Ухвала

від 07.08.2024 по справі 927/69/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/69/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю.Я.

розглянувши заяву Фонду державного майна України про забезпечення позову

у справі за позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної військової адміністрації

до відповідача: 1) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

2) Державного підприємства "Укрліктрави"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2 Фонд державного майна України

про визнання недійсними рішень, зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з припиненням речових прав, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, залишено без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023, яким позов задоволено частково. Визнано незаконними та вирішено скасувати накази Головного управління Держземагенства у Чернігівській області. Вирішено скасувати рішення державного реєстратора Семенівського районного управління юстиції Чернігівської області Тихомирової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.06.2013. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2024 було відкрито касаційне провадження у справі № 927/69/23 за касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 та призначено до розгляду касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні на 20.08.2024.

05.08.2024 (подано 18.07.2024 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду надійшла заява Фонду державного майна України про забезпечення позову, заявник просить Суд: накласти арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7424784500:07:001:0002, 7424787000:11:001:0003, 7424787000:11:001:0004, 7424784500:07:001:0008, 7424784500:07:001:0009, 7424784500:07:001:0010, 7424784500:07:001:0025, 7424784500:07:001:0026 та заборонити будь-яким третім особам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, зокрема, але не виключно державним реєстраторам, нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Фонд державного майна України зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р «Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення» визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які вилучаються з постійного користування державних підприємств, установ та передаються без змін цільового призначення державному підприємству «Фонд аграрних інвестицій» у постійне користування. Зокрема, Розпорядженням передбачено вилучення земельних ділянок з кадастровим номером 7424784500:07:001:0008 площею 203,8493 га, з кадастровим номером 7424784500:07:001:0009 площею 39,4727 га, з кадастровим номером 7424784500:07:001:0025 площею 183,596 га, з кадастровим номером 7424784500:07:001:0026 площею 66,989 га, які на праві постійного користування належать Державному підприємству «Укрліктрави». Проте, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наразі зник запис щодо правокористувача вищезазначеними земельними ділянками.

Отже, заявник вважає, що під час виконання нормативно-правового акту Кабінету міністрів України - Розпорядження від 13.06.2024 № 541-р, який є у публічному доступі, існує реальна загроза щодо спірних земельних ділянок, що суттєво порушить права та інтереси Державного підприємства, Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України.

05.08.2024 (подано 30.07.2024 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду від Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву про застосування заходів забезпечення позову, в яких заявник зазначає, що виконання рішення у цій справі має на меті захист інтересів держави щодо збереження цілісності лісових насаджень, висадку яких було здійснено спеціалізованим суб`єктом - лісогосподарським підприємством на законних підставах та жодним чином не перешкоджає використанню відповідними суб`єктами (власниками, користувачами) іншої частини землі, яка має сільськогосподарське призначення. Наведене свідчить про безпідставність поданої Фондом державного майна України заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву Фонду державного майна України про забезпечення позову, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (стаття 140 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Із цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тож у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Ураховуючи викладене та з огляду на предмет і підстави заявленого у цій справі позову, Суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано та не доведено наявності обставин, які дійсно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання прийнятого судами попередніх інстанцій рішення або ефективний захист та поновлення порушених (оспорюваних) прав чи інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду, оскільки Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р «Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення», на яке посилається Фонд державного майна, як на підставу вжиття заходів забезпечення позову не відноситься до предмету спору у даній справі.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову у справі № 927/69/23 відсутні, тому у задоволенні заяви Фонду державного майна України слід відмовити.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 927/69/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак