Рішення

від 07.08.2024 по справі 910/6042/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024Справа № 910/6042/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 16-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) до проАкціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) стягнення заборгованості у розмірі 1 270 552 грн. 63 коп. та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненська обл., місто Вараш, Ідентифікаційний код юридичної особи 05425046) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 16-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) стягнення штрафних санкцій у розмірі 257 258 грн. 31 коп.

Представники:

від Позивача: Бондар І.М. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Тарасюта Н.В. (представник в порядку самопредставництва);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 270 552 грн. 63 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості у розмірі 1 270 552 грн. 63 коп. залишено без руху.

23.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій Позивачем визначено Відповідачем Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі №910/6042/24, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

14.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 257 258 грн. 31 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року.

14.06.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 257 258 грн. 31 коп. до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 257 258 грн. 31 коп. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 1 270 552 грн. 63 коп. по справі №910/6042/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024 року.

01.07.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.07.2024 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів повернуто Заявнику без розгляду.

03.07.2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

11.07.2024 року через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.07.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТК ПЛЮС" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 року заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2024 року.

В судовому засіданні 07 серпня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Відповідача заперечив проти задоволення первісного позову, просив суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 серпня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

08.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (Постачальник) та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник) було укладено Договір поставки №53-122-01-23-133575, відповідно до умов якого Постачальник зобов?язується поставити і передати у власність «Замовника» продукцію, а «Замовник» в свою чергу зобов?язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору). (а.с.28-30)

Предметом поставки по даному договору є продукція: 31710000-6 Радіодеталі, яка передбачена специфікацією №1 (додаток №1 до даного Договору). (п.1.2 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 444 790,30 грн., крім того ПДВ - 288 958,06 грн.

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 1 733 748,36 грн. (п.2.2 Договору)

У п.3.1 Договору визначено, що сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDI згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВІ «Складське господарство» ДІ «НАЕК «Енергоатом».

Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору. (п.4.1 Договору)

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАВК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником, належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в СРПН. Початок пер строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика. (п.6.2 Договору)

Згідно з п. 6.3 Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо Постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у Замовника права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, Замовник в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит.

У п.8.4 Договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки «Постачальник» зобов?язаний сплатити «Замовнику» пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, «Постачальник» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов?язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 20% зарості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє «Постачальника» від виконання зобов?язань по договору. У випадку письмової відмови Постачальника від виконання взятих на себе зобов?язань за договором, Постачальник сплачує Замовнику штраф в розмірі 20 % від загальної суми договору.

Специфікацією №1 до Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Сторони узгодили найменування товару, строки поставки - 45 календарних днів, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 1 733 748 грн. 36 коп. (а.с.31-33)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» здійснило поставку товару на загальну суму в розмірі 1 246 622 грн. 28 коп., а Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в свою чергу прийняло вказаний товар 05.07.2023 та 12.09.2023 відповідно, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000021 від 16.06.2023 року на суму 393 604 грн. 92 коп., №РН-0000026 від 07.09.2023 року на суму 853 017 грн. 36 коп. (а.с.20, 42)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» листом №13117/041 від 07.07.2023 року повідомило Позивача, що продукція пройшла вхідний контроль, на підтвердження чого надало ялик на продукцію №Я-4,5-213 від 14.09.2023, №Я-4,5-163 від 06.07.2023. (а.с.23, 25-27)

Претензією №12 від 19.10.2023 року Позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАЛЛ СТУДІО» сплатити заборгованість у розмірі 40000 грн. 00 коп., а також пеню, 3% річних та інфляційні, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.10.2023 р., фіскального чеку, накладної. (а.с.53-62)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату вартості поставленого товару у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» перед Позивачем становить 1 219 915 грн. 08 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3% річних у розмірі 21 082 грн. 61 коп., інфляційні у розмірі 29 554 грн. 94 коп.

У відзиві на первісний позов Відповідач за первісним позовом визнав вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 219 915 грн. 08 коп. Заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційних .

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив поставку товару у строки, передбачені договором. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» пеню у розмірі 163 448 грн. 87 коп., штраф у розмірі 93 809 грн. 44 коп.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, Відповідач за зустрічним позовом зазначав, що неможливо визначити чи дійсно відбулось прострочення поставки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» та зустрічні позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Що стосується первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС», Суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» здійснило поставку товару на загальну суму в розмірі 1 246 622 грн. 28 коп., а Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в свою чергу прийняло вказаний товар 05.07.2023 та 12.09.2023 відповідно, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000021 від 16.06.2023 року на суму 393 604 грн. 92 коп., №РН-0000026 від 07.09.2023 року на суму 853 017 грн. 36 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.20, 42)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» листом №13117/041 від 07.07.2023 року повідомило Позивача, що продукція пройшла вхідний контроль, на підтвердження чого надало ялик на продукцію №Я-4,5-213 від 14.09.2023, №Я-4,5-163 від 06.07.2023. (а.с.23, 25-27) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 26 707 грн. 20 коп., про що не заперечували сторони у поданих заявах по суті спору, а тому відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню.

У п.8.4 Договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

Крім того, на підтвердження здійснення поставки за Договором поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Позивач склав податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію. (а.с.17, 19, 21-22)

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.

При цьому, Суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем (позивачем) за оспорюваними накладними.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАВК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником, належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в СРПН. Початок пер строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року обов`язок Відповідача по оплаті отриманого товару у загальному розмірі 1 246 622 грн. 28 коп. настав 21.08.2023 року та 30.10.2023 року відповідно за ярликами на продукцію №Я-4,5-213 від 14.09.2023, №Я-4,5-163 від 06.07.2023.

Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» за Договором поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року становить 1 219 915 грн. 08 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» в розмірі 1 219 915 грн. 08 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 219 915 грн. 08 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач за первісним позовом просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.09.2023 р. по 16.05.2024 р. у розмірі 21 082 грн. 61 коп. та інфляційні у розмірі 29 554 грн. 94 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 22.09.2023 р. по 16.05.2024 р. у розмірі 21 082 грн. 61 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено таку правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 22.09.2023 р. по 16.05.2024 р. у розмірі 29 554 грн. 94 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 219 915 грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 21 082 грн. 61 коп., інфляційні у розмірі 29 554 грн. 94 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на Відповідача.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки в межах розгляду справи №910/6042/24 Відповідачем за первісним позовом визнано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 219 915 грн. 08 коп., з Державного бюджету України Позивачу підлягає поверненню 50% судового збору у розмірі 9 149 грн. 36 коп.

Що стосується зустрічного позову Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Суд зазначає.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

У п.3.1 Договору визначено, що сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDI згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВІ «Складське господарство» ДІ «НАЕК «Енергоатом».

Специфікацією №1 до Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року Сторони узгодили найменування товару, строки поставки - 45 календарних днів, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 1 733 748 грн. 36 коп. (а.с.31-33)

Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі», Договір поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року було оприлюднено 08.05.2023 року. (а.с.76-86)

Таким чином, враховуючи умови Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 1 246 622 грн. 28 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» - 22.06.2023 року.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Проте, в порушення умов Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року, Відповідач не здійснив поставку товару на суму в розмірі 1 246 622 грн. 28 коп. у строк по 22.06.2023 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України та умов Договору поставки №53-122-01-23-133575 від 08.05.2023 року не був поставлений Позивачу товар на суму в розмірі 1 246 622 грн. 28 коп. у строк по 22.06.2023 року.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 7% штрафу у розмірі 93 809 грн. 44 коп. та пеню за загальний період прострочення з 23.06.2023 року по 23.12.2023 року у розмірі 163 448 грн. 87 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки «Постачальник» зобов?язаний сплатити «Замовнику» пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, «Постачальник» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов?язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 20% зарості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє «Постачальника» від виконання зобов?язань по договору. У випадку письмової відмови Постачальника від виконання взятих на себе зобов?язань за договором, Постачальник сплачує Замовнику штраф в розмірі 20 % від загальної суми договору.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки товару пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 23.06.2023 року по 23.12.2023 року у розмірі 163 448 грн. 87 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 93 809 грн. 44 коп. на підставі п.9.1 Договору, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

В той же час, Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про зменшення неустойки.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Проте, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а тому Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» про зменшення неустойки.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає стягненню пеня у розмірі 163 448 грн. 87 коп. та штраф у розмірі 93 809 грн. 44 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 16-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) заборгованість у розмірі 1 219 915 (один мільйон двісті дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 21 082 (двадцять одна тисяча вісімдесят дві) грн. 61 коп., інфляційні у розмірі 29 554 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 9 908 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісім) грн. 93 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 16-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 9 149 (дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) грн. 36 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №1577 від 16.05.2024 року.

4. Зустрічний позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - задовольнити у повному обсязі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК ПЛЮС» (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 16-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (34400, Рівненська обл., місто Вараш, Ідентифікаційний код юридичної особи 05425046) пеню у розмірі 163 448 (сто шістдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 87 коп., штраф у розмірі 93 809 (дев`яносто три тисячі вісімсот дев`ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 3 858 (три тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 87 коп.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин