Рішення

від 07.08.2024 по справі 140/7442/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7442/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Стецика Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївська митниця, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївська митниця, в якому (з урахуванням поданої заяви про уточнення до адміністративного позову від 22.07.2024) просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №75428387, видану 03.07.2024 головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Самчуком Олександром Петровичем.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 03.07.2024 головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75428387 про стягнення з ОСОБА_1 445754,00 грн штрафу та 536,80 грн судового збору. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №75428387 встановлено, що виконавчий документ на підставі якого відкрито дане виконавче провадження (постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23) пред`явлений до примусового виконання не тією особою, яка відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» має право звертатися до органів виконавчої служби за вказаним видом стягнення.

Вказує, що за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. В свою чергу, в силу вимог абзацу другого частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору визначено Державну судову адміністрацію України. Жоден інший державний орган, юридична особа, або ж інша сторона не уповноважені бути стягувачем судового збору.

З огляду на викладене вважає, що пред`являти до примусового виконання постанову по справі № 490/8617/23 в частині стягнення штрафу має право лише Центральний районний суд м. Миколаєва, а в частині стягнення судового збору - Державна судова адміністрація України.

Окрім цього, вказує, що у заяві про відкриття виконавчого провадження представник Миколаївської митниці самостійно змінив код класифікації доходів бюджету, який було визначено в рішенні суду з 22030101«Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» на 21081100«Адміністративні штрафи та інші санкції». Як наслідок, вказаний рахунок, стягувач і отримувач не відповідають даним, вказаним у рішенні суду.

На переконання позивача дії державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження №75428387 суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», порушують права позивача як учасника спірних правовідносин, а тому ОСОБА_1 просить суд задовольнити позов у повному обсязі та скасувати оскаржувану постанову відповідача від 03.07.2024.

Ухвалою суду від 26.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.45).

02.08.2024 відповідач на виконання вимог ухвали про відкриття провадження надав суду копії матеріалів виконавчого провадження АСВП754428387.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що в силу положень чистини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вказує, що 02.07.2024 на адресу відділу виконавчої служби надійшла заява Миколаївської митниці про відкриття виконавчого провадження та постанова Центрального районного суду м. Миколаєва №490/8617/23 від 26.10.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за порушення митних правил у розмірі 445754,00 грн та 536,80 грн судового збору. Оскільки виконавчий документ відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу Самчуком О.П., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 03.07.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, копії яких направлено сторонам виконавчого провадження.

З огляду на викладене представник відповідача просила у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

У поданих до суду письмових поясненнях представник Миколаївської митниці зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 відносно ОСОБА_1 (справа №490/8617/23), винесена на підставі справи про порушення митних правил №0034/50400/23, яка була порушена Миколаївською митницею відносно позивачки.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та обставинними справи, вважає, що саме Миколаївська митниця, як державний орган за матеріалами якого судом винесена постанова про накладення штрафу, є належним та єдиним стягувачем у примусовому виконанні постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 445754,00 грн.

Окрім того, акцентує увагу суду, що Центральним районним судом м. Миколаєва не було винесено окремого рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору. Кошти у рахунок сплати судового збору позивач добровільно не сплатила. Відповідно, Миколаївська митниця у заяві про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2024 просила державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 як у частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 445754,00 грн, так і в частині стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.08.2024, позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. Зазначила, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №75428387 від 03.07.2024 винесена правомірно та на законних підставах, просила відмовити у задоволенні позову.

07.08.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив та пояснення третьої сторони у якій позивач вказала, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які підтверджують повноваження працівника Миколаївської митниці як стягувача штрафу і судового збору. Окрім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Миколаївська митниця не зареєстрована як державний орган, відповідно таким не являється (для прикладу Миколаївська митниця ДФС, яка була ліквідована, була зареєстрована як державний орган).

Також звертає увагу на те, що у постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 відсутні визначені відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань стягувача; строк пред`явлення рішення до виконання.

В судове засідання, призначене на 11:00 07.08.2024, позивач та третя особа не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

07.08.2024 представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, у зв`язку із неприбуттям в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 445754,00 гривень. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 гривень на користь держави (а.с.32-35).

Вказане судове рішення набрало законної сили 15.01.2024 згідно постанови Миколаївського апеляційного суду.

Заявою №7.16-20-03/20-03/8.19/38 від 20.06.2024 представник Миколаївської митниці звернувся до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із проханням відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/8617/23 від 26.10.2023 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 445754,00 грн та судового збору в розмірі 536,80 грн (а.с.31).

Постановою головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Самчука О.П. від 03.07.2024 відкрито виконавче провадження №75428387 щодо примусового виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 про стягнення з ОСОБА_1 445754,00 грн штрафу та 536,80 грн судового збору (а.с.30).

Позивач, вважаючи, що виконавче провадження №75428387 від 03.07.2024 відкрито всупереч вимогам статей 4, 15, 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також будучи переконаним, що пред`являти до примусового виконання постанову суд по справі №490/8617/23 від 26.10.2023 в частині стягнення штрафу мав право лише Центральний районний суд м. Миколаєва, а в частині стягнення судового збору Державна судова адміністрація України, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 даного Закону визначено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, а також виконавчі документи.

Зокрема, за п. 2, 6 ч. 1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону N 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII).

У силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд встановив, що 03.07.2024 головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75428387 щодо примусового виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 про стягнення з ОСОБА_1 445754,00 грн штрафу та 536,80 грн судового збору.

Дане виконавче провадження відкрито за заявою представника Миколаївської митниці від 20.06.2024 .

Не погодуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження №75428387 від 03.07.2024, позивач звернулася до суду із позовною заявою про її скасування.

З огляду на підстави позову, викладені позивачем у позовній заяві, спірним питанням у даній справі є встановлення факту дотримання процедури пред`явлення постанови суду про стягнення з ОСОБА_1 штрафу та судового збору до примусового виконання (а саме можливості пред`явлення даного рішення суду до примусового виконання саме Миколаївською митницею) та відкриття державним виконавцем виконавчого провадження за заявою представника Миколаївської митниці.

При цьому, саме порушення такого порядку пред`явлення постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 до виконання та визначення Миколаївської митниці як стягувача у виконавчому провадженні, на думку позивача, повинно тягнути за собою скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №75428387 від 03.07.2024.

Вирішуючи даний спір в частині правомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача штрафу згідно постанови Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/8617/23 за заявою митного органу, суд враховує наступне.

Як уже вказувалося судом вище, відповідно до частини 2 та 4 статті 15 Закону №1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: транспортного засобу «LandRoverFREELANDER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (LT), VINSALFA27BX8H091035, 2008 року випуску, що становить 445754 (чотириста сорок п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Як встановлено судом, вказана постанова Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 винесена за матеріалами справи про порушення митних правил, що надійшли до суду від Миколаївської митниці.

Відповідно до ст. 539 Митного кодексу України штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно із положеннями частини 1, 3 статті 540 Митного кодексу України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова митного органу або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна. Штраф вноситься до державного бюджету.

Відповідно до Положення про Миколаївську митницю, що затверджене наказом Державної митної служби України №489 від 29.10.2020, Миколаївська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України (далі - Держмитслужба) як її відокремлений підрозділ.

Пунктом 4 даного Положення передбачено, що митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження Держмитслужби, а також повноваження визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, зокрема: організовує та здійснює провадження у справах про порушення митних правил, контролює дотримання вимог законодавства під час провадження у справах про порушення митних правил (підпункт 19 даного пункту); організовує та здійснює ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Держмитслужбу, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету (підпункт 24 даного пункту); звертається до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 64 даного пункту).

Таким чином, з огляду на положення коментованої частини 4 статті 15 Закону №1404-VIII, основні завдання митниці, що визначенні Митним кодексом та Положенням про Миколаївську митницю, суд дійшов висновку про правомірність дій митного органу щодо пред`явлення до примусового виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 445754,00 грн.

Відповідно, правомірними є і дії головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Самчука О.П. щодо відкриття виконавчого провадження №75428387 від 03.07.2024 в частині стягнення з позивачки штрафу згідно рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/8617/23 та визначення Миколаївської митниці стягувачем в межах даного виконавчого провадження.

Отже, в цій частині позову заявлені ОСОБА_1 вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіряючи оскаржувану постанову відповідача в частині правомірності відкриття виконавчого провадження за заявою представника Миколаївської митниці щодо стягнення з ОСОБА_1 в користь держави судового збору в розмірі 536,80 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону №1404-VIII за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи визначено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023 №485)

Так, пунктом 11 Розділу XIX «Звернення судових рішень до примусового виконання» даної Інструкції визначено, що оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору, штрафу (як засобу процесуального примусу) надсилається судом до ДСА України або відповідного територіального управління ДСА України, як представника стягувача відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», для його подальшого пред`явлення до виконання.

З аналізу вказаних норм слідує, що чинним законодавством чітко регламентовано порядок пред`явлення рішення судів в частині стягнення з боржника судового збору в користь Держави та особу, яка вправі здійснити пред`явлення такого рішення суду до примусового виконання.

Дані обставини не були враховані державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження №75428387.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 536,80 грн, де стягувачем в порушення абзацу 2 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано Миколаївську митницю, замість Державної судової адміністрації України.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 не відповідає вимог до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону №1404-VIII, оскільки у ній відсутні відомості про повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача; строк пред`явлення рішення до виконання.

Так, згідно згадуваної постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 судом на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь Держави, з огляду на що у тексті резолютивної частини постанови суду вказано реквізити для сплати штрафу в користь відповідного бюджету, а саме: отримувача коштів, код отримувача за ЄДРПОУ, банк та рахунок отримувача, код класифікації доходів бюджету.

Миколаївська митниця - це орган державної влади, який у даній справі виступав в інтересах держави, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, і який, в силу викладених вище висновків суду, вправі пред`явити рішення суду до примусового виконання. Відтак, зазначення реквізитів Миколаївської митниці у тексті постанови суду не є обов`язковим.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті спору не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Беручи до уваги вищенаведене, доводи сторін, матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Самчука О.П. від 03.07.2024 про відкриття виконавче провадження №75428387 в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 536,80 грн.

При цьому, підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №75428387 від 03.07.2024 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 445754,00 грн. судом не встановлені.

Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.10.2023 у справі №490/8617/23 залишена без змін Миколаївським апеляційним судом 15.01.2024, а тому набрала законної сили, та в силу положень ст. 129-1 Конституції України є обов`язковою до виконання.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову даного адміністративного позову позивачем сплачено 1211,20 грн судового збору (а.с.42).

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 5, 19, 77, 78, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївська митниця задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині стягнення з ОСОБА_1 536,80 грн. судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в користь ОСОБА_1 605,60 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27А, код ЄДРПОУ 35041407).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Миколаївська митниця (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Маріупольська, будинок 57-А, код ЄДРПОУ 44017652).

Суддя Н.В. Стецик

07 серпня 2024 року