Ухвала

від 05.08.2024 по справі 2-3649/05

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-3649/05

Провадження № 2-з/522/247/24

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

05 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання представника Управління Одеської Єпархії Української православної церкви (ПЦУ) адвоката Мандриченко Жанни Василівни про скасування заходівзабезпечення позовуу справі за позовом Релігійної громадиСвято-Троїцькоїпарафії УкраїнськоїПравославної ЦерквиКиївського Патріархатум.Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 19.11.2003 та договору купівлі-продажу від 06.12.2004 недійсними,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2024 до суду від представника Управління Одеської Єпархії Української православної церкви (ПЦУ) надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2004 у справі № 2-3649/05.

22.07.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Павлик І.А.

25.07.2024 ухвалою суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову прийнято до розгляду.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, виходить з наступного.

Судом встановлено, що 22.12.2024 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3649/05 за позовом Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 19.11.2003 та договору купівлі-продажу від 06.12.2004 недійсними, накладено арешт на нежитлове приміщення (колишню будівлю кінотеатру «Спутник»), загальною площею 882,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

14.12.2005 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3649/05 позов задоволено. Визнано недійсним нотаріально посвідчений договір дарування від 19.11.2003, згідно якого Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Одеси подарувала ОСОБА_1 нежитлове приміщення колишнього кінотеатру «Спутник», загальною площею 882,4 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 06.12.2004 нежитлового приміщення колишнього кінотеатру «Спутник», загальною площею 882,4 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

25.05.2006 ухвалою Апеляційного суду Одеської області зазначене рішення суду першої інстанції від 14.12.2005 залишено без змін.

04.12.2007 ухвалою колегії суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2005 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2006 залишено без змін.

29.09.2008 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 20-30/263-07-6931 за позовом Одесько-Балтського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату до Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Української православної церкви Київського патріархату м. Одеси провизнання договору недійсним та визнання права власності позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення, укладений між Одесько-Балтським єпархіальним управлінням Української Православної церкви Київського Патріархату та Релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Одеси 13.06.2001 стосовно нежитлового приміщення колишнього кінотеатру „Супутник, загальною площею 882,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, 2-й Артилерійський провулок, 7.

Визнано право власності Одесько-Балтської єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату (65000, м. Одеса, вул. Пастера 5-А; код ЄДРПОУ 24775835) на нежитлове приміщення колишнього кінотеатру „Супутник, загальною площею 882,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

10.10.2009 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2008 у справі № 20-30/263-07-6931, підписану від імені Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Української православної церкви Київського патріархату ОСОБА_4 , як керівником Релігійної громади та Головою Парафіяльної Ради Свято-Троїцької парафії Української православної церкви Київського Патріархату,залишено без розгляду.

28.09.2009 постановою Вищого господарського суду України ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2009 у справі № 20-30/263-07-6931 залишено без змін.

Таким чином, власником нежитлового приміщення колишнього кінотеатру «Спутник», загальною площею 882,4 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2 , на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2008 у справі № 20-30/263-07-6931 є Одесько-Балтська єпархія Української Православної церкви Київського Патріархату, після зміни найменування Управління Одеської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України), 65000, м. Одеса, вул. Пастера 5-А; код ЄДРПОУ 24775835.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 12.03.2024, право власності на нежитлове приміщення колишнього кінотеатру „Супутник, загальною площею 882,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 14.12.2023 зареєстровано за Управлінням Одеської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2008 у справі № 20-30/263-07-6931.

Водночас з зазначеного реєстру вбачається наявність арешту нерухомого майна нежитлового приміщення колишнього кінотеатру «Спутник», загальною площею 882,4 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2 , накладеного на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2004 у справі № 2-3649/05.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено статтею 158 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Разом з тим, Управління Одеської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) не є учасником у справі № 2-3649/05, в межах розгляду якої було накладено арешт на нерухоме майно, що належить заявникові.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі № 208/9810/21 зазначив наступне: «Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майн а(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

Отже, право Управління Одеської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) підлягає захисту шляхом звернення до суду з відповідним позовом про звільнення майна з-під арешту до особи в інтересах якої накладено арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2004 у справі № 2-3649/05.

Таким чином, провадження у справі за заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2004 у даній справі, порушено помилково.

Приписами ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено підстави для закриття провадження у справі, перелік яких не містить такої підстави для закриття провадження як помилково порушене провадження у справі.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як «суд встановлений законом».

Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та №826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» викладено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що суд закривав провадження як помилково відкрите, у випадку відкриття провадження за скаргою на рішення, які не підлягали перегляду у суді відповідної інстанції.

Таким чином, суд не може розглянути клопотання про скасування арешту на нерухоме майно, подане не стороною у справі в якій цей арешт було накладено судом, а відтак провадження у справі за зклопотанням про скасування заходів забезпечення позову підлягає закриттю, як помилково порушене.

Керуючись ст.ст. 10, 158, 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за клопотанням представника Управління Одеської Єпархії Української православної церкви (ПЦУ) адвоката Мандриченко Жанни Василівни про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 19.11.2003 та договору купівлі-продажу від 06.12.2004 недійсними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали підписано 09.08.2024.

Суддя І.А. Павлик