Рішення

від 10.07.2024 по справі 925/1506/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1506/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача адвоката Єрьоменка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Черкаської міської ради до Громадської організації «Черкаська спілка «Освіта» про стягнення 58101 грн. 51 коп.,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2023 позивач Черкаська міська рада звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовною заявою (вх. № 18216/23) до Громадської спілки Черкаська спілка Освіта (далі також - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування землею під об`єктом нерухомого майна за період з 23.05.2019 року по 11.10.2023 року у розмірі 58101 грн. 51 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що відповідач на праві спільної часткової власності є власником 179/500 (375 кв.м.) нежитлових приміщень частини комплексу будівель по АДРЕСА_1 загальною площею 10480,7 кв.м. Комплекс будівель розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 площею 0,6156 кв.м. За розрахунком позивача частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю) в межах спільної території, пропорційно до частини площі нежитлового приміщення, що перебуває у власності відповідача, становить 220 кв.м., за період з 23.05.2019 року по 11.10.2023 року розмір плати складає 58101 грн. 51 коп.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1506/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.12.2023 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 27.11.2023 року:

відзив на позовну заяву (вх. № 19669/23, т.1 а.с. 41-46) за змістом якого заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоведеності позовних вимог. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що розрахунок розміру позовних вимог, заявлених до стягнення, не відповідає фактичним обставинам, враховуючи загальну площу будівлі, про що зазначено позивачем 10480, 7 кв.м., а не 10642,2 кв.м., як то зазначено в інформаційній довідці 335419578, необізнаність з рішенням позивача № 2-4612 від 23.05.2019 року. З урахуванням цих обставин розмір заборгованості позивачем прораховано неправильно. Крім того, позивач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності за період до 23.05.2022 року, що вважає самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. До своїх заперечень представниками відповідача додано письмові докази на їх підтвердження;

клопотання про забезпечення судових витрат в порядку ст. 125 ГПК України (вх. № 19671/23 т.1 а.с. 183-187);

клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження (вх. № 19673/23 т.1 а.с. 189-190);

заяву про залишення позовної заяви без руху (вх. № 19674/23 т. 1 а.с. 191-194);

заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 19675/23 т.1 а.с. 195-196).

Представник позивача подав суду 04.12.2023 року відповідь на відзив (вх. № 20152/23, т.1 а.с. 198-202), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, клопотаннях про застосування строку позовної давності, про забезпечення судових витрат, про залишення позову без руху, просив відмовити у їх задоволенні та задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалами суду від 13.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх. № 19674/23), заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 19675/23) прийнято до провадження (протокольною ухвалою), за клопотанням відповідача (вх. № 19673/23), призначено розгляд справи № 925/1506/23 за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та відкладено підготовче засідання на 06.02.2024 року. Іншою ухвалою суду від 13.12.2023 року задоволено клопотання відповідача про забезпечення судових витрат за вх. № 19671/23 від 27.11.2023 року, зобов`язати позивача Черкаську міську раду внести на депозитний рахунок Господарського суду Черкаської області грошові кошти в розмірі 21000 грн., докази сплати надати суду протягом десяти днів з дня одержання цієї ухвали.

Відповідач в особі свого представника подав суду 13.12.2023 року заперечення на відповідь на відзив ( вх. № 20839/23, т. 1а.с. 220-222), в якому спростовував доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав суду:

20.12.2023 року відповідь на заперечення ( вх. № 21255/23, т.1 а.с. 229-230), в якій додатково вказав на обґрунтованість позовних вимог, просив їх задовольнити;

05.02.2024 року клопотання (вх. № 2223/24, т.1 а.с. 235), в якому вказав про не вчасне отримання ухвали суду від 13.12.2023 року про зобов`язання внесення на депозитний рахунок суду коштів у зв`язку з налагодженням функціонування системи «Електронний суд», зауважив на вчиненні ним усих необхідних дій щодо сплати коштів, які на даний час перебувають на розгляді УДКСУ у м. Черкаси Черкаської області, у зв`язку з чим просив продовжити процесуальні строки встановленні судом ухвалою від 13.12.2023 року та відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача ( вх. № 2223/24 від. 05.02.2024 року), продовжено Черкаській міській раді процесуальний строк, встановлений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.12.2023 року - до 15.02.2024 року, відкладено підготовче засідання на 06.03.2024 року, в якому прийнято до провадження заяву позивача (вх № 2623/24 від12.02.2024 року), долучено до матеріалів справи надані ним докази на виконання вимог суду, підготовче провадження у справі № 925/150623 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 05.04.2024 року, 11.06.2024 року через систему «Електронний суд» клопотання (вх. № 5821/24, 9407/24, а.с. 15, 29) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача подав 17.06.2024 року через систему «Електронний суд» пояснення (вх. № 9759/24), в якому додатково заперечив твердження відповідача щодо невизнання позову, наданих ним доказів, просив задовольнити позов повністю.

В судових засіданнях 04.04.2024 року, 18.06.2024 року оголошено перерву до 09.07.2024 року.

У судовому засіданні 09.07.2024 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у його заявах по суті справи.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 10.07.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Позивач - Черкаська міська рада в силу положень п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 року №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власником земельної ділянки загальною площею 0,6156 га, кадастровий номер: 7110136400:02:031:0012, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Із листа Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 16122 від 10.12.2020 року (т.1 а.с. 13-15) вбачається, що право власності на нежитлові приміщення будинку побуту «Славутич» по АДРЕСА_1 зареєстровано за 57 особами, в тому числі пунктом 41 вказано особу відповідача- Спілка «Освіта» Черкаська міська громадська організація, який набув право власності на частину комплексу будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування у вигляді пожертви, посвідченого 17.03.2006 року приватним нотаріусом Довгань О .Я. за №1280. В примітках зазначено реєстрауційний номер 1103789. Коротка технічна характеристика за даними технічної інвентаризації станом на 09.06.2026 року містить дані про склад будівель і споруд: літ А-5 - Будинок побуту «Славутич» з прибудовами та підвалом площа 9085,1кв.м., А-2 - Будинок побуту «Славутич» - площа 1395,6 кв.м., В ТП, 1-2 огорожа, І замощення, загальна площа 10480,7 га

За даними позивача та Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (т.1 а.с. 17) відповідач є власником приміщень 3, 5 поверхів, а саме: А-5 з №№5-37 по 5-18,5-50, 5-76 (нежитлові приміщення) площею 223,3кв.м., А-5 №№5-25, з5-27 по 5-36, 5-49,5-77,5-V (частина приміщень спільного користування3пов.основного корпусу) площею 80 кв.м., частина приміщень спільного користування сходових маршів основного корпусу площею 17 кв.м., частина приміщень техповерху площею 54,70 кв.м., загальна площа 375 кв.м. Відповідно до загальної площі будівлі 10480,7 га частка приміщень відповідача становить 358/10000=179/5000.

Рішенням Черкаської міської ради №2-4612 від 23.05.2019 року «Про припинення Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» права користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 » припинено право користування Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз»,зокрема, земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,6156 га, кадастровий номер: 7110136400:02:031:0012 (п.1, т.1 а.с. 18).

Із інформації № 350462218 від 16.10.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про наявність зареєстрованого права власності за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зареєстрованого за відповідачем (а.с. 19) вбачаються записи:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1103789; тип майна: нежитлові приміщення; технічний опис майна містить перелік приміщень; номер запису:1556 в книзі 18; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 22.03.2006 року; дата внесення запису -22.03.2006 року; власник: Спілка «Освіта» Черкаська міська громадська організація; Код ЄДРПОУ 34257818; форма власності приватна, підстава виникнення: 1280, 17.03.2006 року договір дарування у вигляді пожертви, приватний нотаріус Довгань О.Я.

Із інформації від 13.10.2023 року, витягу № НВ-71001409622023 від 16.02.2023 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 вбачається, що вказана земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 ; категорія земель землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки - 03.3 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; форма власності - комунальна; площа 0,6156 га; державна реєстрація здійснена 18.04.2007 року Черкаською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку 20.08.2006 року; ДП Міський земельно-кадастровий центр», ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр», ОСОБА_2 (т.1 а.с.22-24, 20-21).

За даними позивача, відповідач після припинення Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , відповідно до його частки у праві власності, користуючись земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у відповідній частині з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплатив, договір оренди не уклав, права на земельну ділянку не оформив.

У зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 у відповідній площі 220кв.м. у період з 23.05.2019 року по 11.10.2023 року позивачем подано до Господарського суду Черкаської області відповідний позов про стягнення 58101грн. 51 коп. безпідставно утриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

За розрахунком позивача, заборгованість за користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 площею 0,6156 га по АДРЕСА_1 за період з 23.05.2019 року по 11.10.2023 року становить 58101 грн. 51 коп., з якої площа для нарахування плати за землю становить 0,220 га

з 23.05.2019 по 31.12.2019 року 7560 грн. 29 коп.;

з 01.01.2020 по 31.12.2020 року 12374 грн. 47 коп.;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 року - 12374грн. 47 коп.;

з 01.01.2022 по 10.07.2022 року 13611грн. 91 коп.;

з 01.01.2023 по 11.10.2023 року 12180грн. 36 коп.

Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2021 роках становив 412482 грн. 40 коп..; в 2022 році - 453730 грн. 20 коп., в 2023 році - 521811 грн. 40 коп. (т.1 а.с. 33).

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 58101 грн. 51 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями статей 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що на підставі договору дарування у вигляді пожертви, посвідченого 17.03.2006 року приватним нотаріусом Довгань О .Я. за №1280, відповідач Громадська організація «Черкаська спілка «Освіта» набув право власності на частину нежитлових приміщень 3,5 поверхів будинку побуту «Славутич», що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 1103789, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 22.03.2006 року; дата внесення запису -22.03.2006 року; форма власності правна.

Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,6156 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012, що перебуває у комунальній власності міста.

З даними Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 10.12.2020 року право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 зареєстровано за 57 особами, в тому числі пунктом 41 вказано особу відповідача, як власника приміщень 3, 5 поверхів, а саме: А-5 з №№5-37 по 5-18,5-50, 5-76 (нежитлові приміщення) площею 223,3кв.м., А-5 №№5-25, з5-27 по 5-36, 5-49,5-77,5-V (частина приміщень спільного користування 3пов.основного корпусу) площею 80 кв.м., частина приміщень спільного користування сходових маршів основного корпусу площею 17 кв.м., частина приміщень техповерху площею 54,70 кв.м., загальна площа 375 кв.м. Відповідно до загальної площі будівлі 10480,7 га частка приміщень відповідача становить 358/10000=179/5000.

Суд враховує, що у спільному користуванні відповідача та Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» перебувала частина приміщень у будівлі, разом з тим, рішенням Черкаської міської ради №2-4612 від 23.05.2019 року припинено право користування Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз»,зокрема, земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,6156 га, кадастровий номер: 7110136400:02:031:0012.

З 23.05.2019 року одноосібним власником і фактичним користувачем приміщень з часткою у спільній власності 179/5000, що становить 375 кв.м. став відповідач.

Позивачем за період користування відповідачем з 23.05.2019 року по 11.10.2023 року земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 визначено площу для нарахування плати за землю у розмірі 220 кв.м., якою він фактично користувався відповідно до площі займаних ним нежитлових приміщень

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 1917/0/25-18 від 22.06.2018 року, 24.12.2021 року, 09.11.2022 року, 29.03.2023 року (а.с. 26-29) нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 площею 6156кв.м. становить відповідно-11542007 грн. 52 коп., 11542007 грн. 52 коп., 12696195 грн. 96 коп., 14601231 грн. 72 коп., (цільове призначення земельної ділянки 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; категорія земель землі житлової та громадської забудови).

Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2017 року № 2-2219, від 27.06.2019 року № 2-4590 яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради та відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства.

Пунктами 9, 10 таблиці 1 вказаного Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2017 року № 2-2219, від 27.06.2019 року № 2-4590 для земельних ділянок, що віднесені до категорії інші землі встановлено розмір % орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2023 року «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік» (т.1 а.с. 32) вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 рр. було сталим та становило - 1,0.

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 щодо майна відповідача площею 370 кв.м.та займаною площею земельної ділянки 220кв.м. в 2019-2021 роках становив 412482 грн. 40 коп..; в 2022 році - 453730 грн. 20 коп., в 2023 році - 521811 грн. 40 коп.

До відповідача перейшло право користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_3 з 17.03.2006 року та фактичного користування з 23.05.2019 року однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 23.05.2019 року по 11.10.2023 року, з урахуванням площі займаної земельної ділянки.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Щодо тверджень відповідача про неправильний розрахунок позивача без урахування загальної площі нежитлової будівлі - 10642,2 кв.м., як то зазначено в інформаційній довідці 335419578, необізнаність з рішенням позивача № 2-4612 від 23.05.2019 року, безпідставне нарахування орендної плати; сплив строку позовної давності суд зазначає наступне.

Надана відповідачем інформація №355419578 від 22.11.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про наявність зареєстрованого права власності за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зареєстрованого, в тому числі, і за відповідачем (т.1а.с. 32-114) містить запис в актуальній інформації про об`єкт речових: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 663338371101; тип майна: нежитлові приміщення; загальною площею 10480,7кв.м., номер об`єкта в РПВН 1103789,технічний опис майна містить перелік приміщень відповідача без зазначення власника.

В подальшому відповідачем долучено інформацію №381981169 від 07.06.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про наявність зареєстрованого права власності за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зареєстрованого, в тому числі, і за відповідачем наявний запис в актуальній інформації про об`єкт речових: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 43351371101; тип майна: нежитлові приміщення; загальною площею 10642,2 кв.м.,технічний опис майна містить перелік приміщень відповідача.

Суд зауважує, що надані сторонами докази вказують про загальну площу приміщення будинку побуту «Славутич» у розмірі 10480,7кв.м, наданий відповідачем витяг станом на 2024 рік судом не взято до уваги, враховуючи спірний період позовних вимог.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 7,8, 10 ст. 81 ГПК України встановлено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Щодо застосування строків позовної давності судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із наступними змінами і доповненнями) було установлено з 12.03.2020 року до 31.10.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжувалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020 року вирішено розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19) №540-ІХ від 30.03.2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Станом на 02.04.2017 року строк давності за спірними вимогами про стягнення грошових коштів не сплив та був продовжений в силу наведеного вище Закону.

Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2023 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.

Інші доводи відповідача, викладені у його заявах по суті справи і з процесуальних питань, зокрема про безпідставність заявлених вимог, суд відхиляє, враховуючи фактичні обставинами справи, доведені наявними у справі доказами.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги позивача про стягнення 58101 грн. 51 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог позивача, з урахуванням ч. 7 ст. 125 ГПК України, підлягають поверненню з депозитного рахунку Господарського суду Черкаської області платнику грошові кошти в сумі 21000 грн.

Керуючись ст.ст. 125 ч. 7, 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації «Черкаська спілка «Освіта», ідентифікаційний код юридичної особи 34257818, місцезнаходження: 118015, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні/Благовісна, 105/269 на користь Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36- 58101 грн. 51 коп. безпідставно утриманих коштів для зарахування до міського бюджету м. Черкаси (рахунок: UA608999980314000611000023759; одержувач платежу: ГУК у Черк.облю/тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ: 37930566; Банк: Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації 24062200.

Стягнути з Громадської організації «Черкаська спілка «Освіта», ідентифікаційний код юридичної особи 34257818, місцезнаходження: 118015, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні/Благовісна, 105/269 на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 38715770, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36 - 2684 грн. судових витрат із зарахуванням на рахунок UA868201720344250014000086302, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ.

Грошові кошти в сумі 21000 (двадцять одна тисяча) грн., внесені Черкаською міською радою, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36 платіжною інструкцією № 65 від 08.02.2024 року на депозитний рахунок Господарського суду Черкаської області (одержувач коштів Господарський суд Черкаської області, код ЄДРПОУ - 03500051, реєстраційний рахунок НОМЕР_1 , установа банку Державна казначейська служба України (ДКСУ) у м. Києві), як забезпечення судових витрат в порядку ст. 125 ГПК України, повернути платнику: Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770 із зарахуванням на рахунок UA868201720344250014000086302, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.08.2024 року.

Суддя В.М. Грачов