Рішення

від 09.08.2024 по справі 910/7840/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2024Справа № 910/7840/23

За позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА"

про стягнення 911 463,98 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (далі - позивач, АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА" (далі - відповідач, ТОВ "АЙТІС") про стягнення 911 463,98 грн, з яких 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за Договором поставки № УТВ 271/30-21 від 09.07.2021 (далі - Договір) в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку за порушення строків поставки товару (штраф, пеню).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 позовну заяву АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 позовну заяву АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7840/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/7840/23.

26.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що між сторонами був укладений Договір поставки №УТВ 271/30-21 від 09.07.2021, відповідно до якого позивач зобов`язався здійснити поставку мережевого обладнання, яке визначене відповідною Специфікацією. На забезпечення виконання зобов`язань по Договору відповідач надав позивачу Банківську гарантію. Протягом всієї дії Договору сторони уклали Додаткові угоди про продовження строків поставки, а саме - Додаткову угоду №1 від 17.01.2022 (продовжено строк поставки до 31.03.2022; Додаткову угоду №2 від 27.06.2022 (продовжено строк поставки до 30.09.2022).

Листом №91 від 20.09.2022 відповідач направив до позивача пропозицію укласти Додаткову угоду №3 про продовження строку поставки товару до 31.03.2023, однак листом №30.6-022-3946 від 31.10.2023 позивач відмовив відповідачу у внесенні змін до Договору щодо продовження строку поставки товару.

07.11.2022 відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією укласти Додаткову угоду №3 щодо продовження строків поставки. Зазначену пропозицію позивач залишив без відповіді.

29.12.2022 на офіційну електронну адресу відповідача від позивача надійшла пропозиція укласти Додаткову угоду №3 про продовження строку поставки до 17.02.2023. Зазначеною пропозицією було обумовлено обов`язок відповідача щодо продовження строку Банківської гарантії до 30.05.2023. Проте, запропонована позивачем Додаткова угода №3 про продовження строку поставки до 17.02.2023 так і не була підписана.

Відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на суперечливу поведінку з боку позивача. Зокрема, позивач своє поведінкою продемонстрував намір укласти Додаткову угоду №3 про продовження строку поставки товару, домігся продовження відповідачем строку дії Банківської гарантії та відмовився підписувати запропоновані ним же зміни.

26.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/7840/23 до вступу в законну силу рішення по справі № 910/6300/23.

03.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач просив суд позовну заяву АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" задовольнити повністю, а заяву ТОВ "АЙТІС" про зупинення провадження у справі залишити без задоволення. Зокрема, позивач у відповіді на відзив заперечує щодо укладання між сторонами Додаткової угоди №3 до Договору.

13.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/7840/23 до вступу в законну силу рішення у справі № 910/6300/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 зупинено провадження у справі №910/7840/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6300/23.

24.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі та об`єднання в одне провадження декілька справ за позовами, згідно якої відповідач повідомив суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/7840/23, з огляду на прийняття Господарським судом міста Києва ухвали від 09.10.2023 у справі № 910/6300/23, повний текст якої оприлюднено 12.10.2023. Відповідач також просив суд об`єднати в одне спільне провадження справи №910/7840/23, №910/15853/23 та розглядати об`єднану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 поновлено провадження у справі №910/7840/23, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання в одне провадження справ №910/7840/23 та №910/15853/23, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд об`єднаної справи за правилами загального позовного провадження.

02.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/7840/23, відповідно до якої просив суд зупинити провадження у справі №910/7840/23 до вступу в законну силу рішення по справі №910/15853/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 постановлено зупинити провадження у справі №910/7840/23 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій господарській справі № 910/15853/23, зобов`язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/7840/23.

19.06.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про поновлення провадження у справі, згідно якої представник позивача повідомив суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/7840/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 поновлено провадження у справі №910/7840/23.

26.06.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовані та зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач звертає увагу суду на те, що при розгляді зазначеної справи повинно бути враховано те, що укладення Договору відбулося до початку повномасштабного вторгнення; наявність військового стану в Україні та його наслідки для господарської діяльності сторін Договору; дії відповідача, які були спрямовані на недопущення порушення умов Договору з його боку; хоч із порушення строків, обумовлених Договором, але повне виконання відповідачем зобов?язання щодо постачання товару; небажання позивача об?єктивно оцінити виниклі обставини та змінити ті умови, що не заборонені законодавством, а таке зволікання позивача з цим призвело до значного порушення строків поставки товару та інших негативних факторів; надмірність штрафних санкцій; а також не доведення позивачем понесення ним будь-яких збитків внаслідок такої затримки у поставці товару.

01.07.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформована та 02.07.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені), відповідно до якої відповідач просив суд застосувати ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшити заявлений розмір пені та штрафу на 90%, з огляду на таке:

- позивачем не доведено понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань;

- обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення;

- розмір санкцій перевищує обсяг прибутковості Договору;

- відповідач вжив заходи для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення порушення й наслідків;

- порушення не завдало збитків будь-яким іншим учасникам господарських правовідносин;

- наявність виняткових обставин;

- відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, а сплата непомірно високої неустойки створює загрозу доведення до банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

09.07.2021 між АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (покупець) та ТОВ "АЙТІС" (постачальник), за результатами закупівлі товарів за державні кошти № UA-2021-04-20-002467-с від 20.04.2021 було укладено Договір поставки від № УТВ 271/30-21, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві мережеве обладнання в асортименті (далі - товар), зазначений в специфікації/ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/ими частиною/ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

На забезпечення виконання зобов`язань по Договору ТОВ "АЙТІС" надало АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" Банківську гарантію відповідно до вимог, вказаних у типовій формі банківської гарантії, що є Додатком № 6 до укладеного Договору у розмірі 5 % від загальної вартості товару, що склала суму 1 038 568, 10 грн. Банк-гарант по вказаній Банківській гарантії - АТ «БАНК СІЧ».

Протягом дії Договору між сторонами укладено Додаткові угоди про продовження строків поставки у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема Додатковою угодою № 1 від 17.01.2022, якою було внесено зміни в графік поставки товару та продовжено строк поставки до 31.03.2022 та Додатковою угодою № 2 від 27.06.2022, якою було внесено зміни в графік поставки товару та продовжено строк поставки до 30.09.2022, а строк дії Договору до 10.02.2023.

Укладеними Додатковими угодами про продовження строків поставки також продовжувались терміни дії попередньо наданої Банківської гарантії.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/-ях. (далі - Специфікація/-ії), яка є Додатком №l до Договору та є його невід?ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід?ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього Договору.

До оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом VII «Відповідальність Сторін» покупець, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за товар (п. 7.12. Договору).

Пунктом 1 Специфікації №1 від 09.07.2021 до Договору (далі - Специфікація №1) сторони погодили, що загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає до 20 771 362,08 грн, у тому числі ПДВ 3 461 893,68 грн.

Згідно з п. 3 Специфікації №1, строк поставки товару: згідно графіку поставки, що є Додатком №3 до Договору.

Графіком поставки товару (Додаток № 3 до Договору) в редакції Додаткової угоди №2 від 27.06.2022 встановлено строк поставки, а саме: не пізніше 30.09.2022.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору граничний строк поставки товару за Договором є 30.09.2022.

Як стверджує позивач, відповідач несвоєчасно виконав своє зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 5 312 282,88 грн, чим порушив умови пунктів 1.2. та 5.1. Договору.

Претензією №30.6-022-1034 від 28.02.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату пені та штрафу за несвоєчасно поставлений відповідачем товар на загальну суму 911 463,98 грн, що складається з 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу та додатково повідомив, що відповідно до п. 7.12. Договору, до оплати відповідачем штрафу та пені, позивач, як покупець, притримує оплату за товар на суму штрафних санкцій. Проте, відповідач вимоги претензії не виконав та грошові кошти у розмірі 911 463,98 грн не сплатив.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язання за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) у загальному розмірі 911 463,98 грн, з яких 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2022 відповідач поставив позивачу товар, а саме «точка доступу (комплект точка доступу Cisco Catalyst 9105AX Series: C9105AXI-E, CON-3SNT-C9105AIE)» у кількості 86 шт. на загальну суму 1 094 580,48 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі товару №8 від 16.11.2022.

Зокрема, 25.01.2023 відповідач поставив позивачу товар, а саме «комплект комутатор Cisco Catalyst 9200L 48-port PoE+, 4 x 1G, Network Essentials: C9200L-48P-4G-E, CON-3SNT-C92004GE, C9200L-DNA-E-48-3Y» у кількості 36 шт. на загальну суму 4 217 702,40 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі товару №9 від 25.01.2023.

Щодо твердження відповідача про укладення сторонами Додаткової угоди №3 та продовження строків поставки товару до 17.02.2023, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є вимоги позивача, АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», про стягнення з відповідача, ТОВ «АЙТІС», 911 463,98 грн, з яких 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу, внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару (не пізніше 30.09.2022), встановленого Графіком поставки (Додаток №3 до Договору) в редакції Додаткової угоди №2 від 27.06.2022 до Договору.

Водночас, предметом позову в справі №910/15853/23 є вимоги ТОВ «АЙТІС» до АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору, якою збільшено строки поставки товару до 17.02.2023, та стягнення з АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь ТОВ «АЙТІС» заборгованості у розмірі 952 951, 41 грн, з яких 911 463,98 грн, які були безпідставно утримані з належної суми оплати за поставлений товар в межах оперативно-господарських санкцій, 2 522,80 грн пені, 3 % річних у розмірі 20 735,35 грн та інфляційні витрати у розмірі 18 229,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/15853/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, в задоволенні позову відмовлено.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/15853/23 судом встановлено, що:

- ТОВ «АЙТІС» 20.09.2022, 07.11.2022 та 21.12.2022 пропонувало АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» внести зміни до умов договору, встановивши строк поставки спочатку до 31.03.2023, а потім до 17.02.2023. Однак, АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» не погодилося на підписання Додаткової угоди № 3;

- ч. 4, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачена можливість внесення змін до умов договору щодо продовження строку виконання зобов`язання лише до виконання зобов`язань сторонами, разом з цим, матеріали справи свідчать, що ТОВ «АЙТІС» виконало умови договору та поставило АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» продукцію у повному обсязі, про що не заперечує жодна із сторін;

- чинним законодавством України не передбачена можливість внесення змін до договору, який виконаний сторонами, більше того строк дії договору закінчився;

- електронний лист головного фахівця Департаменту МТЗ Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Вадима Кириєвського, надісланий на електронну скриньку позивача 29.12.2022, в якому містився не підписаний проект Додаткової угоди № 3 до Договору, не є пропозицією укласти таку угоду (офертою) в розумінні статті 641 ЦК України;

- матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що станом на 30.09.2022 ТОВ «АЙТІС» поставило АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» лише сім партій товару із дев`яти, прострочення восьмої та дев`ятої партії товару відбулось з простроченням умов договору, що не заперечується самими сторонами;

- у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про внесення змін до Договору поставки від 09.07.2021, шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 до Договору щодо продовження строку поставки товару до 17.02.2023 та строку дії Договору до 30.07.2023;

- у задоволені вимоги ТОВ «АЙТІС» про стягнення з АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» основної суми заборгованості за поставлений і неоплачений товар у розмірі 911 463, 98 грн слід відмовити, так, як вона за умовами договору є притриманою в порядку оперативно-господарської санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/15853/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/15853/23, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи № 910/7840/23, а встановлені цим рішенням обставини повторного доведення не потребують.

Суд звертає увагу на те, що згідно із Графіком поставки у редакції Додаткової угоди № 2 від 27.06.2022 до Договору, товар мав бути поставлений не пізніше 30.09.2022, таким чином, відповідач виконав своє зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 5 312 282,88 грн несвоєчасно.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк поставки товару за Актом приймання-передачі товару №8 на суму 1 094 580,48 грн з 01.10.2022 по 15.11.2022 (включно) та за Актом приймання-передачі товару №9 на суму 4 217 702,40 грн з 01.10.2022 по 24.01.2023(включно).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання (3).

Пунктом 7.9. Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов?язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України часники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 911 463,98 грн, з яких 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу, розрахованих позивачем окремо за кожним спірним актом приймання-передачі товару.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у заяві про усунення недоліків, судом встановлено, що позивач правильно визначив період прострочення відповідачем зобов`язання за кожним спірним актом, починаючи з 01.10.2022 по 15.11.2022 (включно) та по 24.01.2023 (включно).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у заяві про усунення недоліків розрахунку пені за Актом приймання-передачі товару №8, суд дійшов висновку, позивач вірно визначив суму пені за порушення строку поставки товару за Актом приймання-передачі товару №8 у розмірі 50 350,70 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у заяві про усунення недоліків розрахунку пені за Актом приймання-передачі товару №9, суд дійшов висновку, позивач вірно визначив суму пені за порушення строку поставки товару за Актом приймання-передачі товару №9 у розмірі 489 253,48 грн.

Отже, нарахована позивачем пеня у загальному розмірі 539 604,18 грн (50 350,70 грн за Актом приймання-передачі товару №8 + 489 253,48 грн за Актом приймання-передачі товару №9 = 539 604,18 грн) є правомірною та обґрунтованою.

Враховуючи наявність прострочення відповідачем з поставки товару більше ніж на 30 днів за спірними Актами приймання-передачі товару №8,9, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу, який є правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у загальній сумі 371 859,80 грн (76 620,63 грн за Актом приймання-передачі товару №8 + 295 239,17 грн за Актом приймання-передачі товару №9).

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру сум пені та штрафу на 90%.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені обґрунтоване обставинами непереборної сили та невідворотними подіями, які відповідач не міг передбачити на момент укладення Договору, такі як повномасштабне вторгнення ворога на територію України, повне зруйнування та налагодження по-новому логістичних шляхів сполучення з європейським ринком. Зокрема, відповідач звернув увагу на те, що позивачем не доведено понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань та на те, що відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, а сплата непомірно високої неустойки створює загрозу доведення до банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» містить перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), до складу якого не включено відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідно до норм ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» та умов Договору скрутне фінансове становище сторони не є випадком або обставиною непереборної сили.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА" підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 911 463,98 грн, з яких 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві (уточненій) наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 13 671,96 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 13 671,96 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА" (Україна, 04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 121-А; код ЄДРПОУ 40217888) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) 539 604,18 грн (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч шістсот чотири гривні 18 коп.) пені, 371 859,80 грн (триста сімдесят одну тисячу вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 80 коп.) штрафу та 13 671,96 грн (тринадцять тисяч шістсот сімдесят одну гривню 96 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 09.08.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА