Рішення

від 24.07.2024 по справі 607/22374/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2024 Справа №607/22374/23 Провадження №2/607/283/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

представника позивача адвоката Костюк М.О.

відповідача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат Костюк Вадим Олегович до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Василевич Ольга Олексіївна про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат Костюк В.О. звернулась до суду з до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання майна особистою приватною власністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона 09.07.2019 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 25.07.2019 вона за власні кошти у сумі 537 000 грн придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, спадкоємцями майна якого є його дочка ОСОБА_1 , в користь якої ОСОБА_5 за життя склав заповіт та вона, оскільки має обов`язкову частку у спадщині, так як є пенсіонером та не працездатною особою. Позивач вказує, що подала державному нотаріусу Першої тернопільської Державної нотаріальної контори Попіль З.З. заяву, у якій просила виключити з маси спадкового майна померлого ОСОБА_5 його частку в квартирі АДРЕСА_2 , так як дана квартира була придбана нею одноосібно за її особисті кошти, однак нотаріусом було усно відмовлено у задоволенні даного клопотання та порекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом.

Позивач звертає увагу, що квартира АДРЕСА_2 є її особистою приватною власністю, а не спільною сумісно разом з покійним чоловіком ОСОБА_5 , оскільки була придбана нею за особисті кошти. Зокрема, 04.07.2019 вона продала свою двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 за 324 276 грн. Крім того, 26.01.2018 вона перебувала в республіці Італія та придбала в результаті обміну 7960 доларів США, які потім в 2019 році привезла собою в Україну. Також вона мала і власні заощадження розмір яких ставив 15 000 євро. При цьому позивач зауважує, що на час укладення шлюбу з ОСОБА_5 кожен з них мав свої заощадження, а короткий період між продажом однієї квартири та купівлею іншої на думку позивач свідчить про те, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2 не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є її особистою приватною власністю, оскільки придбана за особисті кошти.

На підставі викладеного позивач просить суд позов задовольнити та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, призначено підготовче судове засідання та зобов`язано Першу тернопільську державну нотаріальну контору надати суду належним чином посвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернопіль.

19.12.2023 судом зареєстровано відзив на позов поданий відповідачем ОСОБА_1 із змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти позову та вважає, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя її батька ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_4 , оскільки така була придбана ними під час перебування шлюбу. Окрім цього у договорі купівлі продажу кватири АДРЕСА_4 міститься посилання на письмову згоду ОСОБА_5 на купівлю ОСОБА_4 квартири, яка є невід`ємною частиною договору купівлі продажу, що на думку відповідача також свідчить про те, що квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя її батька ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_4 , а не особистою власністю останньої. Вважає недоведеним, що кошти за які була придбана спірна квартира є особистими коштами ОСОБА_4 , оскільки різниця між ціною спірної квартири та ціною за якою була реалізована квартира ОСОБА_4 у м. Обухів становить 213724 грн. З приводу наявності у ОСОБА_4 збережень у розмірі 7960 доларів США та 15000 Євро, то на думку відповідача, позивачем не доведено що ці кошти були витрачені нею на купівлю спірної квартири, оскільки відсутні докази їх ввезення на територію України та декларування їх у митних органах. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

03.01.2024 судом зареєстровано, надану на запит суду, копію матеріалів спадкової справи № 336/2023 заведеної Першою тернопільською державною нотаріальною конторою, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5

08.01.2024 судом зареєстровано додаткові пояснення подані відповідачем ОСОБА_1 в відповідно до яких, відповідач вказує, що перед підписанням ОСОБА_4 договору купівлі продажу спірної квартири її батько ОСОБА_5 подав нотаріусу заяву, у якій надав згоду на купівлю та на укладення і підписання ОСОБА_4 договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_4 , при цьому підтвердив, що гроші, які витрачаються на придбання зазначеного об`єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю подружжя та, що придбана квартира також буде об`єктом їхнього права спільної сумісної власності подружжя, як така, що набувається нами за час шлюбу, а також ствердив, що договір купівлі-продажу квартири (зміст якого ним прочитаний і йому зрозумілий) буде укладатися ОСОБА_4 в інтересах сім`ї. Більше того, у заяві зазначено, що приватний нотаріус Василевич О.О. перед посвідченням підпису ОСОБА_5 перевірила його дієздатність та факт реєстрації шлюбу. Водночас така заява ОСОБА_5 не визнавалась судом недійсною, що на переконання відповідача унеможливлює визнання за ОСОБА_4 права особистої власності на спірну квартиру. Відтак відповідач вважає, що вказана заява свідчить про те, що кошти, витрачені на придбання спірної квартири не були особистою власністю ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 , а були їх спільною сумісною власністю як подружжя. Зауважує, що ні в момент підписання договору купівлі продажу, ні після цього, ОСОБА_4 не вживала жодних дій спрямованих на доведення того, що квартира є її особистою приватною власності, а таке питання постало лише після смерті ОСОБА_5 , який на даний час не може спростувати її доводи.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 постановленою в судовому засідання без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Василевич О.О.

Протокольною ухвалою суду від 25.03.2024 постановленою в судовому засідання без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.05.2024, в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кунець Н.Р. у даній цивільній справі, відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 адвокат Костюк М.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяви. Додатково просив врахувати, що позивач ОСОБА_4 купила квартиру через 14 днів після реєстрації шлюбу, при цьому для купівлі спірної квартири були витрачені її особисті кошти, які вона отримала від продажу своєї двокімнатної квартири, а також які вона заощадила. Крім того зауважив, що наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна, зафіксованої у такому договорі, не свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки письмова згода необхідна при розпорядження таким майном, а не на його придбання, що узгоджується висновком Верхового суду викладеного у постанові від 29.07.2020 у справі №127/16354/17.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила з приводу позову та просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Представник третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З.З. у судовому засіданні суду пояснила, що вона завела спадкову справу № 336/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 за заявою про прийняття спадщини його дочки ОСОБА_1 , в користь якої ОСОБА_5 за життя склав заповіт, яким заповів їй усе своє майно. Також заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_4 , яка як непрацездатна особа має право на обов`язкову частку у спадщині. Нею було видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельні ділянки. Щодо іншого майна нею не видавались свідоцтва про право на спадщину, оскільки їй стало відомо про наявність спору щодо складу спадково майна між спадкоємцями. При прийнятті рішення у справі поклалась на думку суду.

Третя особа приватний нотаріус Василевич О.О. у судовому засіданні зазначила, що вона 25.07.2019 посвідчувала договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_4 . Усіх обставин цього посвідчення вона не пам`ятає, проте зазначила, що у випадку якщо придбавається майно особою, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, згода іншого з подружжя є обов`язковою. При цьому нею обов`язково з`ясовується походження коштів за які придбавається майно, зокрема, якщо це спільне сумісне майно подружжя, то в іншого з подружжя відбирається заява про його згоду на купівлю та на укладення і підписання договору купівлі продажу. Крім того у такій заяві зазначається, що ці кошти є спільною сумісною власністю подружня та що придане майно буде об`єктом права спільної сумісної власності подружня. Більше того, нею завжди роз`яснюється подружжю норми ст. ст. 60, 65 СК України. Разом з тим, якщо перед укладенням договору купівлі продажу з`ясовується, що майно придбавається за особисті кошти одного з подружжя, то відбирається заява зовсім іншого змісту, у якій зазначається, що майно придбавається за особисті кошти одного з подружжя. При посвідченні договору купівлі-продажу були присутні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким вона роз`яснила норми ст. ст. 60, 65 СК України, щодо набуття майна у спільну власність та відповідного змісту була відібрана заява у ОСОБА_5 . Чи читала цю заяву ОСОБА_4 її не відомо, однак зміст та наслідки договору купівлі-продажу в тому числі і пункту 1.10 та пункту 4.3, їй було роз`яснено. При прийнятті рішення у справі поклалась на думку суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі та витребувану судом копію спадкової справи № 336/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

04.07.2019 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 3191 Договір купівлі продажу квартири, згідно якого Продавець ОСОБА_4 передає у власність (продає) Покупцю ОСОБА_6 , а Покупець приймає від Продавця (купує) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 і зобов`язується сплатити за неї обговорену грошову суму.

За умовами п. 2.1 Договору, за погодженням Сторін продаж квартири проводиться за узгодженою між Сторонами ціною 324276, 00 грн, які Продавець ОСОБА_4 , одержала від Покупця ОСОБА_6 до підписання цього договору (попередня оплата товару).

З виписок з рахунку № НОМЕР_1 в Євро, поточного рахунку у Вігіццоло станом на 30.03.2018, яка перекладена з італійської та англійської мов на українську мову вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_4 за період з 31.12.2018 по 30.03.2018.

Згідно з квитанції за вих. № 1084511/0385, яка перекладена з італійської та англійської мов на українську мову, 26.01.2018 Кобасі Людмилі з рахунку № 0002/001/0131361 виплачено кошти у сумі 9680,00 доларів США, що еквівалентно 7967,08 Євро.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 09.07.2019, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 09.07.2019 зареєстрували шлюб у Тернопільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про що складено актовий запис № 1145.

25.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 940 Договір купівлі продажу квартири, відповідно до якого Продавець ОСОБА_7 передає у власність Покупцю ОСОБА_4 (продає), а Покупець приймає у власність (купує) належну Продавцю квартиру АДРЕСА_4 .

Продаж зазначеної квартири, за домовленістю Сторін, вчинено за суму 537000,00 грн (п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.10 Договору, на купівлю квартири від чоловіка Покупця ОСОБА_5 отримана згода, що підтверджена заявою від його імені, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. від 25.07.2019 за реєстровим № 939.

За умовами п. 4.3 Договору, зміст ст.ст. 182, 203, 209, 215-220, 225, 229-236, 257, 258, 261, 405, 655, 657-663, 673, 678 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 9 Житлового кодексу України, ст.ст. 60, 65, 74, 177 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 5 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572» нам, Сторонам, нотаріусом роз`яснено та зрозуміло.

Відповідно до п. 4.5 Договору, сторони ствердили, що: договір прочитаний ними, кожним особисто; однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; ціна продажу, зазначена в п. 2.1. цього договору, відповідає їх дійсним намірам; не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору.

Як вбачається із заяви ОСОБА_5 про згоду на купівлю, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. 25.07.2019 за реєстровим № 939, ОСОБА_5 усвідомлюючи значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясні пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так психічного, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, дає свою згоду на купівлю та на укладення і підписання договору купівлі продажу його дружиною ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4 , з ціною і на умовах на розсуд дружини. Також, ОСОБА_5 підтвердив, що гроші, які витрачаються на придбання зазначеного об`єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю подружня та, що придбана квартира також буде об`єктом нашого права спільної сумісної власності подружня, як така, що набувається нами за час шлюбу. При цьому ствердив, що договір купівлі-продажу квартири (зміст якого ним прочитаний і йому зрозумілий) буде укладатися дружиною в інтересах сім`ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню. Зміст ст.60, 65 Сімейного кодексу України йому нотаріусом роз`яснено та зрозуміло. Нотаріусом встановлено дієздатністю ОСОБА_5 , який підписав цю заяву та факт реєстрації шлюбу.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175158819 від 25.07.2019, квартира, загальною площею 50,9кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 09.02.1987 Відділом загсу Тернопільського міськвиконкому, ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є батько - ОСОБА_5 та мати ОСОБА_9 .

ОСОБА_8 30.07.2011 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 , у зв`язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 виданим 30.07.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

10.06.2022 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №3703 заповіт згідно якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належні йому на праві приватної власності земельні ділянки площею 2,2868 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124682100:01:001:0067, площею 1,4834 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124681600:01:002:0021, площею 0,0839 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124681600:01:004:0366, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також все інше його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, а також грошові заощадження, заповідає дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тернопіль, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 02.03.2023 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 , виданого Пенсійним фондом України 25.11.2014, терміном дії довічно, ОСОБА_4 отримує пенсію за віком.

02.06.2023 Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 336/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , за заявою ОСОБА_1 № 950, у якій остання вказала, що спадкове майно, яке належало спадкодавцю її батьку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на яке вона має право за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. 10.06.2022 за реєстровим № 3703 вона приймає.

Також, 25.08.2023 ОСОБА_4 звернулась до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою № 1524, у якій вказала, що вона як непрацездатна за віком має право на обов`язкову частку у спадщині, після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак спадкове майно, на яке, вона має право, вона приймає. Крім неї іншим спадкоємцем є дочка спадкодавця ОСОБА_1 , в користь якої складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій 3.А., 10.06.2022 за реєстровим № 3703, зміст якого їй відомий.

Відповідно до клопотання №250, яке зареєстроване Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою 10.10.2023 за № 664/02-4, адвокат Костюк Вадим, який діє в інтересах ОСОБА_4 просив виключити з маси спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , його частку в квартирі АДРЕСА_2 так як дана квартира була придбана ОСОБА_4 одноосібно за її особисті кошти, які вона отримала від продажу своєї квартири у м. Обухів, Київської області.

Державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ПопільЗ. 13.10.2023 та 14.11.2023 надіслано запити №1836/02-14, № 2052/02-14 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області щодо наявності у провадженні суду справи за позовом ОСОБА_4 та/або ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.11.2023, державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ПопільЗ. повідомлено, що згідно даних комп`ютерної програми «Д-3» 15.11.2023 судом зареєстровано позов ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_12 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання майна особистою приватною власністю. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справі надано єдиний унікальний номер 607/22374/23 та визначено головуючого суддю Кунець Н.Р. Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху для усунення недоліків.

07.12.2023 Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою зареєстровано заяву ОСОБА_1 за № 876/01-16, у якій остання просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_5 з урахуванням обов`язкової частки у цій спадщині ОСОБА_4 , як непрацездатної особи в тому числі на ідеальної частки квартири АДРЕСА_4 , яка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , набутого ОСОБА_4 в інтересах подружжя (сім`ї) за договором купівлі - продажу квартири 25.07.2019 і згоди на укладання цього договору ОСОБА_4 , від ОСОБА_5 , як її чоловіка, що зафіксовано у п. 1.10 вказаного договору.

Як вбачається з відповіді Першої Тернопільської державної нотаріальної контори №2183/01-16 від 08.12.2023 адресованої ОСОБА_1 , останній повідомлено, що 07.12.2023 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори надійшла ухвала про відкриття провадження у справі № 607/22374/23, провадження № 2/607/3983/2022 від 01.12.2023 за позовом ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Костюк Вадим Олегович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання майна особистою приватною власністю, у зв`язку із чим вчинення нотаріальних дій зупинено до вирішення справи судом.

Принцип захистусудом порушеногоправа особибудується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно ч. 1 та 3 ст.61СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст.63СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 09.07.2019 у Тернопільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

З матеріалів справи встановлено, що 25.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 940 Договір купівлі продажу квартири, відповідно до якого Продавець ОСОБА_7 передає у власність Покупцю ОСОБА_4 (продає), а Покупець приймає у власність (купує) належну Продавцю квартиру АДРЕСА_4 .

Із пункту 1.10 вказаного Договору купівлі продажу вбачається, що на купівлю квартири від чоловіка Покупця ОСОБА_5 отримана згода, що підтверджена заявою від його імені, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. від 25.07.2019 за реєстровим № 939.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 про згоду на купівлю, яка справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. 25.07.2019 за реєстровим № 939, ОСОБА_5 усвідомлюючи значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясні пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так психічного, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, дає свою згоду на купівлю та на укладення і підписання договору купівлі продажу його дружиною ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4 , з ціною і на умовах на розсуд дружини. Також, ОСОБА_5 підтвердив, що гроші, які витрачаються на придбання зазначеного об`єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю подружня та, що придбана квартира також буде об`єктом нашого права спільної сумісної власності подружня, як така, що набувається нами за час шлюбу. При цьому ствердив, що договір купівлі-продажу квартири (зміст якого ним прочитаний і йому зрозумілий) буде укладатися дружиною в інтересах сім`ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню. Зміст ст.60, 65 Сімейного кодексу України йому нотаріусом роз`яснено та зрозуміло. Нотаріусом встановлено дієздатністю ОСОБА_5 , який підписав цю заяву та факт реєстрації шлюбу.

25.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. зареєстровано за ОСОБА_4 право приватної власності на квартиру, загальною площею 50,9кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 , що слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175158819 від 25.07.2019.

Вказане вище дає підстави вважати, що спірне нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_7 придбана та зареєстрована за ОСОБА_4 під час перебування останньої у шлюбі з ОСОБА_5 .

Разом з тим, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).

Так, відповідно до частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2018 у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах у справі № 6-1587цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Якщо один з подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбано за особисті, а не спільні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя, зазначене узгоджене з позицією ВСУ (Постанова ВСУ у справі №6-1568цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Оцінюючи доводи сторони позивача щодо придбання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_7 за особисті кошти, то суд вважає такі не доведеними належними та допустимими доказами, огляду на наступне.

Так, з приводу посилання позивача та те, що для купівліспірної квартирибули витраченіїї особистікошти,які вонаотримала відпродажу своєїдвокімнатної квартириу м.Обухів,то судзауважує,що заумовами договорукупівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 04.07.2019 та зареєстровано в реєстрі за № 3191, продаж вказаної квартири здійснено за узгодженою між Сторонами ціною 324276, 00 грн.

Натомість вартістьквартири АДРЕСА_7 відповіднодо Договорукупівлі продажу квартирипосвідченого25.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 940 становить 537000,00 грн.

Відтак сума отриманих ОСОБА_4 коштів від продажу її квартири за адресою: АДРЕСА_5 не покриває усієї вартості квартири АДРЕСА_7 , оскільки різниця між ними становить 212724 грн.

Що стосується коштів у розмірі 9680,00 доларів США, які були виплачені ОСОБА_4 згідно з квитанцією за вих. № 1084511/0385, яка перекладена з італійської та англійської мов на українську мову, то суд звертає увагу, що така виплата проведена 26.01.2018, тобто за 1 рік та 6 місяців до придбання спірної квартири АДРЕСА_7 , відтак у суду відсутні підстави вважати, що ці кошти були витрачені ОСОБА_4 саме на купівлю спірної квартири, оскільки жодних доказів того, що кошти зберігались останньою протягом вказаного періоду часу та не були витрачені нею на інші її потреби, суду не подано.

Так само на думку суду не підтверджує факту придбання ОСОБА_4 спірної квартири за її особисті кошти і доводи про наявність у останньої заощаджень у розмірі 15000 євро, оскільки на підтвердження таких обставин суду не подано жодних доказів.

За таких обставин на переконання суду позивачем ОСОБА_4 не надано доказів того, що спірна квартира АДРЕСА_7 придбана нею за особисті кошти, які належали їй на праві особистої власності та не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на квартиру АДРЕСА_7 .

З приводу тверджень представника позивача про те, що наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна, зафіксованої у такому договорі, не свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки письмова згода необхідна при розпорядження таким майном, а не на його придбання, що узгоджується висновком Верхового суду викладеного у постанові від 29.07.2020 у справі №127/16354/17 то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 65 СК України,дружина,чоловік розпоряджаютьсямайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,за взаємноюзгодою.При укладеннідоговорів одниміз подружжявважається,що віндіє зазгодою другогоз подружжя.Для укладенняодним ізподружжя договорів,які потребуютьнотаріального посвідченняі (або)державної реєстрації,а такождоговорів стосовноцінного майна,згода другогоз подружжямає бутиподана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20)).

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядженнямайном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжяна розпоряджаються майном (коштами) на набуттямайна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Такий висновок Верховного суду викладений у постанові від 03.06.2024 у справі №712/3590/22, у якій Об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.07.2020 у справі № 127/16354/17 (провадження № 61-5698св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 у справі № 523/8319/14-ц (провадження № 61-38040св18), про те, що: «наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна, зафіксованої у такому договорі, не свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки письмова згода необхідна при розпорядження таким майном, а не на його придбання».

Як вбачаєтьсяз умов Договору купівлі продажу спірної квартири посвідченого 25.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ВасилевичО.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 940, на купівлю квартири від чоловіка Покупця ОСОБА_5 отримана згода, що підтверджена заявою від його імені, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. від 25.07.2019 за реєстровим № 939, відповідно до змісту якої ОСОБА_5 надав свою згоду на купівлю та на укладення і підписання договору купівлі продажу його дружиною ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4 , а також підтвердив, що гроші, які витрачаються на придбання зазначеного об`єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю подружня та, що придбана квартира також буде об`єктом нашого права спільної сумісної власності подружня, як така, що набувається нами за час шлюбу.

Укладаючи Договір купівлі продажу спірної квартири посвідченого 25.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ВасилевичО.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 940, ОСОБА_4 своїм підписом засвідчила, що їй нотаріусом роз`яснено та зрозуміло в тому числі норми ст.ст. 60, 65 Сімейного кодексу України, а також ствердила, що договір прочитаний нею та нею розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявність письмової згоди ОСОБА_5 на укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірної квартири, яка зафіксована у такому договорі, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_7 придбана за спільні кошти подружжя у спільну сумісну власність, оскільки згода ОСОБА_5 на набуття ОСОБА_4 спірної квартири підтверджує придбання такої за спільні кошти подружжя.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Василевич Ольга Олексіївна про визнання квартири АДРЕСА_7 особистою приватною власністю слід, відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати понесені позивачем ОСОБА_4 на сплату судового збору у розмірі 8500 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 82, 247, 259, 263-268, 354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат Костюк Вадим Олегович до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Василевич Ольга Олексіївна про визнання майна особистою приватною власністю відмовити.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійокпокласти на позивача ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 08.08.2024.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 .

Представник позивача:адвокат Костюк Вадим Олегович, місце праці АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02900587, адреса місця знаходження: м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, 46001.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:приватний нотаріус Василевич Ольга Олексіївна,адреса місця знаходження: вул. Кульчицької, буд. 1, прим. 4А, м. Тернопіль, 46025.

Головуючий суддяН. Р. Кунець