4638 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075) на 2 земельні ділянки, з них: № 1 орієнтовною площею 0,3813 га, № 2 орієнтовною площею 0,0825 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку.

Рішенням Чернівецької міської ради від 28.09.2021 № 465 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Чернівці за адресою: вул. Шухевича Романа, 8-А , площею 0,4638 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0075) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку) на 2 земельні ділянки: № 1 площею 0,3813га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077), № 2 площею 0,0825га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0076); договір оренди землі від 21.07.2021 № 11650, укладений між міською радою та ТОВ «Рейтинг-2018» припинено.

Цим же рішенням № 465 ТОВ «Рейтинг-2018» надано земельні ділянки за адресою вул. Шухевича Романа,8-А , площею 0,0825 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0076) та площею 0,3813 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077) в оренду терміном на 5 (п`ять) років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку). Означеним рішенням земельну ділянку за адресою вул. Шухевича Романа, 8-А , площею 0,3813га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10) (для обслуговування ринку) включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, щодо яких проводитиметься експертна грошова оцінка з метою продажу власникам об`єктів нерухомого майна, що розташоване на них.

21.06.2022 між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Рейтинг-2018» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3813 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0077).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протягом тривалого часу без достатніх правових підстав користується частиною нерухомого майна, а саме приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), чим чинить перешкоди позивачеві у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 та частини першої статті 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1статті 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 зазначено, що у розумінні приписів наведеної норми (статті 391 Цивільного кодексу України) право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника.

Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 914/1770/21, від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Суд надає захист позивачу у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, що існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути зазначені порушення.

Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18).

В той же час, судом встановлено, що 01.01.2016 між МПП «Рейтинг» (виконавець) та приватним підприємцем Притулою О.О. (користувач) укладено угоду №63 про надання в користування торгівельного місця, відповідно до умов якої виконавець надає, а користувач приймає в платне користування торгівельне місце № 63 для розміщення торгівельного прилавку закритого типу на території ринку «Рейтинг» на вул. Р. Шухевича, 8а для здійснення торгівлі площею 20 кв.м.

Відповідно до п.2.1 угоди № 63 сплата ринкового збору за зайняття торгівельного місця проводиться щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця в готівковій формі в касу ринку, або через банк згідно з встановленими Міською Радою тарифами. Зміна Міською Радою розмірів та порядку стягнення ринкового збору не потребує укладання нової угоди, а лише внесення змін в діючий прейскурант місцевих зборів та тарифів затвердженого в установленому порядку.

Користувач сплачує виконавцю плату за надання послуги по утриманню торгівельного місця в належному стані відповідно до тарифів затверджених в установленому порядку. Розмір плати за послуги може змінюватися відповідно до змін державних тарифів на комунальні послуги, електроенергію, водопостачання без укладання нової угоди, або внесення змін до неї. (п.2.2 угоди).

Згідно з п.2.3 угоди плата за надані послуги проводиться щомісячно в готівковій формі в касу ринку, або через банк не пізніше 10 числа поточного місяця.

У п.5.1 угоди визначено, що угода набирає чинності з 01.01.2016 до 01.01.2020.

Договір може бути автоматично продовжено, якщо користувач продовжує користуватись об`єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень виконавця. (п.5.7 угоди).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що станом на момент розгляду даної справи, угода №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016, укладена між МПП «Рейтинг» та фізичною особою - підприємцем Притулою О.О. , є чинною, ніким не оспорена та не визнана судом недійсною у передбаченому чинним законодавством України порядку.

Суд зазначає, що договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11, постанови Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 522/13821/15-а, від 16.03.2020 у справі №922/227/19).

Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначені Правилами торгівлі на ринках, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 №57/188/84/105 (надалі - Правила торгівлі).

Під торговим місцем, у відповідності до абз.3 п.13 Правил торгівлі, розуміється площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

У цьому контексті важливо зазначити, що об`єктом оренди за угодою №63 є виключно торгове місце, а не будівля чи капітальна споруда, тому для укладення такого договору на строк три роки і більше, не застосовується передбачена частиною 2 статті 793 ЦК України вимога щодо форми договору - його обов`язкове нотаріальне посвідчення.

Відповідно до норм статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами частини 2 статті 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, норма статті 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заперечень МПП «Рейтинг» щодо продовження строку дії угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016 відповідно до п.5.7 угоди, а тому строк дії угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016 автоматично продовжено.

Згідно зі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Суд звертає увагу, що умови угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016 не містять підстав її припинення у разі зміни власника речі, переданої у найм, а тому за наслідками набуття ТОВ «Рейтинг 2018» права власності на нежитлові приміщення, нежитлові торгові приміщення загальною площею 1564 кв.м, що розташовані в м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А ; на підставі рішення засновника МПП «Рейтинг» від 26.03.2018 № 6195, протоколу установчих зборів ТОВ «Рейтинг 2018» від 13.04.2018 № 5629 та № 5630, до позивача перейшли права та обов`язки попереднього наймодавця - МПП «Рейтинг».

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази звернення позивача до відповідача з вимогою про розірвання угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016 відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України, а також наявності заперечень щодо продовження дії угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016.

Крім того, частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі розірвання цього Договору, у орендаря виникає обов`язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Враховуючи те, що угода №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016 не припинила свою дію, а тому у орендаря не виникло обов`язку з повернення приміщення оренди орендодавцю.

За таких підстав, враховуючи викладене, суд зазначає, що станом на момент розгляду даної справи, Фізична особа-підприємець Притула Олег Олександрович продовжує правомірно користуватися майном - торгівельним місцем № 63 для розміщення торгівельного прилавку закритого типу на території ринку «Рейтинг» на вул. Р. Шухевича, 8а для здійснення торгівлі площею 20 кв.м., переданого на виконання умов угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016.

Разом із тим згідно з положеннями 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У частині 1 статті 179 ЦК надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За загальним правилом право власності на новостворене майно виникає безпосередньо в силу положень закону (частини 2 статті 331, статті 876 ЦК), коли в процесі будівництва використані будматеріали, конструкції і вироби, незалежно від їх кількості, складу і їх співвідношення, на відведеній для цього земельній ділянці.

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 ).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підстави для державної реєстрації прав наведено у статті 27 цього Закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту входження до складу нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018», торгівельного прилавку закритого типу на території ринку «Рейтинг» на вул. Р. Шухевича, 8а , переданого Фізичній особі-підприємцю Притулі Олегу Олександровичу на виконання умов угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016.

При цьому відповідач є користувачем торгівельного місця № 63 для розміщення торгівельного прилавку закритого типу на території ринку «Рейтинг» на вул. Р. Шухевича, 8а для здійснення торгівлі площею 20 кв.м., переданого на виконання умов угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016, а не власником вказаного майна, як помилково він сам зазначає, у тому числі, у заяві свідка, поданої у межах справи №926/5054/22.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду факту здійснення перешкод з боку Фізичної особи- підприємця Притули Олега Олександровича у користуванні приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), яке є частиною нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А , а тому вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018» в частині усунення перешкод у користуванні приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), яке є частиною нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А , зобов`язання відповідача звільнити вищевказане приміщення є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується обраного Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018» способу захисту порушеного права, суд зазначає.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як вже зазначалося, наявність договірних відносин виключає можливість застосовування негаторного позову, а тому за наявності між сторонами чинної угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016, захист прав цих сторін у спірних правовідносинах повинен здійснюватися виключно за допомогою зобов`язально-правових, а не речово-правових способів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2021 у справі № 910/6642/18 вказала, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі було обрано неналежний спосіб захисту, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018» в частині усунення перешкод у користуванні приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), яке є частиною нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Шухевича Романа, 8-А , зобов`язання відповідача звільнити вищевказане приміщення слід відмовити.

Що стосується позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018» в частині стягнення з відповідача 1790513,2 грн плати за користування приміщенням № 63 (площею 20 кв.м.), яке є частиною нежитлових приміщень загальною площею 1564 кв.м. за період з лютого 2021 по лютий 2024 року, суд приходить до висновку, що вказана частина не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основної вимоги.

Так, судом встановлено, що відповідач користується майном - торгівельним місцем № 63 для розміщення торгівельного прилавку закритого типу на території ринку «Рейтинг» по вул. Р. Шухевича, 8а для здійснення торгівлі площею 20 кв.м., переданого на виконання умов угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016. Доказів наявності заборгованості за вказаним договором матеріали справи не містять. Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що до складу нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейтинг - 2018», увійшов торгівельний прилавок закритого типу на території ринку «Рейтинг» по вул. Р. Шухевича, 8а , переданий відповідачу на виконання умов угоди №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016.

При цьому, позивачем визначено статтю 1212 Цивільного кодексу як підставу для стягнення 1790513,2 грн плати за користування приміщенням.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Однак, суд звертає увагу, що між сторонами існує правова підстава - угода №63 про надання в користування торгівельного місця від 01.01.2016, яка виключає можливість застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України до вказаних правовідносин сторін.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг-2018" до Фізичної особи-підприємця Притули Олега Олександровича про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення плати за користування приміщенням № 63 - 1790513,2 грн є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволені позову.

За наслідками розгляду справи та з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено порушень законодавства, які містить ознаки кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали у порядку передбаченому частиною 11 статті 246 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтинг-2018" до Фізичної особи-підприємця Притули Олега Олександровича про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення плати за користування майном - відмовити.

2. Надати Фізичній особі-підприємцю Притулі Олегу Олександровичу строк - до 07.08.2024 для подання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу та призначити судове засідання з цього питання на 14:00 «13» серпня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.08.2024.

Суддя О.В. Гончарук