Рішення

від 08.08.2024 по справі 320/19922/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року № 320/19922/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (далі - позивач, ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР", товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.05.2023 №00319920701, від 26.01.2022 № 0041800701, № 0041790701, № 0041780701.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 09.05.2023 № 00319920701 товариство вказує, що ним правомірно, з дотриманням норм законодавства, зареєстровано зведені податкові накладні на підставі наданих листів з реєстрами фіскальних чеків наступним суб`єктам господарювання: ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК" (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ "ЕНЕРДЖЕР" (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ "КЕТО ГАЗ" (код ЄДРПОУ 43834305), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ" (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ "БЕЛТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП" (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ" (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" (код ЄДРПОУ 42680530), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ" (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ "ФАННЕТТ" (код ЄДРПОУ 43484285), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ" (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ" (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ" (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР" (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ "МЕКС ІНТЕР" (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ" (код ЄДРПОУ 43491973) (далі - контрагенти, підприємства, суб?єкти господарювання).

Позивач зазначає, що придбання паливно-мастильних матеріалів вищезазначеними підприємствами через мережу АЗС ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" підтверджується фіскальними чеками, оригінали яких були пред`явлені представниками цих підприємств разом з листами про необхідність виписати зведену податкову накладну.

Позивач звертає увагу, що контролюючий орган в акті перевірки не заперечує факт надходження готівкових коштів до каси АЗС від перерахованих підприємств по фіскальним чекам, зазначеним в наданих ними листах, як і не заперечує дійсність таких фіскальних чеків. Внесення готівки в касу в обмін на товар підтверджується фіскальними чеками реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та не заперечується контролюючим органом, проте відповідачем ставиться під сумнів хто є покупцем (отримувачем) товару, оскільки, на думку контролюючого органу, фізично отримати даний товар вище зазначені товариства не могли.

ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" наголошує, що невизнання контролюючим органом господарських операцій товариства із зазначеними контрагентами з приводу купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС побудовано лише на припущенні, що контрагенти ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" є "фіктивними" підприємствами з огляду на інформацію, яка міститься щодо них в базах, системах, до яких є доступ у контролюючого органу. Тому, враховуючи таку податкову інформацію, відповідачем зроблено висновок, що надходження готівкових коштів через касу в обмін на отриманий товар є фінансовою допомогою. Водночас відповідачем не обґрунтовано, яким чином готівкові кошти, внесені в касу на АЗС в якості розрахунку за товар, можуть вважатись фінансовою допомогою.

Також позивач звертає увагу, що контролюючим органом визнаються затрати товариства у вигляді відпуску (реалізації) товару (нафтопродуктів) на АЗС. Проте відповідачем зроблено висновок, що у даному випадку відбулося здійснення реалізації (відпуску) нафтопродуктів невстановленим перевіркою особам, зв`язок яких із вище зазначеними контрагентами не підтверджується жодними доказами.

Позивач у позові зауважує, що в акті перевірки не зазначено, яким чином з фіскального чеку вбачається, що саме зазначені підприємства внесли готівку в касу на АЗС і при цьому заперечується факт отримання цими підприємствами товару на підставі цих фіскальних чеків. Також не зрозуміло яку економічну мету переслідують підприємства вносячи в касу іншого товариства готівкові кошти та не отримуючи нічого взамін. Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства, при здійсненні розрахунково-касового обслуговування покупцю видається фіскальний чек встановленої форми, для продавця покупцем товару є пред`явник оригіналу фіскального чеку, продавець не зобов`язаний з`ясовувати чи міг фізично пред`явник фіскального чеку здійснити покупку паливно-мастильних матеріалів на АЗС.

ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" зазначає, що ним було задекларовано операції з реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС та сплачено податки з таких операцій, не залежно від того хто був отримувачем цих паливно-мастильних матеріалів, а нараховані відповідачем зобов?язання з податку на прибуток на кошти, отримані в якості оплати за паливно-мастильні матеріали, які відповідач вважає фінансовою допомогою, будуть повторним оподаткуванням, що не передбачено законодавством України.

Позивач наголошує, що не вчинив жодних протиправних дій, які призвели б до невиконання або неналежного виконання ним вимог Податкового кодексу України чи вимог інших нормативно-правових актів України під час здійснення господарських операцій з реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041790701 позивач зазначає, що в нього відсутні підстави для реєстрації податкових накладних по операціям з реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС не встановленим особам, так як ним вже було зареєстровано зведені податкові накладні по таким господарським операціям для зазначених суб`єктів господарювання. Позивач вважає безпідставними висновки акту перевірки щодо здійснення ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" діяльності, пов`язаної з наданням податкової вигоди третім особам, а саме реєстрацію податкових накладних на адресу ряду підприємств з ознаками "фіктивності" та визнання зазначених сум фактично безповоротною фінансовою допомогою, так як "фіктивність" таких товариств не підтвердження в порядку, встановленому законодавством, а базується лише на податковій інформації. Товариство зауважує, що податкова інформація не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041800701 позивач зазначає, що ним не було допущено заниження податку на додану вартість за січень 2020 року у сумі 997 200 грн., так як товариством своєчасно і в повному обсязі сплачено зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 1108000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18145 від 27.02.2020, а тому відсутні підстави сплачувати податкові зобов?язання повторно.

Позивач наполягає, що при формуванні уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2020 року від 28.02.2020 №9038911750 було допущено механічну помилку, яка не вплинула на сплату податкових зобов?язань до Державного бюджету та була в подальшому виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041780701 позивач зазначає, що штрафні санкції за неподання електронного документу з обігу пального на акцизному складі для підприємств, що не підпадали під поняття платника акцизного податку з реалізації пального до 01.07.2019 не можуть бути застосовані раніше ніж за період після 01.07.2020 - тобто, періоду, до якого відтерміновано застосування штрафних санкцій за несвоєчасне обладнання лічильниками акцизних складів. Також товариство акцентує увагу на тому, що відповідачем не враховано висновки актів фактичних перевірок на АЗС, відповідно до яких до позивача вже застосовувались штрафні санкції за ненадання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу пального на акцизних складах та надає докази на підтвердження виявлення аналогічних порушень, застосування штрафів та їх оскарження чи сплату.

Враховуючи викладене, позивач просить суд спірні податкові повідомлення - рішення визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

17 жовтня 2023 року протокольною ухвалою закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог та у подальшому, після надання пояснень всіма учасниками процесу, судом вирішено про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, останній вказує на правомірність висновків акта перевірки, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення, підтримавши означені висновки.

Відповідач в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 09.05.2023 № 00319920701 зазначає, що підприємства згідно податкової інформації мають ознаки "фіктивних" підприємств, а тому контролюючим органом зроблено висновки, що такі товариства лише користувались можливістю реєструвати податкові накладні Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ліміту отриманого від ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" та обчисленого за формулою згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

Відповідач стверджує, що факт реалізації нафтопродуктів підтверджено даними бухгалтерського обліку позивача і встановлено списання ТМЦ зі складу, та наполягає, що у даному випадку відбулось здійснення реалізації нафтопродуктів невстановленим перевіркою особам, зв`язок яких із зазначеними контрагентами не підтверджується жодними доказами.

На думку відповідача, оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку та згідно з фіскальними чеками з АЗС встановлено отримання коштів від наведених вище підприємств у загальній сумі 1552825527 грн, які фактично є безповоротною фінансовою допомогою, ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" у порушення ст. 22, ст. 23, пп. 14.1.257 п. 14.1 п. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено інші доходи на суму отриманих коштів, всього на загальну суму 1552825527 грн.

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041790701 відповідач зазначає, що в результаті аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" у порушення п. 201.1, 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не складало та не реєструвало податкові накладні у момент отримання коштів/відпуску ПММ.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041800701 відповідач стверджує, що факт сплати грошових коштів ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" згідно з платіжним дорученням № 18145 у розмірі 1108000 грн жодним чином не спростовує факт подання податкової звітності з неправдивою інформацією. Дані обставини призводять до наявності переплати і заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту і сплачена позивачем сума не йде у погашення податкових зобов?язань з ПДВ.

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041780701 відповідач зазначає, що встановлено факт неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсягів обігу пального, а саме: ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" не подано Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального по 159 акцизних складах, у загальній кількості 2488 календарних днів, чим порушено п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи пояснення сторін по справі, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію позивача, відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" зареєстроване як юридична особа 11.10.2018 за № 10701020000078838.

Основними видами діяльності ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" за КВЕД є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 85.32 Професійно-технічна освіта; 92.00 Організування азартних ігор; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон?юктури ринку та виявлення громадської думки; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів.

Посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.10.2018 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 11.10.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 11.10.2018 по 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акту перевірки, який є його невід?ємною частиною), за результатами якої складено акт від 02.12.2021 № 89310/Ж5/26-15-07-01-06/42547705 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем встановлено порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями); п. 5 П(С)БО 15 "Дохід", ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями); п. 1.1, п. 1.2, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Мін`юсті України 05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 279508 595 грн., в тому числі по періодах: за 2019 рік на суму 533228 грн, за 2020 рік на суму 201356632 грн, за І півріччя 2021 року на суму 77 618735 грн;

2. п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 3332032 грн, в тому числі: за грудень 2019 року на суму 493730 грн, за січень 2020 року на суму 336316 грн, за лютий 2020 року на суму 2 501986 грн;

3. п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2020 року у сумі 997 200 грн;

4. п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі висновків Акта перевірки від 02.12.2021 № 89310/Ж5/26-15-07-01-06/42547705 ГУ ДПС у м. Києві винесено, податкові повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041790701, яким застосовано штраф у розмірі 1666016,00 грн, № 0041800701, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 997200,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 249300,00 грн, № 0041780701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи у розмірі 2488000,00 грн, № 0041810701, №0041690707, №0041680707.

ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" оскаржило податкові повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041810701, № 0041800701, № 0041790701, № 0041780701, № 0041690707, №0041680707 в адміністративному порядку - подана скарга вих. № 15/02 від 15.02.2022.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 03.05.2023 №10920/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.01.2022 № 0041810701 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 133307 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 26.01.2022 №0041790701, № 0041800701, №0041780701, № 0041690707, № 004680707 - залишила без змін.

За наслідками часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041810701 ГУ ДПС у м. Києві винесено нове податкове повідомлення-рішення від 09.05.2023 № 00319920701 на зменшену суму.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У той же час статтею 77 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення документальних планових перевірок. Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Згідно із пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зауважує, що позивачем не оскаржується порядку призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, а судом під час розгляду справи таких порушень не встановлено.

Позивач стверджує, що через роздрібну мережу АЗС здійснювались господарські операції з купівлі-продажу пального між ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" та вище зазначеними суб?єктами господарювання. У подальшому ці підприємства зверталися до позивача та, надаючи листи з реєстрами фіскальних чеків з РРО і пред?являючи оригінали таких чеків, просили його виписати зведену податкову накладну.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС. Таким чином, при постачанні товарів два чи більше разів на місяць одному контрагенту може бути складена зведена податкова накладна.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

До зведеної податкової накладної, що надається отримувачу (покупцю) товарів/послуг, обов`язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Відповідно до пункту 19 Порядку податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Періодичність складання зведених податкових накладних протягом звітного (податкового) періоду на одного контрагента-покупця може бути передбачена у цивільно-правовому договорі з таким покупцем.

Отже, протягом звітного (податкового) періоду платник податку має право на складання однієї зведеної податкової накладної, яка складається не пізніше останнього дня такого періоду, або двох та більше податкових накладних, виходячи із умов, передбачених у цивільно-правовому договорі.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, підставами для складання зведених податкових накладних є безперервний або ритмічний характер господарських операцій та обов`язкове підтвердження фактичних обсягів постачання товарів/послуг реєстром товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Таким чином, в межах даного спору щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення №00319920701 слід встановити факт реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів на АЗС його контрагентам.

Судом встановлено, що порядок складання, реєстрації податкових накладних та зведених податкових накладних у ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" врегульовано розпорядженням № 01/07-Ч від 01.07.2019, відповідно до вимог якого, складення зведеної податкової накладної здійснюється лише на письмову вимогу контрагента з наданням реєстру фіскальних чеків за умови наявності оригіналів фіскальних чеків та лише після їх перевірки бухгалтерією товариства.

Позивачем надано копії листів контрагентів з реєстрами фіскальних чеків та з вимогою зареєструвати зведені податкові накладні.

ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" в порядку та в строки, передбачені Податковим кодексом України, виписало та зареєструвало зведені податкові накладні контрагентам ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК", ТОВ "ЕНЕРДЖЕР", ТОВ "КЕТО ГАЗ", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС", ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ", ТОВ "БЕЛТРЕЙД", ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП", ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО", ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ", ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН", ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС", ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ", ТОВ "ФАННЕТТ, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ", ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ", ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП", ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК", ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР", ТОВ "МЕКС ІНТЕР",ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ".

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки відповідачем зазначено, що "…факт реалізації зазначеної продукції (нафтопродукти) підтверджено даними бухгалтерського обліку ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (оборотно-сальдовими відомостями, журналами-ордерами, регістрами бухгалтерського обліку, аналізом руху ТМЦ по складу, тощо) та встановлено списання ТМЦ зі складу, тобто у даному випадку відбулося здійснення реалізації нафтопродуктів невстановленим перевіркою особам, зв`язок яких із вище зазначеними контрагентами не підтверджується жодними доказами…" .

Означені обставини, на переконання суду, свідчать про визнання відповідачем затрат позивача у вигляді відпуску (реалізації) товару (нафтопродуктів) на АЗС.

Також, в Акті перевірки зазначено, що "…оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку та згідно з фіскальними чеками з АЗС встановлено отримання коштів від наведених вище підприємств у загальній сумі 1 552825527 грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 2962379 грн, за 2020 рік у сумі 1118647954 грн, за півріччя 2021 року у сумі 431215195 грн, які є фактично безповоротною фінансовою допомогою, ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" у порушення ст. 22, ст. 23, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України занижено інші доходи на суму отриманих коштів, всього на загальну суму 1552 825527 грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 2962379 грн, за 2020 рік у сумі 1118 647 954 грн, за півріччя 2021 року у сумі 431215195 грн...".

Означені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що відповідачем в Акті перевірки не заперечується факт надходження коштів до каси АЗС від вище перерахованих підприємств, згідно з фіскальними чеками РРО з АЗС, по яким відбулась реалізація паливно-мастильних матеріалів.

Тобто внесення готівки в касу в обмін на товар підтверджується фіскальними чеками з РРО та не заперечується контролюючим органом. Проте, відповідачем ставиться під сумнів хто є саме отримувачем товару, оскільки, на його думку, фізично отримати даний товар ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК", ТОВ "ЕНЕРДЖЕР", ТОВ "КЕТО ГАЗ", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС", ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ", ТОВ "БЕЛТРЕЙД", ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП", ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО", ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ", ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН", ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС", ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ", ТОВ "ФАННЕТТ, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ", ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ", ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП", ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК", ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР", ТОВ "МЕКС ІНТЕР",ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ" не могли, у зв?язку з чим контролюючим органом зроблено висновок, що надходження готівкових коштів згідно з фіскальними чеками з АЗС через касу є фінансовою допомогою.

Водночас суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження того, яким чином готівкові кошти, внесені в касу в якості розрахунку за товар, можуть вважатись фінансовою допомогою.

При цьому, як вже зазначалося судом, факт внесення готівки в касу на АЗС підтверджується фіскальними чеками РРО та не заперечується відповідачем, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Згідно з підпунктом 14.7.257 пункту 14.7 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній та поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів.

Згідно із Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 № 1442 (далі - Правила №1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п. 2).

Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13, визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Розділом ІІ означеного Положення визначено, що таким розрахунковим документом є фіскальний касовий чек на товари - розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма № ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до цього Положення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Виходячи з наведених вище правових норм, суд виснував, що при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється саме розрахункова операція.

Суд зазначає, що відповідно до норм законодавства, фіскальний касовий чек на товари є розрахунковим документом, який в обов`язковому порядку видається для підтвердження факту продажу товарів виключно особі, яка отримує товар, на повну суму проведеної операції. При цьому, законодавчо встановлена форма первинного документу бухгалтерського та податкового обліку, яким є фіскальний чек, не передбачає ідентифікацію отримувача товару/послуги. Відповідно до закону, саме пред`явник (власник) фіскального чеку для постачальника товару/послуг є належним отримувачем проданих постачальником товарів/наданих послуг.

Тобто, фіскальний чек для постачальника є підтвердженням оплати поставленого (проданого) ним товару на користь уповноважених представників зазначених юридичних осіб.

Позивач здійснює діяльність в сфері роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами та в межах спірних відносин відповідно до загальних приписів статей 698, 699, 700, 706 Цивільного кодексу України здійснив роздрібний продаж товару, а покупці сплатили йому ціну товару, що підтверджується фіскальними чеками.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, при здійсненні розрахунково-касового обслуговування покупцю видається фіскальний чек встановленої форми, для продавця покупцем товару є пред`явник оригіналу фіскального чеку, законодавство не зобов?язує продавця з`ясовувати чи міг фізично пред`явник фіскального чеку здійснити покупку.

Відтак суд вважає, що твердження відповідача про те, що внесення готівки в касу в якості оплати за товар, відпущений на АЗС через паливно-роздавальну колонку, є фінансовою допомогою, є помилковими.

Суд зазначає, що невизнання відповідачем господарських операцій ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" з приводу купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС ґрунтується на припущенні, що контрагенти позивача є "фіктивними" підприємствами з огляду на податкову інформацію щодо діяльності зазначених контрагентів, отриманої від органів ДПС, висновків комісій регіонального рівня, кримінальних справ згідно Єдиного державного реєстру судових рішень по контрагентах, подану контрагентами податкову звітність (зареєстровані податкові накладні в базі Єдиний реєстр податкових накладних", звіт 1-ДФ, фінансова звітність).

Водночас, судом встановлено, що на момент реєстрації позивачем зведених податкових накладних для контрагентів ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК", ТОВ "ЕНЕРДЖЕР", ТОВ "КЕТО ГАЗ", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС", ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ", ТОВ "БЕЛТРЕЙД", ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП", ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО", ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ", ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН", ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС", ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ", ТОВ "ФАННЕТТ, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ", ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ", ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП", ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК", ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР", ТОВ "МЕКС ІНТЕР",ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ", відомості про них були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та такі підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, зазначені підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та, як наслідок, мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Щодо посилань відповідача на відсутність означених підприємств за податковою адресою згідно з інформацією від оперативного управління; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів/послуг в обсягах згідно зареєстрованих податкових накладних, наявних трудових ресурсів; невідповідність номенклатури та обсягу придбаних та реалізованих товарів; встановлення придбання товару відмінного від того, що був в подальшому реалізований на адресу контрагентів-покупців, що ставить від сумнів їх реальність; наявність кримінальних проваджень; інші факти, наведені в узагальненій податковій інформації по кожному підприємству, суд зазначає таке.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, матеріально-технічної бази, тощо.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між вказаними вище контрагентами та третіми особами відповідних договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням/продажем товарів (робіт, послуг). Порушення певним покупцем товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність продавця про зазначення покупцем недостовірних відомостей.

В свою чергу, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано жодних доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами-покупцями з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків-продавців товарів вимагати від контрагентів-покупців будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (покупців у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Посилання відповідача в акті перевірки на інформацію щодо неподання означеними контрагентами-покупцями фінансової звітності, відсутності трудових ресурсів для проведення господарських операцій по ланцюгу постачання, на думку суду, не є доказами порушення саме позивачем норм податкового законодавства.

Суд наголошує, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Також, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

При цьому, в акті перевірки вказано, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом здійснення господарських операцій в межах спірних відносин є постачання позивачем контрагентам товарів, а саме, паливно-мастильні матеріали на АЗС.

Надаючи оцінку доказам позивача (листам та документам, отриманим від його контрагентів), суд зазначає, що предметом розгляду в даній справі є дослідження господарської діяльності позивача та його взаємовідносин з контрагентами-покупцями ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК", ТОВ "ЕНЕРДЖЕР", ТОВ "КЕТО ГАЗ", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС", ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ", ТОВ "БЕЛТРЕЙД", ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП", ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО", ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ", ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН", ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС", ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ", ТОВ "ФАННЕТТ, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ", ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ", ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП", ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК", ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР", ТОВ "МЕКС ІНТЕР",ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ" з відпуску товару, а тому дослідження господарської діяльності його контрагентів, відслідковування подальшого руху товарів по ланцюгу від контрагентів до покупців не входить до предмету дослідження у даній справі.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-покупцями виходячи з наявної податкової інформації.

В свою чергу, жодних доказів проведення податкових перевірок контрагентів позивача ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК", ТОВ "ЕНЕРДЖЕР", ТОВ "КЕТО ГАЗ", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС", ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ", ТОВ "БЕЛТРЕЙД", ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП", ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО", ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ", ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН", ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС", ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД", ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ", ТОВ "ФАННЕТТ, ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ", ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ", ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП", ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК", ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР", ТОВ "МЕКС ІНТЕР",ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ" матеріали справи не містять.

На переконання суду, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні положень законодавства.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановлення ланцюгу подальшого постачання поставленого позивачем товару та обрив такого ланцюга постачання, суд зазначає, що відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між платником податку та його безпосереднім контрагентом. Навіть, якщо контрагент і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Доводи контролюючого органу про неможливість придбання товару контрагентами позивача в силу відсутності їх позивача за місцезнаходженням, відсутності у них необхідного персоналу та основних засобів, суд вважає необґрунтованими, оскільки внесення відомостей до баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі №818/418/17.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17, у постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18.

Також, доводи відповідача щодо наявності кримінальних проваджень та свідчень, наданих в межах таких кримінальних проваджень, оформлених протоколами допитів, не беруться судом до уваги, оскільки факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень осіб в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), грошові кошти, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Наявність кримінального провадження може свідчити лише про можливі порушення законодавства контрагентом позивача, але, в будь-якому випадку, така кримінальна справа не може стосуватися податкових зобов`язань позивача і тим більше слугувати доказом фіктивності господарських операцій.

Суд зазначає, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.11.2019 по справі №826/16304/17 та у постанові від 28.05.2019 року по справі № 826/15112/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, слід застосувати у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про "фіктивність" підприємств, про визнання удаваними спірних господарських операцій, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 та у постанові від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17. Сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, Акт перевірки таких доказів не містять.

В свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 23 рішення у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі статями 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що контролюючий орган в Акті перевірки визнає, що товар було відпущено через паливно-роздавальні колонки, розрахунок за товар здійснено, кошти надійшли до каси на АЗС від вище перерахованих підприємств, тобто фактично відбулась господарська операція з роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів і ці операції відображено в бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Відповідач не заперечує наявність і дійсність фіскальних чеків РРО, які зазначені в листах контрагентів, на підставі яких позивачем зареєстровано зведені податкові накладні.

Водночас, враховуючи наведені вище обставини, у суду є підстави вважати, що кошти, внесені контрагентами-покупцями як оплата за товар згідно фіскальних чеків РРО, не можуть вважатись фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.7.257 пункту 14.7 статті 14 Податкового кодексу України і бути в даному випадку об?єктом повторного оподаткування.

Разом з тим, відповідачем не доведено факт надання вище зазначеними підприємствами фінансової допомоги позивачу.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій з купівлі - продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС з вище зазначеними контрагентами. Також необґрунтованим та нічим не підтвердженим є висновок відповідача, що внесення готівки в касу в якості оплати за товар, відпущений на АЗС через паливно-роздавальну колонку, є фінансовою допомогою контрагентів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.05.2023 № 00319920701.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041790701, суд зазначає таке.

Проведеною перевіркою ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" відповідачем встановлено здійснення діяльності позивачем, пов?язаної з наданням податкової вигоди третім особам, а саме: реєстрація податкових накладних на адресу ряду підприємств з ознаками "фіктивності" на загальну суму 1593788892 грн, у т.ч. ПДВ 265 641482 грн, зокрема: ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЗОЛОТИЙ ТІК" (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ "ЕНЕРДЖЕР" (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ "КЕТО ГАЗ" (код ЄДРПОУ 43834305), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРОЛЮКС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ "ІНПЕКС ГАЗ" (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ "БЕЛТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ "ТД КАНЦЛЕР ГРУП" (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ "УКРОПТЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ "БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРЕВЛ ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ "ТРАНСПОРТ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ "АГРОФІРМА "ЗОЛОТІ ЛАНИ" (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" (код ЄДРПОУ 42680530), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО ПРОМІНЬ" (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ "ФАННЕТТ" (код ЄДРПОУ 43484285), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО СВІТ" (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ "ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ" (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ "ВИРОБНИЧЕ П-ВО "ЖИТОМИР АГРОХІМ" (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ "АГРО МАРКЕТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ "ТРАК-ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ "ЩЕДРИЙ ГЕКТАР" (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ "МЕКС ІНТЕР" (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ "ЛУЧ ЧИСТИЙ" (код ЄДРПОУ 43491973).

У зв?язку з чим відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) щодо відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на суму 3332032,00 грн, в тому числі за грудень 2019 року на суму 493 730 грн, за січень 2020 року на суму 336316 грн, за лютий 2020 року на суму 2501986 грн.

Відповідно до пункту 521 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції за порушення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначені обов?язкових реквізитів податкових накладних не застосовуються.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується здійснення позивачем діяльності, пов?язаної з наданням податкової вигоди третім особам, з мотивів, наведених судом по вище перерахованим суб?єктам господарювання. Судом встановлено, що товариством в порядку та строки, передбачені законодавством, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні згідно з наданими реєстрами фіскальних чеків суб`єктам господарювання, які придбавали паливно-мастильні матеріали на АЗС.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Так як на операції по купівлі-продажу товару на АЗС позивачем було складено і зареєстровано зведені податкові накладні, підстави для реєстрації податкових накладних на ті самі господарські операції, відсутні. Законодавство не визначає підстав для реєстрації податкових накладних по господарським операціям, по яким вже було зареєстровано зведені податкові накладні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041790701 та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041800701, суд зазначає таке.

Відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2020 року у сумі 997200,00 грн.

Судом встановлено, що 20.02.2020 ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" подало податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року.

28.02.2020 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2020 року від 28.02.2020 № 9038911750.

Згідно з поданим уточнюючим розрахунком від 28.02.2020 № 9038911750 задекларовано в рядку 9 "Усього за розділом І" показник в сумі 53484738 грн, в рядку 17 "Усього за розділом ІІ" показник в сумі 52376738 грн, в рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту" показник в сумі 110 800 грн.

Різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту становить: 53 484738 грн - 52376738 грн = 1108 000 грн. Проте, як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, позивачем зазначено суму 110800 грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку уточнено показник рядка 18: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету.

ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" стверджує, що при формуванні уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість допущено механічну помилку (пропущено цифру "0"), оскільки уточнений показник зазначено вірно, а різниця між первинним показником та уточненим, яка є похідним значенням, вказана невірно (показник, який уточнюється - (прочерк); уточнений показник - 1108000; різниця - 110800 (помилково не зазначено "0" в кінці). Позивач зазначає, що умислу в його діях не було, так як незважаючи на допущену механічну помилку в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" своєчасно сплатило 1108000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18145 від 27.02.2020.

Відповідно до пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи.

Загальні вимоги щодо складання податкової звітності визначено статтею 48 Податкового кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що податкова декларація повинна містити обов`язкові реквізити, передбачені підпунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а також бути підписана.

Відповідальність платників податків визначено главою 11 розділу II Податкового кодексу України.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна (стаття 111 Податкового кодексу України).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 6 розд. III Порядку № 21).

Відповідно до пункту 20 розділу III Порядку № 21 після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Водночас, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому у разі виявлення факту заниження податкового зобов`язання платник податку повинен сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 Податкового кодексу України, суми податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 Податкового кодексу України, не застосовуються.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

Діяння, передбачені пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.3 статті 123 Податкового кодексу України).

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041800701, відповідач нарахував позивачу до сплати різницю (997200,00 грн) між податковими зобов?язаннями, які мали бути задекларовані ним (1108000,00 грн) і які фактично були задекларовані (110800,00 грн) та штраф 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання (249300,00 грн). Тобто, штраф застосовано як за діяння вчинені умисно (пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

Суд, досліджуючи питання наявності порушень в діях позивача, зазначає, що хоча ним і було допущено технічну помилку в розрахунку, але зобов?язання з податку на додану вартість сплачені своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 18145 від 27.02.2020р. на суму 1 108 000 грн з призначенням платежу: ПДВ за січень 2020р. ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (код за ЄДРПОУ 42547705) код платежу 30 14 010100 00.

Враховуючи своєчасну і повну сплату позивачем зобов?язань з податку на додану вартість за січень 2020 року, суд дійшов висновку про відсутність в його діях умислу, що має наслідком відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування податкових зобов?язань у розмірі 997 200,00 грн за січень 2020 року та застосовувати штраф як за умисні дії позивача.

З огляду на зазначене, дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041800701 та задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами перевірки відповідачем встановлено неподання ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на 159 акцизних складах у загальній у кількості 2 729 календарних днів, чим порушено підпункт 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві про надання інформації від 19.01.2022 №997/1/26-15-07-01-06 за наслідками розгляду заперечень на Акт перевірки в частині неподання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на 159 акцизних складах, контролюючим органом було зменшено кількість днів, за які не подано електронні документи, з 2729 календарних днів до 2488 календарних днів.

В розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701 вбачається, що відповідачем зазначено суму штрафних санкцій 1000 грн * 2488 днів = 2488000 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового 19 листопада 2019 року, запис у Реєстрі № 3926, відповідно до заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів від 19.11.2019.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Паливо-роздавальні колонки та/або оливо-роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Згідно з підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;

добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15° С, крім показників паливо-роздавальних колонок та/або оливо-роздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Тобто, дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, які підлягають передачі до органів ДПС формуються на підставі даних рівнемірів-лічильників, встановлених на резервуарах, розташованих на акцизному складі та витратомірів-лічильників, якими повинні бути обладнані акцизні склади.

Згідно з пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Як слідує із норм перехідних положень Податкового кодексу України, для визначення періоду, за який можливе застосування штрафних санкцій, у тому числі, за відсутність реєстрації лічильників та неподання "Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального" (далі - дані з обігу пального на акцизному складі) законодавцем застосовується розподілення платників за чотирма категоріями, на чому наголошується у нормах пункту 18, пункту 25 підрозділу 5 pозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме:

- розпорядники акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів;

- розпорядники акцизного складу, на акцизному складі яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів;

- розпорядники акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів;

- розпорядники акцизних складів, які до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу.

Так, згідно із пунктом 18 підрозділу 5 pозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, штрафні санкції за відсутність реєстрації лічильників, згідно з пунктом 128.1 статті 1281 цього Кодексу, застосовуються:

-з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

-з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, па акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

-з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

-з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Тобто, дія штрафних санкцій за несвоєчасне обладнання акцизних складів до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу встановлена з 1 липня 2020 року. Дане твердження є нормою прямої дії, передбаченої Податковим кодексом України, та не заперечується посадовими особами контролюючого органу.

В свою чергу, відтермінування штрафних санкцій за несвоєчасне подання електронних документів з акцизних складів встановлені пунктом 25 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України:

- норми пункту 128-1.2 статті 128-1 застосовуються з 1 жовтня 2019 року, а норми пункту 128-1.3 статті 128-1 з 1 січня 2020 року (крім штрафних санкцій за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб, метрів, та з акцизних складів, розпорядники яких до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

- норми пункту 128-1.3 статті 128-1 цього Кодексу за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року.

Із наведених норм вбачається, що преференції (не з 1 січня 2020 року) щодо застосування штрафних санкцій надані двом категоріям розпорядників акцизних складів за аналогією із пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: до розпорядників акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів; до розпорядників акцизних складів, які до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу.

При цьому, дія штрафних санкцій за несвоєчасне подання електронних документів для розпорядників акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів встановлена з 1 квітня 2020 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" відноситься до іншої категорії, а саме, до розпорядників акцизних складів, які до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу. Для даної категорії розпорядників акцизних складів чіткі строки застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання електронних документів щодо обігу пального на акцизному складі не встановлені взагалі.

Суд зазначає, що вимоги щодо складання електронного документу щодо обсягу обігу пального на акцизному складі встановлені нормами абзаців 13, 15 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

Під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника визначення даних про обсяги залишків пальною та обсяги обігу пального здійснюється у мірах повної місткості, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, та/або за допомогою рулетки та метрштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства. Застосування такого способу вимірювання може здійснюватися не більше 20 календарних днів поспіль (для акцизних складів, які є місцями роздрібної торгівлі пальним, на які отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, - не більше 15 календарних днів поспіль) та не більше чотирьох разів протягом календарного року.

Тобто, електронний документ повинен заповнюватися автоматично з приладів обліку пального та може заповнюватись відповідальною особою розпорядника акцизного складу без автоматичного формування даних тільки під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника.

Платник акцизного податку з реалізації пального може подати заповнений на вимогу статті 230 Податкового кодексу України електронний документ з обігу пального на акцизному складі до контролюючого органу тільки за наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, що формують дані обігу пального в автоматичному режимі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що штрафні санкції за неподання електронного документу з обігу пального на акцизному складі для підприємств, що не підпадали під поняття платника акцизного податку з реалізації пального до 01.07.2019 не можуть бути застосовані раніше ніж за період після 01.07.2020 - тобто, періоду, до якого відтерміновано застосування штрафних санкцій за несвоєчасне обладнання лічильниками акцизних складів. Отже, у даному випадку, виключається вина платника податків у неподанні електронного документу.

Водночас, пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачено: незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Таким чином, санкція передбачена тільки за наявності вини платника податків, оскільки накладення штрафу передбачене тільки за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафних санкцій за пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України з 1 квітня 2020 року до ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР", яке є розпорядником акцизних складів, які до 01 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що в Акті перевірки не зазначено конкретну кількість електронних документів, які не були подані до контролюючого органу.

Суд наголошує, що в Акті перевірки вз урахуванням листа про розгляд заперечень, ревізор-інспектор зазначив не кількість неподаних довідок, а кількість днів - 2488.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701, винесеного по Акту перевірки, контролюючий орган в порушення вимог пункту 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України порахував суму штрафних санкцій за формулою 1000 грн * на кількість днів, в той час, як мав рахувати 1000 грн * на кількість неподаних документів, оскільки відповідальність передбачена саме за кожний неподаний електронний документ.

Отже, суд наголошує, що контролюючий орган невірно здійснював вирахування суми штрафних (фінансових) санкцій та замість кількості неподаних документів вказав кількість днів.

Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом вже було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України з огляду на те, що відповідачем виносились податкові повідомлення-рішення на підставі актів фактичних перевірок про нарахування штрафів за ненадання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу пального на акцизних складах за дати, які зазначені в Акті перевірки від 02.12.2021 № 89310/Ж5/26-15-07-01-06/42547705.

Позивачем надано докази застосування до нього фінансових санкцій за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (акти фактичних перевірок, податкові повідомлення-рішення) до проведення документальної планової перевірки за Актом перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач частину винесених податкових повідомлень-рішень оскаржив, частину сплатив.

Водночас, відповідач ані у відзиві на позовну заяву, ані в своїх поясненнях не спростовував інформацію та надані позивачем докази щодо оскарження чи сплати штрафів за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, застосованих до позивача до складення Акту перевірки.

Контролюючий орган при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки мав врахувати раніше винесені податкові повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій за вище зазначене порушення за результатами проведення фактичних перевірок на АЗС, щоб запобігти притягненню до відповідальності двічі за одне правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України - ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 97 367,74 грн згідно платіжних доручень від 17.05.2023 № 8732, №8735, № 8734, № 8733, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем подано до суду заяву про стягнення понесених витрат на правничу (правову) допомогу в сумі 65000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу та враховуючи позицію відповідача, надані до заяви докази, суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 10.01.2022 між позивачем ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" та Адвокатським об`єданням "Лекс-Груп" укладено Договір № 10/01/22 про надання правничої (правової допомоги), згідно розділу 2 якого Об`єднання зобов`язується надавати правничу допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнта, представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, у правоохоронних органах, у органах прокуратури, в усіх слідчих управліннях Національної поліції України, в Державній податковій службі України та у всіх її управліннях, у Національному антикорупційному бюро, в усіх контролюючих органах, а також у всіх судах України загальної юрисдикції та спеціалізованих судах, в тому числі в усіх адміністративних і господарських судах України всіх інстанцій, та здійснювати професійну адвокатську діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також із правами захисника, згідно Кримінального процесуального кодексу України, та ін., надавати правничу допомогу Клієнту у кримінальних провадженнях, які могли би бути пов`язані з Клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок, третя особа).

Серед обов`язків Клієнта п. 2.3.1 передбачає своєчасну сплату Об`єднанню вартість послуг в погоджений Сторонами розмір та строк.

В розділі 4 Договору визначено, що на визначення розміру вартості послуг Об`єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правничої допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру вартості послуг.

Вартість послуг Об`єднання погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору і фіксується у відповідних рахунках.

На підтвердження факту надання Об`єднанням Клієнту послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт про надані послуги. Акт про наданні послуги підписується Об`єднанням у двох примірниках та надається Клієнту, який зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання підписати його або дати мотивовану письмову відмови від підписання. У випадку відсутності такої відмови чи не надання підписаного Акту, послуги Об`єднання вважаються виконаними належним чином, без будь-яких претензій.

Оплата за цим Договором здійснюється за кожний етап наданих послуг на підставі відповідного акту наданих послуг та рахунку наданого Об`єднанням.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його припинення, згідно з відповідною угодою сторін, або до його розірвання (п. 3.1 Договору).

Строк оплати послуг становить десять (10) банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Договір підписаний Сторонами та скріплений печатками.

Згідно з Додатковою угодою № 2 від 07.02.2022 до Договору №10/01/22 від 10.01.2022 визначено перелік та вартість послуг Об`єднання з надання правничої (правової) допомоги Клієнту в адміністративному та судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі Акту від 02.12.2021 №89310/Ж5/26-15-07-01-06/42547705 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР", код 42547705, тел.: +38 (044) 2234787, eurosmart@ukr.net, а саме: Надання первинної консультації адвокатом - 1 год. - 1000,00 грн.; Вивчення та аналіз документів Замовника, підготовка правового висновку (правової позиції) - 1 год. - 1000,00 грн.; Підготовка та подача скарги до ДПС України - 1 год. - 1250,00 грн.; Підготовка та подача позовної заяви до суду разом з усіма додатками - 1 год. - 1250,00 грн.; Виготовлення копій документів, засвідчення копій документів (в т. ч. проставлення штампів з відтиском дати, надпису "згідно з оригіналом"), формування (прошивання) документів для подання до ДПС, суду - 1 год. - 250,00 грн.; Підготовка та подача відзиву, відповіді на відзив, заперечення, письмових пояснень у справі, процесуальних заяв, клопотань - 1 год. - 1000,00 грн.; Представництво інтересів у суді першої інстанції (участь у судовому засіданні) - участь в судовому засіданні - 2000,00 грн.; Підготовка та подача апеляційної скарги - 1 год. - 1250,00 грн.; Представництво інтересів у суді апеляційної інстанції (участь у судовому засіданні) - засідання - 2000,00 грн.; Підготовка та подача касаційної скарги - 1 год. - 1250,00 грн.; Представництво інтересів у суді касаційної інстанції (участь у судовому засіданні) - участь у судовому засіданні - 2000,00 грн.; Підготовка та відправка адвокатського запиту - один запит - 1500,00 грн.; Ознайомлення з матеріалами справи - одне ознайомлення - 1000,00 грн.; отримання копії рішення суду - отримання копії рішення - 1 000,00 грн.

Сторони домовились, що у випадку винесення судом першої інстанції судового рішення про задоволення позовних вимог, Клієнт додатково сплачує Об`єднанню гонорар у розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) в строк не пізніше 2х робочих днів з дати винесення рішення у справі.

Додаткова угода № 2 від 07.02.2022 підписана Сторонами та скріплена печатками.

Згідно Акту наданих послуг № 2-1 від 14.11.2023 Сторонами підтверджено надані послуги:

Правовий аналіз акту перевірки; надання первинної консультації (надано усні консультації, роз`яснення з приводу висновків акту перевірки та виявлених порушень; надано вказівки з приводу підготовки та надання документів і складено перелік документів, необхідних для оскарження податкових повідомлень-рішень) - 2 год. - 2000,00 грн.; Вивчення та аналіз документів, наданих для оскарження податкових повідомлень-рішень з метою формування правової позиції для написання позовної заяви - 3 год. - 3000,00 грн.; Підготовка (написання) та подача до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.05.2023р. №00319920701 та від 26.01.2022 р. №0041800701, №0041790701, №0041780701 - 30 год. - 37500,00 грн.; Виготовлення копій документів, засвідчення копій документів (проставлення штампів з відтиском дати, надпису "згідно з оригіналом"), формування (прошивання) документів для подання до суду як додатки до позовної заяви - 2 год. - 500,00 грн.; Підготовка та подання попереднього розрахунку витрат на правничу (правову) допомогу з додатками - 2 год. - 2000,00 грн.; Підготовка та подання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та виготовлення і засвідчення копій документів (проставлення штампів з відтиском дати, надпису "згідно з оригіналом"), формування (прошивання) документів для подання до суду як додатків до клопотання (39 томів 242 сторінки) - 64 год. - 16 000,00 грн.; Участь у судовому засіданні 08.11.2023р. (розгляд справи по суті), виклад позиції Позивача, надання пояснень по суті позовних вимог - одне засідання 08.11.2023 - 2000,00 грн.; Участь у судовому засіданні 13.11.2023р. (розгляд справи по суті), надання пояснень по суті позовних вимог - одне засідання - 2000,00 грн.

Всього 103 год., два засідання - 65 000,00 грн.

Акт підписаний Сторонами та скріплений печатками без претензій.

Оплата за правничі (правові) послуги в розмірі 65 000,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 3521 від 15.11.2023 згідно з рахунком на оплату № 2-1 від 15.11.2023р., додано до заяви.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До вказаного твердження суд також застосовує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Наталія Михайленко проти України", від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування 65000,00 грн. витрат на професійну правову (правничу) допомогу є обґрунтованими, відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача не становить надмірний тягар для останнього і не суперечить принципу розподілу таких витрат.

Також, суд зазначає, що заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) згідно з наданим актом наданих послуг. Зазначений витрачений час адвокатом для виконання покладених на нього умов Договору є співмірними до предмету спору в даній справі, необхідності підготування, опрацювання та подання до суду позову та великого обсягу доказів, що потребувало значних зусиль адвоката, оскільки доказова база є надмірно великою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає задоволенню, враховуючи відсутність заперечень відповідача та наявними доказами ознак співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, відповідають критерію обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, тому підлягають відшкодуванню позивачу у розмірі 65000,00 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.05.2023 № 00319920701, від 26.01.2022 № 0041790701, від 26.01.2022 № 0041800701, від 26.01.2022 № 0041780701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (місцезнаходження: 02160, м. Київ, пр-т Соборності, буд. 15, каб. 219; ідентифікаційний код 42547705) судовий збір у розмірі 97 367,74 грн. (дев`яносто сім тисяч триста шістдесят сім грн. 74 коп.) та витрати на правничу допомогу у сумі 65000,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене 08.08.2024

Суддя Панченко Н.Д.