Ухвала

від 09.08.2024 по справі 642/2538/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

09.08.2024

права № 642/2538/24

Провадження 1кп/642/454/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 22023220000001248 від 21.08.2023 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 22.08.2024 року.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбаченихст.177 КПК України.

Захисник адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за місцем його фактичного проживання або особисте зобов`язання, при цьому просили врахувати відомості щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційно працював, одружений, характеризується позитивно. Обвинувачений ОСОБА_7 також зазначив, що він не має наміру ухилятися від суду.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти осонов національної безпеки України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Суд приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 в сукупності з даними про особу обвинуваченого та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.

Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Також , суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які ще судом не допитані.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановленуКримінальним процесуальним кодексом Українипроцедуру отримання показань у кримінальному провадженні, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, характер інкримінованого злочину, відомості щодо особистості обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, одружений, дітей не має, батьки проживають за межами України, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, під час надання оцінки наявності ризиків переховуватись від органу досудового розслідування, судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.

раховуючи те, що судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Також, з гідно з ч. 4ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями177та178цьогоКодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 КК України.

Крім того, згідно із приписами ч.6 ст.176КПКУпід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 22.08.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 376 КПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И ЛА:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07.10.2024 року.

Строк дії ухвали до 07 жовтня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3