Постанова

від 07.08.2024 по справі 420/8526/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8526/24

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Ступакової І.Г.,

при секретарі судового засідання Коблова А.О.,

за участю:представника апелянта адвоката Тіньковського О.Г.,

представника АТ «Райффайзен Банк» - адвоката Семеняки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору АТ «Райффайзен Банк», СТОВ «Надія України», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

18.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича щодо не перерахування на його користь винагороди за зберігання арештованого майна, яке передано зберігачу в межах виконавчого провадження з коштів від реалізації майна боржника СТОВ «Надія України» на аукціоні від 04.09.2023 року;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича перерахувати на його користь винагороду за зберігання арештованого майна, яке передано зберігачу в межах виконавчого провадження з коштів від реалізації майна боржника СТОВ «Надія України» на аукціоні від 04.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. в межах зведеного виконавчого провадження №61207163 описане та арештоване майно боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія України" - виробничу базу №1, що знаходиться за адресою Одеська обл., Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Степова, 36а та передане на зберігання йому, ОСОБА_1 в порядку ст.58 Закону України «Про виконавче провадження». Для цього між приватним виконавцем Долинським М.М. та Гончаровим О.О. 25.09.2020 укладено договір про зберігання майна №1/пв, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язується надати платні послуги зі зберігання арештованого майна, а замовник (приватний виконавець) зобов`язується із коштів виконавчого провадження компенсувати вартість зберігання майна та інші витрати, відповідно до положень ст.ст. 42, 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

У звязку з тим, що діяльність приватного виконавця Долинського М.М. зупинена внаслідок проходженням служби у лавах ЗСУ, зведене виконавче провадження №61207163 передано на виконання іншому приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області - Носенку С.Б.

Як стало відомо позивачу пізніше, вищезазначене арештоване майно 04.09.2023 реалізоване приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б. на прилюдних торгах через електронний торговельний майданчик ДП «СЕТАМ» за ціною 1 200 000,01 грн. Враховуючи зазначене, 27.02.2024 року позивач подав приватному виконавцю Носенко С.Б. заяву-розрахунок суми, що підлягає сплаті за зберігання вищевказаного арештованого майна, водночас приватний виконавець відмовився здійснювати перерахування коштів за зберігання арештованого майна.

Вважаючи бездіяльність приватного виконавця протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до приватного виконавця в порядку ст. 287 КАС України.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та у відзиві на позов зазначав, що отриману від реалізації арештованого майна СТОВ "Надія України" суму необхідно розподілити між стягувачами ОСОБА_2 та АТ "Райфайзен Банк" по чотирьом виконавчим провадженням, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №61207163.

Після реалізації майна, а саме 14.09.2023 року на адресу приватного виконавця надійшла заява-розрахунок ОСОБА_1 , в якій він вимагає сплатити йому грошову суму у розмірі 1 956 641,68 грн за зберігання вже реалізованого арештованого майна. Відповідач зазначає, що у прийнятому до виконання вищевказаному зведеному виконавчому провадженні договір про зберігання майна №1/пв від 25.09.2020 року був відсутній, про що приватним виконавцем було складений відповідний акт від 14.09.2023 року, та такий договір не був зареєстрований в автоматизованій системі виконавчого провадження для ознайомлення сторін виконавчого провадження.

Крім того, відповідач вказує, що не є стороною у зазначеному договорі про зберігання майна, адже процесуальне правонаступництво не тотожне правонаступництву за договором, тому він не несе відповідальності за невиконання договору.

Судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені АТ «Райффайзен Банк» та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія України».

АТ «Райффайзен Банк» заперечувало проти позову, зазначаючи що питання перерахування на користь позивача винагороди за зберігання арештованого майна, яке передано йому як зберігачу в межах виконавчого провадження з коштів від реалізації майна боржника СТОВ «Надія України» на аукціоні від 04.09.2023 року, прямо впливає на права та інтереси АТ «Райффайзен Банк» як стягувача в рамках вказаного виконавчого провадження, оскільки в разі задоволення позову в даній справі АТ «Райффайзен Банк» не задовольнить свої вимоги за рахунок реалізованого майна боржника.Також банк звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів прийняття арештованого майна на зберігання, як самої постанови про опис та арешт, так і фактичної передачі такого майна. Позивачем не надано також доказів забезпечення належної схоронності арештованого майна відповідно до торгівельно-технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежний норм, а також електрозабезпечення майна (згідно умов договору).Більш того, позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності, що надає послуги з професійної охорони/збереження схоронності майна, що свідчить про фіктивність підстав для пред`явлення даного позову до суду. На підставі викладеного просив у позові відмовити.

Справу розглянуто за відсутності СТОВ «Надія України», яке належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачподав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права,невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка тому факту, що ОСОБА_3 в судовому засіданні визнавалась наявність договору зберігання, який разом з постановою про опис та арешт майна передавалась йому від приватного виконавця Долинського М.М. разом з іншими документами, а не у складі зведеного виконавчого провадження. До того ж в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлений факт укладання договору зберігання, отже, підтверджено наявність підстав для вимоги з боку ОСОБА_1 , яке зберігача арештованого майна, для відшкодування витрат на зберігання майна.

Представник третьої особи - АТ «Райффайзен Банк» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін у звязку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долінського М.М. знаходилось зведене виконавче провадження № 61207163 по виконанню:

1.виконавчого листа № 468/1263/19-ц, виданого 31.01.2020 року Баштанським районним судом Миколаївської області, щодо стягнення зі СТОВ «Надія України» на користь ОСОБА_2 753 384,63 грн;

2.виконавчого листа № 468/1263/19-ц, виданого 31.01.2020 року Баштанським

районним судом Миколаївської області, щодо стягнення зі СТОВ «Надія України»

на користь ОСОБА_2 4 802,50 грн;

3.виконавчого листа № 468/1263/19-ц, виданого 31.01.2020 року Баштанським

районним судом Миколаївської області, щодо стягнення зі СТОВ «Надія України»

на користь ОСОБА_2 1 079 438,17 грн.

25.09.2020 року в межах зведеного виконавчого провадження №61207163 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. описане та арештоване майно боржника СТОВ «Надія України»:

- виробнича база №1, що знаходиться за адресою Одеська обл., Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Степова, 36а, загальною площею 9025,1 кв.м., яка складається із: сінохранилища літ. "А", загальною площею 953,0 кв.м; складу, літ "Б", загальною площею 1286,9 кв.м.; пекарні, літ "В", загальною площею 154,5 кв.м.; критого току, літ "Г" загальною площею 2283,5 кв.м.; складу зернового, літ "Д" загальною площею 642,0 кв.м.; складу зернового, літ "Ж", загальною площею 713,4 кв.м.; складу зернового, літ. "З", загальною площею 177,8 кв.м.; підвалу, літ "З"; склад зернового, літ "Е", загальною площею 615,5 кв.м.; плотні, літ "Й", загальною площею 198,0 кв.м.; пилорами, літ "І", загальною площею 34,9 кв.м., споруди траншеї, літ." Ї", загальною площею 1824,8 кв.м.; складу ядохімікатів, літ. "К" загальною площею 140,8 кв.м.;

- адміністративна будівля, загальною площею 2656 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля їдальні літ. «А», загальною площею 364,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними постановами про опис та арешт майна боржника (т.2 а.с.32-40).

25.09.2020 року між приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. (замовник) і Гончаровим О.О. (зберігач) укладений договір № 1/пв про зберігання майна, відповідно до п.1.1 зберігач зобов`язується надавати платні послуги зі зберігання арештованого майна, саме: виробничої бази № 1, загальною площею 9025,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

У зв`язку із зупиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. 05.08.2022 року між ним (приватний виконавець №1) та приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. (приватний виконавець №2) згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» укладено договір заміщення приватного виконавця (т. 1 а.с. 37), відповідно до:

п.1 якого приватний виконавець №2 заміщує приватного виконавця №1 з дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця №1 до Єдиного реєстру приватних виконавців України у зв`язку з зупиненням діяльності приватного виконавця №1 до поновлення діяльності приватного виконавця №1 за всіма виконавчими провадженнями, які знаходяться у провадженні приватного виконавця №1.

п.5 якого сторони домовились, що приватний виконавець №2 у встановленому чинним законодавством порядку вчиняє всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», під час заміщення приватного виконавця №1, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

п.8 якого умови щодо розрахунків між сторонами встановлюються у додаткових угодах, що підписуються сторонами та є невід`ємною частиною даного договору щодо кожного окремого виконавчого провадження, яке передається відповідно до актів приймання-передавання, які є невід`ємною частиною цього договору.

04.10.2022 року на виконання вищезазначеного договору приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. прийнято виконавче провадження № 61187548, яке відкрите на підставі виконавчого листа Баштанського районного суду Миклаївської області про стягнення зі СТОВ «Надія України» на користь ОСОБА_2 753 384,63 грн (т.2 а.с.6).

04.07.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка С.Б. від відкрито виконавче провадження №72167997 на виконання наказу №915/1494/19 від 01.11.2019 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення зі СТОВ «Надія України» на користь АТ «Райффайзен Банк» 292 883,33 долара США (т. 2 а.с. 19-20).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка С.Б. від 05.07.2023 року виконавче провадження №72167997 приєднане до зведеного виконавчого провадження №61207163 (т. 2 а.с. 5).

Як вбачається з протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №595135 від 04.09.2023 року на платформі СЕТАМ, виробнича база №1, що знаходиться за адресою Одеська обл., Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Степова, 36а, загальною площею 9025,1 кв.м., продана за 1 200 000,01 грн. (з них 1 140 000,01 грн. сума, яку необхідно перерахувати переможцю аукціону на рахунок продавця). Факт здійснення переможцем аукціону оплати за вищевказане майно підтверджується платіжною інструкцією №4 від 13.09.2023 року на суму 1 140 000,01 грн. (т.1 а.с. 21-34, 35).

Враховуючи факт продажу вищевказаного майна, 14.09.2023 року представником АТ «Райффайзен Банк» електронною поштою направлено приватному виконавцю Носенко С.Б. заяву з реквізитами для перерахування коштів на його користь як стягувачу від продажу майна боржника, що сторонами по справі не заперечується.

Крім того, 13.09.2023 року ОСОБА_1 також надіслав на адресу приватного виконавця Носенко С.Б. заяву-розрахунок, яка надійшла адресату 14.09.2023 року (т. 2 а.с. 14), про необхідність перерахування на його користь плати за зберігання майна, а саме: виробничої бази №1, загальною площею: 9 025,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 1 956 641,68 грн. (у розрахунку 9 024,1 кв.м * 0,20 грн.* 1 084 дні) на підставі договору зберігання, укладеного 25.09.2020 року з приватним виконавцем Долинським М.М.

14.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б. в межах зведеного виконавчого провадження №61207163 складено акт про відсутність у матеріалах зведеного виконавчого провадження №61207163 будь-яких документів, які б свідчили про укладення між приватним виконавцем Долинським М.М. та ОСОБА_1 договору зберігання арештованого майна від 25.09.2020 року, а саме: виробничої бази №1, загальною площею 9 025,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 .

У звязку із наведеним 15.09.2023 року приватним виконавцем Носенко С.Б. на адресу ОСОБА_1 надіслано запит, в якому у зв`язку із відсутністю у матеріалах зведеного виконавчого провадження №61207163 договору про зберігання майна від 25.09.2020 року, укладеного між приватним виконавцем Долинським М.М. та Гончаровим О.О., вимагалось надати приватному виконавцю оригінал такого договору.

23.02.2024 року ОСОБА_1 повторно надіслав на адресу приватного виконавця Носенко С.Б. заяву-розрахунок (т. 1 а.с. 15) про необхідність перерахування на його користь плати за зберігання майна, а саме: виробничої бази №1, загальною площею: 9 025,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 1 956 641,68 грн. (у розрахунку 9 024,1 кв.м * 0,20 грн.* 1 084 дні).

Водночас, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. не здійснив перерахування коштів на рахунок позивача за зберігання останнім вищевказаного арештованого майна до його продажу на електронному аукціоні, що зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності додаткових угод або актів передавання щодо розрахунків у зведеному виконавчому провадженні № 61207163 між приватними виконавцями, як то передбачено п.8 договору про заміщення приватного виконавця від 05.08.2022 року. На підставі наведеного суд вважав, що відповідач є лише процесуальним правонаступником та не може нести відповідальність за розрахунки з позивачем в порядку заміщення первісного приватного виконавця.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 - VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (п.п.3,5 ч.1 ст.2 Закону № 1404 - VIII ).

Частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403 VIII, який регулює діяльність та визначає правовий статус приватного виконавця, рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

За змістом позовної заяви предметом спору у даній справі є нездійснення приватним виконавцем Носенком С.Б. перерахування на користь ОСОБА_1 винагороди за зберігання арештованого майна, які відносяться до витрат виконавчого провадження. При цьому підставою для нарахування такої винагороди позивач вважає наявність договору зберігання від 25.09.2020 року та заяву-розрахунок.

Правове регулювання порядку зберігання майна, на яке накладено арешт, визначено ст.58 Закону № 1404 VIII, відповідно до якої майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Аналіз наведеної правової норми дає підстав для висновку, що інша особа, яка не є боржником або членом його сім`ї, може бути визначена виконавцем як зберігач арештованого майна та може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Як визначено договором про зберігання майна від 25.09.2020 року, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором та чинним законодавством для забезпечення схоронності майна (пп.2.1.2 п.2.1).

Підпункт 2.1.3 п.2.1 зобов`язує зберігача забезпечити належні умови зберігання майна відповідно до властивостей такого майна, торгівельно-технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм.

В ході розгляду даної справи позивачем не зазначено, які заходи вживались ним для забезпечення належного зберігання майна та які витрати він поніс внаслідок вжиття певних заходів задля збереження.

Доводи представника позивача в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 займається підприємницькою сільськогосподарською діяльністю та має авторитет серед інших сільгоспвиробників даної місцевості, де розташована арештована виробнича база, що дозволило йому забезпечити її схоронність, судова колегія вважає непідтвердженими та надуманими.

Ані позивачем, ані його представниками в ході розгляду справи не надано доказів реєстрації його як ФОП або керівником товариства чи підприємства. Отже, відсутні докази займання ОСОБА_1 господарською діяльністю, у тому числі, пов`язаною з наданням послуг охорони/збереження майна.

Крім того, як вірно зазначав представник АТ «Райффайзен Банк», арештоване майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в той час, як позивач проживає та зареєстрований у АДРЕСА_4 , тобто на відстані 128 км, що спростовує доводи позивача про проведення своєї господарської діяльності у місцевості, де розташоване арештоване майно та його постійне відвідування.

Доводи про забезпечення збереження майна спростовуються фотографіями арештованої виробничої бази, які розміщені на сайті СЕТАМ, при проведенні електронних торгів (https://setam.net.ua/auction/526697), на яких зафіксоване зруйнування одного з приміщень бази, деякі з них з пошкодженим дахом, приміщення, які зачиняється, - з відкритими дверима, не опечатані. Представник позивача також не зміг пояснити походження майна у мішках, що знаходиться в одному із приміщень бази.

Також представник позивача не зміг вказати, яким чином йому передане арештоване майно.

Як передбачено договором про зберігання арештованого майна від 25.09.2020 року, факт прийому передачі майна здійснюється шляхом складання та підписання постанови про опис та арешт майна (пп.2.3.1 п.2.3).

Відповідно до ст.58 Закону № 1404 VIII копія постанови про арешт майна має знаходитись у зберігача. Разом з тим, позивач не мав в розпорядженні постанови про арешт майна від 25.09.2020 року, що підтверджується переліком документів, які додані до позовної заяви. Таку постанову до матеріалів справи надано відповідачем (т.2 а.с.38-40), в якій доречи зазначено, що майно знаходиться в задовільненому стані. Підписи від імені ОСОБА_1 у вказаній постанові про арешт майна є кардинально відмінними від підпису ОСОБА_1 у паспорті громадянина України (т.1 а.с.39-42).

Наведені обставини у сукупності не підтверджують факту передачі ОСОБА_1 арештованого майна та здійснення останнім його зберігання (до дати продажу на аукціоні), у звязку з чим ним не складались періодичні розрахунки понесених витрат на протязі трьох років. Вказане є самостійною піставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, п.8 договору про заміщення приватного виконавця від 05.08.2022 року передбачено, що умови розрахунків між сторонами встановлюються у додаткових угодах, що підписуються сторонами та є невід`ємною частиною даного договору щодо кожного окремого виконавчого провадження, яке передається відповідно до актів приймання-передавання, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що між приватним виконавцем Долинським М.М. та приватним виконавцем Носенко С.Б. були складені додаткові угоди та акти-передавання щодо розрахунків у зведеному виконавчому провадженні №61207163, суд зробив вірний висновок, що в межах зведеного виконавчого провадження №61207163 відповідач є лише процесуальним правонаступником, водночас не може нести матеріальну відповідальність за розрахунки з позивачем в порядку заміщення первісного приватного виконавця без належного дотримання умов, визначених п.8 Договору від 05.08.2022 року.

За таких обставин доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений та підписаний колегією суддів 09.08.2024.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:І.Г.Ступакова