Постанова

від 15.10.2024 по справі 910/7840/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 910/7840/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Скопич Ю.В. дов.;

від відповідача: Лобанова І.В. орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024

у справі №910/7840/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека"

про стягнення 911 463,98 грн,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека" (далі - відповідач) та просило стягнути 911 463,98 грн, у тому числі 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу, нарахованих за порушення строків поставки товару, який, згідно Договору поставки №УГВ271/30-21 від 09.07.2021, мав бути поставлений у строк до 30.09.2022, однак фактично був поставлений 16.11.2022 та 25.01.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що порушення строків поставки сталось внаслідок нестачі матеріалів у напівпровідниковій промисловості, що вплинуло на глобальні ланцюги поставок та сповільнило випуск продукції, внаслідок чого відповідач не зміг виконати свої зобов`язання перед позивачем, тому сторонами неодноразово вносились зміни до договору щодо продовження строку поставки товару за договором; 29.12.2022 на електронну адресу відповідача надійшла офіційна пропозиція щодо змін умов договору від представника позивача з проектом додаткової угоди №3, якою продовжено строк поставки до 17.02.2023; вказана угода була не підписана позивачем, проте акцептована відповідачем, що підтверджується продовженням банківської гарантії до 30.05.2023; поведінка позивача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці; відповідачем було поставлено товар на всю суму договору, однак позивач неправомірно утримав з належної суми оплату суму пені та штрафу у розмірі 911 463,98 грн в межах оперативно-господарських санкцій; вказані обставини є предметом розгляду іншої справи №910/6300/23.

В процесі розгляду справи відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені), відповідно до якого відповідач просив суд застосувати ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшити заявлений розмір пені та штрафу на 90%.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 539 604,18 грн пені, 371859,80 грн штрафу та 13 671,96грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) у порядку ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України та зменшити заявлений позивачем розмір пені та штрафу на 90 відсотків.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, оскільки судом взагалі не було досліджено ступінь вини та відсутність протиправної поведінки відповідача при виконанні договірного зобов`язання; відповідач в повній мірі виконав поставку мережевого обладнання по умовам договору, проте з порушенням строків поставки у зв`язку з обставинами непереборної сили та невідворотними подіями, які відповідач не міг передбачити на момент укладення договору та не зміг усунути при всій своїй дбайливості і бажанні; судом першої інстанції неправомірно не було враховано об`єктивні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, не враховано баланс інтересів сторін, загальні засади судочинства, майновий стан сторін, ступінь виконання зобов`язання, не доведення позивачем понесення ним будь-яких збитків тощо.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що граничний строк поставки товару за договором 30.09.2022, однак відповідачем несвоєчасно виконано зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 5312282,88 грн, що є підставою для нарахування передбачених договором штрафних санкцій, тому суд дійшов правильного висновку про задоволенні позовних вимог; суд першої інстанції вірно врахував, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, крім посилання на законодавство та судову практику не містить вказівки на існування об`єктивних документально підтверджених обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені; відповідачем не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов`язання, не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.07.2021 між АТ "Укргазвидобування", як покупцем, та ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека", як постачальником, за результатами закупівлі товарів за державні кошти №UA-2021-04-20-002467-с від 20.04.2021 було укладено Договір поставки від № УТВ 271/30-21, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві мережеве обладнання в асортименті (далі-товар), зазначений в специфікації/ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/ими частиною/ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/-ях. (далі - Специфікація/-ії), яка є Додатком №l до Договору та є його невід?ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід?ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна цього Договору вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього Договору.

До оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом VII "Відповідальність Сторін" покупець, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за товар (п. 7.12 Договору).

Згідно Специфікації №1 предметом поставки є міжмережеві екрани, маршрутизатори, комутатори та інше обладнання, виробником якого є компанія Cisco Systems, Inc, США.

Пунктом 1 Специфікації №1 сторони погодили, що загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає до 20 771 362,08 грн, у тому числі ПДВ 3 461 893,68 грн.

На забезпечення виконання зобов`язань по Договору ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека" надало АТ "Укргазвидобування" Банківську гарантію відповідно до вимог, вказаних у типовій формі банківської гарантії, що є Додатком № 6 до укладеного Договору у розмірі 5 % від загальної вартості товару, що склала суму 1 038 568, 10 грн. Банк-гарант по вказаній Банківській гарантії - АТ "БАНК СІЧ".

Протягом дії Договору між сторонами укладено Додаткові угоди про продовження строків поставки у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема Додатковою угодою № 1 від 17.01.2022, якою було внесено зміни в графік поставки товару та продовжено строк поставки до 31.03.2022 та Додатковою угодою № 2 від 27.06.2022, якою було внесено зміни в графік поставки товару та продовжено строк поставки до 30.09.2022, а строк дії Договору до 10.02.2023.

Укладеними Додатковими угодами про продовження строків поставки також продовжувались терміни дії попередньо наданої Банківської гарантії.

Згідно з п. 3 Специфікації №1, строк поставки товару: згідно графіку поставки, що є Додатком №3 до Договору.

Графіком поставки товару (Додаток № 3 до Договору) в редакції Додаткової угоди №2 від 27.06.2022 встановлено строк поставки, а саме: не пізніше 30.09.2022.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору граничний строк поставки товару за Договором є 30.09.2022.

Як стверджує позивач, відповідач несвоєчасно виконав своє зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 5 312 282,88 грн, чим порушив умови пунктів 1.2. та 5.1. Договору.

Так, 16.11.2022 відповідач поставив позивачу товар, а саме, "точка доступу (комплект точка доступу Cisco Catalyst 9105AX Series: C9105AXI-E, CON-3SNT-C9105AIE)" у кількості 86 шт. на загальну суму 1 094 580,48 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі товару №8 від 16.11.2022.

25.01.2023 відповідач поставив позивачу товар, а саме "комплект комутатор Cisco Catalyst 9200L 48-port PoE+, 4 x 1G, Network Essentials: C9200L-48P-4G-E, CON-3SNT-C92004GE, C9200L-DNA-E-48-3Y" у кількості 36 шт. на загальну суму 4 217 702,40 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі товару №9 від 25.01.2023.

Претензією №30.6-022-1034 від 28.02.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату пені та штрафу за несвоєчасно поставлений відповідачем товар на загальну суму 911 463,98 грн, що складається з 539604,18грн пені та 371 859,80 грн штрафу та додатково повідомив, що відповідно до п. 7.12. Договору, до оплати відповідачем штрафу та пені, позивач, як покупець, притримує оплату за товар на суму штрафних санкцій. Проте, відповідач вимоги відмовив проти задоволення претензії, зазначені у ній вимоги не виконав та грошові кошти у розмірі 911 463,98 грн не сплатив.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 539 604,18 грн пені та 371 859,80 грн штрафу

Відповідач, не заперечуючи факт прострочення поставки товару, посилався на те, що порушення строків поставки сталось внаслідок нестачі матеріалів у напівпровідниковій промисловості, що вплинуло на глобальні ланцюги поставок та сповільнило випуск продукції, що підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати від 16.12.2021 про істотну зміну обставин (hardship), також листами Cisco Systems Ukraine від 16.09.2022, від 28.10.2022 та ІП "Логін", внаслідок чого відповідач не зміг виконати свої зобов`язання перед позивачем, тому сторонами неодноразово вносились зміни до договору щодо продовження строку поставки товару за договором

Листом №91 від 20.09.2022 відповідач направив до позивача пропозицію укласти Додаткову угоду №3 про продовження строку поставки товару до 31.03.2023, однак листом №30.6-022-3946 від 31.10.2023 позивач відмовив відповідачу у внесенні змін до Договору щодо продовження строку поставки товару.

07.11.2022 відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією укласти Додаткову угоду №3 щодо продовження строків поставки. Зазначену пропозицію позивач залишив без відповіді.

29.12.2022 на офіційну електронну адресу відповідача від позивача надійшла пропозиція укласти Додаткову угоду №3 про продовження строку поставки до 17.02.2023. Зазначеною пропозицією було обумовлено обов`язок відповідача щодо продовження строку Банківської гарантії до 30.05.2023. Проте, запропонована позивачем Додаткова угода №3 про продовження строку поставки до 17.02.2023 так і не була підписана.

Відповідач у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду на суперечливу поведінку з боку позивача. Зокрема, за доводами відповідача, позивач своєю поведінкою продемонстрував намір укласти Додаткову угоду №3 про продовження строку поставки товару, домігся продовження відповідачем строку дії Банківської гарантії та відмовився підписувати запропоновані ним же зміни.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції провадження у справі за клопотаннями відповідача зупинялось до набрання законної сили рішеннями у справах №910/6300/23 та №910/15853/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/6300/23, яка набрала законної сили, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"", про внесення змін до пункту договору, додатку до договору та стягнення 1 958 080,90 грн - залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/15853/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання укладеною додаткової угоди та стягнення 952 951,41 грн.

Вказаними судовими рішеннями у справі №910/125853/23 встановлені наступні обставини:

- ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека" 20.09.2022, 07.11.2022 та 21.12.2022 пропонувало АТ "Укргазвидобування" внести зміни до умов договору, встановивши строк поставки спочатку до 31.03.2023, а потім до 17.02.2023. Однак, АТ "Укргазвидобування" не погодилося на підписання Додаткової угоди № 3;

- ч. 4, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена можливість внесення змін до умов договору щодо продовження строку виконання зобов`язання лише до виконання зобов`язань сторонами, разом з цим, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека" виконало умови договору та поставило АТ "Укргазвидобування" продукцію у повному обсязі, про що не заперечує жодна із сторін;

- чинним законодавством України не передбачена можливість внесення змін до договору, який виконаний сторонами, більше того строк дії договору закінчився;

- електронний лист головного фахівця Департаменту МТЗ Акціонерного товариства "Укргазвидобування" Вадима Кириєвського, надісланий на електронну скриньку позивача 29.12.2022, в якому містився не підписаний проект Додаткової угоди № 3 до Договору, не є пропозицією укласти таку угоду (офертою) в розумінні статті 641 ЦК України;

- матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що станом на 30.09.2022 ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека" поставило АТ "Укргазвидобування" лише сім партій товару із дев`яти, поставка восьмої та дев`ятої партії товару відбулось з простроченням умов договору, що не заперечується самими сторонами;

- у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про внесення змін до Договору поставки від 09.07.2021, шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 до Договору щодо продовження строку поставки товару до 17.02.2023 та строку дії Договору до 30.07.2023;

- у задоволені вимоги ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека" про стягнення з АТ "Укргазвидобування" основної суми заборгованості за поставлений і неоплачений товар у розмірі 911 463, 98 грн слід відмовити, так, як вона за умовами договору є притриманою в порядку оперативно-господарської санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Отже, вказані судові рішення у справі №910/15853/23, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи, а встановлені цим рішенням обставини повторного доведення не потребують.

Також відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені), відповідно до якого відповідач просив суд застосувати ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшити заявлений розмір пені та штрафу на 90%, з огляду на таке: позивачем не доведено понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань; обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення; розмір санкцій перевищує обсяг прибутковості Договору; відповідач вжив заходи для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення порушення й наслідків; порушення не завдало збитків будь-яким іншим учасникам господарських правовідносин; наявність виняткових обставин; відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується фінансовою звітністю, а сплата непомірно високої неустойки створює загрозу доведення до банкрутства.

За результатами розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору поставки №УГВ271/30-21 від 09.07.2021, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Вказаний договір укладений за результатами закупівлі товарів за державні кошти №UA-2021-04-20-002467-с від 20.04.2021.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями статті 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3 Специфікації №1, строк поставки товару: згідно графіку поставки, що є Додатком №3 до Договору.

Графіком поставки товару (Додаток № 3 до Договору) в редакції Додаткової угоди №2 від 27.06.2022 встановлено строк поставки, а саме: не пізніше 30.09.2022.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

У пункті 5.2 Договору визначено, що датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору.

Згідно Акту приймання-передачі Товару №8 від 16.11.2022, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін, відповідач поставив позивачу товару на суму 1 094 580,48 грн, а згідно Акту приймання-передачі товару №9 від 25.01.2023 який підписаний уповноваженими представниками обох сторін, відповідач поставив позивачу товару на суму 4 217 702,40 грн,

Крім цього, судовими рішеннями у справі №910/125853/23 встановлено, що станом на 30.09.2022 ТОВ "Інформаційні технології та інформаційна безпека" поставило АТ "Укргазвидобування" лише сім партій товару із дев`яти, а поставка восьмої та дев`ятої партії товару відбулось з простроченням умов договору, що не заперечується самими сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі товару підтверджується факт поставки товару по договору на суму 1 094 580,48 грн з простроченням на 46 днів та на суму 4 217 702,40 грн з простроченням на 116 днів.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином доведений підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не спростував наведених у позові обставин щодо поставки товару з порушенням строку.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Абзацом 1 частини 1 статті 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач вказує, що порушення строків поставки сталось внаслідок нестачі матеріалів у напівпровідниковій промисловості, що вплинуло на глобальні ланцюги поставок та сповільнило випуск продукції, внаслідок чого відповідач не зміг виконати свої зобов`язання перед позивачем.

Однак, вказані доводи відхиляються судом, оскільки за приписами абзацу 2 частини 1 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.9. Договору також передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Покупцем за Договором є АТ "Укргазвидобування", яке є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а договір укладений за результатами закупівлі товарів за державні кошти №UA-2021-04-20-002467-с, тому до спірних правовідносин підлягають вищенаведені приписи статті 231 ГК України, згідно яких пеня підлягає застосуванню за порушення зобов`язання в частині строків поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф.

За порушення строку поставки товару позивачем заявлені до стягнення з відповідача 539604,18 грн пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період з 01.10.2022 (початок прострочення поставки) по 15.11.2022 (день, що передує дню поставки по акту від 16.11.2022) на суму 1 094 580,48 грн і за період з 01.10.2022 по 24.01.2023 (день, що передує дню поставки по акту від 25.01.2022) на суму 4 217 702,40 грн, а також 371 859,80 грн штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 7% відсотків вартості товару на суму 5 312 282,88 грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, апеляційний господарський суд встановив, що він відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, є арифметично та методологічно правильним, а тому є юридично вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Вказані правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені обґрунтоване обставинами непереборної сили та невідворотними подіями, які відповідач не міг передбачити на момент укладення Договору, такі як повномасштабне вторгнення ворога на територію України, повне зруйнування та налагодження по-новому логістичних шляхів сполучення з європейським ринком. Зокрема, відповідач звернув увагу на те, що позивачем не доведено понесення збитків у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань та на те, що відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, його штат значно скоротився, а сплата непомірно високої неустойки створює загрозу доведення до банкрутства.

Однак, за приписами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" містить перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), до складу якого не включено відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідно до норм ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та умов Договору скрутне фінансове становище сторони не є випадком або обставиною непереборної сили.

Крім цього, воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Враховуючи викладене та оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження його клопотання, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафу і пені.

Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані правові позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 щодо зменшення судом розміру неустойки.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні технології та інформаційна безпека" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова