Ухвала

від 09.08.2024 по справі 752/22255/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/22255/21 Головуючий у суді першої інстанції - Плахотнюк К.Г.

Номер провадження № 22-з/824/1302/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду

09 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши заяву Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», подану представником ОСОБА_1 , про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», треті особи: Первинна профспілкова організація державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ДП «Фінінпро» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Фінінпро» №318-к від 06 серпня 2021 року про його звільнення з посади заступника директора; поновити на посаді заступника директора в ДП «Фінінпро»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 7 063, 93 грн за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 07 серпня 2021 року до дня винесення судового рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн та витрати на правову допомогу

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу 25 березня 2024 року засобами електронного зв`язку.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року скасовано та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Фінінпро» № 318-к від 06 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора ДП «Фінінпро».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора ДП «Фінінпро» з 06 серпня 2021 року.

Стягнуто з ДП «Фінінпро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 708 529,28 (чотири мільйони сімсот вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 28 копійок) грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які мають бути вирахувані окремо та 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ДП «Фінінпро» в дохід держави судовий збір у розмірі 28375 грн.

23 липня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ДП «Фінінпро» - Дорогої-Воробйової А.Ю. про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року заяву ДП «Фінінпро», подану представником Дорогою-Воробйовою А.Ю. задоволено.

Роз`яснено, що постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Фінінпро», треті особи: Первинна профспілкова організація ДП «Фінінпро», ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в частині стягнення з ДП «Фінінпро» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку необхідно розуміти таким чином, що сума 4 708 529,28 (чотири мільйони сімсот вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 28 копійок) грнвизначена до стягнення судом без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які мають бути відраховані з неї податковим агентом.

26 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ДП «Фінінпро» - Дорогої-Воробйової А.Ю. про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.

30 липня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ДП «Фінінпро» - Дорогої-Воробйової А.Ю. про відвід колегії суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року вищевказану заяву про відвід колегії суддів залишено без розгляду.

31 липня 2024 року представник ДП «Фінінпро» - Дорога-Воробйова А.Ю. звернулась із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Також, 31 липня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ДП «Фінінпро» - Дорогої-Воробйової А.Ю. про відвід колегії суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року заявлений відвід визнано необґрунтованим та передано справу до канцелярії Київського апеляційного суду для автоматизованого розподілу судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ДП «Фінінпро» про відвід колегії суддів відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року заяву представника ДП «Фінінпро» - Дорогої-Воробйової А.Ю. про ухвалення додаткового судового рішення залишено без задоволення.

В подальшому, 08 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла зава представника ДП «Фінінпро» - Жарого О.К. про роз`яснення судового рішення, яке мотивовано тим, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року роз`яснено порядок виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року в частині суми, що підлягає до стягнення на користь позивача й вказано, що сума визначена до стягнення судом без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які мають бути відраховані з неї податковим агентом.

Втім, представник відповідача вказує, що таке рішення лишається незрозумілим як для відповідача, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання, оскільки органи виконавчої служби не є податковим агентом при примусовому виконанні рішення суду про стягнення середнього заробітку.

Відтак, на думку представника ОСОБА_1 потребує додаткового роз`яснення, яким чином при примусовому виконанні постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року посадові особи державної виконавчої служби мають виконати функції податкового агента при стягненні середнього заробітку на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.3 ст.271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану заяву про роз`яснення судового рішення у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, у зв`язку з відсутністю такої необхідності та на підставі ч.3 ст.271 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про роз`яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, колегія суддів вважає, що заява ДП ««Фінінпро», подана представником Жарим О.К., не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

У п. 32 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).

Як роз`яснено у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Звертаючись до суду із заявою про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року заявник вказує, що йому є незрозумілою резолютивна частина вказаної постанови, зокрема яким чином при примусовому виконанні вказаної постанови посадові особи державної виконавчої служби мають виконати функції податкового агента при стягнення середнього заробітку на користь позивача.

В той же час, вказана постанова апеляційного суду вже була роз`яснена за клопотанням сторони відповідача, в тому числі і її резолютивна частина, що є чіткою та зрозумілою, а відтак жодних роз`яснень не потребує.

Окрім того, апеляційний суд, викладаючи мотиви щодо розміру стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_2 вказував про те, що зазначені суми нараховуються без врахування обов`язкових податків та зборів, які роботодавцем підлягають вирахуванню при виконанні рішення суду в порядку, визначеному статтями 167-168 ПК України.

Так, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Відтак, звернення представника ДП ««Фінінпро» - Жарого О.К. із заявою про роз`яснення судового рішення з підстав можливої незрозумілості судового рішення для посадових осіб державної виконавчої служби в частині виконання функцій податкового агента при стягненні середнього заробітку на користь позивача, є передчасною і задоволенню не підлягає.

Також апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права виконати судове рішення в добровільному порядку, самостійно здійснивши відповідні відрахування.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пунктів 2, 11 частини 3 статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 2 статті 43 ЦПК України).

Положення частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема ухилення від виконання судового рішення, затягування виконання судового рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Стаття 144 ЦПК України визначає види заходів процесуального примусу, якими є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Дії відповідача та його представників щодо затягування виконання судового рішення шляхом численних звернень до апеляційного суду із рядом заяв щодо виправлення описки, роз`яснення, відводу тощо, свідчать про зловживання стороною своїми процесуальними правами.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника ДП «Фінінпро» - Жарого О.К. про роз`яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.

Керуючись ст. 261, 271 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», поданої представником Жарим Олександром Костянтиновичем, про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів..

Головуючий суддя: М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв