Постанова

від 05.08.2024 по справі 906/1413/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 серпня 2024 року Справа № 906/1413/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024

(ухвалене о 12:22 год. у м. Житомирі, повний текст складено 29.04.2024)

у справі № 906/1413/23 (суддя Шніт А.В.)

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

2) ОСОБА_1

про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, скасування реєстрації права оренди

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився;

від ОСОБА_1 - Андрушко І.П.;

прокурор - Безпалов А.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1074/14-16СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки";

- визнати недійсним Договір оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 1822081300:02:000:1127 Новогуйвинській селищній раді;

- скасувати реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1822081300:02:000:1127 за ОСОБА_1 (запис про інше речове право №26622588).

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із клопотаннями про надання згоди розроблення проекту землеустрою, затвердження такого проекту та надання земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства, не мав на меті створювати таке господарство, а отримати земельну ділянку поза конкурсом, обробітком якої б займалася юридична особа, учасником якої є ОСОБА_1 .

В свою чергу, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області формально підійшов до розгляду клопотань ОСОБА_1 , не пересвідчився в дійсності бажання останнього на створення фермерського господарства.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 18.04.2024 у справі № 906/1413/23 в позові відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником спірної земельної ділянки, оскільки у відповідності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України не зареєстрував на неї право комунальної власності, а відтак суд не вбачав факту порушення прав та охоронюваного законом інтересу позивача діями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо видачі наказів 6-1074/14-16СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" і №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", а також укладенням відповідачами договору оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018.

Окрім того, суд вказав, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області належним чином здійснено свої повноваження щодо передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки згідно вимог чинного законодавства у сфері землекористування, а останній також виконав належним чином покладені на нього законом функції як потенційного орендаря земельної ділянки та вимоги наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, а тому відмовив у позові в цій частині.

Відмовляючи у позові в частині визнання Договору оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018 недійсним, суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджено того, що такий правочин суперечить вимогам законодавства, а ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 30.03.2016, мав реальні наміри створити саме фермерське господарство з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, суд взяв до уваги, що законодавцем не встановлено конкретного періоду, передбаченого для створення такого виду господарств як фермерське, а 21.11.2023 було створено ФГ "Михайлов", засновником якого є ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність правових підстав для визнання Договору оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018 недійсним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні похідних вимог про зобов`язання повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права оренди земельної ділянки.

З огляду на те, що суд відмовив у позові, суд також виснував, що заяви відповідачів про застосування позовної давності не підлягають задоволенню.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 21, 203, 215, 256, 258, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 83 , 123, 124, 125, 134 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство".

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Житомирської обласної прокуратури, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024 у справі № 906/1413/23 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Безпідставними та необгрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка не є власністю позивача - Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, з огляду на приписи п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України та відсутності відповідної державної реєстрації прав за останньою

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, які викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, за п.1 ч. 1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що спірна земельна ділянка є власністю позивача з 15.12.2020 на підставі наведених вище наказу та акту приймання-передачі, тобто набута в порядку п. а ч.5 ст.83 Земельного кодексу України, а сама по собі державна реєстрація прав самостійного значення при цьому не має.

ОСОБА_1 фактично звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для отримання в оренду земельної ділянки не з метою створення фермерського господарства, а для її використання вже існуючою юридичною особою - ТОВ "Вертокиївка-Хміль", уникаючи в такий спосіб проведення процедури земельних торгів.

Критична оцінка судом наведених доводів прокурора базується на недотриманні ним вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, а також принципу jura novit curia "суд знає закони".

Підтвердженням штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель поза процедурою земельних торгів також є те, що лише 21.11.2023, тобто після відкриття провадження у даній справі та ознайомлення із змістом позову прокурора, відповідачем створено ФГ "Михайлов".

Згідно висновків щодо застосування норм права, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі №922/1974/19, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Оспорюваний договір оренди спірної земельної ділянки укладено 25.05.2018, а фермерське господарство зареєстровано 21.11.2023, тобто лише після спливу більш як 5 років з моменту отримання землі. Будь-яких перешкод, що унеможливлювали б створення фермерського господарства впродовж вказаного періоду відповідачем не наведено, відповідних доказів не надано.

За наведеного прокурор вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено зміст спірних правовідносин, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також не застосовано норми, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що факти викладені в апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються таким.

ОСОБА_1 було дотримано порядок набуття права користування на спірну земельну ділянку.

ГУ Держгеокадастру в Житомирській області видаючи накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та про їх затвердження, а також укладаючи договір оренди, не порушило вимог чинного законодавства чи цивільні права та інтереси інших осіб.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо оформлення спірної земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

Прокурором зазначено, що правопорушення були виявлені під час систематичного моніторингу. У випадку якщо моніторинг здійснюється за допомогою Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав варто зазначити, що у випадку якщо дійсно прокуратура систематично здійснює моніторинг вище зазначених реєстрів, однак прокурор не вказує чому такі правопорушення були встановлені не відразу, а через 9 років після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної форми власності для ведення фермерського господарства та через 6 років після реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Якщо не буде встановлено яким саме законним способом з дотриманням вимог статті 19 Конституції України прокуратура вивчає стан дотримання вимог земельного законодавства, зокрема яким чином вдалося встановити особу ОСОБА_1 , як порушника, яким законним способом прокуратура дізналася про спірні накази Головного управління можливо дійти до висновку, що прокурор при здійсненні представництва інтересів громадянина або держави в суді вийшов за межі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оскільки всі документи, подані прокуратурою у вигляді додатків до позовної заяви, надані не суб`єктом в інтересах якого звертається прокуратура тобто Новогуйвинської селищної ради, то відбулося порушення вимог статі 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурором пропущено позовну давність для звернення до суду із цим позовом.

За наведеного, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024 у справі №909/1413/23.

ОСОБА_1 у відзиві вважає, що оскаржуване рішення є законним та має бути залишене без змін, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення, з таких підстав.

Позов в цій справі пред`явлений орендодавцем спірної земельної ділянки до самого себе.

ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, довідка № 351641028 від 24.10.2023, яка міститься в матеріалах справи, власником спірної земельної ділянки є Держава, в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, а не позивач.

До моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, в частині власника спірних гідроспоруд, прокурор не має права звертатися в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Ні Закон України "Про фермерське господарство", ні оскаржуваний договір оренди не містять часових рамок, протягом яких має бути створене фермерське господарство, та не визначають підставами визнання недійсним спірного договору оренди дату створення фермерського господарства.

Карантин, який був запроваджений на території України в 2020 році, та введений в 2022 році воєнний стан суттєво вплинули на правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерського господарства та можливості його повноцінного функціонування.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що спірна земельна ділянка використовувалась не відповідачем, а іншим товариством. Скаржником не додано жодний доказів, що спірна земельна ділянку була передана в суборенду іншому товариству.

Просить апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024 у справі № 906/1413/23 - залишити без змін.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 05.08.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній. Просив рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024 у справі № 906/1413/23 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представник ОСОБА_1 заперечив проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на неї. Просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

В судове засідання 05.08.2024 представники позивача та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та скаржник були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 2, а. с. 53-54), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 30.03.2016 ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 12,00га з правом передачі в оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства з метою вирощування садівного матеріалу хмелю, а в подальшому - хмелю, на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району (т. 1, а. с. 17).

До вказаної заяви додано копії паспорту та ідентифікаційного номера, диплому за спеціальністю "Агрономія", диплому кандидата наук, трудової книжки, витяг з рішення Вертокиївської сільської ради від 27.08.2015, викопіювання земельної ділянки, обґрунтуванням потреби передачі земельної ділянки в оренду з додатками, лист №10 від 30.03.2016, договір про надання послуг від 02.09.2015 (т. 1, а. с. 18-23, 31).

В обґрунтуванні потреби передачі земельної ділянки в оренду від 30.03.2016, доданого ОСОБА_1 до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.03.2016, останнім зазначено, що ТОВ "Вертокиївка-Хміль", в статутному капіталі якого його частка становить 90%, зареєстроване в с.Вертокиївка Житомирського району та займається вирощуванням хмелю і зернових культур. ТОВ "Вертокиївка-Хміль" орендує 106,85га землі у 825 співвласників земель спільної часткової власності під багаторічними насадженнями хмелю, в тому числі, й за межами с.Городище Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Земельна ділянка орієнтовною площею 12га розташована між двома земельними ділянками з цільовим призначенням "під багаторічні насадження хмелю", що знаходяться в користуванні ТОВ "Вертокиївка-Хміль". Як засновник товариства, ОСОБА_1 мав намір на цій площі вирощувати саджанці високоякісних і затребуваних на ринку сортів хмелю для подальшого збільшення площ під хмільниками на території Вертокиївської сільської ради, а обробіток землі - здійснювати наявною сільськогосподарською технікою ТОВ "Вертокиївка-Хміль" на підставі договорів про надання послуг, з придбанням у майбутньому спецтехніки на фермерське господарство. Враховуючи зазначене вище, ОСОБА_1 просив надати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 12га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Вертокиївської сільської ради, для ведення фермерського господарства з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме - для вирощування садивного матеріалу хмелю з подальшим закладенням товарних насаджень хмелю.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1074/14-16-СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовного розміру 12,0га в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Вертокиївської сільської ради, для ведення фермерського господарства (т. 1, а. с. 11).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 12,0000га (кадастровий номер 1822081300:02:000:1127) для ведення фермерського господарства (01.02) строком на 7 років, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Вертокиївської сільської ради. Пунктами 4-5 такого наказу передбачено вимоги: приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст.96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів (т. 1, а. с. 12).

На виконання Наказу №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018 (далі - Договір №20157-18-ДО (т. 1, а. с. 232-236).

Згідно п.1.1 даного договору орендодавець, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку дня ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127, розташовану на території Житомирського району за межами населених пунктів Вертокиївської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,0000га (п.2.1 Договору №20157-18-ДО).

Відповідно до п.3.1 Договору №20157-18-ДО останній укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом п.8.4.3, 8.4.6 Договору №20157-18-ДО орендар земельної ділянки зобов`язаний у двомісячний строк після підписання сторонами договору зареєструвати право оренди у встановленому законодавством порядку; використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

Пунктом 11.3 Договору №20157-18-ДО передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127 11.06.2018 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26622588, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №351641028 від 24.10.2023 (т. 1, а. с. 32).

Також, в матеріалах справи наявний наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №62-ОТГ від 15.12.2020 "Про передачу у комунальну власність" та Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127 передана з державної до комунальної власності Новогуйвинської селищної об`єднаної територіальної громади, від імені якої діє Новогуйвинська селищна рада (позивач) (т. 1, а. с. 179-187).

Прокурор вважаючи, що уклавши оспорюваний договір оренди землі, ОСОБА_1 , станом на день подання позову в цій справі, всупереч ст.8 Закону України "Про фермерське господарство" не заснував (не створив) юридичну особу (фермерське господарство), а також на те, що вказана земельна ділянка отримувалась ОСОБА_1 у користування як громадянином з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, що використовуються ТОВ "Вертокиївка-Хміль" для вирощування сільськогосподарських культур, прокурор звернувся до суду із позовом в цій справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст.83 Земельного кодексу України комунальна власність на землю належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №62-ОТГ від 15.12.2020 "Про передачу у комунальну власність" та Акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.202 земельна ділянка з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127 передана з державної до комунальної власності Новогуйвинької селищної об`єднаної територіальної громади, від імені якої діє Новогуйвинська селищна рада (позивач) (т. 1, а. с. 179-187).

Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №351641028 від 24.10.2023 вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127 значиться держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (т. 1, а. с. 32).

Крім того, у поданій до суду першої інстанції заяві від 18.12.2023, а також у письмовій відповіді №05-20/1298 від 11.08.2023 на повідомлення заступника керівника Житомирської окружної прокуратури №51-84-5567вих-23 від 31.07.2023 позивач підтверджував, що станом на час розгляду цієї справи в місцевому господарському суді право комунальної власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано (т. 1, а. с. 41-42, 142-143),

У постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 Верховний Суд зазначив, що моментом переходу у комунальну власність земельних ділянок, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є дата та час проведення державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Натомість земельні ділянки, стосовно яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право державної власності, та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, тобто з 27.05.2021.

Таким чином, законодавець пов`язує момент виникнення права комунальної власності на зазначені вище земельні ділянки із фактом реєстрації права державної власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, у пункті 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України законодавець окремо визначив, що з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

За загальними підходами до розуміння сутнісного змісту елементів права власності, які склалися в усталеній судовій практиці, право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (володіння може бути законним і незаконним).

Право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи).

Право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

У постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 Верховний Суд, за встановлених обставин наявності Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право державної власності на земельну ділянку, погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що з дня набрання чинності пунктом 24 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, які здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, проте не позбавлені можливості володіти та користуватися ними.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з цим позовом спірна земельна ділянка є сформованою та щодо неї зареєстроване право держаної власності, а тому станом на час звернення до суду з цим позовом Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області не набула права власності на цю земельну ділянку.

Отже, визначений прокурором позивач - Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19, від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22).

Враховуючи, що Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області є неналежним позивачем, зазначене є підставою для відмови у позові.

Крім того, змістом ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Загалом, порядок набуття у користування земельних ділянок визначений ст.123-124 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.124 Земельного кодексу України)

Згідно абз.16 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Так, за змістом ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

На виконання вказаного, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області видано накази №6-1074/14-16-СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки".

В свою чергу, на виконання наказу №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018.

Таким чином, 1-им відповідачем належним чином здійснено свої повноваження щодо передачі в оренду 2-му відповідачеві спірної земельної ділянки згідно вимог чинного законодавства у сфері землекористування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 Земельного кодексу України).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №351641028 від 24.10.2023, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127 11.06.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26622588.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 виконав належним чином покладені на нього законом функції як потенційного орендаря земельної ділянки та вимоги наказів ГУ Дежгеокадастру в Житомирській області №6-1074/14-16-СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки".

За змістом ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання незаконним акта органу державної власності або органу місцевого самоврядування є їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як встановлено вище, права Новогуйвинської селищної ради діями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо видачі наказів №6-1074/14-16СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" і №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" жодним чином не порушені; останнім здійснено свої повноваження щодо передачі в оренду 2-му відповідачеві спірної земельної ділянки згідно вимог чинного законодавства у сфері землекористування.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1074/14-16СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки".

Також, згідно із ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У цій справі підставою недійсності договору оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018 прокурор зазначив порушення відповідачами вимог земельного законодавства під час прийняття оспорюваних наказів та укладення вказаного договору оренди землі (як похідного від оскаржуваних наказів, на підставі яких він був укладений).

В той же час, у матеріалах справи відсутні докази, що зазначений вище договір суперечить вимогам законодавства щодо форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, а також, що Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, саме на момент його укладання.

Окрім того, його укладення здійснювалося на виконання чинних наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1074/14-16СГ від 01.04.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №6-1372/14-18-СГ від 08.05.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки".

Також, як вказано вище, права Новогуйвинської селищної ради діями відповідачів стосовно укладення договору оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018 ніяким чином не порушено.

Отже, у справі не доведено обставин, з якими закон пов`язує недійсність зазначеного договору.

Щодо доводів прокурора про відсутність у ОСОБА_1 реального наміру створювати фермерське господарство та отримати спірну земельну ділянку саме для цих цілей, які ним вказані, суд враховує таке.

Як зазначалося вище, 30.03.2016 ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 12,00га з правом передачі в оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства з метою вирощування садівного матеріалу хмелю, а в подальшому - хмелю, на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району. До вказаної заяви додано копії паспорту та ідентифікаційного номера, диплому за спеціальністю "Агрономія", диплому кандидата наук, трудової книжки, витяг з рішення Вертокиївської сільської ради, викопіювання земельної ділянки, обґрунтуванням потреби передачі земельної ділянки в оренду з додатками, лист №10 від 30.03.2016, договір про надання послуг від 02.09.2015.

В обґрунтуванні потреби передачі земельної ділянки в оренду від 30.03.2016, доданого ОСОБА_1 до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.03.2016, останнім зазначено, що ТОВ "Вертокиївка-Хміль", в статутному капіталі якого його частка становить 90%, зареєстроване в с.Вертокиївка Житомирського району та займається вирощуванням хмелю і зернових культур. ТОВ "Вертокиївка-Хміль" орендує 106,85га землі у 825 співвласників земель спільної часткової власності під багаторічними насадженнями хмелю, в тому числі, й за межами с.Городище Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Земельна ділянка орієнтовною площею 12га розташована між двома земельними ділянками з цільовим призначенням "під багаторічні насадження хмелю", що знаходяться в користуванні ТОВ "Вертокиївка-Хміль". Як засновник товариства, ОСОБА_1 мав намір на цій площі вирощувати саджанці високоякісних і затребуваних на ринку сортів хмелю для подальшого збільшення площ під хмільниками на території Вертокиївської сільської ради, а обробіток землі - здійснювати наявною сільськогосподарською технікою ТОВ "Вертокиївка-Хміль" на підставі договорів про надання послуг, з придбанням у майбутньому спецтехніки на фермерське господарство. Враховуючи зазначене вище, просив надати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 12га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Вертокиївської сільської ради, для ведення фермерського господарства з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме - для вирощування садивного матеріалу хмелю з подальшим закладенням товарних насаджень хмелю.

З вищевказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокдастру у Житомирській області, мав реальні наміри створити саме фермерське господарство з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і лише в якості обґрунтування отримання конкретної земельної ділянки вказував, що вона розміщена між земельними ділянками, котрі орендує ТОВ "Вертокиївка-Хміль".

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, що спірна земельна ділянка використовується не орендарем, а іншою особою, зокрема, ТОВ "Вертокиївка-Хміль".

Тому, твердження прокурора, що отримана ОСОБА_1 спірна земельна ділянка фактично використовується ТОВ "Вертокиївка-Хміль" для вирощування сільськогосподарських культур, а дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання вказаним товариством у користування земельну ділянку за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені жодними доказами.

Також, ОСОБА_1 у матеріали справи подано рішення засновника Фермерського господарства "Михайлов" від 21.11.2023 про створення фермерського господарства з правами юридичної особи; Статут Фермерського господарства "Михайлов"; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а. с. 91-95).

Суд бере до уваги, що в матеріалах справи наявні копії платіжних документів на підтвердження систематичного внесення орендарем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою (т. 1, а. с. 96-101), що, у свою чергу, свідчить про виконання останнім умов Договору оренди землі №20157-18-ДО від 25.05.2018.

Беручи до уваги відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, то похідні позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822081300:02:000:1127 Новогуйвинській селищній раді та скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822081300:02:000:1127, за ОСОБА_1 (запис про інше речове право №26622588) також задоволенню не підлягають.

Щодо заяв відповідачів про застосування позовної давності суд вказує таке.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Як було роз`яснено в п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що в цьому випадку не встановлено порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, а тому відповідні заяви відповідачів не підлягають задоволенню.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024 у справі №906/1413/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2024 у справі №906/1413/23 - без змін.

2. Справу № 906/1413/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.