Рішення

від 31.07.2024 по справі 511/4120/23

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/4120/23

Номер провадження: 2/511/194/24

31 липня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

при секретарі судового засідання Замковенко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати та сплати страхових внесків,

за участі представника відповідача адвоката Павленко І.В. (дистанційно),

ВСТАНОВИВ:

Позиції сторін у справі.

21.12.2023 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якій позивач ОСОБА_1 просить суд: 1) зобов`язати відповідача вчинити дії з нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування ОСОБА_1 за липень 2015 року; 2) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 не нараховану та не виплачену заробітну плату за липень 2015 року в розмірі 2096,43 грн.

Позов обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , перебував в трудових відносинах з у період з 16 вересня 2013 року до 11 березня 2016 року з відповідачем - СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, що підтверджується записами його трудової книжки. В подальшому, під час оформлення пенсії за віком, він дізнався від Пенсійного фонду України, що за липень 2015 року роботодавцем не були сплачені внески на його загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також не була нарахована і не була виплачена заробітна плата за липень 2015 року. Наведене підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5).

Оскільки факт несплати відповідачем внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача за липень 2015 року призвів до позбавлення права на включення цього періоду до страхового стажу для призначення пенсії за віком, то позивач 10.11.2023 звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив: 1. Надати довідку про суми нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за період його роботи на підприємстві з 16.09.2013 по 11.03.2016 року. 2.Повідомити причини не нарахування та не виплати йому заробітної плати за липень 2015 року з наданням належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів. 3.Вчинити дії із нарахування та сплати єдиного соціального внеску на його загальнообов`язкове державне страхування за липень 2015 року, надавши відповідне підтвердження вчинених дій. Про результати розгляду цієї зави просив повідомити його письмово, рекомендованим листом. СП «Вітмарк-Україна» ТОВ листом від 17.11.2023 р. №475 повідомило позивача, що причиною не нарахування та невиплати йому заробітної плати за липень 2015 року стала його відсутність на роботі без поважних причин (прогули) з 16 червня 2015 року по 04 червня 2015 року, а тому із зазначених причин внески на

загальнообов`язкове державне страхування за липень 2015 року не утримувалися та не

нараховувалися. А у зв`язку із тим, що термін зберігання табелів обліку використання робочого часу та інших документів, які стали підставою для наказів з кадрових питань (актів, протоколів фіксації порушення трудової дисципліни) закінчився, то зазначені документи було знищено, на підтвердження чого відповідачем надано копії актів про видалення та знищення документів та справ. Також відповідач надав довідку про нараховану заробітну плату та суми сплаченого єдиного внеску, сплаченізастрахованою особоюта роботодавцемза застраховануособу заперіод з16.09.2013по 11.03.2016року.За наведенихобставин вважає,що діївідповідача єнезаконними,що порушуютьйого правата інтереси. Звертаючись довідповідача іззаявою від10.11.2023року позивачрозраховував нате,що відповідачвчинить діїіз нарахуваннята сплатиєдиного соціальноговнеску назагальнообов`язковедержавне страхуванняпозивача залипень 2015року.Однак відповідачвідмовився.Проте позивачповністю заперечуєфакт прогулу,оскільки весьчас сумліннопрацював увідповідача.Наказ (розпорядження)відповідача прооголошення йомудогани запрогул,що нібитомав місцеу періодз 16червня по04серпня 2015року -відсутній.Отже відповідач,на думкупозивача,безпідставно ненарахував тане виплативпозивачу заробітнуплату залипень 2015року,не нарахувавта несплатив єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування позивача за липень 2015 року, що спричинилодо порушенняйого правна соціальнийзахист.Таким чином,у липні2015року запозивачем мавзберігатися середнійзаробіток,який становитьза розрахунком,проведеним позивачем 2096,43грн.(99,83грн.середньоденний заробіток ?21роб./день). При цьому відповідач зобов`язаний був нарахувати на цю заробітну плату єдиний соціальний внесок та у строк не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення періоду, у який була нарахована заробітна плата,

сплатити такий внесок до державного бюджету. Оскільки позивач був звільнений з роботи 11.03.2016, то відповідач у цей день відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України зобов`язаний був виплатити належну позивачеві заборговану за липень 2015 року заробітну

плату, проте не виплатив, докази про це відсутні. Також відповідач не сплатив внески на загальнообов`язкове соціальне страхування позивача за липень 2015 року в порядку ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування». Внаслідок невиконання СП «Вітмарк-Україна» ТОВ обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Просив також суд постановити окрему ухвалу про порушення відповідачем законодавства про працю.

Відповідач Спільне підприємство «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю позов не визнав. У поданих до суду 02.04.2024 року та 15.05.2024 року відзиві і запереченнях просить суд врахувати,що відповідачне погоджуєтьсяіз твердженнямпозивача проте,що весьчас вперіод з16червня 2015р.по 04серпня 2015р.позивач «сумліннопрацював увідповідача».Позивач працювавна підприємствівідповідача напосаді водіянавантажувача відповіднодо змінногографіку,що випливаєіз розрахунковихлистів,за періодз грудня2014р.по грудень2015р.Змінний графікпідтверджується тим,що урозрахункових листахміститься всяінформацію щодооплати праціза відповіднийперіод календарний місяцьза погодинноюставкою (святковіта вихіднідні,робота увечірній танічний час,а такождані щодовідпустки таіндексації,премія),а також зазначаються дні, за які робота не оплачується («дні, неоплачувані згідно табелю»). Дні, за які робота не оплачується, є днями, коли працівник мав би працювати відповідно до затвердженого графіку, що мало б потім відображення у табелі обліку робочого часу, однак працівник не з`являвся у ці дні на роботі з причин, що не залежали від роботодавця. Коли позивач систематично не з`являвся на роботу в дні, в які мав би працювати згідно графіку зміни, це відображалось належним чином у розрахункових листах в строчці «дні, неоплачувані згідно табелю», де зазначалось які саме дні не оплачуються. Надати відповідні табелі за вказаний період, щоб підтвердити відсутність позивача на робочому місці із зазначенням причин не вбачається можливим, оскільки відповідно до пункту 408 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 р. , табель обліку використання робочого часу за 2015 рік був знищений після закінчення терміну зберігання 1 рік, про що свідчить відповідний Акт про виділення та знищення документів та справ від 10.01.2017 р. Однак, зберіглись розрахункові листи, які формувались на підставі табелів робочого часу. У період з 16 червня 2015 року по 04 серпня 2015 р. позивач безперервно не з`являвся на робочому місці з невідомих відповідачу причин. Але у ті місяці, коли позивачу було виплачено заробітну плату в меншому розмірі, коли він по декілька днів не з`являвся на роботі, або не виплачено відповідно до розрахункових листів, у позивача жодного разу не виникало питань щодо такої виплаченої заробітної плати саме в той період, коли заробітна плата не була виплачена, жодних скарг або не було подано позову до суду. Відповідач не погоджується із доводами позивача про те, що «наказ (розпорядження) відповідача про оголошення йому догани за прогул, що нібито мав місце у період з 16червня по 04 серпня 2015 року відсутній». Відсутність наказу (розпорядження) про оголошення позивачу догани, на думку відповідача, не слугує доказом сумлінної праці позивача за зазначений період. Диспозиція статті 147 КЗпП передбачає право, а не обов`язок роботодавця щодо застосування стягнення. Але це не означає, що самого факту прогулу не було та що позивач не надавав відповідні пояснення. Разом з тим, такі пояснення також були знищенні у зв`язку із закінченням строку зберігання. Посада, яку займав позивач водій навантажувача, є такою, що вимагає спеціальних практичних навичок та знань. Відповідно до вимог Робочої інструкції водія навантажувача, працівник повинен мати свідоцтво (посвідчення) про право управління авто(електро) навантажувачем/ штабелером, а також наявність свідоцтва про проходження навчання по зарядці та заміні акумуляторних батарей ( в разі необхідності), мати досвід роботи від 1 року водієм авто (електро) навантажувача/штабелера. Позивач мав такі знання, навички та відповідну кваліфікацію, які необхідні відповідачу для забезпечення належної роботи підприємства в частині вантажнорозвантажувальних робіт. Отже, якби відповідач звільнив позивача, то відповідачу було б вкрай важко знайти іншого працівника з відповідною кваліфікацією та навичками на цю вакансію водія навантажувача. Відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що відомості з Реєстру застрахованих осіб (довідка ОК-5) за червень 2015 р. та за серпень 2015, згідно яких була виплачена заробітна плата, спростовує прогул позивача з 16 червня 2015 р. по 04 серпня 2015 р. За наслідками фактично відпрацьованих днів в червні 2015 р. (з 01.06.2015р. до 15.06.2015р.) та серпні 2015 р. (з 05.08.2015 р. по 31.08.2015 р.) позивачу й була нарахована та виплачена заробітна плата, а на нараховану заробітну плату й було нараховано єдиний соціальний внесок. Саме тому в Реєстрі застрахованих осіб містяться відповідні відомості про оплату праці та відповідач це не заперечує. Разом з тим, нарахування заробітної плати за ці місяці жодним чином не спростовує той факт, що прогул позивача мав місце з 16.06.2015 р. по 04.08.2015 р.

За таких підстав, відповідач просить відмовити повністю в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ по цивільній справі № 511/4120/23.

Процесуальні дії суду:

Ухвалою суду від 26.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати та сплати страхових внесків залишено без руху.

17.01.2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.01.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позивачу продовжено строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали суду.

12.02.2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліківпозовної заяви на виконання ухвали суду від 18.01.2024 року.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.02.2024 року відкрито провадження по справі, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від оплати судового збору задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви з вимогою про зобов`язання здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.04.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Павленко Ірини Володимирівні про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.05.2024 року судове засідання, призначенена 02 травня 2024 року о 14:00 год.та всі подальші судові засідання постановлено провести в режимі відеоконференції за участю представника відповідача - адвоката Павленко Ірини Володимирівни поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

02.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву, мотивована тим, що відповідач не отримував ухвали суду від 14.02.2024 про відкриття провадження у справі, а про наявність такої справи дізнався випадково 11.03.2024 під час моніторингу ЄДРСР. 18.03.2024 представник відповідача отримав в електронному суді ухвалу суду та матеріали справи, тому вважає, що пропустив 15-денний строк на подачу відзиву з поважних причин. Разом з вказаною заявою представником позивача до суду було надано відзив на позовну заяву з додатками.

21.05.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що відповідач пропустив строк на подачу відзиву, перебіг якого розпочався 11.03.2024 року та закінчився 26.03.2024 року, але відповідач з відзивом звернувся тільки 01.04.2024 року та не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку. Просив приєднати відповідь на відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

15.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в яких адвокат Павленко І.В. зазначає, що у юридичних осіб обов`язок зареєструвати електронний кабінет виник тільки з 21.02.2024 року, між тим ухвала суду про відкриття провадження у справі постановлена раніше 14.02.2024 року, а 15-денний строк подачі відзиву рахується сам з дати вручення ухвали суду, а не ознайомлення з нею в ЄДРСР. Доступ до електронної справи наданий судом представнику відповідача 18.03.2024 року, 15-денний строк спливає 02.04.2024 року. Враховуючи викладене, з посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини, просить задовольнити заяву про поновлення строку на подання відзиву, прийняти додаткові докази, подані до заперечень, поновивши строк на їх подачу, оскільки такі докази є відповіддю на нові заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.06.2024 року заяву представника відповідача адвоката Павленко Ірини Володимирівни про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено, поновлено відповідачу Спільному підприємству «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю строк на подачу відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на позовну заяву ОСОБА_1 з додатками. Прийнято заперечення на відповідь на відзив, поданий Спільним підприємством «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, з додатками. Клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено. Прийнято відповідь на відзив, поданий ОСОБА_1 , з додатками.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в задавлені позову відмовити повністю з мотивів, викладених у відзиві та запереченнях.

Судом встановлено:

ОСОБА_1 , перебував в трудових відносинах з у період з 16 вересня 2013 року до 11 березня 2016 року з відповідачем - СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, працював на посаді водій навантажувача, що підтверджується записами його трудової книжки.

На підставі наказу від 11.03.2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням.

Сторонами визнано та не заперечується, що на день звільнення позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату за липень місяць 2015 року та не було здійснено нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

27.04.2022 року ОСОБА_1 територіальним органом ПФУ було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу - не зараховано період роботи в колгоспі з 28.10.1980 по 05.05.1981.

28.06.2023 року ОСОБА_1 отримав в територіальних органах ПФУ довідку за формою ОК-5, що містить відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 роботодавцем СП «Вітмарк-Україна» ТОВ не було здійснено нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року.

ОСОБА_1 10.11.2023 звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив надати довідку про суми нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за період його роботи на підприємстві з 16.09.2013 по 11.03.2016 року; повідомити про причини не нарахування та не виплати йому заробітної плати за липень 2015 року з наданням належним чином засвідчених копій підтверджуючих документів; вчинити дії із нарахування та сплати єдиного соціального внеску на його загальнообов`язкове державне страхування за липень 2015 року, надавши відповідне підтвердження вчинених дій, про результати розгляду цієї зави просив повідомити його письмово, рекомендованим листом.

СП «Вітмарк-Україна» ТОВ листом від 17.11.2023 р. №475 повідомило позивача, що причиною не нарахування та невиплати йому заробітної плати за липень 2015 року стала його відсутність на роботі без поважних причин (прогули) з 16 червня 2015 року по 04 червня 2015 року, а тому із зазначених причин внески на загальнообов`язкове державне страхування за липень 2015 року не утримувалися та не нараховувалися. У зв`язку із тим, що термін зберігання табелів обліку використання робочого часу та інших документів, які стали підставою для наказів з кадрових питань (актів, протоколів фіксації порушення трудової дисципліни) закінчився, то зазначені документи було знищено, на підтвердження чого відповідачем надано копії актів про видалення та знищення документів та справ.

Також відповідач надав довідку про нараховану заробітну плату та суми сплаченого єдиного внеску, сплачені застрахованою особою та роботодавцем за застраховану особу за період з 16.09.2013 по 11.03.2016 року.

Згідно вказаної довідки заробітна плата ОСОБА_1 за липень 2015 року не нараховувалась та не було здійснено нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оцінка суду.

Відповідно дост.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно дост.81 КПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу, своїх вимог або заперечень.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, суд повинен зазначити мотиви його прийняття чи відмови у прийнятті.

Основним Законом України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, як закріплено у статті 43.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст.22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що в липні місяці 2015 року мав місце прогул з боку відповідача, а тому заробітна плата йому не була нарахована та виплачена, оскільки вказана обставина жодним належним та допустимим доказом не доведена.

Надана відповідачем Робоча інструкція водія навантажувача з вимогами до посади та листок ознайомлення з вказаною інструкцією позивачем 29.09.2014 року жодним чином не доводять факт відсутності позивача на роботі більше місяця без поважних причин та не накладення на нього жодного дисциплінарного стягнення роботодавцем, оскільки його не було ким замінити в силу дефіциту працівників відповідної кваліфікації.

Надані відповідачемАкти прознищення документівта справтакож неможуть слугуватидоказом того,що прогулз бокупозивача мавмісце та щопозивач зцього приводунадавав відповідніпояснення,але вони були знищенні у зв`язку із закінченням строку зберігання.

З розрахункового листка за липень 2015 року вбачається, що в цьому місяці ОСОБА_1 було виплачено борг підприємства в сумі 621,95 грн., графи з відпрацьованими та оплаченими днями та годинами не заповнені.

Табель обліку робочого часу по підприємству за цей період знищений.

Наданий відповідачем суду Акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №15-01-015-027/0593 , складений головним управлінням Держпраці в Одеській області за наслідками перевірки з 26.04.2016 року по 29.04.2016 року СП «Вітмарк-Україна» ТОВ не може слугувати доказом відсутності порушень трудового законодавства щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки з наданого Акту не вбачається проведення перевірки підприємства стосовно правильності розрахунків при звільненні ОСОБА_1 і в самому Акті зазначено, що перевірка проводиться вибірково.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу заробітну плату за липень місяць 2015 року та не довів наявності законних підстав для такої поведінки, таку заробітну плату слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Оскільки заробітна плата позивачу за липень 2015 року не була нарахована відповідачем та відповідач оспорює взагалі право позивача на отримання заробітної плати за цей період, суд при визначенні розміру заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні ) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з наданої відповідачем позивачу довідки про нараховану заробітну плату та суми єдиного внеску, сплачені застрахованою особою та роботодавцем за застраховану особу середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за повних відпрацьованих 2 місяці до липня 2015 року становить 119,93 грн., а кількість робочих днів в липні 2015 року складає 23 дні, тому з відповідача підлягало б стягненню 2758,45 грн. заробітної плати за липень 2015 року.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заробітна плата в розмірі 2 096,43 грн. (99,83 грн. середньоденний заробіток ? 21 роб./день).

Тому відповідно до вимог ст.13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає, що стягненню підлягає сума, зазначена позивачем в позові.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, то суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Що стосується вимоги позивача зобов`язати відповідача сплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій. Згідно п.1 ст.1 ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Статтею 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VI, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ№ 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч.4 ст.9 ЗУ№ 2464-VIобчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч.ч. 4,5 ст. 7 ЗУ№ 2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в ч.ч.1,2 цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Звертаючись до суду за захистом свої прав як особи, застрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач надав суду довідку про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), з якої встановлено, що за липень 2015 року не відображені відомості ні про нараховану заробітну плату, ні про перерахований ЄСВ, що необхідні для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.7ЗУ№ 2464-VIєдиний внесок нараховується для платників, зазначених упунктах 1(крім абз 7), ч. 1 ст. 4 цього Законуна суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні такомпенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України"Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до частини 2 ст.7 ЗУ № 2464-VI для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований часабо згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Враховуючи, те що судом встановлено порушення відповідачем законодавства про нарахування позивачу та виплату заробітної плати, суд вважає, що СП «Вітмарк-Україна» ТОВ слід зобов`язати нарахувати, виходячи з розміру заробітної плати, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року.

Підстав для постановлення окремої ухвали на вимогу позивача суд не вбачає.

Щодо строків звернення до суду.

Відповідно до вимог ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Зазначена редакція статті 233 КЗпП України діє з 19.07.2022 року. Раніше частина другастатті 233 КЗпПУкраїни визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За матеріалами справи відповідач СП «Вітмарк-Україна» ТОВ надіслав позивачу ОСОБА_1 довідку про нараховану заробітну плату та суми єдиного внеску, сплачені застрахованою особою та роботодавцем за застраховану особу за період його роботи на підприємстві з 16.09.2013 по 11.03.2016 року листом від 17.11.2023 року.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 21.12.2023 року, тобто в межах строку , встановленого ст.233 КЗпП України.

Щодо розподілу судових витрат .

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Зважаючи на те, що на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, то зазначений судовий збір слід стягнути за рахунок відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати та сплати страхових внесків - задовольнити.

Стягнути зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144,код ЄДРПОУ 22480087)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не нараховану та не виплачену заробітну плату за липень 2015 року в сумі 2096, 43 грн. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати Спільне підприємство «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144,код ЄДРПОУ 22480087)нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з розміру заробітної плати за липень 2015 року, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку за липень 2015 року.

Стягнути зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144,код ЄДРПОУ 22480087)в дохід держави судовий збір в сумі 2147,20 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного судовогорішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.08.2024 року.

Суддя І. В. Бобровська